Ухвала суду № 24781156, 29.05.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/1003/12 Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Н.В.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2012 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Мельник-Томенко Ж. М.

секретар судового засідання: Швандер В.О.

за участі представників сторін:

представника позивача Кибальник Я.М.

представника позивача Кучми С.В.

представника відповідача Клапай К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Фуд" до Державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ФУД» звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним з позовом до Державної адміністрації у Тульчинському районі Вінницької області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.04.2012 року позовні вимоги ТОВ «ІНТЕР ФУД» було задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної адміністрації у Тульчинському районі Вінницької області №0000013500 від 24 січня 2012 року.

Відповідач, не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене вище судове рішення, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийнявши нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, податковим органом було проведено виїзну документальну позапланову перевірку ТОВ «ІНТЕР-ФУД» за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

За результатами перевірки складено акт № 4/35-30/35438742 від 12.01.2012 року, яким зроблено висновки про нікчемність правочинів, укладених між позивачем з однієї сторони та ТОВ «БК Морепродукти" з іншої. Крім того, податковим органом встановлено порушення ТОВ «ІНТЕР-ФУД»п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.4.2 п. 5.4, п.п. 5.4.6 п. 5.4 ст.5, п. 7.3, п. 7.9. ст. 7, п. 11.2 ст. 11, п.п. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ч. 5 ст. 203, ч.1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України, а саме заниження у зв'язку із відсутністю документально підтверджених валових витрат податку на прибуток на суму 118 483 грн. за I квартал 2011 року, а також порушення ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України, п.п. 14.1.36 ст. 14, ст. 138, п. 139.1, п.п. 139.1.9 ст. 139, п.п. 140.1.2 п. 140.1 ст. 140 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на суму 106567 грн. за II квартал 2011 року.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Тульчинському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000013500 від 24.01.2012 року, якими позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 225050 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ТОВ "ІНТЕР-ФУД" та скасовуючи податкове повідомлення-рішення ДПІ у Тульчинському районі № 0000013500 від 24.01.2012 року, виходив з того, що висновки податкового органу про порушення позивачем ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України є неправомірними та спростовуються матеріалами справи.

До такого висновку, суд першої інстанції дійшов в результаті встановлення наступних обставин справи.

26.11.2010 року між ТОВ «ІНТЕР-ФУД» та ТОВ «Автобансервіс» був укладений договір зберігання № 218 Мл-ІФ/ІН, за умовами якого ТОВ «ІНТЕР-ФУД» передавалося на зберігання належне на праві власності поклажодавцю масло селянське у кількості, визначеній окремо на кожну партію товару, що вказується в акті приймання-передачі. Відповідно до п. 5.2 цього договору плата за зберігання 1 тонни масла становить 10,00 грн. протягом місяця. Згідно із п. 5.3 договору зберігач виставляє поклажодавцю рахунок за фактично надані послуги, а поклажодавець зобов'язаний оплатити надані зберігачем послуги шляхом перерахування коштів на його розрахунковий рахунок. Термін дії договору до 31.12.2010 року.

Виконання вищевказаного договору позивачем підтверджується актом приймання-передачі від 26.11.2010 року, відповідно до якого ТОВ «Автобансервіс» передало, а ТОВ «ІНТЕР-ФУД» прийняло на зберігання 100 тонн масла вершкового на суму 3900 000 грн., з яких ціна товар 3250000 грн. та ПДВ 650000.

Відповідно до договору № 218 Мл-ІФ/ІН, доставка масла на склад ТОВ «ІНТЕР-ФУД» здійснювалася транспортом поклажодавця.

Окрім того, реальність відповідних господарських операцій окрім акту від 26.11.2010 року, додатково підтверджуються ветеринарними свідоцтвами, виданими ТОВ «Автобансервіс» під час відправлення масла з ТОВ «Погребищенський МСЗ» серії АБ-02 № 569633, з ТОВ «Кременецьке молоко» серії О-19 № 409874, № 409889, № 409893, з ТОВ «Куликівське молоко» серії Ф-25 № 604566, іншими супроводжуючими документами, зокрема, сертифікатами відповідності, посвідченнями про якість, експертними висновками, а також відомостями, які містяться у журналі надходження сировини.

Твердження відповідача на відсутність ділової мети під час укладення позивачем договору зберігання від 26.11.2010 року з урахуванням незначної плати за надання таких послуг, судом першої інстанції не взято до уваги, оскільки вони ґрунтуються виключно на припущеннях і не доведені належними та допустимими доказами.

Згодом ТОВ «Автобансервіс» на виконання умов договорів купівлі-продажу № 66/АБ-10 від 30.12.2010 року та № 65/АБ-10 від 29.12.2010 року продало ТОВ «БК Морепродукти» 160 тонн масла селянського солодковершкового, частина якого у кількості 100 тонн знаходилась на зберіганні у ТОВ «ІНТЕР-ФУД».

Відповідно до умов договору зберігання № 12 Мл-ІФ/ІН ТОВ «ІНТЕР-ФУД» прийняло на зберігання у ТОВ «БК Морепродукти» масло селянське у кількості 100 тонн, передача якого підтверджується актом прийому-передачі № 1 від 01.01.2011 року.

04.02.2011 року між ТОВ «БК Морепродукти» та ТОВ «ІНТЕР-ФУД» був укладений договір № 04/02, відповідно до якого позивач придбав у даного контрагента масло селянське. Дана господарська операція підтверджується наданими позивачем видатковими накладними, платіжними дорученнями про оплату товару, а також рахунками на оплату.

Окрім того, реальність господарських операцій між ТОВ «ІНТЕР-ФУД» та ТОВ «БК Морепродукти» підтверджується картками рахунку 023 (відповідальне зберігання), які свідчать про прийняття товару на склад для зберігання, картками рахунку 2011 (сировина і матеріали) за лютий квітень 2011 року, з яких вбачається, що статус придбаного товару на складі змінився з відповідального зберігання на сировину і матеріали.

Судом першої інстанції встановлено, що наявні у позивача первинні документи достатні для підтвердження реальності характеру відносин позивача з ТОВ «БК Морепродукти» та ТОВ «Автобансевіс».

Статтею 215 Цивільного Кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Водночас, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Проаналізувавши вказані норми закону, колегія суддів приходить до висновку, що всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять жодних відомостей, з яких можна було б дійти висновку про нікчемність правочинів укладених між ТОВ «ІНТЕР-ФУД», ТОВ «БК Морепродукти» та ТОВ «Автобансевіс».

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про необхідність визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення №0000013500 від 24 січня 2012 року.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області Державної податкової служби, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 05 червня 2012 року .

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Мельник-Томенко Ж. М.