Ухвала суду № 24774582, 08.06.2012, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2012 року. Справа № 2-722/11

п/с № 2/407/209/2012

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

в складі: головуючого судді Шаповала Г.І.

при секретарі Кудіній Н.І.

з участю:

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє від свого імені та від імені та в інтересах дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 про усунення перешкод в здійсненні права власності на квартиру, третя особа у справі: виконавчий комітет Вільногірської міської ради, Дніпропетровської області, як орган опіки та піклування,

У С Т А Н О В И В:

Згідно позову, що надійшов до суду 31.10.2011 року, позивач прохає усунути перешкоди в здійсненні ним свого права приватної власності на квартиру АДРЕСА_2; зобов'язати відповідачку, ОСОБА_2, протягом семи днів, з дня набрання рішенням суду законної сили, зняти з реєстрації з вищезазначеного житла, належного позивачу, дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та здійснити їх реєстрацію за їх фактичним місцем проживання; стягнути з відповідача на користь позивача всі понесені ним судові витрати з розгляду справи в суді.

В обгрунтування позову зазначено, що позивач в зареєстрованому шлюбі з відповідачкою не перебував, але від сумісного проживання з нею має спільних дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Йому на праві особистої приватної власності належить квартира АДРЕСА_2, яку було ним придбано за власні, особисті кошти. Під час спільного проживання в зазначеній вище квартирі, після їх народження, були зареєстровані за паспортним обліком їхні з відповідачкою діти, та які залишаються зареєстрованими в належній йому квартирі по цей час.

З 2009 року, відповідачка, разом із дітьми, висилилась із належної йому квартири разом з обома дітьми, з якими вона по цей час проживає в квартирі АДРЕСА_4, в якій відповідачка була прописана, зареєстрована та постійно мешкала до спільного проживання з ним.

Відповідно до вимог ст. 7 Закону України |«Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», особа повинна бути зареєстрована протягом семи днів з дня прибуття до нового місця проживання, відповідну заяву до органу реєстрації щодо реєстрації дітей у віці до 15 років, повинні надати їх батьки, з якими діти на цей час постійно перебувають.

Таким чином, відповідачка повинна була надати заяву до органів реєстрації, що діють в м. Вільногірську, щодо зняття реєстрації дітей із належної йому квартири, в зв'язку з їх вибуттям разом із матір'ю для постійного проживання до іншого місця проживання та зареєструвати дітей протягом семи днів за їх фактичним постійним місцем проживання. Як того вимагає зазначений вище закон України.

Відповідно до положень ст. З Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місцем проживання особи вважається місце, в якому особа проживає строком понад шість місяців на рік. Їхні ж з відповідачкою діти проживають постійно разом із відповідачкою за іншою адресою, зазначеною вище, вже більше двох років. Таке становище речей значно обмежує його права та інтереси власника житла, оскільки він змушений платити за комунальні послуги, які нараховуються в тому числі й на дітей, які разом з ним не проживають, оплачувати витрати на утримання житла, розмір яких також визначається з урахуванням зареєстрованих в належній йому квартирі осіб, в тому числі й дітей.

Відповідачка на цей час не бажає здійснювати оплату комунальних послуг за дітей, які залишаються зареєстрованими в його квартирі. В той самий час, в зв'язку з тим, що діти за своїм фактичним місцем не зареєстровані, але отримують як і всі інші жильці комунальні послуги, споживання таких послуг відбувається безоплатно, тобто фактично здійснюється їх крадіжка з вини відповідачки, яка не бажає без поважних на те причин здійснити реєстрацію дітей за їх фактичним місцем проживання.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та їх обгрунтування в повному обсязі. Додатково пояснив, що належна йому квартира трикімнатна, загальною площею близько 46 кв. м., близько року назад він бажав здійснити обмін своєї квартири, звертався до органу опіки та піклування з проханням надати дозвіл на обмін квартири, проте йому було відмовлено. Спільно з відповідачкою проживав в період з 20.03.2003 року по 29.04.2009 р. Діти були зареєстровані в його квартирі за ініціативи відповідачки та за його згодою, проте, стосовно реєстрації сина, вважає, що реєстрацію дитини здійснив внаслідок обману з боку відповідачки, яка стверджувала, що дитину народила для себе. За місцем проживання відповідачки АДРЕСА_3 зареєстровано всього троє осіб. Він сплачує аліменти на дітей у розмірі 46 %, що складає більше 2 тис. грн., оскільки діти фактично мешкають з відповідачкою більше трьох років, то і повинні бути зареєстрованими за її місцем проживання. Своє батьківство стосовно дітей в даний час не оспорює. В його квартирі він за власні кошти установив індивідуальне газове опалення та всі лічильники. Оплата за утримання будинку та прибудинкової території визначається відповідно до кількості осіб, що зареєстровані в квартирі. Про стан здоров'я дітей йому відомо.

Відповідачка та її представник в судовому засіданні позов не визнали, з їх пояснень витікає, що діти були зареєстровані за місцем проживання в квартирі позивача за його згодою, як батька дітей. Діти власного житла не мають. Молодша дитина, ОСОБА_5, являється інвалідом дитинства, оскільки має вроджений порок серця, йому робили хірургічну операцію. Відповідачка має право власності на ? частину квартири АДРЕСА_4 з матір'ю, своєю старшою дочкою та братом. Позивач, фактично, нічого за дітей не сплачує, оскільки в квартирі встановлені лічильники, тому він платить за спожиті ним самим послуги. Діти, відповідно до ЗУ «Про охорону дитинства», мають право користуватися житлом, належним їх батькам, крім того, вони являються членами сім'ї позивача, оскільки за своїм малолітнім віком не можуть самі визначати своє місце проживання, фактичне місце проживання змінили не за власної волі, але за поважних причин, із-за незадовільних стосунків між батьками. Право користування житлом зберігається за дітьми до того віку, коли вони, згідно закону, матимуть право самостійно визначати своє місце проживання. Позивач не надав доказів того, що він дійсно хотів здійснити обмін квартири та сплачує за дітей житлово-комунальні послуги.

Представник третьої особи у справі, органу опіки та піклування, в судове засідання не з'явилася, але надала заяву про розгляд справи за її відсутності. Проте, раніше, в судовому засіданні, представник третьої особи висловилася проти задоволення позову та послалася на вимоги ст. 18 ЗУ «Про охорону дитинства», ст.ст. 150,156, ЖК України.

Згідно копії договору купівлі-продажу від 18.01.20002 року, ОСОБА_1 купив у ОСОБА_7 трикімнатну квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 56,8 кв. м. (а.с.4)

Згідно Акту № 188 від 29.06.2011 р., складеного депутатом Вільногірської міської ради ОСОБА_8, зазначено, що в квартирі АДРЕСА_2, зареєстровані за місцем проживання три особи: ОСОБА_1 та двоє його дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, фактично проживає один ОСОБА_1, діти в квартирі не проживають більше шести місяців. (а.с.5)

Згідно довідки абонентного відділу КП «Жилсервіс» № 2352 від 27.10.2011 р., в квартирі АДРЕСА_2, зареєстровані за місцем проживання три особи: ОСОБА_1 та двоє його дітей: ОСОБА_5, 2003 р. народження, ОСОБА_5,2007 р. народження. (а.с.6)

Згідно копії паспорту громадянина України, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстрований за місцем проживання в квартирі АДРЕСА_2.(а.с.16)

Згідно копії медичної довідки Дніпропетровської обласної клінічної лікарні, ОСОБА_5, вік 4 р., 16.12.2011 р. пройшов амбулаторно медичне обстеження. (а.с.20-21)

Згідно довідки Вільногірського МВ ГУ МНС України в Дніпропетровській області від 20.02.20012 р., 29.04.2009 р. за повідомленням ОСОБА_9 про те, що закрилися двері в квартиру АДРЕСА_2, і вона залишилася на вулиці з малою дитиною, були відкриті вхідні двері квартири, після того, як працівники МНС переконалися, що дитина дійсно зареєстрована в даній квартирі. (а.с.32)

Згідно копії медичної довідки від 24.01.2012 р. ОСОБА_1 перебуває на «Д»нагляді в Вільногірській центральній міській лікарні, діагнози зазначені. (а.с.33)

Згідно копії паспорту громадянина України, ОСОБА_2, 11.06.19790 р. народження, зареєстрована за місцем проживання по АДРЕСА_4. (а.с.38)

Згідно копії форми Індивідуальної програми реабілітації дитини-інваліда, що видається медико-соціальними експертними комісіями, 07.05.2012 визначена програма реабілітації для ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.40)

Згідно копії посвідчення № НОМЕР_2, ОСОБА_2 має пільги, передбачені законодавством для багатодітних сімей, діти: ОСОБА_10, 1991 р. н., ОСОБА_4, 2003 р. н., ОСОБА_5, 2008 р. н., строк дії до 01.09.2012 р. (а.с.41)

Згідно копії свідоцтва про народження, батьками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, зазначені сторони. (а.с. 42)

Згідно копії свідоцтва про народження, батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, зазначені сторони. (а.с. 43)

Суд вважає, що між сторонами мають місце правовідносини, які виникають із факту відсутності за зареєстрованим місцем проживання з поважних причин малолітніх членів сім'ї власника житлового приміщення.

Суд вважає встановленими наступні факти та обставини:

- позивач являється одноособовим власником, на праві приватної власності, трикімнатної квартиру АДРЕСА_2, Дніпропетровської області, загальною площею 56,8 кв. м., та батьком дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, які зареєстровані за місцем проживання в зазначеній квартирі, як члени сім'ї власника житла, але більше 3 років, фактично, проживають зі своєю матір'ю, відповідачем у справі, в квартирі АДРЕСА_4; ці обставини не оспорюються сторонами і підтверджуються всією сукупністю наданих у справі доказів;

- позивач, дійсно несе певні витрати з оплати житлово-комунальних послуг, які надаються з врахуванням кількості осіб, що зареєстровані в належній йому квартирі; дану обставину суд вважає встановленою, як загальновідомий факт, проте розміри виплат, які припадають на дітей позивач не вказав і не довів;

- факт звернення позивача до органів опіки та піклування, приблизно рік назад, з проханням надати дозвіл на обмін його квартири та факт відмови в наданні такого дозволу слід визнати не доведеними, оскільки відповідач та її представник ці факти не визнають, а позивач стосовно цих фактів належних доказів не надав;

- відповідач є співвласником у розмірі ? частини квартири АДРЕСА_4, нарівні зі своєю матір'ю, братом та своєю старшою дочкою, даний факт також не оспорюється сторонами;

- за дітьми сторін, які фактично проживають не за місцем реєстрації їх місця проживання, відповідно до вимог ЗУ «Про охорону дитинства», ЖК України, ЦК України зберігається право користування житлом, належним позивачу, оскільки вони не перестали бути членами його сім'ї, мешкають за іншою адресою не по своїй волі і за поважних причин, оскільки згідно закону внаслідок малолітнього віку не можуть самостійно обирати місце свого проживання, яке визначилося внаслідок узгоджених дій їх батьків, тобто сторін у справі; при цьому, на думку суду, до врегулювання спірних відносин слід застосувати аналогію закону, а саме, вимоги ст. 71 ЖК України, п.3 ч.3, ч.6, згідно яких: жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках: поміщення дітей на виховання в дитячий заклад, до родичів, опікуна чи піклувальника, якщо в будинку, квартирі (їх частині, залишилися проживати інші члени сім'ї; у випадках, передбачених пунктами 1-7 цієї статті, право користування жилим приміщенням зберігається за відсутніми протягом шести місяців з дня закінчення строку, зазначеного у відповідному пункті, враховуючи, що строк - 6 місяців слід замінити на строк -1 рік, оскільки, згідно ч.2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право користування цим житлом у разі відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно ч.1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням.

Згідно ст.ст.10,11 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач в позові не ставить на розгляд суду питання про позбавлення дітей права користування належним позивачу житлом, що, згідно закону тільки і є підставою для зняття особи з реєстрації місця проживання, оскільки зняття з реєстрації місця проживання особи можливе тільки за наявності остаточного рішення суду, саме, про позбавлення особи права користування житловим приміщенням. Така вимога в позові відсутня.

Згідно ст. 11 ЗУ «Про охорону дитинства»: Сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно ст. 17 ЗУ «Про охорону дитинства»: Батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Згідно ст. 18 ЗУ «Про охорону дитинства»: Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти -члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла

Згідно ст. 7 СК України: 7. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. 8. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. 9. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно ст. 141 СК України: 1. Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. 2. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Згідно ст. 155 СК України: 1. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. 2. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. 3. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. 4. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно ст. 160 СК України: 1. Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. 2. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. 3. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно ст. 386 ЦК України: 1. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. 2. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. 3. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні права користування та розпорядження майном.

Згідно ст. 405 ЦК України: 1. Члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. 2. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно ст. 150 ЖК України: Громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно ст. 156 ЖК України: Члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. Члени сім'ї власника будинку зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі у витратах вирішуються в судовому порядку. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Враховуючи встановлені обставини справи, керуючись законом, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню, оскільки позовні вимоги суперечать вимогам вищенаведених правових норм;

діти позивача внаслідок малолітнього віку не перестали бути членами сім'ї позивача і не втратили свого права на проживання в квартирі, належній на праві власності їх батькові, позивачу у справі;

право на користування спірною квартирою належить дітям до досягнення ними віку 14 років, коли вони після цього протягом одного року не визначать самостійно своє місце проживання;

орган опіки та піклування, з метою забезпечення житлових інтересів малолітніх дітей позивача, в судовому засіданні висловив заперечення проти задоволення позову;

стосовно витрат з оплати житлово-комунальних послуг, які припадають на зареєстрованих в спірній квартирі дітей, то позивач не надав доказів про їх розмір, окрім того, сторони мають право вирішити питання про розподіл цих витрат між ними, в тому числі шляхом подачі позову до суду, при цьому не позбавляючи дітей права користування житлом, належним позивачу та не погіршуючи їм житлові умови;

суд враховує, що сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства, проживання батьків окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини;

доводи позивача стосовно того, що він не може здійснити обмін квартири, тобто, як власник, розпорядитися належним йому житлом, суд вважає безпідставними та недоведеними, оскільки згідно вимог вищезазначених норм права позивач не має права погіршувати житлові умови для його малолітніх дітей, які мають право на користування належним позивачу житлом та збереження за ними цього права користування житлом до настання 14 літнього віку, плюс один рік, протягом якого вони, згідно закону, мають право визначитися стосовно вибору місця свого проживання.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується вимогами ст. 88 ЦПК України, ЗУ «Про судовий збір»і доходить висновку про покладення судових витрат у справі в виді судового збору на суму - 107.30 грн. на позивача, ОСОБА_1, стягнувши з нього в дохід держави України, додатково, судовий збір -98.80 грн., враховуючи, що ним фактично сплачено судовий збір на суму -08.50 грн.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 37.00 грн. повернути позивачу, ОСОБА_1, оскільки з 01.11.2011 року такий вид судових витрат законом не передбачено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 88, 209 ч.3, 212-215,218, 222, 223, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відмовити в усуненні перешкоди в здійсненні позивачем, ОСОБА_1, свого права приватної власності на квартиру АДРЕСА_2.

Відмовити в зобов'язанні ОСОБА_2 протягом семи днів, з дня набрання рішенням суду законної сили, зняти з реєстрації з вищезазначеного житла, належного позивачу, ОСОБА_1, дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та здійснити їх реєстрацію за їх фактичним місцем проживання.

Судові витрати у справі в виді судового збору на суму - 107.30 грн. покласти на позивача, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця с. Лихівки, Пятихатського району, Дніпропетровської області,і/к № НОМЕР_1, що мешкає по АДРЕСА_2, стягнувши з нього в дохід держави України, додатково, судовий збір - 98.80 грн., враховуючи, що ним фактично сплачено судовий збір на суму -08.50 грн.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 37.00 грн. повернути позивачу, ОСОБА_1, через Управління Державної казначейської служби України у м. Вільногірську, Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 37996805, надавши йому за його заявою оригінал квитанції від 28.10.2011 року, після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Вільногірський міський суд, Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Копію рішення, протягом двох днів, з часу виготовлення його в повному обсязі, надіслати рекомендованим листом із повідомленням про вручення сторонам та третій особі.

Головуючий суддя Г.І. Шаповал