Ухвала суду № 24774087, 07.06.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Галатіна О.О.

Суддя-доповідач - Юрченко В.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2012 року справа №2а/0570/17097/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Юрченко В.П., Старосуд М.І., Чебанова О.О., при секретарі судового засідання Мартакові О. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Колоріт» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Колоріт» до Артемівської об'єднаної Державної податкової інспекції про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2011 відмовлено в задоволені позовних вимог позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Колорит» до Артеміської об'єднаної Державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 24.12.2010 року № 0001661540/1, яким визнано суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 33320.00 грн, та від 24.12.2010 року № 0001571640/1, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 32289.00 грн.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції встановив, що позивачем не надано первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які б спростували висновки податкового органу про відсутність господарських операцій по взаємодії з контрагентами.

З постановою суду першої інстанції не погодився позивач, подавши апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, які є підставою для скасування постанови суду та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що фактично позивачем здійснювались оподатковувані операції з надання послуг експедирування, які повністю підтверджуються наданими документами, в тому числі фактичною наявністю товару та оплатою за надані послуги та отриманий товар.

В судовому засіданні представник апелянта (позивача) підтримав доводи апеляційної скарги, представники відповідача просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідачем здійснено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Колорит» з питань правомірності нарахування ПДВ за період з 01.03.2010 р. по 31.03.2010 р. та з 01.05.2010 р. по 31.05.2010 р., формування скоригованих валових витрат підприємства за періоди з 01.03.2010 р. по 31.03.2010 р. та з 01.05.2010 р. по 31.05.2010 р., за наслідками якої складено акт перевірки від 28.02.2010 р. № 2157/15/22027910. На підставі акту перевірки прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, які оскаржувались в адміністративному порядку. Після адміністративного оскарження, податковим повідомленням-рішенням від 24.12.2010 року № 0001661540/1 визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 33320.00 грн., в тому числі 26908 грн. - за основним платежем, 6412 грн. - за штрафними санкціями, в зв'язку з порушенням п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Крім того, податковим повідомленням-рішенням від 24.12.2010 року № 0001571640/1 визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 32289.00 грн., в тому числі за основним платежем - 21526 грн., за штрафними санкціями - 10763 грн., в зв'язку з порушенням п.п.7.4.1 п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як вбачається з акту перевірки, суть порушення зазначено в тому, що між ТОВ «Колорит» та ТОВ «Донбас-Прод-Торг-2009» укладено договір від 01.02.2010 року № 01/02-ДПТ на постачання експедиційних послуг, виконання якого не підтверджується первинними документами, що є порушення вимог формування валових витрат підприємства та податкового кредиту. Крім того, згідно довідок ДПІ у Київському районі м.Донецька, - ТОВ «Донбас-Прод-Торг-2009» не знаходиться за місцем реєстрації; на підприємства працює 1 особа - директор, який фізично не міг виконати угоду; декларації з ПДВ за березень, травень 2010 року прийнято до відома; а декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року та за 1-ше півріччя 2010 року з додатком не надавались; на підприємстві відсутні виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Проведенню перевірки передувала процедура витребування документів по взаємовідносинам ТОВ «Колорит» з ТОВ «Донбас-Прод-Торг-2009», оскільки контрагент позивача не знаходиться за місцем знаходженням, та не задекларувало в повному обсязі податкові зобов'язання з ПДВ. Крім того, на підприємстві працює 1 особа. Тобто, перевірка проводилась на підставі наданих до перевірки ТОВ «Колорит» документів.

Під час перевірки податковим органом використано такі документи: реєстраційні документи ТОВ»Колорит», листи від 02.08.2010 р. № 9937/10 та № 9935/10, податкові накладні, акт про неможливість проведення перевірки ТОВ «Донбас-Прод-Торг-2009».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Колорит» та ТОВ «Донбас-Прод-Торг-2009» укладено договір від 01.02.2010 року № 01/02-ДПТ на постачання експедиційних послуг. Предметом договору є організація експедиційного обслуговування та організація перевезень вантажу. Перевезення вантажу супроводжується товарно-транспортними документами. (п.п.6.14) (а.с.44).

На виконання умов договору, позивачем суду першої інстанції надано слідуючі документи: податкові накладні, акти здачі-прийомки виконаних робіт, рахунки-фактуру. Суд апеляційної інстанції зауважує, що під час перевірки податковому органу вказані документи, крім податкових накладних, надані не були.

Крім того, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції, що враховуючи специфіку договору експедиційного обслуговування та умови договору, - належним підтвердженням його виконання мають бути товарно-транспортні накладні.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону. Підпунктом 4.1 цього Закону визначено, що валовий доход це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Підпунктом 5.1, 5.2 Закону визначено, що валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999 р. затверджено Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності. Пунктом 6 цього Положення визначено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Позивачем до перевірки не було надано, а надано лише суду першої інстанції акти виконаних робіт, як первинний документ, що підтверджує факт виконаних робіт. акт це документ який підтверджує факт виконаних робіт, з зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Пунктами 1 та 2 статі 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з актів приймання-передачі виконаних робіт, вони підписані від імені ТОВ «Донбас-Прод-Торг-2009» І.В. Шкарбаненко, яка надавала пояснення, що немає жодного відношення до діяльності підприємства. (а.с.177-179).

Крім того, відповідно до п.п. 7.4.1. Закону України «Про податок на додану вартість», - Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5. цього закону, - Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що наданими документами не спростовано висновки податкового органу про відсутність фактичного виконання укладеної угоди.

Крім того, п.п.7.4.5 Закону № 168 чітко зазначено, - що у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Також суд апеляційної інстанції не приймає до уваги висновки судово-економічної експертизи від 23.05.2012 року, відповідно до яких, не підтверджується документально висновки акту перевірки податкового органу щодо порушення вимог п.п.5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та п.п.7.4.5 п.п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Експерту були надані додаткові документи, в тому числі: товарно-транспортні накладні, звіти про використання паливно-мастильних матеріалів, які не надавались на запит податкового органу, а також під час перевірки та складання акту перевірки та суду першої інстанції. Про наявність цих документів не зазначалось заявником в скаргах під час проведення процедури адміністративного оскарження та в апеляційній скарзі.

Представник позивача (апелянта) в судовому засіданні підтвердив, що частина документів вперше надана лише експерту за його запитом. На підставі таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок експертизи не може бути доказом правомірності формування валових витрат та податкового кредиту позивачем, оскільки податковим органом висновки здійснено під час перевірки, яка проводилась в межах наданих повноважень та з дотриманням вимог нормативно-правових актів, та під час перевірки були відсутні всі необхідні первинні документи, які в подальшому також не надавались суду першої інстанції.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Колорит» - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала складена 12 червня 2012 року.

Колегія суддів: В.П. Юрченко

М.І.Старосуд

О.О.Чебанов