Ухвала суду № 24773550, 07.06.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Стойка В.В.

Суддя-доповідач - Дяченко С.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2012 року справа №2а/0570/2392/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

Дяченко С.П., Сіваченка І.В., Шишова О.О.,

при секретарі судового засідання Казаковій Т.М.

за участю представників позивача: Борозенцева С.В., Смирнова А.Б.,

представників відповідача: Ламєкіна С.М., Літвіненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Слов`янської об`єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2012 р. у адміністративній справі 2а/0570/2392/2012 за позивом Приватного акціонерного товариства «Виробниче об`єднання «Донбасекскавація» до Слов`янської об`єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000272341, №0000282341 від 13 лютого 2012 року, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з вказаним позивом посилаючись на те , що на підставі акту перевірки № 266/23-3/01241384 від 25.01.2012р. відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення №0000272341, №0000282341 від 13 лютого 2012 року, якими збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 2 285 916 грн. 25коп., в т.ч. за основним платежем - 2011352грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 274 564,25грн. та зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 64 734 грн. 00 коп.

Підставою для прийняття податковим органом спірних рішень став висновок відповідача про те, що в порушення п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України позивачем завищено суму податкового кредиту за січень-вересень 2011 року за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних ТОВ «Вілтекс» по операціях, фактичне здійснення в межах господарської діяльності підприємства, яких не підтверджено належним чином оформленими видатковими та іншими документами ; безпідставно сформовано податковий кредит з ПДВ по операціям з придбанням товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Вілтекс» в загальній сумі 2 076 086 грн. внаслідок чого відповідач вказує на завищення від`ємного значення по податку на додану вартість за лютий 2011 року у сумі 64 734грн. та заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість за січень-вересень 2011 року у сумі 2 011 352,00грн. Позивач вважає висновки податкового органу помилковими, та такими , що ґрунтуються на припущенях. Просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення №0000272341, №0000282341 від 13 лютого 2012 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2012 р. у адміністративній справі 2а/0570/2392/2012 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Виробниче об`єднання «Донбасекскавація», задоволені .

Визнані недійсними податкові повідомлення-рішення №0000272341 та №0000282341 від 13 лютого 2012 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Виробниче об`єднання «Донбасекскавація» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі -2146 грн.

Не погодившись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначив , що спірні податкові повідомлення-рішення було прийнято правомірно та відповідно до чинного законодавства. Просив постанову суду скасувати , у задоволенні позову , відмовити.

При апеляційному перегляді справи, представники позивача просили залишити постанову суду першої інстанції без змін , апеляційну скаргу - без задоволення .

Представники відповідача наполягали на скасуванні постанови суду першої інстанції, відмові у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача , представників сторін , перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї , встановила наступне:

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив фактичні обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права , виходячи з наступного.

Позивач -Приватне акціонерне товариство «Виробниче об`єднання «Донбасекскавація» зареєстровано як юридична особа 01 грудня 2003 року виконавчим комітетом Слов`янської міської ради Донецької області, код ЄДРПОУ 01241384.

Відповідач - Слов`янська об`єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує повноваження, надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755- VІ із змінами та доповненнями.

За результатами проведеної Слов`янською ОДПІ Донецької області ДПС документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «Виробниче об`єднання «Донбасекскавація» з питань дослідження господарських відносин з ТОВ «Вілтекс» правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2011 року , за результатами якої було складено акт №266/23-3/01241384 від 25 січня 2012 року , податковим органом встановлено порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 розділу V Податкового кодексу України в результаті чого:

- занижено податок на додану вартість в періоді, що перевіряється, на загальну суму 2 011 352грн., у тому числі по періодам: за січень 2011 року на суму 90 906грн., за лютий 2011 року на суму 101 673грн., за березень 2011 року на суму 119 139грн.,за квітень 2011 року на суму 91 560грн., за травень 2011 року на суму 293 125грн., за червень 2011 року на суму 281 430грн.,за липень 2011 року на суму 417 574грн.,за серпень 2011 року на суму 400364грн.,за вересень 2011 року на суму 280 315грн.

-завищено залишок від`ємного значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму - 64734грн., в т.ч.: за лютий 2011 року у сумі 64 734грн.

Висновки акту перевірки позивача базуються на інформації з акту ДПІ у Київському районі міста Донецька від 25.11.2011р. №874/23-3/37041093 про неможливість проведення зустрічної звірки платника ТОВ «Вілтекс» з питань підтвердження реальності здійснення господарських операцій за період з 01.01.2011 по 30.09.2011р.р.

З урахуванням вказаної інформації 13 лютого 2012 року Слов`янською об`єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000272341 на підставі акту перевірки №266/23-3/01241384 від 25 січня 2012 року за порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3 ст.198 ПКУ, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 2 285 916грн. 25коп., в т.ч. за основним платежем 2 011 352грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 274564,25грн.;

- №0000282341 на підставі акту перевірки №266/23-3/01241384 від 25 січня 2012 року за порушення п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58, п.123.1 ст.123, п.7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України №2755-VІ від 021.12.2010р. за порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3 ст.198 ПКУ, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 64 734грн.

Позиція відповідача полягає в тому , що ПРАТ « ВО « Донебасекскавація» безпідставно сформовано податковий кредит з ПДВ по операціям з придбання товарів ( робіт , послуг) у ТОВ « Вілтекс» в загальній сумі - 2 076 086 грн.

А факт не знаходження ТОВ « Вілтекс» за юридичною адресою дав підставу відповідачу вважати про відсутність реальності здійснення господарських операцій та укладення з позивачем недійсних правочинів.

Проте, такий висновок відповідача не узгоджується з вимогами законодавства та спростовується матеріалами справи.

Щодо сумнівів відносно реальності здійснення господарських операцій, укладених між ПРАТ « ВО « Донебасекскавація» та ТОВ « Вілтекс» , слід зазначити , що 03 січня 2011 року між ПрАТ «ВО «Донбасекскавація» (Замовник) та ТОВ «Вілтекс» (Перевізник) було укладено договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом №2 /а.с.204-206 Т.2/, відповідно до якого Замовник доручає, а Перевізник приймає на себе зобов`язання провести перевезення ґрунту на Кучерово-Ярському, Октябрському №2 та №3 кар`єрах в 2011 році в об`ємі, який орієнтовано складає 900т.м.3 і який може змінюватися на підставі коригування Замовником вскришних і добувних робіт як в сторону збільшення так і в сторону зменшення. Виконання робіт, які є предметом дійсного договору, здійснюється в термін з 03 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року. Вартість доручених Перевізнику робіт по перевезенню ґрунту на всіх кар`єрах визначається на підставі договірної ціни і складає на момент підписання договору 7569 тис.грн. у т.ч. ПДВ 20%, при вартості перевозки 1 кв.м. звичайного ґрунту автомобілем марки «Белаз» на 1 км 2,61грн. з ПДВ 20% на Кучерово-Ярському, Октябрському №2 та №3 кар`єрах при ціні дизельного пального до 3 грн. за 1 літр з ПДВ 20%.

Крім того, 03 січня 2011 між ПрАТ «ВО «Донбасекскавація» (Продавець) та ТОВ «Вілтекс» (Покупець) було укладено договір №2а купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів, відповідно до умов якого продавець зобов`язується продати у власність та постачати на вказану Покупцем адресу, а Покупець прийняти та сплатити продукцію: дизельне паливо, масло, бензин. Покупець зобов`язан використати ПММ на об`єктах ЗАТ «ВО «Донбасекскавація».

Суд зазначає , що 04 квітня 2011 року між ПрАТ «ВО «Донбасекскавація» (Генпідрядник) та ТОВ «Вілтекс» (Субпідрядник) було укладено договір № 6 , відповідно до умов якого Генпідрядник доручає, а Субпідрядник приймає на себе зобов`язання виконати гірничо-вскришні роботи на кар`єрі Кучерово-Ярському обсягом 840 тис кв.м. згідно календарного графіка в термін з 04 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року. Вартість гірничо-вскришних робіт на кар`єрах призначається на підставі договірної ціни і складає на момент підписання договору 3,90грн., в т.ч. ПДВ 20% за 1 кв.м. без дизельного палива. Витрати дизельного палива складає 0,62л. на 1 кв.м. при транспортуванні ґрунту до 1 км.

Посилання відповідача на те, що правочини між позивачем та ТОВ «Вілтекс» здійснені без мети настання реальних наслідків, а отже є нікчемними - не знайшли свого підтвердження у наданих до матеріалів справи доказах.

При вирішенні данного спору слід взяти до уваги , що 02 грудня 2010 року був прийнятий Закон України № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у звязку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону до статті 228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: «у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.»

Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними субєктами господарювання.

Отже, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом. Тобто, має місце оспорюваність самого договору та відповідно до чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між субєктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган, роблячи висновки про наявну відсутність між субєктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обовязкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом статті 228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обовязкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентом ТОВ « Вілтекс» господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів.

Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між субєктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків) не надано.

Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обовязковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між субєктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсним правочину між позивачем та його контрагентом або встановлених судовим рішенням наявності нікчемності правочину, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.

Суд зазначає, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету - це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, обєкт оподаткування, дату виникнення податкових зобовязань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у звязку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з положеннями п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі , якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

За наведених норм чинного законодавства обставини, зазначені у акті ДПІ у Київському районі міста Донецька, не можуть вважатися доказами нікчемності договорів, оскільки документально ці обставини не підтверджені.

Щодо посилання відповідача на те , що товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам, які пред`являються до первинних документів , слід вказати , що не зазначення в товарно-транспортних документах всіх необхідних реквізитів, не може бути доказом нікчемності зазначених угод оскільки реальність угод підтверджена іншими документами : накладними; податковими накладними ; рахунками; актами сдачи - приймання наданих послуг (виконаних робіт); товарно-транспортними накладними.;актами про погашення взаємних відносин; актами приймання виконанних підрядних робіт (типова форма № КБ -2) ;довідками про вартість виконаних підрядних робіт, та витрати за травень 2011р., за червень 2011р., за липень 2011р., за серпень 2011р., за вересень 2011р.; актами наданих послуг по договору №2 ; платіжними дорученнями про перерахування на поточний рахунок ТОВ «Вілтекс» грошових коштів на виконання умов договорів № 2 від 03.01.2011 та № 6 від 04.04.2011 .

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, засновуються на даних бухгалтерського обліку.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обовязкові реквізити: назву документа; дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те , що позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про фактичне виконання обома сторонами договорів на перевезення та на постачання товарно-матеріальних цінностей, що свідчить про спрямованість укладених договорів на настання реальних правових наслідків, а також підтверджує зв'язок придбаних позивачем товарів з його господарською діяльністю.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає , що право на нарахування податкового кредиту з ПДВ по господарських операціях придбання товару виникло у позивача на підставі зазначених договорів, укладених між ПрАТ «ВО «Донбасекскавація» та ТОВ «Вілтекс», виконання яких підтверджено достатнім обсягом документів бухгалтерського та податкового обліку.

Суми податкового кредиту зазначені у податкових накладних, виданими за наслідками купівлі та продажу товару, позивач відніс до складу податкового кредиту за січень-вересень 2011 року, про що зазначив у податковій декларації з ПДВ за відповідний період, поданій до Слов`янської об`єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби.

Таким чином, у відповідача не було підстав для збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшення від»ємного значення по ПДВ.

Виходячи із змісту наведених правових норм ,обставин справи суд вважає , що недоведеність податковим органом порушення платником податку норм податкового законодавства при прийнятті спірних податкових повідомлень - рішень доводить протиправність визначення податкових зобов'язань, і як наслідок , безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку , що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду ; підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду - не вбачається.

Ухвала в повному обсязі складена 11червня 2012 року.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, , суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Слов`янської об`єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби - залишити без задоволення .

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2012 р. у адміністративній справі 2а/0570/2392/2012 за позовом Приватного акціонерного товариства «Виробниче об`єднання «Донбасекскавація» до Слов`янської об`єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000272341, №0000282341 від 13 лютого 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Колегія суддів С.П. Дяченко

І.В.Сіваченко

О.О. Шишов