Рішення № 24763843, 19.06.2012, Апеляційний суд Херсонської області

19.06.2012

Справа №22ц - 2190/1247/2012 Головуючий в І інстанції:

ОСОБА_1

Категорія: 53 Доповідач: Майданік В.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2012 року червня місяця 19 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого: Орловської Н.В.,

суддів: Кутурланової О.В.,

Майданіка В.В.

при секретарі Гулько К.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, діючого в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Агроенерготорф", на рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 03 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю "Агроенерготорф" про розірвання трудового контракту, стягнення заробітної плати за контрактом та винагороди у розмірі 2% від вартості контрактів, -

ВСТАНОВИЛА:

10 червня 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агроенерготорф" (далі - ТОВ "Агроенерготорф", відповідач), в якому просив розірвати контракт від 04.01.2011 року, укладений між ним та ТОВ "Агроенерготорф", стягнути з відповідача на його користь посадовий оклад в розмірі 90000грн. та винагороду у розмірі 2% від вартості контрактів.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 04.01.2011 року він уклав контракт з відповідачем, згідно якого з 04.01.2011 року обійняв посаду заступника генерального директора товариства з правових питань без встановлення строку випробування. На виконання умов контракту він передав безпосередньо генеральному директору трудову книжку, копію паспорту та диплома про освіту і приступив до виконання своїх обов'язків. З 04.01.2011 року по 04.06.2011 рік він жодного разу не отримував заробітну плату, яка складається з посадового окладу, який згідно контракту становить 15000грн. на місяць, та 2% винагороди від кожної укладеної угоди.

Заочним рішенням суду від 11 жовтня 2011 року позов було задоволено частково. Суд вирішив: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 90000грн.; в іншій частині позову про стягнення винагороди в розмірі 2% від кожної укладеної угоди відмовити за необґрунтованістю. Вирішено питання про судові витрати.

Додатковим рішенням від 08 листопада 2011 року суд розірвав строковий трудовий договір (контракт), укладений між сторонами з 04.06.2011 року, зазначивши підставою для звільнення ст.39 КЗпП України (порушення власником та уповноваженим ним органом законодавства про працю). Крім того, суд зобов'язав відповідача видати позивачу трудову книжку з внесеним в неї записом про звільнення його за ст.39 КЗпП України.

Ухвалою суду від 28 грудня 2011 року було задоволено заяву ОСОБА_3, діючого в інтересах відповідача, про перегляд заочного рішення; вказані заочне рішення та додаткове рішення були скасовані.

Оскаржуваним судовим рішенням від 03 лютого 2012 року позов ОСОБА_4 було задоволено частково. Суд вирішив: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 74519грн.20коп; в іншій частині позову про стягнення винагороди в розмірі 2% від кожної укладеної угоди відмовити за необґрунтованістю; розірвати строковий трудовий договір (контракт), укладений між сторонами з 04.06.2011 року, зазначивши підставою для звільнення ст.39 КЗпП України (порушення власником та уповноваженим ним органом законодавства про працю); зобов'язати відповідача видати позивачу трудову книжку з внесеним в неї записом про звільнення його за ст.39 КЗпП України. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, діючий в інтересах ТОВ "Агроенерготорф", посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, просить вказане рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в частині стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі за контрактом в сумі 308грн.67коп. (за один робочий день 04.01.2011 року), а також в частині підстав та строку розірвання контракту, змінивши їх відповідно на п.8 ст.36 КЗпП України (підстави передбачені контрактом) та на 04.01.2011 рік. Зокрема, вказав, що суд не звернув увагу на те, що позивач, починаючи з 05.01.2011 року припинив з'являтися на своєму робочому місці з невідомих роботодавцю на даний час причин та припинив виконувати з цього дня свої посадові обов'язки. Дані обставини підтверджуються табелями обліку використання робочого часу за відповідний період.

Тобто, відповідачем не оскаржується рішення суду в частині вирішення спору за позовною вимогою про стягнення винагороди у розмірі 2% від вартості контрактів.

У своєму запереченні ОСОБА_4 просить апеляційну скаргу відхилити.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на наступних підставах.

Задовольняючи позов, суд виходив з доведеності факту виконання позивачем своїх трудових обов'язків з 04 січня до 04 червня 2011 року, що контракт між сторонами є розірваним з 04.06.2011 року, а стягненню підлягає сума в розмірі 74519грн.20коп.

Однак до такого висновку суд дійшов при неповному з'ясуванню обставин, що мають значення для справи, та неправильному застосуванні норм матеріального і процесуального права, що згідно з вимогами п.п.1 та 4 ст.309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

Згідно копії контракту з директором ТОВ "Агроенерготорф" від 04.01.2011 року відповідач в особі генерального директора ОСОБА_5 прийняв на роботу позивача ОСОБА_4 на роботу в ТОВ "Агроенерготорф" на посаду заступника генерального директора товариства з правових питань (а.с.6-7).

Відповідно до умов вказаного контракту: строк його дії обумовлено з 04.01.2011 року по 04.01.2013 рік (п.15); оплата праці Працівника складається з посадового окладу в розмірі 15000грн.; крім цього підприємство виплачує винагороду у розмірі 2% від кожної укладеної угоди за його підписом (п.7); тривалість робочого часу для Працівника встановлюється з 800 години ранку до 1700 години вечора (напередодні святкових та неробочих днів -до 1600 години), з обідньою перервою з 1200 до 1300 години; вихідні дні - субота, неділя (п.6); при розірванні контракту з підстав, не передбачених чинним законодавством, звільнення проводиться за пунктом 8 ст.36 КЗпП України (п.14).

При апеляційному розгляді суд долучив до матеріалів справи надіслані відповідачем письмові пояснення та копії табелів обліку використання робочого часу за січень-червень 2011 року.

З вказаних документів вбачається, що за вказаний період позивач працював у відповідача лише один день, а саме 04 січня 2012 року.

Відповідно до копії платіжного доручення при виконанні заочного рішення суду з відповідача на користь позивача вже стягнуто в рахунок часткового погашення заборгованості по заробітній платі 480грн.80коп. (а.с.59).

За положеннями ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх належних йому сум провадить в день звільнення (якщо в цей день він не працював -то не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок).

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Разом з тим, згідно з ч.4 ст.10 вказаного Кодексу суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Суд першої інстанції не виконав вимог зазначеної норми закону. Отримавши від відповідача заяву про перегляд заочного рішення суду від 11.10.2011 року, в якій він зазначив про те, що позивач з 05.01.2011 року не виконував свої обов'язки, суд не роз'яснив йому наслідки неподання відповідних доказів щодо цього. Не роз'яснив суд таких наслідків і при розгляді справи після скасування заочного рішення. Зокрема, незважаючи на клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, призначеної на 03.02.2012 року о 0900 годині, суд не задовольнив вказане клопотання, не роз'яснив відповідачу наслідки неподання доказів про невиконання позивачем своїх трудових обов'язків з 05 січня по 04 червня 2011 року та про невихід його на роботу у вказані дні, а продовжив розгляд справи.

З урахування наведеного, судом апеляційної інстанції було задоволено письмове клопотання відповідача про залучення до матеріалів справи копій табелів обліку робочого часу за січень-червень 2011 року.

Колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції не доведені обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, а тому неправильно застосовано вказані вимоги закону.

Так, з підстав наведеного вище не доведеними є факти виконання позивача своїх трудових обов'язків за контрактом з 05 січня до 04 червня 2011 року, його вихід на роботу у зазначені дні.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що контракт між сторонами є розірваним з 04.06.2011 року, а стягненню підлягає сума в розмірі 74519грн.20коп.

За таких обставин, оскільки суд першої інстанції у частині вирішення позовних вимог про розірвання трудового контракту, стягнення заробітної плати за контрактом неправильно встановив фактичні обставини справи, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення, яким позов слід задовольнити частково.

При цьому, як зазначено вище, рішення суду в частині вимоги про стягнення винагороди у розмірі 2% від вартості контрактів не оскаржується.

Отже, з урахуванням вже частково сплаченої суми в 480грн.80коп. та середньоденного заробітку позивача в 789грн.47коп. при посадовому окладі в 15000грн. (що сторонами не заперечується), з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість по заробітній платі за контрактом у розмірі 308грн.67коп. (789,47грн. -480,80грн.).

Крім того, з урахуванням положення п.14 Контракту слід розірвати строковий трудовий договір (контракт), укладений між сторонами, з 04 січня 2011 року, зазначивши підстави для його звільнення п.8 ст.36 КЗпП України (підстави, передбачені контрактом).

Керуючись ст.ст.303, 307, 309 ЦПК України, ст.116 КЗпП України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, діючого в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Агроенерготорф", задовольнити.

Рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 03 лютого 2012 року в частині позовних вимог про розірвання трудового контракту, стягнення заробітної плати за контрактом - скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю "Агроенерготорф" про розірвання трудового контракту та стягнення заробітної плати за контрактом -задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агроенерготорф" на користь ОСОБА_4 заборгованість по заробітній платі за контрактом у розмірі 308грн.67коп.

Розірвати строковий трудовий договір (контракт), укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Агроенерготорф" та ОСОБА_4 з 04 січня 2011 року, зазначивши підстави для його звільнення п.8 ст.36 КЗпП України (підстави, передбачені контрактом).

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і на нього може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий:

Судді: