Ухвала суду № 24762963, 07.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8831/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І.;

Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Бистрик Г.М.

Усенко В.Г.

при секретарі Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бригада АС»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бригада АС»до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бригада АС»(далі -ТОВ «Бригада АС») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.10.2010 №0001960232/0/3371 та №0001960232/0/3371 щодо заниження податку на додану вартість на суму 1 512 757,00 грн. та податку на прибуток підприємства на суму 1 962 461,00 грн. та накладення штрафних санкцій в розмірі 615 360,00 грн. та 1 373 439,00 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року в задоволенні позову було відмовлено.

На вказану постанову ТОВ «Бригада АС»подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову, якою позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2012 року клопотання ТОВ «Бригада АС»про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Київського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року було задоволено, а строк поновлено.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що з травня 2006 р. позивач зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області та взятий на облік платника податків з 06 травня 2006 р. за №95.

Відповідачем з 31.08.2010 по 27.09.2010 було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства, за результатами якої 30.08.2010 складено акт перевірки № 3074/23-2/34326619/202.

Даною перевіркою були встановлені порушення п. 3.1 ст. 3, п. 10.1 ст. 10, п. 4.1 ст. 4, абз.4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п. 10.1 ст. 10, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7. 3 ст. 7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягали в заниженні оподаткування прибутку підприємства на загальну суму 1962461 грн та заниження податку на додану вартість на загальну суму 1512757 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем 12.10.2010 були винесені податкові повідомлення-рішення № 0001960232/0/3371, яким позивачу нараховане податкове зобов`язання на загальну суму 3 335 900,00 грн., з яких 1 962 461,00 грн. за основним платежем, а 1 373 439,00 грн. за штрафними санкціями, та №0001970232/0/3372, яким нараховане податкове зобов`язання на загальну суму 2 128 117,00 грн., з яких 1 512 757,00 грн. за основним платежем, а 615 360,00 грн. за штрафними санкціями.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду.

Згідно п. 4.1 ст. 4 цього Закону валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Відповідно до п. 10.1 ст. 10 цього Закону, прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 30 відсотків до об'єкта оподаткування.

Згідно з вимогами п.п. 11.3.1 п.11.3 ст. 11 цього Закону датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають реалізації, у разі реалізації товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 цього Закону до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного на час виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Колегія суддів зазначає, що визначальною ознакою оподатковуваної податком на додану вартість операції є поставка товарів або послуг та місце їх надання отримувачу.

Крім того, згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до матеріалів справи, під час проведення відповідачем перевірки, позивачем не було надано документи на підставі яких ним сформовано валовий кредит, що було зафіксовано в акті перевірки, а такі документи були подані до суду першої інстанції лише 06.04.2011 та 07.04.2011: акти виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, договори, податкові та видаткові накладні, на підставі яких був сформований податковий кредит, видані Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Літас» (далі - ТОВ «Компанія «Літас») та підписані його директором Лисиць ким С.В.

Згідно протоколу від 26.11.2010 складеного старшим оперуповноваженим Головного відділу податкової міліції Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про допит свідка ОСОБА_3, він ніколи не займав посаду директора ТОВ «Компанія «Літас» про існування якого йому не було відомо.

Крім того, згідно з висновком експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Головному управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 18.03.2011 підписи у названих документах виконані не ОСОБА_3

Колегія суддів звертає також увагу на те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження місця виконання робіт (будівельно-монтажних), які було виконано ТОВ «Компанія «Літас».

Відповідно до пп. 17.1.9 п. 7.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

Отже, пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 вказаного Закону передбачає право податкового органу застосовувати штрафні санкції у випадках, коли за результатами перевірки встановлено заниження податкових зобов'язань.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що вказані документи, на підставі яких позивачем було визначено податковий кредит (акти виконаних робіт, податкові та видаткові накладні тощо) не можуть бути підтвердженням правомірності формування позивачем відповідних валових витрат та податкового кредиту, а тому податкові повідомлення-рішення від 12.10.2010 №0001960232/0/3371 та №001970232/0/3372 винесені відповідачем є правомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог, а тому апеляційну скаргу ТОВ «Бригада АС» необхідно залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бригада АС»залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Бистрик Г.М.

Усенко В.Г.

Ухвалу складено в повному обсязі 12.06.2012