Ухвала суду № 24759067, 23.05.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-10458/10/7/0170

23.05.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Яковенко С.Ю.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Санакоєвої М.А.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 2а-10458/10/7/0170 за апеляційною скаргою Державна податкова інспекція в м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В. ) від 24.10.11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Делішес" (вул. Севастопольська, 31,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95015)

до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.10.11 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Делішес" до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим № 0022562301/0 від 06.08.10 р. на суму 1786065 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим № 0022572301/ на суму 91072,8 грн.

Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.01.12 року, та прийняти нове рішення по справі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Делішес»з питань дотримання норм податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2010.

За результатом вказаної перевірки складений акт перевірки від 27.07.10 №10090/23-2/32624767 (т.1 а.с.17-45).

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення -рішення: №0022562301/0 від 06.08.2010, яким позивачу нарахована сума грошового забезпечення з податку на додану вартість у сумі 1190710грн. основного платежу та 595355грн. штрафні санкції, а також податкове повідомлення -рішення №0022572301/0 від 06.08.2010, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 75894грн. та штрафні санкції у сумі 15178,8грн.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано.

На час проведення перевірки позивача у період, що перевірявся та на час прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень -рішень, були чинними Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР та Закон України «Про податок на додану вартість»3 квітня 1997 року №168/97-ВР.

Відповідно до положень п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», (в редакції, яка діяла на час проведення перевірки позивача та прийняття податкових повідомлень-рішень), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Статтею 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені Законом України «Про податок на додану вартість», який, діяв на час проведення перевірки та прийняття оскаржуваних рішень. З положень даного закону вбачається наступне.

У пункті 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалась виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, зазначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно з законами України з питань оподаткування.

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

Так, відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Відповідно до п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5. статті 5 вказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень п.п.7.2.1 . п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах утримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року N 168/704) (Далі по тексту - положення) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з вказаних норм, документальним підтвердженням понесених витрат є належно оформлені первинні документи: видаткові накладні постачальників (у разі придбання ТМЦ), акти прийому-передачі виконаних робіт або наданих послуг (у разі придбання робіт, послуг), підставою для нарахування податкового кредиту з ПДВ є податкові накладні, виписані постачальником товару (підрядником або виконавцем робіт (послуг)), зареєстрованим як платник ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що згідно наданим документам, ТОВ «Делішес»придбавало у ПП «Реарді»послуги з оренди на підставі Договору оренди нежитлових приміщень №0309 від 30.04.2009р. (т.1 а.с.246-250, т.2 а.с.1-5), згідно якого Орендодавець (ПП «Реарді») передав Орендарю (ТОВ «Делішес») в оренду нежитлові приміщення загальною площею 1481,1 кв.м. за адресою м. Сімферополь, вул. Київська, 153 Б. Розмір орендної плати, передбачений п. 6.1 Договору, не є постійним. Пунктом 6.2 Договору передбачено, що Орендар, окрім орендної плати, додатково відшкодовує Орендодавцю вартість спожитих комунальних послуг, згідно виставленим рахункам.

Також матеріали справи свідчать, що позивач придбав у фірми «Капітель-Плюс»наступні роботи та послуги: навантажувально-розвантажувальні роботи, прибирання приміщень універсамів та прилеглої території -згідно Договору № 980 від 23.03.2009р. (з Додатковою угодою від 30.03.2009 р.); участь у прийомі товарів від постачальників та при поверненні товарів постачальникам по кількості та якості, контроль за цілісністю тари та упаковки при прийомі товарів, забезпечення нагляду за покупцями в торгових залах магазинів, забезпечення нагляду за співробітниками в торгових залах під час приходу на роботу та після закінчення робочих змін, присутність при проведенні планових інвентаризацій, проведення позапланових інвентаризацій залишків товарів в торгових залах та на складах магазинів -згідно Договору № 981 від 31.03.2009р.; технічне обслуговування систем холодильного та електричного обладнання універсамів "Яблуко" в м. Сімферополі та складів в м. Запоріжжя і в м. Маріуполь -згідно Договору № 982 від 01.07.2009 (т.1 а.с.146-160).

На підтвердження виконання умов договору оренди укладеного з ПП «Реарді», позивачем надані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 717631,52грн. (в т.ч. ПДВ 119605,25 грн.) (т.2 а.с.33-50).

У підтвердження факту надання фірмою «Капітель-Плюс»в період з квітня 2009 р. по березень 2010 р. послуг, по зазначеним вище договорам, на загальну суму 3767904,24 грн. (з ПДВ) позивачем надані акти здачі-прийняття робіт.

З даних актів здачі-прийняття вбачається, що вони містять всі необхідні реквізити первинного бухгалтерського документу, тому є такими, що підтверджують виконання сторонами умов договору, свідчать про здійснення господарських операцій.

Судова колегія вважає, що за наявності таких первинних документів у ТОВ «Делішес»є достатні підстави для формування в результаті проведення вказаних операцій (придбання послуг оренди у ПП «Реарді»в період з 30.04.2009 р. по 31.10.2009 та придбання у Фірми «Капітель-Плюс»навантажувально-розвантажувальних послуг, прибирання приміщень та сервісного технічного обслуговування обладнання в період з квітня 2009 р. по березень 2010 р.) валових витрат.

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ «Делішес»та ПП «Грандпродукт»був укладений договір постачання №72 від 01.02.2009, за умовами якого позивач придбає у контрагента товар (продукти харчування).

Придбання за вказаним договором позивачем товарів в період з квітня 2009 р. по березень 2010 року підтверджується видатковими накладними, виписаними ПП «Грандпродукт», всього на загальну суму 186234,39 грн., в т.ч. ПДВ 31039,07грн. Дані видаткові накладні ПП «Грандпродукт»містять номенклатуру товарів, що поставляються, та всі необхідні реквізити первинного бухгалтерського документу, тому їх потрібно вважати первинними документами, які підтверджують право ТОВ «Делішес»на валові витрати по товарам придбаним у ПП «Грандпродукт»в період з квітня 2009р. по березень 2010р.

Також ТОВ «Делішес»з ПП «Південна цукрова компанія»був укладений договір постачання б/н від 01.02.2010 р. (т.1 а.с.230).

Матеріали справи свідчать, що за вказаним договором позивач придбав у ПП «Південна цукрова компанія»цукор для подальшого роздрібного продажу в своїх універсамах. Придбання цукру в період лютий - березень 2010 р. підтверджується наданими видатковими накладними постачальника на загальну суму 169450 грн., в т.ч. ПДВ 28241,67 грн.

Видаткові накладні постачальника ПП «Південна цукрова компанія»містять всі необхідні реквізити первинного бухгалтерського документу, тому таки документи підтверджують здійснення вказаної господарської операції та вказують на наявність у ТОВ «Делішес»на валові витрати по товарам, придбаним у ПП «Південна цукрова компанія»в 1 кварталі 2010 р. для подальшого використання у власній господарській діяльності, в сумі 141208 грн. (169450 грн. без ПДВ).

ТОВ «Делішес»з ПП «Тіра-2007»був укладений договір постачання б/н від 01.02.2009.

Матеріали справи свідчать, що даний договір укладений на придбання позивачем у ПП «Тіра-2007»товару (продуктів харчування для подальшого роздрібного продажу в своїх універсамах).

Згідно матеріалам справи придбання товарів в період з квітня по жовтень 2009р. підтверджується наданими позивачем видатковими накладними, виписаними ПП «Тіра-2007», на загальну суму 3315377,19грн., в т.ч. ПДВ 552562,88 грн. Видаткові накладні виписані ПП «Тіра-2007»містять номенклатуру товарів, що поставляються, та необхідні реквізити первинного бухгалтерського документу, тому вони є первинними документами і підтверджують право позивача на формування валових витрат по товарам, придбаним у ПП «Тіра-2007».

З аналізу вказаних документів, наданих на підтвердження здійснення позивачем з вказаними контрагентами операцій, вбачається, що вони складені відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»та згідно до п. 2.4 Положень про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., оскільки мають всі необхідні реквізити.

Отже, надані на дослідження документи відносяться, відповідно до чинного законодавства, до первинних документів, які фіксують і документально підтверджують факти здійснення господарських операцій.

З вказаних фактів вбачається, що проведені операції вплинули на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів позивача, а отже є господарськими операціями.

З урахуванням викладеного, враховуючи положення норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача підстав для віднесення до валових витрат вказаних сум.

Вказані обставини також підтверджуються висновком судової економічної експертизи №126/10 від 05.09.11 (т.1 а.с.97-108), відповідно до якої експертним дослідженням наданих позивачем первинних бухгалтерських документів встановлено, що не підтверджуються встановлене актом перевірки ДПІ завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2009 року в сумі 4625002 грн., та відповідного визначення оподатковуваного прибутку 1-го кварталу 2010 р. в сумі 303574 грн., від якого обчислена донарахована сума податку на прибуток 75894 грн. (303574 * 25 % = 75893,50). Висновки ДПІ в м. Сімферополі щодо донарахування податку на прибуток в сумі 75894,0 грн., викладені в акті планової виїзної перевірки ТОВ «Делішес»№ 10090/23-2/32624767 від 27.07.2010 не підтверджуються документами первинного та податкового обліку ТОВ «Делішес».

Крім того, відповідно до вказаного висновку, експертом також було встановлено, що виходячи з вказаних в акті перевірки порушень, загальне завищення валових витрат повинно бути визначено в сумі 5442965грн. (735185 + 2002595 + 155195 + 141210+2408780), з них 4272240 в 2009р. і 1170725 в 1 кв. 2010 року.

Проте, в акті перевірки ДПІ загальне завищення валових витрат з придбання товарів (робіт, послуг) визначено в сумі 5795727 грн., в т.ч. 4625002 грн. за 2009 рік і 1170725 за 1 квартал 2010 р. Завищення задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2009р. визначено актом перевірки саме в сумі 4625002 грн. Пояснити різницю в сумі 352762 грн. (4625002 -4272240) не надається можливим. Помилка в визначенні актом від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2009 рік призвела до невірного обчислення цього показника за 1-й квартал 2010р. Відповідачем не надано належних доказів, що спростовували б встановлені експертом обставини, що вказує на неповне з'ясування відповідачем всіх обставин при проведенні перевірки та неправильність проведення арифметичних розрахунків.

Щодо встановлення відповідачем порушень позивачем Закону України «Про податок на додану вартість»в частині заниження податкового зобов'язання з ПДВ, що підлягав сплаті до бюджету, на загальну суму 1190710 грн. судова колегія зазначає, що, як було вказано вище, такий висновок зроблений на підставі встановлення необґрунтованого віднесення до податкового кредиту ПДВ у вартості товарів (робіт, послуг), придбаних у наступних постачальників: ПП «Реарді»; Фірм «Капітель-Плюс»; ПП «Грандпродукт»; ПП «Південна цукрова компанія»; ПП «Тіра-2007»; ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат»; ПП «Севелітстрой»; ТОВ «Півострів»; ТОВ «Блейд Юг»; ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна»; ТОВ «Проект-Модерн»; ВАТ «Кримхліб». Підставою для висновку про необґрунтованість віднесення до податкового кредиту вказаних сум ПДВ стали розбіжності в звітній формі "Деталізована інформація щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України".

З матеріалів справи, у тому числі акту перевірки, не вбачається відсутності реєстрації названих контрагентів позивача платниками ПДВ на дату здійснення операцій.

Отже, в силу Закону України «Про податок на додану вартість»перелічені постачальники мали право виписувати податкові накладні.

З висновків судової економічної експертизи вбачається, що дослідження експертом наданих для експертизи податкових накладних постачальників, ПДВ з яких виключений актом перевірки зі складу податкового кредиту ТОВ «Делішес»(додаток 1 до висновку), встановлено, що вони були виписані зареєстрованими платниками ПДВ, оформлені належним чином, містять усі обов'язкові реквізити, відповідають усім законодавчим вимогам до первинного документу податкового обліку, тому є підставою для включення до складу податкового кредиту ПДВ в загальній сумі 1419928,80 грн., в тому числі: по ПП «Реарді »(оренда приміщень) -144676,78 грн.; по Фірмі «Капітель-Плюс»(навантажувально-розвантажувальні послуги, прибирання приміщень та сервісне технічне обслуговування обладнання) -627984,04 грн.; по ПП «Грандпродукт»(продукти харчування) -31039,07 грн.; по ПП «Південна цукрова компанія»(цукор) -28241,67 грн.; по ПП «Тіра-2007»(продукти харчування) -552562,88 грн.,

- по ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат»(ковбасні вироби) -1004,65 грн.; по ПП «Севелітстрой»(передплата за будівельні роботи) -8333,33 грн.; по ТОВ «Півострів»(господарські товари) -1433,83 грн.; по ТОВ «Блейд Юг»(господарські товари) -2771,35 грн.; по ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна»(цукор) -766,68 грн.; по ТОВ «Проект-Модерн»(плодоовочева продукція) -7537,88 грн.; по ВАТ «Кримхліб»(хлібо-булочні вироби) -13576,64 грн.

Експертом вказано, що розбіжності в сумі 229218,80 грн. між сумою ПДВ, визначеною перевіркою ДПІ (1190710грн.) і сумою ПДВ за даними експертизи (1419928,80 грн.) пояснюються тим, що в акті перевірки наведені певні суми ПДВ по кожному постачальнику, але не вказана жодна конкретна податкова накладна, ПДВ з якої виключений зі складу податкового кредиту ТОВ «Делішес», а експертом досліджувалися всі надані позивачем податкові накладні перелічених в акті постачальників. Розбіжності в звітній формі "Деталізована інформація щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" виникають в результаті відображення покупцем в складі свого податкового кредиту певних сум ПДВ, та невідображення відповідних сум ПДВ продавцем в складі своїх податкових зобов'язань.

З урахуванням вищевикладеного судова колегія дійшла висновку про наявність встановлених Законом України «Про податок на додану вартість»підстав для формування позивачем суми податкового кредиту на вказану суму.

Стосовно формування податкового кредиту, Закон України «Про податок на додану вартість»не ставив право платника на податковий кредит в залежність від того, чи відобразив його контрагент свої податкові зобов'язання у відповідних сумах. Законодавчі умови для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту -це зв'язок придбання товару (послуги) з господарською діяльністю платника та наявність належно оформленої податкової накладної (ВМД, касовий чек).

В даному випадку, додержання платником цих законодавчих умов документальною перевіркою ДПІ взагалі не перевірялось, оскільки в Акті перевірки про це відповідачем не вказано. Автоматизоване співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів Законом «Про ПДВ»взагалі не передбачалось, тому що пунктом 10.1 цього Закону відповідальність за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету покладена на платників податку, які його нараховують та утримують, тобто на продавців.

Судова колегія зазначає, що законодавством на платника податку не покладений обов'язок контролювати при отриманні податкових накладних, та включення на її підставі суми ПДВ до податкового кредиту, з ведення контролю за наданням контрагентами до органів ДПІ податкової звітності або таких фактів, як визнання або невизнання ДПІ податкової звітності контрагентів, а також контролю за перерахуванням сум податку до бюджету. Невиконання продавцем -платником ПДВ своїх зобов'язань по сплаті ПДВ до бюджету не є підставою для позбавлення покупця -платника ПДВ права на включення до складу податкового кредиту ПДВ, нарахованого (сплаченого) у зв'язку з придбанням послуг у платника податку на підставі належним чином оформленої податкової накладної, якщо покупець виконав всі передбачені законом умови і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідачем також не встановлено та не надано доказів порушення при оформленні податкових накладних виписаних контрагентами позивача.

Щодо формування валових витрат, матеріали справи свідчать, що за період, який перевірявся, позивачем на виконання укладених з ПП «Реарді», фірмою «Капітель-Плюс», ПП «Грандпродукт»та ПП «Південна цукрова компанія»буди надані видаткові накладні постачальників, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні, які оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», в яких вказані дати їх складання, дані про кількість товару, вартість товару, підписи посадових осіб про передачу та приймання товару, які завірені печаткою.

Пункт 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлює, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Абзацом 4 частини 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З урахуванням положень норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд зазначає, що обмеженням для віднесення до понесених суб'єктом господарювання витрат в склад валових витрат є відсутність розрахункових, платіжних, та інших документів, обов'язковість ведення та зберігання яких встановлена правилами ведення податкового обліку. Бухгалтерський облік є єдиним видом обліку, на підставі відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій визначається склад витрат віднесених до валових, оскільки усі види звітності заповнюються на підставі даних бухгалтерського обліку.

Документи, створені у ході взаємовідносин позивача з контрагентами містять належні реквізити і вони є підставою для ведення бухгалтерського обліку та можуть вважатися первинними документами.

З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку про необґрунтованість висновків відповідача про безтоварність операцій (здійснення господарської діяльності з контрагентами, яка не спричиняє реального настання правових наслідків) та про відсутність у позивача права на формування валових витрат.

Діючим законодавствам не встановлений обов'язок покупця при придбанні у належного продавця товару здійснювати перевірку взаємовідносин такого продавця з його контрагентами, а саме перевіряти наявність їх державної реєстрації, наявність (дійсність) свідоцтва платника ПДВ, перевіряти наявність основних фондів та інше.

В акті перевірки відсутній аналіз документальних даних про рух товару у постачальників та покупця і не встановлено, що за документальними даними постачальників товари не відпускалися, а за документальними даними позивача товари не надходили.

Поряд з цим актом перевірки не встановлений, з посиланням на відповідні докази, прямий зв'язок між придбаним позивачем товаром у постачальників та відносинами контрагентів позивача з переліченими вище підприємствами з ознаками фіктивності.

З урахуванням викладеного судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості висновків, зроблених відповідачем під час проведення перевірки, на підставі яких були прийняті оскаржувані податкові повідомлення -рішення.

Рішення судом першої інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права та підстави для його скасування відсутні.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.10.11 у справі № 2а-10458/10/7/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис С.Ю. Яковенко

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя С.Ю. Яковенко