Рішення № 24756610, 06.06.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-37/4610-2012 06.06.12

За позовом: Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега»

До: Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

ОСОБА_1

Про: відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 7 866,54 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 -дов. № 48 ЗОВ від 28.03.12 р.

від відповідача: ОСОБА_3 -дов. № 39/2012 від 03.01.12 р.

від третьої особи: ОСОБА_4 -дов. № б/н від 06.06.12 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега»до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 7 866,54 грн. у рахунок відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою позивачем страхового відшкодування в результаті настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 09.09.10 р. на вул. Дегтярівська в м. Київ за участю транспортних засобів «Mersedes Benz», державний номер НОМЕР_1, та транспортного засобу «Nissan», державний номер НОМЕР_2.

Ухвалою суду від 11.04.12 р. було порушено провадження у справі № 5011-37/4610-2012 та призначено її розгляд на 14.05.12 р., зобов'язано сторін надати певні документи; ухвалено направити запит до МТСБУ щодо відомостей про страхування цивільно-правової відповідальності власника автомобіля, водій якої винен у ДТП.

27.04.12 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від МТСБУ надійшла відповідь на запит, яку було залучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 14.05.12 р. на виконання вимог ухвали суду від 11.04.12 р. надав витребувані судом документи.

У судовому засіданні 14.05.12 р. представник відповідача заявив клопотання про залучення до участі у даній справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1, у зв'язку з тим, що Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс»здійснило виплату страхового відшкодування потерпілій особі ОСОБА_1

Представник позивача проти заявленого клопотання заперечень не навів.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд залучив вказану особу до участі у даній справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

У відповідності до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Ухвалою суду від 14.05.12 р. розгляд справи було відкладено до 06.06.12 р.; залучено до участі у даній справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1, зобов'язавши її надати письмові пояснення по суті спору; зобов'язано позивача направити на адресу ОСОБА_1 копію позовної заяви з доданими до неї документами, докази чого надати суду; повторно зобов'язано відповідача виконати вимоги ухвали суду від 11.04.12 р. № 5011- 37/4610-2012.

05.06.12 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який було залучено до матеріалів справи, та в якому відповідач просив розглядати справу за відсутності його представника.

Представник позивача у судовому засіданні 06.06.12 р. позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 06.06.12 р. не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, у судовому засіданні 06.06.12 р. надав суду документи та письмове пояснення на виконання вимог ухвали суду від 14.05.12 р., які було зареєстровано службою діловодства Господарського суду м. Києва та залучено до матеріалів справи.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.09.10 р. по вул. Дегтярівська в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Mersedes Benz», державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_5, що належить ОСОБА_6, та транспортного засобу «Nissan», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1

ОСОБА_5, керуючи транспортним засобом «Mersedes Benz», державний номер НОМЕР_1, порушуючи п. 13.1 Правил дорожнього руху України, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Nissan», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Про наведене свідчить довідка про ДТП УДАІ МВС України в м. Київ та постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 29.10.10 року в адміністративній справі, відповідно до якої ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди»відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 29.10.10 року в адміністративній справі, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Вищезазначеною постановою ОСОБА_5 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Nissan», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1

Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»(надалі -Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 - IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі -Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування -це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування -це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування -це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування»визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між ЗАТ «АСК «Омега», яку перейменовано на Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Омега», (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 015-07-1675-11 від 20.10.2009 р., у відповідності до умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме -автомобілем марки «Nissan», державний номер НОМЕР_2.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обов'язковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється суб'єктами оціночної діяльності.

На виконання вищезазначених норм чинного законодавства, позивач з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Nissan», державний номер НОМЕР_2, замовив у ФОП ОСОБА_7 проведення експертного автотоварознавчого дослідження з визначення матеріального збитку, завданого власнику вищезазначеного автомобіля.

02.10.10 р. було складено протокол огляду транспортного засобу «Nissan», державний номер НОМЕР_2.

13.10.10 р. складено звіт № 12581 щодо автотоварознавчого дослідження автомобіля «Nissan», державний номер НОМЕР_2, складений оцінювачем ОСОБА_8 (вища освіта, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача ФДМУ МФ № 2837 від 28.05.08 р.), який складений відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.03 р. № 142/5/2092, Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 року № 1440, згідно з яким визначено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Nissan», державний номер НОМЕР_2, становить 10 823,70 грн.

На підставі заяви страхувальника про настання випадку та виплату страхового відшкодування від 20.10.09 р. Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Омега»було виконано розрахунок страхового відшкодування та складено страхові акти № 7091-Т та № 7091-Т-1 від 20.10.10 р., у відповідності до яких позивачем було визначено заявлену подію страховим випадком та встановлено, що сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті, становить 7 653,99 грн. та 84,25 грн., в всього -7 738,24 грн.

Статтею 29 Закону України «Про страхування»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивач повідомив суду, що він свої зобов'язання перед страхувальником за договором добровільного страхування наземного транспорту № 015-07-1675-11 від 20.10.2009 р. виконав належним чином, перерахувавши згідно з платіжними дорученнями № 4186 від 28.10.2010 р. та № 402 від 16.11.10 р. суму страхового відшкодування в розмірі 7 653,99 грн. та 84,25 грн. власнику автомобіля «Nissan», державний номер НОМЕР_2 -ОСОБА_1, на рахунок ТОВ «Автомобільний центр «Голосіївський».

Враховуючи те, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 29.10.2010 року в адміністративній справі ОСОБА_5, який керував автомобілем «Mersedes Benz», державний номер НОМЕР_1, визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася в результаті його зіткнення з автомобілем марки «Nissan», державний номер НОМЕР_2, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Nissan», державний номер НОМЕР_2.

Відповідальність власника транспортного засобу «Mersedes Benz», державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_5, якого визнано винним у скоєнні ДТП, застрахована Приватним акціонерним товариством «Європейський страховий альянс»на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у відповідності до полісу № ВА/2355715.

З огляду на те, що Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Омега»на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 015-07-1675-11 від 20.10.2009 р., внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 08.09.10 р. на вул. Дегтярівська в м. Київ, виплачено страхове відшкодування ОСОБА_1 -власнику автомобіля «Nissan», державний номер НОМЕР_2, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації, якою здійснено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу «Mersedes Benz», державний номер НОМЕР_1, водія якого визнано винним у скоєнні ДТП, - Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс».

За таких обставин на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Оранта»до Приватного акціонерного товариства «Європейський Страховий альянс»про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 7 866,54 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Пунктом 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 37.4. ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність власника транспортного засобу «Mersedes Benz», державний номер НОМЕР_1, зокрема до відповідача у даній справі -Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»(дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.12.2006 року № 54/53-06).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика -це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до ч. 16 ст. 9 Закону України «Про страхування»страхове відшкодування не може перевищувати прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В п. 35.1. ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

У відповідності до п.п. 36.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими -прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/235715 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) -25 500,00 грн. та франшиза -0.

Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Омега»було направлено на адресу Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»регресну вимогу (вих. № 1411 від 04.04.11 р.) на виплату страхового відшкодування за полісом № ВА/2355715 в порядку регресу.

Проте Приватним акціонерним товариством «Європейський страховий альянс»суму страхового відшкодування в порядку регресу сплачено не було.

За договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного по відношенню до транспортного засобу «Mersedes Benz», державний номер НОМЕР_1 страхувальником є ОСОБА_6, тип договору -1.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»в редакції від 14.08.11 р., договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах:

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу);

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації будь-якого транспортного засобу або одного з транспортних засобів, зазначених у договорі, особою, вказаною в договорі страхування (договір II типу);

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір III типу).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, оскільки позивач не надав повного пакету документів до регресної вимоги, які перелічені в листі (вих. № 1362/13 від 12.04.11 р.), у зв'язку з чим розгляд даної заяви було призупинено.

З вказаного листа (належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах даної справи) вбачається, що ПрАТ «Європейський страховий альянс»просило надати копії претензійних документів, завірені належним чином, тобто із написом «копія вірна»або «з оригіналом згідно» та мокрою печаткою страховика, який надав претензію на виплату страхового відшкодування, а також копії платіжних доручень з мокрим штампом «проведено банком», копію посвідчення водія ОСОБА_1 з обох сторін, копії паспорта (сторінка з реєстрацією) та ідентифікаційного коду ОСОБА_1

Господарським судом зазначені доводи відповідача не приймаються до уваги, оскільки ним не надано належних доказів, якими підтверджується відсутність вказаних в листі документів та відміток на них.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, надала суду письмові пояснення по суті справи, з яких вбачається, що нею було замовлено проведення автотоварознавчого дослідження по факту нанесення матеріального збитку власнику автомобіля «Nissan», державний номер НОМЕР_2, у ТОВ «Автомобільний центр «Голосіївський»Української автомобільної корпорації «УкрАвто».

09.11.10 р. було складено протокол огляду ТЗ «Nissan», державний номер НОМЕР_2 та надано висновки про результати автотоварознавчої експертизи № 436, виконані інженером-експертом ОСОБА_9 (вища технічна освіта, свідоцтво оцінювача № 529 від 27.03.02 р., свідоцтво судового експерта автотоварознавчої експертизи НОМЕР_3 від 25.04.01 р., продовжене до 24.09.13 р.), який складений відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.03 р. № 142/5/2092, Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 року № 1440, згідно з яким визначено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Nissan», державний номер НОМЕР_2, становить 11 360,12 грн.

Господарський суд зазначає, що приймає до уваги дані висновки про результати автотоварознавчої експертизи № 436 від 09.11.10 р., оскільки вони були прийняті відповідачем при виплаті страхового відшкодування у розмірі 4 107,28 грн. за приписом Держфінпослуг України, про що свідчить грошовий переказ, який здійснено відповідачем у відповідності до фіскального чеку відділення поштового зв'язку УДППЗ «Укрпошта» № 0365 від 02.03.11 р.

Пунктом 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши всі надані сторонами докази, документи та пояснення в їх сукупності, Господарський суд м. Києві дійшов висновку про обгрунтованість вимог Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега»щодо стягнення 7 257,99 грн. суми страхового відшкодування (11 360,27 грн. -4 102,28 грн.) у зв'язку з несплатою відповідачем суми матеріальної шкоди в порядку регресу, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 08.09.10 р. по вул. Дегтярівська в м. Київ сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Mersedes Benz», державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_5, що належить ОСОБА_6, та транспортного засобу «Nissan», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1

За таких обставин, Господарський суд м. Києва відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 613,55 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Таким чином позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Оранта»до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»підлягають задоволенню частково.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 614, 625, 979, 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1198 Цивільного кодексу України; 352, 354 Господарського кодексу України, 32, 33, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»(вулиця Глибочицька, 33-37, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код 19411125) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега»(вулиця Обсерваторна, 17 А, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 21626809) 7 257 (сім тисяч двісті п'ятдесят сім) грн. 99 коп. суми невиплаченого страхового відшкодування в порядку регресу та 1 484 (одна тисяча чотириста вісімдесят чотири) грн. 99 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 11.06.2012 р.

Суддя Гавриловська І.О.