Рішення № 24756591, 13.06.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-55/5141-2012 13.06.12

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

за участі секретаря Іванова О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Імпорт-Офіс», м.Київ

до Відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Київ

про: стягнення 29 521,65 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача -ОСОБА_2 (за довіреністю №35 від 09.11.2011р.);

від Відповідача - не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Імпорт-Офіс», м.Київ (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Київ (далі -Відповідач) про стягнення суми основного боргу у розмірі 27 676,85 грн., інфляційних нарахувань у розмірі -167,26 грн., пені у розмірі -1 405,08 грн. та 3% річних у розмірі -272,03 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2012р. порушено провадження у справі за вказаними позовними вимогами, розгляд справи призначено на 24.05.2012р.

24.05.2012р. від Позивача надішли для залучення до матеріалів справи додаткові документи, а саме: Витяг з ЄДРПОУ станом на 21.05.2012р. щодо статусу та місцезнаходження Відповідача, Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 11.05.2012р. підписаний з боку Позивача із супровідним листом та доказами направлення Відповідачу.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 24.05.2012р. розгляд справи було відкладено на 13.06.2012р. у зв'язку з неявкою в судове засідання представника Відповідача на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

12.06.2012р. від Позивача надішли для залучення до матеріалів справи оригінали банківських виписок.

В судовому засіданні 13.06.2012р. представник Позивача надав усні пояснення по суті спору, просив суд задовольнити позов, в повному обсягу.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Крім того, доказом належного повідомлення Відповідача про час та місце розгляду справи є відмітки про вручення судової кореспонденції на поштових поверненнях, які містяться в матеріалах справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення Відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на його адресу.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених Позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Клопотання щодо фіксації судового процесу Позивачем не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані Позивачем докази та заслухавши в засіданні пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) був укладений Договір поставки № 534/0 від 01.08.2011р. (надалі-Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Постачальник зобов'язується поставляти канцелярські товари та товари для офісу, які далі по тексту цього Договору іменовані «Товар», а Покупець зобов'язується приймати Товар та своєчасно здійснювати оплату за нього на умовах цього Договору.

Згідно до п.1.2 Договору, кількість, асортимент та ціна Товару, що поставляється, узгоджуються Сторонами заздалегідь та фіксуються у рахунках фактурах та видаткових накладних, які с невід'ємною частиною цього Договору.

Як вбачається з п.2.4 Договору, датою поставки Товару є дата складання видаткової накладної Постачальником.

Відповідно до п.2.6 Договору, Покупець здійснює оплату за Товар протягом 60 (шестидесяти) календарних днів з моменту поставки Товару Постачальником.

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що Покупець за порушення обов'язку, визначеного у п.2.6 даного Договору, зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі 0,5% від простроченої суми за кожний день прострочення із урахуванням обмежень, встановлених Законом України від 22.11.1996р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно претензії та рахунку на пеню, які надаються Постачальником.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами, скріплення печатками обох Сторін, та діє до 01 серпня 2012р.

На виконання умов Договору Позивачем в період з 01.08.2011р. по 26.03.2012р. було поставлено Відповідачу товар на загальну суму 29 026,85 грн., що підтверджується накладними, які підписані з боку обох сторін без заперечень та зауважень, а саме: № 26664 від 29.09.2011р. на суму 6 944,40 грн., № 26666 від 29.09.2011р. на суму 5 635,14 грн. та № 26667 від 29.09.2011р. на суму 16 447,31 грн.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, на суму 1 350,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 27 676,85 грн.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем, Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню в повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором поставки та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення штрафу, пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч.1 ст.265 Господарського кодексу України та ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір поставки №534/0 від 01.08.2011р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до п.2.6 Договору, Покупець здійснює оплату за Товар протягом 60 (шестидесяти) календарних днів з моменту поставки Товару Постачальником.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

На виконання умов Договору Позивачем в період з 01.08.2011р. по 26.03.2012р. було поставлено Відповідачу товар на загальну суму 29 026,85 грн., що підтверджується накладними, які підписані з боку обох сторін без заперечень та зауважень, а саме: № 26664 від 29.09.2011р. на суму 6 944,40 грн., № 26666 від 29.09.2011р. на суму 5 635,14 грн. та № 26667 від 29.09.2011р. на суму 16 447,31 грн.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, на суму 1 350,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 27 676,85 грн.

Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами постачальника, передбаченими ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за поставлений товар та її розмір, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу -у сумі 27 676,85 грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати сформульована безпосередньо у п. 4.2. Договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобов'язань Відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість висування Позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог дійшов висновку про задоволення стягнення пені повністю у розмірі 1405,51 грн.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН Еліт 9.1", встановив: що розмір 3% річних, який може бути нарахований протягом періоду з моменту прострочення до 26.03.2012р., не перевищує відповідний розміру, що може бути нарахований за цей період, а отже - підлягає стягненню у сумі 272,03 грн.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату індексу інфляції, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН Еліт 9.1" та згідно з Рекомендаціями Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" Лист ВСУ від 03.04.97р. №62-97р, встановив: що визначений Позивачем індекс інфляції у сумі 167,26 грн. не перевищує розмір індексації, яка може бути нарахована за період з моменту прострочення, а отже підлягає стягненню з Відповідача повністю у розмірі 167,26грн.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Імпорт-Офіс», м.Київ (код ЄДРПОУ: 37773022) задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Київ (реєстраційний номер: НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Імпорт-Офіс (код ЄДРПОУ 37773022) основний борг у розмірі -27 676,85грн., інфляційні нарахування у розмірі -167,26 грн., пеню у розмірі -1405,51 грн., та 3% річних у розмірі -272,03 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Київ (реєстраційний номер: НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Імпорт-Офіс (код ЄДРПОУ 37773022) судовий збір в розмірі 1 609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 13.06.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 18.06.2012р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Ягічева