Рішення № 24756188, 31.05.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.05.12 р. Справа № 5006/17/11/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Шилової О.М.,

при секретарі судового засідання Цакадзе М.А.

розглянув матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА», м.Київ

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», м.Донецьк

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, на стороні

позивача: ОСОБА_1, м.Севастополь

відповідача: ОСОБА_2, м.Севастополь

про: стягнення суми збитків у розмірі 9223,27грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: ОСОБА_3 - за дов.№ГН-18-Ю від 03.01.2012р.,

треті особи: не з'явились.

Суд перебував у нарадчій кімнаті

31.05.2012р. з 14-50год. до 14-55год.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА», м.Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», м.Донецьк (надалі - ПрАТ «СК «ВУСО») про стягнення суми збитків у розмірі 9223,20грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на:

договір добровільного комплексного страхування на транспорті №002052/4055/0000024 від 01.11.2010р.; довідку ДАІ №8836507 від 05.07.2009р.; заяву про виплату страхового відшкодування від 06.07.2011р.; Наказ №00070067 від 21.09.2011р. про виплату страхового відшкодування АТ «Універсал Банк»; Звіт серії SL №15292 про оцінку транспортного засобу; постанову Гагарінського районного суду м.Севастополя від 11.07.2011р. у справі №3-3056/11; страховий акт №00070067/1 від 21.09.2011р.; платіжне доручення №031462 від 23.09.2011р. на суму 9223,27грн.; регресну вимогу №5547 від 02.11.2011р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.03.2012р. (т.1, а.с.1) до участі у справі залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні: позивача - ОСОБА_1, м.Севастополь, відповідача - ОСОБА_2, м.Севастополь. Треті особи у судові засідання не з'являлись, пояснень щодо обставин ДТП суду не надали.

На виконання вимоги ухвали господарського суду Донецької області від 22.03.2012р. від Гагарінського районного суду м.Севастополя 09.04.2012р. надійшов адміністративний матеріал №3-3056/11 відносно ОСОБА_2 за ст.124 КпАП України. Адміністративний матеріал №3-3056/11 судом розглянутий, копії долучено до матеріалів даної справи (т.1, а.с.95-124).

14.05.2012р. від дирекції Моторного (транспортного) страхового бюро України на виконання вимог ухвали господарського суду від 24.04.2012р. (т.1, а.с.134) надійшов лист №10772/7-3-11 від 08.05.2012р. з додатком - інформацією з єдиної централізованої бази даних МТСБУ (т.1, а.с.144-145).

Протягом розгляду справи позивач надав:

- заяву вх.№06-10/6363 від 02.04.2012р., в якій повідомив суду, що у прохальній частині позовної заяви була допущена описка у сумі позовних вимог: замість суми 9223,27грн. було зазначено 9223,20грн. (т.1, а.с.51);

- клопотання б/н б/д про витребування доказів шляхом направлення судом запиту інформації щодо Полісу ВЕ/3899306 до Моторного (транспортного) страхового бюро України (т.1, а.с.55);

- копії належної якості додатків до позовної заяви та оригінали платіжного доручення №031462 від 23.09.2011р. на суму 9223,27грн. (т.1, а.с.53) і постанови Гагарінського районного суду м.Севастополя від 11.07.2011р. у справі №3-3056/11 (т.1, а.с.54);

- роздруківку інформації з веб-інтерфейсу Єдиної централізованої бази даних МТСБУ (т.1, а.с.130-131);

- пояснення вх.№06-10/9083 від 17.05.2012р., в яких позивач заперечив викладене у відзиві та зазначив, що на момент направлення позовної заяви до Господарського суду Донецької області право позивача було порушено, спір з ПрАТ «СК «ВУСО» виник, а звернення позивача до суду було правомірним (т.2, а.с.7).

Протягом розгляду справи відповідач надав:

- відзив на позов №3231 від 07.05.2012р. (т.1, а.с.139-140), в якому зазначено, що відповідач не отримав повний пакет документів для виплати суми страхового відшкодування, так як додані до заяви-вимоги позивача копії не є оформленими належним чином, тому відлік 90-денного строку, протягом якого відповідач повинен добровільно виконати своє зобов'язання, не почав свій збіг. Тому право позивача на відшкодування його витрат на момент подання позову не є порушеним. До відзиву додав: 1) правовстановлюючі документи (копії Свідоцтв про державну реєстрацію ЗАТ «СК «ВУСО» №431779 від 22.05.2009р. та ПрАТ «СК «ВУСО» №713051 від 29.09.2010р.; копія Виписки №873302 від 19.01.2012р. з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про ПрАТ «СК «ВУСО»; копії сторінок 1, 2 нової редакції Статуту ПрАТ «СК «ВУСО» (т.1, а.с.141-144)); 2) копію полісу №ВЕ/3899306, яким застраховано цивільно-правову відповідальність ОСОБА_4 (т.1, а.с.145).

- супровідним листом б/н від 25.05.2012р. надав копії окремих документів, доданих до регресної вимоги позивача, які не були оформлені згідно з вимогами чнного законодавства (т.2, а.с.12-15), а також Доповнення до відзиву №3753 від 25.05.2012р., в яких заперечив проти позовних вимог та надав вірний розрахунок суми страхового відшкодування, яке має бути виплачене в порядку регресу у разі надання позивачем належним чином завірених копій документів. Так, вартість кріпильних деталей згідно з Вимогами Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України (в редакції від 24.07.2009р. №1335/5/1159), є меншою, ніж встановлено Звітом про оцінку транспортного засобу: загальна сума запчастин складає 6238,2грн., з яких вартість кріпильних деталей - 122,31грн. Таким чином, відповідач вважає, що сума сплаченого позивачем страхового відшкодування мала дорівнювати 9127,47грн. (т.2, а.с.17-18).

- заяву б/н від 31.05.2012р., в якій повідомив, що проведення автотоварознавчої експертизи вважає недоцільним з огляду на співвідношення її вартості з оспорюваною відповідачем сумою позову (т.2, а.с.20).

Ухвалою суду від 17.05.2012р. в порядку ст.69 ГПК України за клопотанням відповідача (т.2, а.с.4) строк розгляду спору продовжувався на 15 днів (т.2, а.с.11).

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2010р. між ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» (далі - позивач) та ОСОБА_1 (далі - Страхувальник) було укладено Договір добровільного комплексного страхування на транспорті №002052/4055/0000024 (далі - Договір страхування), згідно з яким позивачем застраховані майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки FORD Fusion, державний номер НОМЕР_1 (надалі - застрахований автомобіль). Пунктом 3 Договору страхування вигодонабувачем визначено ПАТ «Універсал Банк». Згідно з п.10 Договір страхування діє з 00-00год. 02.11.2010р. до 24-00год. 01.11.2011р. (т.1, а.с.8, 57).

05.07.2011р. на вул.Пожарова в м.Севастополі відбулась дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП). Громадянин ОСОБА_4, керуючи транспортним засобом CHERRY TIGGO SQR7247, номерний знак НОМЕР_2, скоїв зіткнення з застрахованим автомобілем, в результаті чого застрахований транспортний засіб отримав механічні пошкодження (т.1, а.с.13-14). Наявність вини ОСОБА_4 у зіткненні автомобілів підтверджена постановою Гагарінського районного суду м.Севастополя від 11.07.2011р. у справі №3-3056/11 (т.1, а.с.54).

Позивачем на підставі Договору страхування та заяви ОСОБА_1 від 06.07.2011р. (т.1, а.с.16) був складений страховий акт №00070067/1 від 21.09.2011р. (т.1, а.с.10), замовлено оцінку матеріальної шкоди, яка згідно зі Звітом оцінювача склала 9801,20грн. (т.1, а.с.33-35, 81-83), розраховано суму страхового відшкодування за вирахуванням 577,93грн. франшизи та платіжним дорученням №031462 від 23.09.2011р. виплачено на користь ОСОБА_1 через ПАТ «Універсал Банк» страхове відшкодування у сумі 9223,27грн. (оригінал у т.1, а.с.53).

Аналіз положень ст.ст.22, 28, 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" дозволяє зробити висновок, що страхову виплату було здійснено позивачем правомірно.

Аналіз приписів ч.ч.1, 2 ст.1166, ч.ч.2, 5 ст.1187, п.1 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

Відповідно до ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За приписами ст.228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Стаття 993 Цивільного кодексу України передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за спричинені збитки. Аналогічне положення встановлене ст.27 Закону України "Про страхування".

Як вбачається з матеріалів справи, особою, винною в ДТП, визнаний ОСОБА_4, цивільно-правову відповідальність якого було застраховано Закритим акціонерним товаством «Страхова компанія «ВУСО» згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВЕ/3899306 (надалі - Поліс) (т.2, а.с.16). Строк дії Полісу - з 00-00год. 29.12.2010р. до 28.12.2011р. включно. Полісом встановлений ліміт відповідальності страховика (відповідача у справі) за шкоду, заподіяну майну одного потерпілого - 50000грн. та суму франшизи 0,00грн.

З копії Свідоцтв про державну реєстрацію ЗАТ «СК «ВУСО» №431779 від 22.05.2009р. та ПрАТ «СК «ВУСО» №713051 від 29.09.2010р. вбачається, що 29.09.2010р. відбулась зміна найменування відповідача без зміни його організаційно-правової форми, що не свідчить про реорганізацію товариства. З копії сторінки 2 нової редакції Статуту ПрАТ «СК «ВУСО» вбачається, що ПрАТ «СК «ВУСО» є правонаступником усього майна, прав та обов'язків ЗАТ «СК «ВУСО» (т.1, а.с.141, 142, 144).

Таким чином, страховиком за Полісом є відповідач у даній справі. З урахуванням приписів ст.993 Цивільного кодексу України, ч.3 ст.18, ст.27 Закону України „Про страхування" особою, відповідальною за завдані позивачу виплатою ним страхового відшкодування збитки, є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО».

Отже, у позивача виникло право регресної вимоги до відповідача у сумі 9223,27грн., оскільки зазначена сума не перевищує ліміт відповідальності ПрАТ «СК «ВУСО», а розмір франшизи Полісом не встановлено.

З прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача суму збитків у розмірі 9223,20грн., тоді як в назві та за текстом позовної заяви предметом позову є відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 9223,27грн. Заявою вх.№06-10/6363 від 02.04.2012р. позивач повідомив суду, що у прохальній частині позовної заяви була допущена описка у сумі позовних вимог: замість суми 9223,27грн. було зазначено 9223,20грн. (т.1, а.с.51). Враховуючи викладене у заяві вх.№06-10/6363 від 02.04.2012р. та беручи до уваги зміст та назву позовної заяви ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА», суд розцінює вимоги позивача, що є предметом розгляду у даній справі, як вимоги про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 9223,27грн.

За твердженням позивача, уповноваженим представником ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» 02.11.2011р. відповідачу направлялась регресна вимога №5547 про здійснення грошового відшкодування в порядку регресу в сумі 9223,27грн. (т.1, а.с.40) з повним пакетом документів, передбаченим ст.35 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Відповідач отримав регресну вимогу з доданими документами, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення (т.1, а.с.41).

Як стверджує позивач, заяву відповідачем залишено без відповіді та виконання, і іншого відповідачем не доведено, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що відповідач надсилав позивачу будь-які повідомлення про недотримання позивачем приписів законодавства щодо посвідчення наданого пакету документів та про інші недоліки і пропонував усунути їх для подальшого розгляду питання про виплату страхового відшкодування.

У відзиві на позовну заяву №3231 від 07.05.2012р. відповідач зазначив, що не отримав повний пакет документів для виплати суми страхового відшкодування, так як додані до заяви-вимоги позивача копії не оформлені належним чином, тому відлік 90-денного строку, протягом якого відповідач повинен добровільно виконати своє зобов'язання, не почав свій збіг, а право позивача на відшкодування його витрат на момент подання позову не є порушеним (т.1, а.с.139-140). Позивач проти викладеного заперечує, вважає, що його право було порушено, спір з ПрАТ «СК «ВУСО» виник, а звернення до суду є правомірним (т.2, а.с.7).

Конституційний суд України в абз.3 п.3 Рішення №15-рп/2002 від 09.07.2002р. зазначив, що зі змісту частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням. Суб'єктами таких правовідносин можуть бути, зокрема, юридичні особи. Зазначена норма, як і інші положення Конституції України, не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування.

В абз.3, 4 п.6.2. Рішення Конституційного суду України №17-рп/2011 від 13.12.2011р. зазначено, що у рішенні від 21.02.1975р. у справі "Голдер проти Великої Британії" Європейський суд з прав людини закріпив правило, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод стосується невід'ємного права особи на доступ до суду. Прямим порушенням права на доступ до суду є необхідність отримання спеціальних дозволів на звернення до суду. Таким чином, у практиці Європейського суду з прав людини право на звернення до суду також пов'язується лише з волевиявленням особи. Особа може відмовитися від реалізації права на звернення до суду, однак не від самого права як такого.

З наведеного випливає, що спір у даній справі підлягає розгляду господарським судом по суті на загальних підставах.

У Доповненні до відзиву №3753 від 25.05.2012р. відповідач зазначив, що вартість кріпильних деталей згідно з Вимогами Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України (в редакції від 24.07.2009р. №1335/5/1159), є меншою, ніж встановлено Звітом про оцінку транспортного засобу, на підставі якого позивач здійснив страхову виплату: сума сплаченого позивачем страхового відшкодування за вирахуванням франшизи мала дорівнювати 9127,47грн. (т.2, а.с.17-18). Проте заявою б/н від 31.05.2012р. відповідач відмовився від проведення автотоварознавчої експертизи через її недоцільність з огляду на співвідношення вартості експертизи з оспорюваною відповідачем сумою позову (т.2, а.с.20).

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи документи на підтвердження здійснення позивачем страхової виплати за Договором добровільного комплексного страхування на транспорті №002052/4055/0000024 від 01.11.2010р. і виникнення обов'язку відповідача відшкодувати завдану цим шкоду в порядку регресу згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВЕ/3899306, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 9223,27грн. є обґрунтованими, підтвердженими належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача на підставі абз.3 ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, згідно зі ст.ст.993, 1166, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України; ст. 228 Господарського кодексу України; ст.ст.9, 16, ч.3 ст.18, ст.ст.25, 27 Закону України „Про страхування" №85/96-ВР від 07.03.1996р.; ст.ст.12, 22, 28, 29, 35-37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №1961-IV від 01.07.2004р.; керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, ст.49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА», м.Київ до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», м.Донецьк про стягнення суми збитків у розмірі 9223,27грн. задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (83001, м.Донецьк, вул.Постишева, 60; код ЄДРПОУ 31650052) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (01034, м.Київ, вул.Рейтарська, 37; р/р №26500455 в АТ Райффайзен Банк Аваль, МФО 300335, ЄДРПОУ 20033533) суму збитків у розмірі 9223,27грн., судовий збір у сумі 1609,50грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 31.05.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 05.06.2012р.

Суддя Шилова О.М.