Постанова № 24755704, 13.06.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2012 р. Справа № 5004/1166/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. - головуючого,

Костенко Т. Ф.,

Сибіги О.М.

розглянувши матеріали касаційної скаргиФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 19.03.12 р.у справігосподарського суду Волинської областіза позовомФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5доПриватної фірми "Скорпіон-Сервіс"провизнання недійсними угод про оренду торгових площ за 2002,2003,2004 роки, включаючи додатки до угод на оренду торгових площ від 30.03.2004 року та угод про надання в користування торгових площ за 2005,2006,2007,2008 роки,в судовому засіданні взяли участь представники:

позивачів: ОСОБА_6 (дов. від 24.04.12 № 811), ОСОБА_7 (дов. від 24.04.12 № 812),

відповідача: ОСОБА_8 (дов. від 12.10.11 № 186),

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 20.12.2011 господарського суду Волинської області в задоволенні позову про визнання недійсними угод про оренду торгових площ за 2002, 2003, 2004 роки, включаючи додатки до угод на оренду торгових площ від 30.03.2004 року та угод про надання в користування торгових площ за 2005, 2006, 2007, 2008 роки - відмовлено.

Постановою від 19.03.12 Рівненського апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 звернулися до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просять їх скасувати як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, які приймали рішення у даній справі, розпорядженням голови Луцької міської ради від 16 листопада 2000 року №383-рр, затвердженим рішенням Луцької міської ради від 18 січня 2001 року №16/9, ПФ "Скорпіон-сервіс" надано статус ринку відповідно до Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 12 березня 1996 року №157 (що діяли на час прийняття такого рішення).

В подальшому між Луцькою міською радою та ПФ "Скорпіон-сервіс" 22 квітня 2002 року укладено договір оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування торгово-пішохідної зони між вулицями Кравчука та Карпенка-Карого в м. Луцьку.

ПФ "Скорпіон-сервіс" в свою чергу було укладено угоди з СПД ОСОБА_4 від 30.12.2002 року про оренду торгових площ та від 21.12.2005 року про надання в користування торгових площ (місце АДРЕСА_1, для встановлення тимчасової споруди і здійснення торгівельної діяльності з метою зберігання та продажу промислового товару), а також з СПД ОСОБА_5 від 16.02.2005 року про оренду торгових площ, від 28.02.2006 року, від 13.07.2007 та від 13.07.2008 року про надання в користування торгових площ (торгова площа 7,5 м2 на торговому ряду пішохідної - торгової зони ринку ПФ "Скорпіон-сервіс" для встановлення тимчасової споруди і здійснення торгівельної діяльності з метою зберігання та продажу промислового або продовольчого товару).

Предметом даних правочинів (угод) є торгові площі у визначених розмірах, які знаходяться за адресою м.Луцьк, вул.Кравчука на торговому ряду пішохідно-торгової зони ринку ПФ "Скорпіон-сервіс" між вул.Кравчука та вул.Карпенка-Карого для використання під торгівлю товарами промислової групи з кіоску (магазину), кожен з яких має індивідуальний номер, згідно схеми розташування торгівельних місць (площ) на ринку ПФ "Скорпіон-сервіс".

Зазначені угоди укладено на невизначений строк.

Звертаючись з позовом у даній справі, позивачі послались на те, що оспорені угоди було укладено з порушенням публічного порядку, а також на те, що з листопада 2001 року ними було сплачено готівкою приватній фірмі "Скорпіон-сервіс" власні кошти в сумі, що в середньому еквівалентно 15 000 доларів США за влаштування разом з іншими підприємцями торгових рядів пішохідної зони між вул. Карпенка Карого і вул. Кравчука у м. Луцьку, що давало їм підстави розраховувати на здійснення підприємницької діяльності на орендованому місці, як мінімум 25 років; торгові площі не належать відповідачу на праві власності, а тому, він не мав права на укладення спірних угод. Крім того, на думку позивачів, вказані угоди укладені без відповідного дозволу Луцької міської ради, шляхом обману, насильства, на вкрай невигідних для позивачів умовах, фіктивно, удавано, а тому угоди є недійсними з моменту їх вчинення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій в даному випадку обґрунтовано взято до уваги те, що право адміністрації ринку укладати письмові угоди з продавцями про надання торговельних місць на визначений термін передбачено Правилами торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26 лютого 2002 року №57/188/84/105 (що діяли на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 20 цих Правил адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду, в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість.

Таким чином, безпосередньо Правила торгівлі на ринках передбачають укладення між адміністрацією ринку і підприємцями, що займаються торговельною діяльністю, саме договорів, що за своєю правовою природою є договорами оренди (найму) торгових площ, а відтак вони не встановлюють права та обов'язки сторін по оренді землі, та підпадають під регулювання глави 58 ЦК України найм (оренда), відповідно до них не можуть застосовуватись норми ст.ст. 124, 141 ЗК України.

Судами правомірно не взято до уваги посилання позивачів на те, що спірні угоди укладено без дозволу Луцької міської ради, а тому в силу ст.227 ЦК України є недійсними, оскільки при їх укладенні сторонами було дотримано умови щодо законності змісту даних угод, наявності у сторін необхідного обсягу цивільної дієздатності, вільного волевиявлення учасників правочину, відповідності форми вчинення правочину вимогам закону та його спрямованості. Надання в оренду позивачам торгівельних площ здійснено відповідачем на законних підставах, оскільки земельна ділянка на якій вони розташовані знаходилася в орендному користуванні відповідача, на підставі укладеного з Луцькою міською радою договору. Вказані обставини підтверджуються також постановою Вищого господарського суду України від 17.09.2009 у справі № 04/20-92 за позовом 25-ти підприємців у тому числі і позивача ОСОБА_4 до Луцької міської ради та до ПФ "Скорпіон-сервіс" про визнання недійсними зазначених вище договорів оренди земельної ділянки від 22.04.2002 та від 12.08.2004, укладених між Луцькою міською радою та ПФ "Скорпіон-сервіс", якою було відмовлено у задоволенні позову.

Судом апеляційної інстанції у цьому зв'язку обґрунтовано зауважено, що позивачами не доведено факту вчинення вказаних угод під впливом обману, насильства та погрози з боку відповідача, з врахуванням також і того, що ними здійснювалась торгівельна діяльність на визначених спірними угодами торгових місцях, протягом строку їх дії сплачувалась орендна плата, тобто, позивачі розуміли зміст та умови спірних договорів.

З врахуванням зазначеного вище, приписів ст.ст. 48, 56, 57 ЦК УРСР (щодо правочину від 30.12.2002 року), ст.ст. 215, 227, 228, 230, 231, 233 ЦК України, а також того, що позивачами не доведено підстав, встановлених статтями 215, 216 ЦК України, для визнання угод недійсними, суди попередніх інстанцій дійшли вмотивованого висновку про відмову в позові.

З огляду на викладене судові рішення прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову від 19.03.12 Рівненського апеляційного господарського суду у справі № 5004/1166/11 залишити без змін.

Головуючий Божок В.С.

Судді Костенко Т.Ф.

Сибіга О.М.