Ухвала суду № 24755066, 28.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2012 р.Справа № 2а-1870/8012/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Конотопської ОДПІ Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.12.2011р. по справі № 2а-1870/8012/11

за позовом ТОВ "Запчасть"

до Конотопської ОДПІ Сумської області Державної податкової служби , Головного управління Державного казначейства України у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, стягнення суми бюджетного відшкодування,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2011року адміністративний позов ТОВ "Запчасть" до Конотопської МДПІ Сумської області, Головного УДК України у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення суми бюджетного відшкодування задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Конотопської МДПІ від 02.09.2011 року за №0000982311, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2010року на суму - 9 965,00грн., за січень2011 року на суму - 23101,00грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Запчасть" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2010р. та січень 2011р. в загальному розмірі 33 066,00грн. , а також в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір в розмірі 358, 89 грн.

Конотопська МДПІ Сумської області, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, вважає, що суд при винесенні цього судового рішення порушив норми матеріального і процесуального права та просить суд апеляційної інстанції постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.12.2011р. скасувати, прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того , що відповідачем не доведений факт порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, у зв'язку з чим висновки про завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування за листопад 2010р. на суму 9965,0 грн. та за січень 2011р. на 23101,0 грн. необґрунтовані, стягнувши суми з Державного бюджету України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фахівцями Конотопської МДПІ Сумської області в період з 16.08.2011р. по 17.08.2011р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Запчасть" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування по поданих уточнюючих розрахунках від 30.05.2011р., 03.08.2011р., 31.05.2011р. та 02.06.2011р., за наслідками якої складено акт від 19.08.2011р. №329/23-5/30355337.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.198.2,198.6 ст. 198, пп.200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого ним завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок за листопад 2010р. на 9965,0 грн. та за січень 2011р. на 23101,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки керівником Конотопської МДПІ Сумської області винесено податкове повідомлення-рішення від 02.09.2011 року за №0000982311, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2010року на суму - 9 965,00грн., за січень2011 року на суму - 23101,00грн.

Підставою для зменшення податкового кредиту з ПДВ слугувало не підтвердження заявленої позивачем до відшкодування суми податку на додану вартість, оскільки в перевірених підприємствах по ланцюгу постачання товарів позивачу, не виявлено факту надмірної сплати до бюджету податку на додану вартість, а саме за листопад 2010р. на загальну суму 9965,00грн., - у зв'язку з неможливість провести перевірку даних податкових декларацій ТОВ "Тредікроун" (контрагент у другій ланці, який є постачальником товарів безпосередньому контрагенту позивача - ТОВ "Компас 2008") на відповідність документам бухгалтерського та податкового обліку у зв'язку з відсутністю вказаного підприємства за місцезнаходженням (т.1, а.с.28,36) ; за січень 2011р. в загальному розмірі 23101,0 грн., у зв'язку з неможливість провести перевірку даних податкових декларацій ТОВ "Євротурбина"(контрагент у другій ланці, який є постачальником товарів безпосередньому контрагенту позивача - ТОВ "Компас 2008") на відповідність документам бухгалтерського та податкового обліку у зв'язку з відсутністю вказаного підприємства за місцезнаходженням.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до вимог стаття 185.1 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно статті 187.1. Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, від'ємне значення як категорія Кодексу - це також математична (об'єктивна) категорія; різниця між зменшуваним (податкове зобов'язання) та від'ємником (податковим кредитом). Від'ємне (позитивне) значення є результатом математичної дії -"віднімання", и в силу дії об'єктивних законів не може бути змінено будь-чиєю волею.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Колегією суддів встановлено та з матеріалів справи вбачається, що в перевіряємий період підприємство позивача здійснювало господарські операції з ТОВ "Компас 2008" на підставі договору від 20.09.2010р. за №20-09/10 купівлі-продажу запасних частин до автомобільних та тракторних двигунів .

У вересні 2010р. ТОВ «Запчасть» отримано товар від ТОВ «Компас 2008» на загальну суму 122 148,50грн., а саме: 10.09.2010р. на загальну суму 28 270,00грн. (видаткова накладна № 262 від 10.09.2010р., податкова накладна № 256 від 10.09.2010р.), 23.09.2010р. на загальну суму 67 066,00грн. (видаткова накладна № 306 від 23.09.2010р.. податкова накладна № 284 від 23.09.2010р.), 27.09.2010р. на загальну суму 26 812,50грн. (видаткова накладна № 286 від 27.09.2010р., податкова накладна № 283 від 21.09.2010р. - по факту попередньої оплати).

Розрахунки за отриманий товар проводилися в вересні-жовтні 2010р., а саме: 09.09.2010р. сплачено 14 300,00грн.; 14.09.2010р. сплачено 13 970,00грн.; 21.09.2010р. сплачено 26 812,50грн.; 23.09.2010р. сплачено 60 070,0грн.; 06.10.2010р. сплачено 6 996,00грн.; всього 122 148,50грн.

У жовтні 2010р. ТОВ «Запчасть» отримано товар від ТОВ «Компас 2008» на загальну суму 106 793,00грн., саме: 12.10.2010р. на загальну суму 17 515,00грн (видаткова накладна № 307, податкова накладна № 296), 22.10.2010р. на загальну суму 89 278,00грн. (видаткова накладна № 319, податкова накладна № 308).

Розрахунки за отриманий товар проводилися в жовтні-листопаді 2010р., а саме: 14.10.2010р. сплачено 17 515,00грн.; 22.10.2010р. сплачено 20 300,00грн.; 27.10.2010р. сплачено 14 978,00грн.; 02.11.2010р. сплачено 20 000,00грн.; 09.11.2010р. сплачено 10 000,00грн.; 11.11.2010р. сплачено 24 000,00грн.

У листопаді 2011р. ТОВ «Запчасть» отримано товар від ТОВ «Компас 2008» на загальну суму 101 227,00грн., а саме: 12.11.2010р. на загальну суму 67 807,00грн. (видаткова накладна № 340, податкова накладна № 330), 26.11.2010р. на загальну суму 33 420,00грн. (видаткова накладна № 349, податкова накладна № 339).

Розрахунки за отриманий товар проводилися в листопаді-грудні 2010р., а саме: 23.11.2010р. сплачено 10 000.00грн.; 24.11.2010р. сплачено 30 000,00грн.; 30.11.2010р. сплачено 3 420,00грн.; 09.12.2010р. сплачено 34 387,00грн.; 10.12.2010р. сплачено 23 420,00грн.

У грудні 2010р. ТОВ «Запчасть» отримано товар від ТОВ «Компас 2008» на загальну суму 113 615,00грн. (видаткова накладна № 367, податкова накладна № 357)

Розрахунки за отриманий товар проводилися в грудні 2010р. - січні 2011р., а саме: 16.12.2010р. сплачено 30 800,00грн., 17.12.2010р. сплачено 50 000,00грн.; 06.01.2011р. сплачено 12 815,00грн.; 13.01.2011р. сплачено 20 000,00грн.

Транспортування товару, яка здійснювалась власним транспортом підтверджується копіями технічних паспортів , товарно-транспортними накладними.

В підтвердження подальшої реалізації товару позивачем надано видаткові накладні, вантажно-митні декларації, рахунки-фактури.

З матеріалів справи, а саме з акту перевірки , вбачається, що позивач виконав вимоги п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосереднього постачальника товару - ТОВ "Компас 2008", який, в свою чергу, виконав вимоги п. 7.2.6 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"- видав покупцю, яким є позивач, належним чином оформлені податкові накладні на визначені та сплачені покупцем суми податку.

Враховуючи, що на виконання умов зазначеного вище договору між ТОВ "Запчасть"та ТОВ "Компас 2008" відбулась поставка товару на підприємство позивача, товар був оплачений позивачем. Факт придбання (отримання) такого товару та його оплата не заперечувався і самим відповідачем, яким не заперечувався і факт правомірного формування позивачем податкового кредиту за вказаними операціями, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що операція по придбанню товару за договором від 20.09.2010р. за №20-09/10 носила реальний характер та була виконана сторонами належним чином, а тому суму податкового кредиту та, відповідно, суму бюджетного відшкодування позивач сформував правомірно, оскільки податок на додану вартість входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві в ціні товару.

При цьому, сам податковий орган не заперечує підтвердження господарських операцій первинною фінінансово-господарською документацією.

Колегія суддів зазначає , що податкові накладні оформлені належним чином, крім того з акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Згідно зазначених податкових накладних позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту відповідного періоду та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість, копії яких наявні у матеріалах справи.

Тобто, з наведеного вбачається ,що всі господарські операції позивача з ТОВ "Компас 2008" проведені в бухгалтерському та податковому обліку, з якого вбачається реальне отримання послуг та розрахунки з постачальниками таких послуг, таким чином податковий кредит правомірно відображено в податковій декларації з ПДВ.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентами-постачальниками позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди -відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено, що на час здійснення господарських операцій позивачу мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент.

Крім того, сукупний аналіз вищезазначених норм Закону про ПДВ та Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Норми Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України не пов'язують виникнення права на податковий кредит з особливостями оподаткування постачальників 2-го чи іншого ланцюга.

Діючим законодавством , Податкового кодексу України, в тому числі Законом України "Про податок на додану вартість", не передбачений і не визначений обов'язок підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Тобто, колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту та в його діях не має порушень 198.2. п. 198.6. ст. 198, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, відповідно позивачем правомірно віднесено ці суми до від'ємного значення.

Враховуючи те , що позивачем сплачена сума податку в розмірі 9 965,00грн. та 23101,00грн. , яка віднесена до від'ємного значення, то відповідно до вимог п.п. а ст. п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу вона підлягає бюджетному відшкодуванню з Державного бюджету України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення належним чином в суді не довів , у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення Конотопської МДПІ від 02.09.2011 року за №0000982311 не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правомірність прийнятого рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду , переглянувши судове рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає , що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови були повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, постанова прийнята з дотриманням норм чинного законодавства, а тому відсутні підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Конотопської ОДПІ Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.12.2011р. по справі № 2а-1870/8012/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.