Ухвала суду № 24755061, 28.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2012 р.Справа № 2а-1670/9173/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ТОВ "Самміт - Кременчук" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2011р. по справі № 2а-1670/9173/11

за позовом ТОВ "Самміт - Кременчук"

до Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ " Самміт - Кременчук " звернулося до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької ОДПІ в Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0004572301/1592 від 11.05.2011 року, яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 11 315,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2 828,75 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року у задоволенні адміністративного позову ТОВ " Самміт - Кременчук " відмовлено.

ТОВ " Самміт - Кременчук ", не погоджуючись з вказаною постановою суду, подала апеляційну скаргу, вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи, судом невірно застосовані та порушені норми матеріального і процесуального права та просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року , прийняти у справі нове рішення, скасувати податкове повідомлення рішення Кременчуцької ОДПІ №0004572301/1592 від 11.05.2011 року.

Кременчуцької ОДПІ заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги та просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2011 р. без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області в період з 11.04.2011 року по 14.04.2011 року проведена невиїзна позапланова перевірка ТОВ "Самміт- Кременчук" з питань взаємовідносин з ТОВ "Серафім Стар" за період з 26.05.2009 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт від 14.04.2011 № 2220/23-209/31622690.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.1, п.7.2, п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1, п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за травень 2010 року на суму 11 315,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки керівником Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення №0004572301/1592 від 11.05.2011 року про донарахування позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 11 315,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2 828,75 грн.

Не погодившись з даним податковим повідомленням -рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку, однак рішенням Державної податкової адміністрації у Полтавській області від 13.06.2011 №1930/10/25-016 та рішенням Державної податкової служби України від 23.09.2011 №1995/6/10-2115 скарга залишена без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення -рішення без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено порушення позивачем п.п.7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо заниження суми податку на додану вартість у розмірі за травень 2010року на суму 11315,0 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість в момент виникнення спірних правовідносин регулювалися Законом України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п.п.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону № 168/97 -ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом норм Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду (п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість "), виникає в межах господарських операцій, що є об'єктом оподаткування ПДВ.

Підпунктом 3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

За визначенням п.1.4 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Згідно п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 -ВР є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону та видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача

Відповідно до п.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку, як встановлено пп 7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997, № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону встановлено заборону на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно вимог підпункту 7.2.4 п.7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до н.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 вказаного Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Судом встановлено,що підставою для винесення зазначеного податкового повідомлення-рішення був відображений в акті висновок Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області, що ТОВ "Серафім Старне подає податкову звітність з березня 2010 року, тобто не відображає результати своєї господарської діяльності. Вказана юридична особа відсутня за місцезнаходженням, стан платника згідно баз АІС Податки -14 "визнано банкрутом". Згідно аналізу раніше поданої податкової звітності встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також іншого устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності. Відповідно до протоколу допиту від 28.09.2010, отриманого ст. о/у по ОВД ГПМ ДПА України, Суліпа О.В. - директор ТОВ "Серафім Старпояснив, що зареєстрував підприємство на своє ім'я за винагороду, ніякого відношення до діяльності підприємства не має, податкову звітність не підписував та не подавав до податкового органу. З огляду на викладене, ДПІ у Печерському районі м. Києва встановлено проведення транзитних потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконували свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту. За висновками перевірки Кременчуцької ОДПІ, взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Серафім Стар" не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому позбавляє позивача права на формування податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається , що в перевіряємий період ТОВ "Самміт - Кременчук" мало господарські взаємовідносини із ТОВ "Серафім Стар".

Договори на поставку товарів між позивачем та ТОВ "Серафім Стару письмовому вигляді не укладалися.

Позивачем зазначено, що ТОВ "Самміт -Кременчук" із вказаним контрагентом укладено усну угоду на поставку товарів (обкладинки, внутрішні сторінки, скреплення), що не суперечить нормам цивільного та господарського права, на виконання якої останнім було здійснено поставку замовлених товарів у березні та у травні 2010 року, що оформлено необхідними первинним документами та податковими накладними:

- видаткова накладна від 30.03.2010 № 033006 (за поставку товару - обкладинки, внутрішні сторінки, скреплення) на загальну суму 36 921,00 грн., в т.ч. ПДВ -6 153,50 грн. (а.с.30) та податкова накладна від 30.03.2010 № 033006 на загальну суму 36 921,00 грн., в т.ч. ПДВ - 6 153,00 грн. (а.с.27), що була оплачена платіжним дорученням від 27.05.2010 №33 на суму 30 966,00 грн. (а.с.31);

- видаткова накладна від 27.05.2010 №052710 (за поставку товару- обкладинки, внутрішні сторінки, скреплення) на загальну суму 30 966,00 грн., в т.ч. ПДВ- 5 161,00 грн. (а.с.29) та податкова накладна від 27.05.2010 № 052710 на загальну суму 30 966,00 грн., в т.ч. ПДВ- 5 161,00 грн. (а.с.28), що була оплачена платіжним дорученням від 12.05.2010 № 11 на суму 36 921,00 грн. (а.с.32).

Колегія суддів зазначає , що для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати, зокрема, податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Така позиція висловлена Верховним Судом України у справах, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань з ПДВ та бюджетним відшкодуванням ПДВ, в яких Верховний Суд України звертає увагу на необхідність з'ясування судами при розгляді справ на те, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інш.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"визначено, що господарська операція -це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція"(бухгалтерський чи економічний ефект).

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до вимог ст. 4 цього ж Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

При цьому, у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011, № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" звернуто увагу судів на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з пунктом 18 Порядку оформлення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Судом першої інстанції правомірно встановлено , що видаткові накладні та податкові накладні, а також прибуткові накладні не відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки не містять даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документів в підтвердження фактичного переміщення товару по взаємовідносинам між позивачем та його контрагентом, місця поставки і зберігання товарів від ТОВ "Серафім Стар", а також зв'язок з господарською діяльністю позивача ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції не надано позивачем.

Також, не надано товарно-транспортні накладні, подорожні листи або ж інші документи, які б підтверджували шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, конкретизацію видів товару, який перевозився, відстань перевезення товару, кількість кілометрів, обсяг використаного пального , документів щодо руху вищевказаного товару, отриманого від ТОВ "Серафім Стар", оприбуткування його на складі позивача, зокрема, книги складського обліку або ж роздруківок з ком'ютеризованої програми обліку товарів на складі, якими б підтверджувалося надходження зазначеного товару на склад.

Ні до суду апеляційної інстанції ні до суду першої інстанції не надано документів документів, які б могли достовірно свідчити про фактичне отримання позивачем вищевказаних товарів: товарно-транспортні накладні, які б засвідчували фактичну передачу товару та фактичне перевезення товарно-матеріальних цінностей, місця поставки або інші документи щодо реальності та товарності проведених операцій, з яких би можливо було встановити причинно-наслідкові зв'язки фактичного отримання товару від вказаного контрагента, місця відвантаження товару, осіб, які були відповідальними за отримання вказаного товару, суд дійшов висновку про не підтвердження реальності проведення господарських операцій, тобто, про відсутність операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ. Наявність цих документів не була обґрунтуванням а ні позову а ні апеляційної скарги.

За таких обставин, висновок ДПІ про порушення ТОВ " Самміт - Кременчук " вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1,п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" є обґрунтованим.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у позові, та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ТОВ "Самміт - Кременчук" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2011р. по справі № 2а-1670/9173/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.