Постанова № 247549, 05.10.2006, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

05.10.06р.

Справа № А29/173-06

За позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „В.І.Ф.”, 49064, м. Дніпропетровськ, вул. Мічуріна, 4 (код ЄДРПОУ 25010554)

про стягнення 11890 грн. 36 коп.

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився

Суддя Полєв Д.М.

Секретар Виговська М.Ю.

СУТЬ СПОРУ:

Суддя господарського суду Дніпропетровської області Полєв Д.М., розглянувши у судовому засіданні 02.10.2006 р., справу № А29/173-06,

В С Т А Н О В И В:

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі-позивач) звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „В.І.Ф.” (далі–відповідач) про стягнення 11890, 36 грн. штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (надалі-Закон), якщо кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, то підприємства сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Від відповідача надійшов відзив на позов з якого вбачається, що ним вживались заходи до працевлаштування інвалідів, надсилались відомості про потребу в інвалідах до центру зайнятості за встановленою формою. Відповідач не відмовляв у працевлаштуванні інвалідів. А тому інваліди у достатній кількості не працюють на підприємстві не з вини відповідача.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд встановив також наступне.

Відповідно до звіту відповідача „Про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік”:

- Середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві- 166 ос.

- Середньооблікова чисельність інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві відповідно до чотирьох-відсотків нормативу –7 ос.

- За даними розділу 1 звіту на підприємстві відповідача у 2005 р. працювало-5 інвалідів.

Відповідно до ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, з урахуванням внесених змін для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

Ст. 20 зазначеного Закону встановлено, що підприємства (об'єднання), установи і організації, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

На підприємства, які використовують працю інвалідів, лише покладено обов’язок створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

Враховуючи вищезазначене, у підприємства виникає обов’язок працевлаштувати інваліда при наявності відповідної пропозиції органів, вказаних у ст. 18 Закону, чи у разі звернення інваліда самостійно.

Як вбачається з матеріалів справи, у тому числі, звітів про наявність вільних робочих місць та потребу в працівниках, відповідач інформував протягом 2005 р. центр зайнятості про потребу в інвалідах. Натомість інваліди на працевлаштування до відповідача відповідними органами не направлялись, самостійно не звертались, відповідач не відмовляв у працевлаштуванні інвалідів. Протилежне позивачем не підтверджено.

Враховуючи викладене суд не знаходить достатніх підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В позові відмовити.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Д.М. Полєв