Ухвала суду № 24754092, 02.04.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2012 р.Справа № 2а-12181/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2011р. по справі № 2а-12181/11/2070

за позовом ТОВ "Олімп"

до Основ»янської МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Олімп", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова за №0000702310 від 21 червня 2011 року та за №0000712310 від 21 червня 2011 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2011 року адміністративний позов ТОВ "Олімп" до ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення за №0000702310 та №0000712310 від 21.06.2011 року.

ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, не погоджуючись з вказаною постановою суду, подала апеляційну скаргу , вважає, що постанова прийнята із недоведеністю обставин, які мають значення для справи та суд вважає встановленими, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та просить суд апеляційної інстанції скасувати повністю постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2011р.,прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

ТОВ "Олімп" заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги та просить суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до статті 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції колегія суддів протокольною ухвалою замінила відповідача - ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова на відповідача - Основ»янську МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги,суд першої інстанції виходив з того, що висновки про порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1, п.5.2, п.п. 5.3.9, п.3, п.5.9, ст. 5 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств» та ст.3, п.п. 7.2.1, п.п.7.2.6, п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не відповідають дійсності, суперечать фактичним обставинам та чинному законодавству України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фахівцями ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року, за результатами якого складено акт перевірки від 12.04.2011 року за № 06/23-104/30035671 .

Перевіркою встановлено порушення позивачем :

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1226831 грн., в т.ч. : за 4 квартал 2009 року у сумі 208248 грн.; за 1 квартал 2010 року у сумі 362588 грн.; за 2 квартал 2010 року у сумі 7511 грн.; за 3 квартали 2010 року у сумі 112346 грн.; за 4 квартал 2010 рік у сумі 536139 грн.

- ст. 3, пп.7.2.1, пп.7.2.6 ,п.7.2 ст.7 , п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4., п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку з чим підприємством занижено податок на додану вартість що підлягає сплаті на загальну суму 770339 грн., в т.ч.: за жовтень 2009 року у сумі 65158,16 грн.; за листопад 2009 року у сумі 82733,79 грн.; за грудень 2009 року у сумі 25408,63 грн.; за січень 2010 року у сумі 131833,33 грн.; за лютий 2010 року у сумі 51257,38 грн.; за березень 2010 року у сумі 112940,29 грн. за червень 2010 року у сумі 7375,75 грн.; за серпень 2010 року у сумі 40829,58 грн.; за вересень 2010 року у сумі 51181,47 грн.; за жовтень 2010 року у сумі 91056,0 грн.; за листопад 2010 року у сумі 110565,0 грн.

- завищено розмір від'ємного значення, ряд. 18.2 Декларації з ПДВ поданій підприємством за грудень 2010 року у сумі 105705 грн.

На підставі висновків перевірки керівником ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова прийняті податкові повідомлення - рішення від 21.06.2011р.:

- №0000712310 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму - 1533538,75 грн. (основний платіж - 1226831,00грн., штрафні (фінансові) санкції - 306707,75 грн.);

- №0000702310 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму -962923,75 грн. (основний платіж - 770339,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 192584,75 грн.).

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» до витрат, не пов'язаним з веденням господарської діяльності віднесений вичерпний перелік витрат, а саме витрат на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання лотерей, участь в азартних іграх, фінансування особистих потреб фізичних осіб.

Так, положеннями п.5.3. - 5.7. зазначеного вище Закону встановлено певні обмеження або пряму заборону щодо включення деяких витрат до складу валових витрат.

Заборони щодо включення до складу валових витрат, пов'язаних з придбанням товару, оренди приміщення, заробітної плати, амортизації, комісії банку законодавцем не встановлено.

Відповідно до п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 наведеного Закону не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи наведені норми законодавець поставив в залежність право платника податку включити до складу валових витрат звітного періоду, лише ті витрати, які пов'язані з виробничою діяльністю та підтверджені відповідними документальними доказами.

Відсутність однієї із зазначених умов ( пов'язаності з виробничою діяльністю та наявність документального підтвердження) не дає платникові податків включати суми витрат до валових витрат бази оподаткування податку на прибуток.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються Законом України "Про податок на додану вартість".

Пунктом 1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до п.7.4.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Також, згідно з п.7.4.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 -ВР є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону.

Відповідно до п.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 -ВР (далі Закон № 168/97 -ВР) встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 -ВР є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону та видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку, як встановлено пп 7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997, № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Згідно вимог підпункту 7.2.4 п.7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Пунктами 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 цієї статті передбачено, що про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Пунктом 9.2 ст.9 Закону № 168/97 -ВР визначено, що будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Відповідно до н.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 вказаного Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що між ТОВ "Олімп" та ТОВ "АПК Улан" укладено договорів купівлі - продажу за №У-09/09/12/14/10/3-КП від 14 грудня 2009 року, на виконання якого проводилося постачання цукру піску.

Згідно п.п.1.1 вищевказаного договору купівлі-продажу, відповідач зобов'язувався протягом дії зазначеного договору передати у власність позивача, а позивач прийняти та своєчасно сплатити за цукор - пісок Українського виробництва.

Факт отримання цукру-піску позивачем підтверджується видатковими накладними: за №РН-0000071 від 19 січня 2010 року, РН-0000047 від 15 січня 2010 року, РН-0000311 від 30 січня 2010 року, РН-0000189 від 26 січня 2010 року, РН- 0000422 від 15 лютого 2010 року. Р-Н-0001028 від 31 березня 2010 року, РН-0000766 від 09 березня 2010 року, РН-0000930 від 23 березня 2010 року, РН-0000733 від 04 березня 2010 року, на яких мається відповідний підпис уповноваженої особи ТОВ "Олімп" на отримання товару.

На кожну поставку товару відповідачем видані відповідні податкові накладні : 15.01.2010 року за №53, 19.01.2010 року за №98, 19.01.2010 року за №83, 12.02.2010 року за "№ 372, 03.03.3010 року за №588, 04.03.2010 року за №611, 22.03.2010 року за №744, 30.03.2010 року за №818.

За отриманий товар на банківський рахунок ТОВ "АПК Улан" позивачем направлена оплата, про що свідчать платіжні доручення за № 0000088 від 25 січня 2010 року, №0000106 від 19 січня 2010 року, №0000107 від 19 січня 2010 року, №000000007 від 19 січня 2010 року, №0000290 від 12 лютого 2010 року, 03 березня 2010 року, №000449 від 04 березня 2010 року, №173 від 22 березня 2010 року, №0000598 від 30 березня 2010 року.

Перевезення цукру-піску здійснювалось по договору купівлі - продажу за № У-09/09/12/14/10/3-КП від 14 грудня 2009 року , укладеного між ТОВ "АПК Улан" та ТОВ "Олімп", на виконання якого видані товарно-транспортні накладні: від 15.01.2010 року за №15/01-1, 15.01.2010 року за №15/01-2, 19.01.2010 року за №19/01-3, 30.01.2010 року за №30/-1-5, 04.02.2010 року за №04/02-4, 15.02.2010 року за №15/02-6, 04.02.2010 року за №04/02-7, 09.03.2010 року за №09/03-8, 23.03.2010 року за №23/03-9, 21.03.2010 року за №21/03-10.

Факт надання транспортних послуг за договором перевезення від 01 січня 2010 року за №б/н, укладеного між ТОВ "Олімп" та ПТП "АТП-1997", підтверджується актом звірки, платіжними дорученнями за №000605 від 01 квітня 2010 року, №000000243 від 21 квітня 2010 року, №000000231 від 14 квітня 2010 року.

Надання послуг з переведення ТОВ "Олімп" проводилося ПТП "АТП-1997" власним автотранспортом, що знаходиться на балансі транспортного підприємства згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 105 , що підтверджується копіями платіжних доручень завірені банком, актом звірки та оборотно - сальдовими відомостями .

Обставини надходження цукру на склад позивача підтверджується роздруківкою по переміщенню товару по складу за період з 01.01.2010 року по 30.04.2010 року та оборотно - сальдовій відомості по рахунку 631.

Отриманий позивачем цукор - пісок від ТОВ "АПК Улан" в подальшому упакований та реалізований ТОВ "Олімп" іншим суб'єктам господарської діяльності згідно списку.

Реалізація цукру-піску, що підвергся пакуванню, проведена ТОВ "Союз Супермаркетів Харкова", ЗАТ "Інтеркондиціонер", НПЧП "Стинг", УУАП "Европоль", ТОВ "Фора-Схід", ЗАО "Ритейлингова компанія "Евротек", ТОВ "Восторг" та інші. Обставини постачання цукру піску позивачем за укладеними договорами підтверджується видатковими накладними та податковими накладними підписаними уповноваженими особами.

Відповідно до договіру про оренди не житлових приміщень, укладеного між ТОВ "Олімп" та ТОВ "Олімп-Трейд" та відповідна дозвільна документація щодо пакування сільськогосподарської продукції.

Згідно п.1.1. договору поставки за № 78/04/09 від 2 квітня 2009 року, укладеного між ТОВ "Карпос" та ТОВ "Олімп", ТОВ "Карпос" зобов'язувалося в порядку і в строки, встановлені даним договором передати у власність та по погодженій ціні товар, а ТОВ "Олімп" зобов'язувався прийняти товар та сплатити його на умовах передбачен6их даним договором.

Факт передачі товару, за вищевказаним договором, підтверджується видатковими накладними, що надаються до матеріалів справи. На підставі отриманого товару, ТОВ "Карпос" на адресу нашого товариства були видані відповідні податкові накладні.

В свою чергу, отриманий позивачем товар за договором поставки від 02.04.2009 року за №78/04/09, в подальшому реалізований суб'єктам господарської діяльності згідно списку який додається до матеріалів, а саме таким суб'єктам як: ТОВ "Адвентіс", ПП "Аквамарин", СУАП "Европоль", ТОВ "Чудо База", ТОВ "ССХА" та тощо.

Обставини постачання товару, отриманого від ТОВ "Карпос", проводилася на підставі діючих договорів, що підтверджується видатковими накладними та податковими накладними підписаними уповноваженими особами.

Колегія суддів зазначає , що висновки ДПІ в Комінтернівському районі м. Харкова в частині порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" , оскільки норми виходу на аналогічну продукцію у ТОВ "Двуречанський елеватор" на 6-7% вищі, ніж норми виходу, які застосовує ТОВ "Олімп" є помилковими та таким , що не відповідають змісту "Правил організації і ведення технологічного процесу на круп'яних заводах" затвердженого Наказом Міністерства агропромислового комплексу України від 20 березня 1998 року за №82.

Згідно акту перевірки (ст. 10 акту перевірки) відповідачем робиться висновки про завищення ТОВ "Олімп" витрат на придбання товарів ( робіт, послуг) за 2010 рік на суму 1996687 грн. 00 коп. за рахунок віднесення на валові витрати витрат не пов'язаних з веденням господарської діяльності платника, а саме витрат на придбання зерна гречки, яке не було використане для виробництва крупи гречаної. У перевіряємому періоді Товариство придбало зерно гречки урожаю 2010 року та виготовило крупу гречану в кількості 2547.5 т. на які витрачено зерна гречки 4107,33 т.

В акті перевірки зазначено, що переробка зерна гречки Товариством по кожній партії сировини розраховується нормами виходу готової продукції. Згідно форми 117 лабораторних вимірів норма виходу готової продукції у перевіряємому періоді складає в середньому 62 %. та керується "Правилами організації і ведення технологічного процесу на круп'яних заводах" затвердженого Наказом Міністерства агропромислового комплексу України від 20 березня 1998 року за №82.

Зроблені висновки відповідачем щодо завищення ТОВ "Олімп" витрат на придбання товарів було сформовано на підставі проведеної перевірки ТОВ "Двуречанський елеватор" у період з серпня по грудень 2010 року яке надавало послуги по переробці зерна гречки ТОВ "Компанія Агро-Трейд" де вихід готової продукції при дотримані "Правил організації і ведення технологічного процесу на круп'яних заводах" складав: серпень 2010 -68,27%, вересень 2010 -68,48%, листопад 2010 -69,12%, грудень 2010 -68,57%

Тобто, згідно акту перевірки, Товариством з обмеженою відповідальністю "Олімп" норми виходу на аналогічну продукцію ТОВ "Двуречанський елеватор" на 6-7% вище, ніж норми виходу, які застосовую ТОВ "Олімп" та при виробництві 2547,5 т. крупи гречаної мало би використати 3711,69 т. зерна гречки, але використало 4107,33 т. Таким чином Товариство використало не у господарській діяльності 395,64 т. зерна гречки ( 4107,33-3711,69).

Аналіз судом наявних в матеріалах справи документів встановив, що при проведені формування вищевказаних висновків відповідач не провів аналіз виробництва ТОВ "Олімп" та ТОВ "Двуречанський елеватор" з наступних питань: технологічний процес виробництва; якість зерна гречки; обладнання; якість крупи гречаної.

Так, переробка зерна гречки Товариством з обмеженою відповідальністю "Олімп" проводиться на орендованих приміщеннях за адресою: пер. Центральний, буд.2, с. Юрчикове, Вовчанського району, Харківської області на підставі договору оренди не житлових приміщень від 01.02.2009 року укладено між ТОВ "Олімп" та ЗАО "Сільгоспкорм". Безпосередньо запуск гречаної лінії було проведено в березні 2010 року.

Переробка зерна гречки та інших зернових культур проводиться Товариством на підставі Робочого проекту крупозаводу, що знаходиться в одному виробничому приміщені. Даний робочий проект було розроблено Науково-виробничим об'єднанням "Агро-Симо-Машбуд", безпосередньо для Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп" з урахуванням орендованих приміщень, наявного обладнання, трудових ресурсів, технології виробництва та інших факторів.

У відповідності до норм виходу гречаних круп та відходів Робочого проекту процентний вихід складає: крупи ядриці ( перший, другий, третій сорт) складає 62 %; крупа проділу складає 5%; разом крупи 67%; мучка кормова складає 3,5%; відходи 1і 2 категорії складає 6,5%; лузги 20,8%; відходи 3 категорії, механічні втрати 0,7 %; усушка 1,5 %.

Враховуючи те, що Робочий проект крупозаводу ТОВ "Олімп" було розроблено на підставі відповідних норм для даного виду діяльності, зазначені в Робочому проекті базисні норми виходу гречаних круп повністю відповідають базисним нормам виходу гречаних круп і відходів зазначених в "Правилах організації і ведення технологічного процесу на круп'яних заводах" затвердженого Наказом Міністерства агропромислового комплексу України від 20 березня 1998 року за №82.

Для визначення якісних показників вхідної сировини, на Товаристві створена атестована лабораторія, що діє на підставі свідоцтва видане Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики, яке діє з 28 квітня 2010 року по 25 січня 2013 року.

У відповідності до правил організації і ведення технологічного процесу на круп'яних заводах, лаборантом Товариства ведеться Форма за №117 в якій розраховуються плановий вихід крупи гречаної та інших складових в процесі переробки зерна гречки.

При проведені аналізу лабораторією Товариства якості зерна фактичний вихід крупи гречаної ( готова продукція) в середньому складає : ядриця ( перший, другий, третій сорт) 62 %; крупа проділу 5%, разом крупи 67%, мучка 3,5%, відходи 1і 2 категорії 6,5%, лузга 20,8%, відходи 3 категорії, механічні 0,7%, усушка 1,5 %.

Вищевказані обставини свідчать про те, що при урахуванні таких показників як технологічний процес виробництва, якість зерна гречки, обладнання, якість крупи гречаної норми виходу при переробці зерна гречки повністю відповідають вказаним нормам в Робочого проекту крупозаводу так і безпосередньо нормам зазначені в "Правилах організації і ведення технологічного процесу на круп'яних заводах" затвердженого Наказом Міністерства агропромислового комплексу України від 20 березня 1998 року за №82, на відміну від норм виходу ТОВ "Двуречанського елеватора".

Зазначаючи в акті перевірки середні норми виходу готової продукції, за результатами лабораторних вимірів ( копії вимірів за формою 117 ), відповідачем помилково береться за основу як норма виходу готової продукції показних виходу крупи ядриці ( перший, другий, третій сорт) в розмірі 62 % без урахування показника крупа проділу в розмірі 5%.

Так, норма виходу готової продукції складається з показників крупи ядриці ( перший, другий, третій сорт) в розмірі 62 % + показники крупи проділу складає 5% = крупи 67% - згідно "Правилах організації і ведення технологічного процесу на круп'яних заводах" затвердженого Наказом Міністерства агропромислового комплексу України від 20 березня 1998 року за № 82, що в повному обсязі відповідає лабораторним показникам проведених на круп'яному заводі ТОВ "Олімп". Тобто, середній розмір базового виходу за 2010 рік (готової продукції) у товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп" складає 67%.

В свою чергу, з акту перевірки не вбачаються дані про лабораторні показники якості зерна гречки за серпень, вересень, листопад та грудень 2010 року, обладнання на якому проводилася переробка зерна гречки Двуречанського елеватора а також безпосередньо показники крупи ядриці чи крупи гречаної (гречана ядриця + гречаний проділ).

На підставі вищевикладеного, вбачається, що висновки викладені представниками ДПІ у акті перевірки щодо порушення нашим Товариством п.5.1, п.п.5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 № 334/94-ВР у вигляді неправомірного віднесення на валові витрати витрат не пов'язаних з веденням господарської діяльності платника, являється не правомірним на не обґрунтованим і сформованим з неправильним тлумаченням змісту "Правил організації і ведення технологічного процесу на круп'яних заводах" затвердженого Наказом Міністерства агропромислового комплексу України від 20 березня 1998 року за № 82.

Також, встановлено не відповідність викладеною інформацією в даному акті перевірки ДПІ в частині завищення позивачем витрат за 4 квартал 2009 року. Так, в додатку 9, до акту перевірки викладено відомості які відповідач сформував на підставі первинних документів отриманих від позивача. В додатку 9 витрати на придбання товарів, робіт послуг за період 4 кварталу 2009 року зазначено у рядку "Всього" на суму 26248457,97 грн. В рядку 04.01. декларації на прибуток яку ТОВ "Олімп" подавала до ДПІ за 4 квартал 2009 року, зазначена сума 23633938 грн. Тобто, занижені валові витрати на суму 2614519,97 грн. Враховуючи той факт, що у 2010 року за попередній період можливо відображати тільки 20 % витрат, ця сума складає 522903,99 грн. Але, у розділу 4 "Висновок" акту перевірки, у п. 1 ДПІ зазначила податок на прибуток за 4 квартал 2009 року без врахування завищення податку на прибуток у сумі 130726 грн. (522903,99 грн. 25%).

Отже, в порушення п. 86.10 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року за № 2755-VI співробітниками ДПІ не відображено факт заниження валових витрат, що було присутнє у відповідача за 4 квартал 2009 року.

З наведеного вбачається , що всі господарські операції позивача та вказаних контрагентів проведені в бухгалтерському та податковому обліку, з якого вбачається реальне придбання товару (продукції, послуг) та розрахунки з постачальником таких товарів (продукції, послуг), таким чином позивачем правомірно віднесено до валових витрат вартість придбаної продукції (послуг) у контрагентів, як такі, що безпосередньо пов'язані з власною господарською діяльність позивача , підтверджені належним чином оформленими первинними документами та сформовано податковий кредит по операціям з наведеними контрагентами.

Також , підставою для висновків відповідача про вчинення позивачем порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є висновок відповідача щодо ознак нікчемності правочину, укладеного між ВАТ "Олімп" з ТОВ "АПК Улан" , як такого, що не спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 2 ст. 215 ЦК недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

За приписами ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 228 ЦК правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно із частиною 1 ст. 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 цього Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено обов'язкову наявність такого реквізиту первинного облікового документу, як особистий підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п. 2.1. п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 травня 1995 року № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Підпунктом 2.5. п. 2 цього Положення передбачено, що документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампа, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення. Підписи осіб, відповідальних за складення первинних документів на обчислюваних машинах та інших засобах організаційної техніки, виконуються у вигляді паролю або іншим способом авторизації, що дає змогу одночасно ідентифікувати особу, яка здійснила господарські операцію.

Порядком заповнення податкової накладної, що затверджений наказом Державної податкової адміністрації України 30 травня 1997 року № 165, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року № 233/203718, визначено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Колегія суддів зазначає, що відсутність суперечності мети правочинів, укладених між позивачем і вказаними контрагентами інтересам держави та суспільства, його дійсність у повному обсязі підтверджується первинними документами (угодами , податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями тощо), що надані відповідачу для перевірки та містяться в матеріалах адміністративної справи.

На момент складання податкового кредиту ТОВ "АПК Улан" зареєстрований платником податку.

Враховуючи наведене договір укладений між сторонами відповідно до норм чинного законодавства, умови зазначеного договору виконані в повному обсязі сторонами, що підтверджується відповідними документами.

Матеріалами справи спростовується твердження відповідача про те, що при укладенні договорів сторони не мали наміру створювати правові наслідки, які ними обумовлювались.

Так, відповідач визнає і не оспорює, що саме за вказаними договорами позивач фактично сплатив своїм контрагентам безготівкові грошові суми, що і було одним з передбачених договорами наслідків (оплата послуг). Що ж до настання таких правових наслідків як виконання на користь позивача певних обсягів робіт, то дані обставини підтверджуються належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку позивача.

Крім того, до суду не надано доказів щодо наявності обвинувальних вироків відносно посадових осіб позивача та його контрагента щодо порушення податкового законодавства, а також щодо наявності умислу посадових осіб позивача на вчинення угод, які суперечать інтересам держави та суспільства.

Тобто , з наведеного вбачається , що спірні господарські операції позивача та контрагентів проведені в бухгалтерському та податковому обліку, з якого вбачається реальне придбання товарів (послуг) та розрахунки з постачальником таких товарів (послуг).

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку , що податковий кредит підтверджений відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку та наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 168/97 -ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону № 168/97 -ВР).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Норми Закону України «Про податок на додану вартість» не містять вимог про необхідність коригування платником податку правомірно визначеного податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з тим, що підприємства, з якими мав правові відносини контрагент такого платника податку, порушують вимоги податкового законодавства.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст.. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентом-постачальником позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди -відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено, що на час здійснення господарських операцій позивачу мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент.

Крім того, сукупний аналіз вищезазначених норм Закону про ПДВ свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Тобто, факти порушення позивачем вимог чинного законодавства є недоведеними, оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова за №0000702310 від 21 червня 2011 року та за №0000712310 від 21 червня 2011 року не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2011р. по справі № 2а-12181/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.