Постанова № 24753302, 01.03.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2012 р. Справа № 2а-1870/2286/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника позивача Цуканова В.В.

представника відповідача Шаповал Л.О.

представника відповідача Кореневої С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінея-С" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.07.2011р. по справі № 2а-1870/2286/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінея-С"

до Державної податкової інспекції в м. Суми за участю Прокуратури Сумської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінея-С» (далі за текстом - позивач, ТОВ «Лінея-С») звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (далі за текстом - відповідач, ДПІ в м. Суми). в якому просив:

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001232312/0/90542 від 26.11.2010 року, № 0001232312/1/90542 від 22.12.2010 року, № 0001232312/2/90542 від 31.01.2011 року, якими визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в розмірі 27 290 825, 00 грн., з яких: 13 438 299, 00 грн. основний платіж, 13 852 526, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001242312/0/90539 від 26.11.2010 року, № 0001242312/1/90539 від 22.12.2010 року, № 0001242312/2/90539 від 31.01.2011 року, якими визначено податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку на додану вартість в розмірі 19 852 452, 00 грн., з яких: 13 234 968, 00 грн. основний платіж, 6 617 484, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 29.07.2011р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України, пп. 1.22.1 п. 1.22, п. 1.32 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 1.7 ст. 1, пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Позивач зазначає, що висновки ДПІ в м. Суми щодо удаваності договорів комісії, укладених з ТОВ «Корнеліс» та ТОВ «Нафтова компанія «Лагросс» є безпідтавними, оскільки вказані договори укладені відповідно до норм цивільного законодавства і є саме договорами комісії, а не договорами поворотної фінансової допомоги.

На думку позивача, також безпідставними є висновки ДПІ в м. Суми щодо нікчемності договорів купівлі-продажу (поставки) нафтопродуктів, укладених з ТОВ «Славія», ТОВ «Агістель» та ТОВ «Рейнбоу ЛТД», оскільки товар від зазначених контрагентів фактично був отриманий, оприбуткований та використаний у власній господарській діяльності підприємства.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінея-С» зареєстроване Виконавчим комітетом Сумської міської ради 26 вересня 2008 року та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції м. Суми як платник податків з 29 вересня 2008 року.

На підставі направлень № 3637 від 30.09.2010 р. та № 3968 від 21.10.2010 р. головними державними податковими ревізорами-інспекторами Кореневою С.М., Данілюк Н.А., Ієвлєвою Н.М., Гризуном В.М. та старшим державним податковим ревізором-інспектором Таран Л.В., відповідно до ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та плану-графіка, була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року, за результатами якої 10 листопада 2010 року складено акт № 9170/2312/36067248/85 (т. 1, а.с. 12-123).

Зазначеним актом ДПІ в м. Суми встановлено порушення ТОВ «Лінея-С» ч.1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України, пп. 1.22.1 п. 1.22, п. 1.32 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 1.7 ст. 1, пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого були донараховані податок на прибуток та податок на додану вартість.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем 26 листопада 2010 року були прийняті податкове повідомлення-рішення № 0001232312/0/90542 (т. 1, а.с. 136), яким ТОВ «Лінея-С» за порушення пп. 1.22.1 п. 1.22, п. 1.32 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено суму податкових зобов'язань по податку на прибуток (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в загальному розмірі 27 290 825, 00 грн., з яких: 13 438 299, 00 грн. основний платіж, 13 852 526, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції та податкове повідомлення-рішення № 0001242312/0/90539 (т. 1, а.с. 139), яким за порушення п. 1.7 ст. 1, пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в загальному розмірі 19 852 452, 00 грн., з яких: 13 234 968, 00 грн. основний платіж, 6 617 484, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції санкції.

Позивач скористався процедурою адміністративного оскарження, передбаченою ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». ДПІ в м. Суми згідно рішення від 22.12.2010 року (т. 1, а.с. 142-14717-18), ДПА в Сумській області згідно рішення від 31.01.2011 року (т. 1, а.с. 149-156) та ДПА України, згідно рішення від 06.04.2011 року (т. 1, а.с. 158-165) залишили скарги ТОВ «Лінея-С» без задоволення.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо нарахування позивачу податку на прибуток підприємств за операціями з ТОВ «Корнеліс» та ТОВ «Нафтова компанія «Лагросс», суд першої інстанції погодився з доводами відповідача, що суми отримані позивачем в якості авансу за договорами комісії № 09/11-001К від 23.11.2009 року та № 02/10-К від 29.03.2010 року від зазначених контрагентів є поворотною фінансовою допомогою, оскільки суми авансу, в день їх надходження були використані позивачем у власній господарській діяльності та згодом були повернуті без виконання вказаних договорів комісії.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було укладеного договір комісії № 09/11-001К від 23.11.2009 року з ТОВ «Корнеліс» (т. 1, а.с. 174-175) та договір комісії № 02/10-К від 29.03.2010 року з ТОВ «Нафтова компанія «Лагросс» (т. 1, а.с. 180).

Відповідно до умов зазначених договорів позивач, як комісіонер, зобов'язувався від свого імені, але за дорученням та за рахунок комітентів (ТОВ «Корнеліс» та ТОВ «Нафтова компанія «Лагросс») укласти договори про купівлю нафтопродуктів, а саме: для ТОВ «Корнеліс» - бензину А-92 в кількості 67705,500 т., по ціні 8 523, 00 грн. за тону на загальну суму 577 053 976, 50 грн.; для ТОВ «Нафтова компанія «Лагросс» - бензину А-95 в кількості 43709,000 т., по ціні 7 550, 00 грн. за тону на загальну суму 330 000 000, 00 грн.

Згідно п. 2.1 вказаних договорів комісії, ТОВ «Корнеліс» зобов'язувався в строк до 31.12.2010 року перерахувати ТОВ «Лінея-С» авансову суму платежу в розмірі 192 349 907, 04 грн., а ТОВ «Нафтова компанія «Лагросс» - 110 000 000, 00 грн. в строк до 31.03.2010 року.

23.11.2009 року TOB «ЛІНЕЯ-С» було отримано від TOB «Корнеліс» 192 349 907,04 грн. з передбачених договором 577 053 976, 50 грн. [ т.4 а.с. 115-118 ]. 23.03.2010 року 70 975 000,00 грн. було повернуто TOB «Корнеліс» [ т. 4 а.с. 119-120 ] на їх письмову вимогу[ т. 1 а.с. 176 ].

30.03.2010 року TOB «ЛІНЕЯ-С» було отримано від ТОВ «Нафтова компанія «Лагросс» 110 000 000, 00 грн. з передбачених договором 330 000 000,00 грн. [ т. 4 а.с. 122-124 ]. 30.06.2010 року зазначена грошова сума була повернута TOB «Нафтова компанія «Лагросс» на його вимогу [ т. 4 а.с.125-127].

Відповідно до п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону.

Згідно з п.п.1.22.2 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договорів комісії, укладених з ТОВ «Корнеліс» та ТОВ «Нафтова компанія «Лагросс», грошові кошти були перераховані ТОВ «Лінея-С» в якості авансу за майбутнє надання послуг без зазначення будь-якого строку для їх використання, як того вимагають приписи п.п.1.22.2 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Тобто договір комісії передбачає обов'язкову компенсацію комісіонером наданих в оплату за договором комісії грошових коштів у вигляді вчинення правочинів від свого імені але за рахунок комітента.

Таким чином, грошові кошти, отримані позивачем за договорами комісії від його контрагентів не є поворотною фінансовою допомогою в розумінні п.п.1.22.2 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» .

За таких обставин суд першої інстанції дійшов невірного висновку про правомірність висновків ДПІ в м. Суми, що отримані позивачем в якості авансу від ТОВ «Корнеліс» та ТОВ «Нафтова компанія «Лагросс» за договорами комісії кошти є поворотною фінансовою допомогою, яка повинна оподатковуватись податком на прибуток.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про неправомірність податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми щодо донарахування податку на прибуток по господарським операціям з ТОВ «Корнеліс» та ТОВ «Нафтова компанія «Лагросс» через порушення позивачем вимог п.1.22 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» .

Відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість за договором купівлі-продажу нафтопродуктів, укладеним між позивачем та ТОВ «Славія» суд першої інстанції виходив з його нікчемності .

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, до складу валових витрат відноситься лише ті суми витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, які фактично понесені на придбання товарів (робіт, послуг) для подальшого використання їх у власній господарській діяльності.

Згідно абзацу четвертого підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вищезгаданого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платників податків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач уклав договір купівлі-продажу № 47-09/08-ЛС від 25.09.2008 року з ТОВ «Славія» відповідно до якого, ТОВ «Славія» зобов'язався поставити і передати у власність ТОВ «Лінея-С» нафтопродукти, а саме: бензин А-76, А-80, А-92, А-95, дизельне пальне, а також масла, присадки, автошини, товари нафтохімії, а ТОВ «Лінея-С» зобов'язався прийняти вказаний товар і оплатити його (т. 1 а.с. 186-188).

Згідно п. 1.2 вказаного договору, найменування, повний асортимент, ціна, кількість, одиниці виміру товару визначається в додаткових угодах, які є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов договору, а також відповідно до укладених додаткових угод до нього (т. 1, а.с. 189-241, т. 10, а.с. 116-117) позивачем були надані видаткові накладні (т. 2, а.с. 33-92).

ТОВ «Славія» на адресу позивача були виписані податкові накладні (т. 2, а.с. 94-152).

Оплата за товар позивач проводив в безготівковій формі, про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення (т. 2, а.с. 159-213).

ТОВ «Славія» зберігав нафтопродукти на ВАТ «Дніпронафтопродукт», про що зазначено в листах на адресу позивача.

Між позивачем та ВАТ «Дніпронафтопродукт» були укладені договори зберігання №2710/08-7 від 27.10.2008 року та №2212/09-4 від 22.12.2009 року, відповідно до яких ТОВ «Дніпронафтопродукт» зобов'язався зберігати нафтопродукти, які належать позивачу ( т.3 а.с.153-155, 204-206).

Доставка нафтопродуктів позивачу здійснювалась ВАТ «Дніпронафтопродукт» автомобільним транспортом на підставі договору перевезення вантажів №2710/08 від 27.10.2008 року, укладеного між ТОВ «Лінея-С» та ТОВ «Дніпронафтопродукт». Факт транспортування товару підтверджено товарно-транспортними накладними.

Нафтопродукти були використані позивачем в його господарський діяльності та реалізовані на АЗС, які були орендовані ТОВ «Лінея-С» у ТОВ «Суминафтосервіс».

Відповідач не заперечує факту використання позивачем нафтопродуктів у власній господарській діяльності, проте зазначає, що реалізовані на АЗС нафтопродукти були придбані не у ТОВ «Славія», а у інших постачальників. У письмових поясненнях від 29.02.2012 р. відповідач зазначив, що паливно-мастильні матеріали постачалися від заводу виробника ЗАТ ТФПНК «Укртатнафта» підприємствами постачальниками залізничним транспортом на нафтобазу ТОВ «Еквіла» в м. Суми, ємкості якої орендує підприємство ВАТ «Дніпронафтопродукт». Однак, у яких саме постачальників придбані нафтопродукти, що доставлені позивачу ВАТ «Дніпронафтопродукт» автомобільним транспортом на підставі договору перевезення вантажів №2710/08 від 27.10.2008 року, та відповідно до яких цивільно-правових договорів, представниками відповідача не наведено.

Листом ПАТ «Дніпронафтопродукт» від 27.02.2012 р. підтверджено, що в період з 01.04.2009 р. по 30.06.2010 р. підприємство поставкою нафтопродуктів взагалі не займалося, а надавало ТОВ Лінея-С» послуги зберігання нафтопродуктів та послуги з їх перевезення.

Між тим, колегія суддів зазначає, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції посилався на наявність у даній справі судового рішення, що набрало законної сили, яким встановлені факти безтоварності і нікчемності господарської операції з купівлі-продажу нафтопродуктів № 47-09/08-ЛС від 25.09.2008 року, укладеного між ТОВ «Лінея-С» та ТОВ «Славія», а саме: постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2011 року по справі № 2а-2766/10/187. Проте, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.12.2011 року №К/9991/31743/11 зазначена постанова апеляційного суду була скасована, а постанова Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2010 року залишена в силі (т.12 а.с.44-47).

Таким чином, Вищий адміністративний суд України підтвердив висновки суду першої інстанції щодо реальності виконання зазначеного договору.

Отже, виконання договору купівлі-продажу нафтопродуктів між ТОВ «Лінея-С» та ТОВ «Славія» підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського, податкового обліку та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.12.2011 року, тому суд першої інстанції дійшов невірного висновку про нікчемність укладеного між позивачем та ТОВ «Славія» договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 47-09/08-ЛС від 25.09.2008 року.

З огляду на зазначене позивачем правомірно було віднесено суми за зазначеним договором до складу валових витрат та податкового кредиту.

Щодо висновків суду першої інстанції про неправомірність формування валових витрат та податкового кредиту за операціями ТОВ «Лінея-С» з ТОВ «Агістель» та ТОВ «Рейнбоу ЛТД», колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було укладено договір поставки № 2009-30-П від 01.06.2009 року з ТОВ «Агістель» (т. 2, а.с. 214-215) та договір поставки № П-326/2009 від 20.03.2009 р. з ТОВ «Рейнбоу ЛТД» (т. 3, а.с. 49-50).

Відповідно до зазначених договорів ТОВ «Агістель» та ТОВ «Рейнбоу ЛТД» зобов'язувались поставити нафтопродукти в кількості, по цінам та в строки, визначені згідно додаткових угод та специфікацій (т. 2, а.с. 216-235), а ТОВ «Лінея-С» зобов'язувалось прийняти і оплатити отриманий товар. Поставка вказаного товару від ТОВ «Агістель» та ТОВ «Рейнбоу ЛТД» в адресу ТОВ «Лінея-С» відбувалась на умовах EXW склад ВАТ «Дніпронафтопродукт», згідно Інкотермс (2000 р.).

На виконання умов зазначених договорів позивачем надані видаткові накладні (т. 2, а.с. 236-250, т. 3, а.с. 1-5, 57-62)

ТОВ «Агістель» та ТОВ «Рейнбоу ЛТД» на адресу позивача виписано податкові накладні (т. 3, а.с. 7-25, 64-66).

На підтвердження оплати нафтопродуктів позивачем надані копії платіжних доручень (т. 3, а.с. 29-48, 69).

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ «Агістель» та ТОВ «Рейнбоу ЛТД» позивач надав договори зберігання (т. 3, а.с. 153-155, 204-206) з ВАТ «Дніпронафтопродукт», протоколи погодження ціни (т. 3, а.с. 157-165, 207-212), акти виконаних робіт (т. 3, а.с. 166-173, 213-218), акти приймання-передачі ПММ (т. 3, а.с. 175-203, 219-238), платіжні доручення про оплату послуг по зберіганню (т. 4, а.с. 88-102).

Доставка придбаного товару здійснювалась автомобільним транспортом на підставі договорів про перевезення № 2710/08-6 від 27.10.2008 р. і № 2512/09-13 від 25.12.2009 р., укладених з ВАТ «Дніпронафтопродукт» (т. 3, а.с. 239, т. 4, а.с. 36). Фактичне виконання зазначених договорів перевезення підтверджують акти виконаних робіт та реєстри до актів (т.3, а.с. 241-250, т. 4, а.с. 1-31, 38-53), акти звірки (т. 4, а.с. 32-35), податкові накладні (т. 4, а.с. 55-84), платіжні доручення про оплату послуг (т. 4, а.с. 88-102), товарно-транспортні накладні (т.5, а.с. 34-250, т. 6-9, т. 10, а.с. 1-93)

Також позивачем на підтвердження перевезення товару надано договір про перевезення вантажів № 2 від 01.09.2009 р., укладеного з ТОВ «Еквіла» (т. 3, а.с. 70) та акти виконаних робіт та реєстри до актів (т. 3, а.с. 72-100), акти звірки (т. 3, а.с. 101-110), податкові накладні (т. 3, а.с. 112-124), платіжні доручення про оплату послуг (т. 3, а.с. 124-127), товарно-транспортні накладні та договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом №250 від 27 квітня 2010 року, укладеного позивачем з ТОВ «ТД «Кременчукнафтопродуктсервіс» (т.3 а.с.128), акти виконаних робіт та реєстри до актів ( т.3 а.с.129-136), податкові накладні (т. 3, а.с. 137-138)

Отже, колегія суддів вважає, що надані позивачем до матеріалів справи первинні документи бухгалтерського обліку підтверджують реальне виконання позивачем та його контрагентами ТОВ «Агістель» та ТОВ «Рейнбоу ЛТД», укладених ними договорів поставки.

Таким чином, позивачем правомірно було віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту суми сплачені за зазначеними договорами поставки нафтопродуктів.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов невірного висновку про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «Агістель» і ТОВ «Рейнбоу ЛТД».

Отже, суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не дослідив обставин реальності здійснення укладених позивачем з ТОВ «Славія», ТОВ «Агістель» та ТОВ «Рейнбоу ЛТД» договорів та, як наслідок, дійшов невірного висновку про правомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є неправомірними, тому позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінея-С» слід задовольнити .

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції, через порушення норм матеріального та процесуального права підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінея-С" задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.07.2011р. по справі № 2а-1870/2286/11 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінея-С" до Державної податкової інспекції в м. Суми, за участю прокурора Сумської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити.

Скасувати прийняті Державною податковою інспекцією в м. Суми податкові повідомлення-рішення № 0001232312/0/90542 від 26.11.2010 р., №0001232312/1/90542 від 22.12.2010 р., № 0001232312/2/90542 від 31.01.2011 р. та податкові повідомлення-рішення № 0001242312/0/90539 від 26.11.2010 р., № 0001242312/1/90539 від 22.12.2010 р., № 0001242312/2/90539 від 31.01.2011 р.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Мінаєва О.М.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.

Повний текст постанови виготовлений 06.03.2012 р.