Ухвала суду № 24749818, 05.06.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2012 р.Справа № 2а-13661/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України на постанову від 27.02.2012р. по справі № 2а-13661/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологія"

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з вимогами про скасування прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення №0001092303 від 07.10.2011 року, стверджуючи про реальність здійснення ним господарських операцій та правомірність формування податкового кредиту з ПДВ.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2012 року позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з таким судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення норм матеріального права, оскільки вважає підтвердженим факт порушення позивачем вимог п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України. Просить скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову у задоволенні позову.

Справа слухається в порядку письмового провадження, з огляду на вимоги ст. 197 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши зібрані у справі докази, вивчивши доводи поданої апеляційної скарги, дійшла до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування прийнятого судового рішення, зважаючи на наступне.

В ході судового розгляду було встановлено, що за наслідками проведеної ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова виїзної позапланової перевірки ТОВ "Технологія" з питання правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість (ПДВ) за червень 2011 року було складено акт від 23.09.2011 №2364/23-03-05/21238651.

У висновках акту перевірки стверджувалось про порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України щодо неправомірного віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Промспецконсалтинг», що привело до заниження податку на додану вартість за червень 2011року в сумі 133835 грн.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001092303 від 07.10.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "Технологія" з податку на додану вартість за основним платежем на 133835 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 1грн.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову, виходив з того, що факт порушення ТОВ "Технологія" у відносинах з ТОВ "Промспецконсалтинг" положень п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України не знайшов свого підтвердження в ході розгляду справи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на вимоги діючого податкового законодавства на час спірних правовідносин та фактичні обставини справи.

Позивач звернувся до суду з вимогами про скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 001024301/3470 від 30.11.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 416623 грн. основний платіж та 208311,5 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2012 року позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з таким судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ч. ч. 1, 5 ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, стверджуючи про безтоварність спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ "Маркон груп ко". Просить скасувати постанову та прийняти нову про відмову у задоволенні позову.

Позивач заперечує проти вимог та доводів поданої апеляційної скарги, наполягаючи на законності та обгрунтованості прийнятого судового рішення. Вважає правомірними свої дії по формуванню податкового кредиту за липень 2011 року на загальну суму 416623 грн., оскільки реальність господарських операціях з ТОВ "Маркон груп ко" підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, вивчивши доводи поданої апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, дійшла до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування прийнятого судового рішення, зважаючи на наступне.

В ході судового розгляду було встановлено, що за наслідками проведеної фахівцями Кременчуцької ОДПІ позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Індастріал Девелопмент", у зв'язку з наданням неповного пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ від 19.09.2011 року № 35480/10/15 з питань взаємовідносин з ТОВ "Маркон груп ко" за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року, було складено акт № 7661/23-309/33357578 від 10.11.2011 року.

У висновках акту перевірки стверджувалось про порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ "Індастріал Девелопмент" занижено ПДВ за липень 2011 року на загальну суму 392144 грн.

На підставі висновку акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 30.11.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0010242301/3470 про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 416623 грн. - основний платіж, 208311,5 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Подані позивачем скарги на вказане податкове повідомлення-рішення до податкових органів залишені без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову, виходив з того, що відповідач не довів правомірність висновків щодо завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за липень 2011 року в сумі 392144 грн., а отже - правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 30.11.2011 року № 001024301/3470. За висновками суду, ТОВ "Індастріал Девелопмент" доведено реальність здійснення господарських операцій за договором поставки № 01/04К від 01.04.2011 року у липні 2011 року та факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності, а відтак - правомірність віднесення до складу податкового кредиту за липень 2011 року сум ПДВ загалом в розмірі 392144грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на вимоги діючого податкового законодавства на час спірних правовідносин та фактичні обставини справи.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, правомірність формування платником податків податкового кредиту прямо пов'язана з підтвердженням реальності здійснення господарських операцій з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Саме на цьому наголошує апелянт, стверджуючи про відсутність у справі доказів реальності переміщення товару за податковими накладними, виписаними ТОВ "Промспецконсалтинг". В обґрунтування свої доводів зазначає, що за даними податкової звітності ТОВ "Промспецконсалтинг" у останнього відсутні необхідні умови для ведення господарських операцій, оскільки відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби тощо. При цьому податковий орган посилається на дані системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів щодо стану «10» контрагента (запит на встановлення місцезнаходження), висновку ВПМ ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 12.09.2011року щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності суб'єкта господарювання ТОВ "Промспецконсалтинг" зважаючи на акт №10/23-02-05/37092055 від 13.09.2011 року про неможливість приведення зустрічної звірки ТОВ "Промспецконсалтинг" щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків та зборів з ТОВ „Техноспецмаркетинг", ТОВ "Укрнафтохім" за червень 2011 року.

Також податковий орган, з огляду на відсутність поставок товарів ТОВ "Промспецконсалтинг", стверджував про укладення угод без мети настання реальних наслідків, що за приписами ч.1, ч.5 ст.203, ч.1, ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України зумовлювали віднесення таких правочинів до нікчемних.

На противагу зазначеним доводам апелянта позивач посилається на наявні у справі копії документів первинного бухгалтерського та податкового обліку, складених у відповідності до вимог ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Зокрема, матеріали справи містять укладений позивачем з ТОВ "Промспецконсалтинг" договір купівлі-продажу №17 від 19.11.2010 року щодо постачання на користь ТОВ "Технологія" металопрокату, будівельних матеріалів, інструменту.

Форма та зміст укладеного договору не протирічить діючому законодавству, сам правочин вчинено право і дієздатними юридичними особами, які досягли всіх згоди по всім істотним умовам купівлі-продажу товару. Зокрема, за умовами договору транспортування товару здійснюється за рахунок ТОВ "Технологія".

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за таким договором позивачем надано до суду копії видаткових накладних, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних, які не містять вад щодо їх форми чи змісту, фальшивості чи невідповідності їх відомостей обставинам справи.

Фактичне виконання господарських операцій за даним договором та правомірність формування податкового кредиту за ними підтверджується доданими до матеріалів адміністративної справи копіями податкових накладних, які оформлені у відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки не містять вад щодо форми та змісту їх заповнення. При цьому слід зауважити, що відповідач не заперечував проти наявного у контрагента позивача статусу платника ПДВ на час виписки податкових накладних.

Отримані від ТОВ "Промспецконсалтинг" матеріали позивачем були доставлені на об'єкт будівництва та частково списані на будівельний об'єкт, замовником якого є КП «ВКГ Харківського району», що підтверджується наданим договором, укладеним між Комунальним підприємством «Водопровідно-каналізаційне господарство Харківського району» (замовник) та ТОВ "Технологія" (підрядник) на виконання відновлювальних робіт аварійної системи водопостачання разом з додатковими угодами, протоколами погодження договірної ціни, календарними планами та технічними завданнями на виконання робіт, звітами про витрати основних матеріалів, актами приймання виконаних будівельних робіт.

Реальність здійснення транспортування товару також підтверджується тим, що у пункті навантаження, зазначеному в товарно-транспортних накладних (м. Мерефа, Залізнодорожний тупік, 32) знаходиться складське приміщення, яким відповідно до договору оренди від 01.09.2010 року та акту прийому-передачі до нього користувалось ТОВ "Промспецконсалтинг" у червні 2011 року. Також враховується той факт, що за договором №11/02 від 01.04.2011 року ОСОБА_2 передав у тимчасове користування ТОВ "Технологія" автомобіль, за допомогою якого здійснювалось перевезення товару від ТОВ "Промспецконсалтинг" до ТОВ "Технологія", що відповідає записам у товарно-транспортних накладних.

Щодо доводів апелянта про нікчемність договорів.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Разом з тим, відповідачем, на виконання покладеного на нього ч. 2 ст. 71 КАС України обов'язку доказування правомірності свої дій, не надано доказів в підтвердження того, що зазначені договори суперечить вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також, що вони не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.

При цьому слід зауважити, що з 01.01.2011 року розпочала свою дію ч. 3 ст. 228 ЦК України, якою передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Тобто відповідними доказами стверджень відповідача про невідповідність правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, зважаючи на час їх здійснення, мають бути відповідні судові рішення, оскільки за вимогами зазначеної норми права такий правочин є оспорюваним, а не нікчемним.

Всі доводи відповідача про нікчемність правочину зводяться до його припущень про відсутність у ТОВ "Промспецконсалтинг" можливості здійснення господарських операцій з посиланням на відомості податкової звітності даного підприємства, стверджуючи про формальне документальне оформлення спірних господарських операцій лише з метою отримання податкової вигоди.

Дійсно, згідно вимог ч.1 та ч. 2 ст. 228 ЦК України, є нікчемним правочин, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Проте, як зазначалося вище відповідачем не було надано жодного належного та достатнього доказу наявності у сторін укладеного позивачем спірного правочину умислу на отримання виключно податкової вигоди, без реального переміщення товару. Навпаки, в ході розгляду справи не було виявлено не тільки вироків, але й порушених кримінальних справ за ознаками узгоджених кримінально-караних діянь щодо отримання незаконним шляхом податкової вимоги у діях посадових осіб позивача чи його контрагента ТОВ "Промспецконсалтинг".

Апелянт зазначає про відсутність ТОВ "Промспецконсалтинг" за його місцезнаходженням, що теж є підтвердженням нереальності здійснення господарських операцій.

Разом з тим, з наданої довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо ТОВ "Промспецконсалтинг" вбачається про зроблений 10.06.2011 року запис «підтвердження відомостей про юридичну особу».

Як зазначалося вище позивач формував податковий кредит за реально здійсненими господарськими операціями з ТОВ "Промспецконсалтинг", який є окремим платником податків, а тому за приписами ст. 61 Конституції України несе самостійну (індивідуальну) відповідальність за своєчасність нарахування та повноту сплати податкових зобов'язань за такими господарськими операціями. Зазначені висновки, зважаючи на приписи ч. 2 ст. 8 КАС України, узгоджуються з рішенням Європейського Суду з прав людини у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22.01.2009 року. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи допустив інші порушення законодавства (в тому числі щодо відсутності за місцезнаходженням), то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, адже загальним принципом юридичної відповідальності є вина особи в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки.

Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів дійшла до висновку про відсутність у діях позивача з формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями з ТОВ "Промспецконсалтинг" порушення вимог Податкового кодексу України та Цивільного кодексу України, що зумовлює відсутність підстав для задоволення вимог поданої відповідачем апеляційної скарги, доводи якої висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Постанову від 27.02.2012р. по справі № 2а-13661/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Гуцал М.І.Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.