Ухвала суду № 24749762, 05.06.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2012 р.Справа № 2а-1670/879/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання Коршунова Ю.А.

представник позивача: Шмельов М.М.

представник відповідача: Чирва Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби на постанову від 17.04.2012р. по справі № 2а-1670/879/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Девелопмент"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з вимогами про скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 001024301/3470 від 30.11.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 416623 грн. основний платіж та 208311,5 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2012 року позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з таким судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ч. ч. 1, 5 ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, стверджуючи про безтоварність спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ "Маркон груп ко". Просить скасувати постанову та прийняти нову про відмову у задоволенні позову.

Позивач заперечує проти вимог та доводів поданої апеляційної скарги, наполягаючи на законності та обґрунтованості прийнятого судового рішення. Вважає правомірними свої дії по формуванню податкового кредиту за липень 2011 року на загальну суму 416623 грн., оскільки реальність господарських операціях з ТОВ "Маркон груп ко" підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, вивчивши доводи поданої апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, дійшла до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування прийнятого судового рішення, зважаючи на наступне.

В ході судового розгляду було встановлено, що за наслідками проведеної фахівцями Кременчуцької ОДПІ позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Індастріал Девелопмент", у зв'язку з наданням неповного пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ від 19.09.2011 року № 35480/10/15 з питань взаємовідносин з ТОВ "Маркон груп ко" за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року, було складено акт № 7661/23-309/33357578 від 10.11.2011 року.

У висновках акту перевірки стверджувалось про порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ "Індастріал Девелопмент" занижено ПДВ за липень 2011 року на загальну суму 392144 грн.

На підставі висновку акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 30.11.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0010242301/3470 про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 416623 грн. - основний платіж, 208311,5 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Подані позивачем скарги на вказане податкове повідомлення-рішення до податкових органів залишені без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову, виходив з того, що відповідач не довів правомірність висновків щодо завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за липень 2011 року в сумі 392144 грн., а отже - правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 30.11.2011 року № 001024301/3470. За висновками суду, ТОВ "Індастріал Девелопмент" доведено реальність здійснення господарських операцій за договором поставки № 01/04К від 01.04.2011 року у липні 2011 року та факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності, а відтак - правомірність віднесення до складу податкового кредиту за липень 2011 року сум ПДВ загалом в розмірі 392144грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на вимоги діючого податкового законодавства на час спірних правовідносин та фактичні обставини справи.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, правомірність формування платником податків податкового кредиту прямо пов'язана з підтвердженням реальності здійснення господарських операцій з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Саме на цьому наголошує апелянт, стверджуючи про відсутність у справі доказів переміщення товару за податковими накладними, виписаними ТОВ "Маркон груп ко". В обґрунтування свої доводів зазначає, що за даними податкової звітності ТОВ "Маркон груп ко" у останнього відсутні необхідні умови для ведення господарських операцій, оскільки відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби тощо.

На противагу зазначеним доводам апелянта позивач посилається на наявні у справі копії документів первинного бухгалтерського та податкового обліку, складених у відповідності до вимог ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Зокрема, матеріали справи містять укладений 01.04.2011 року між позивачем та ТОВ "Маркон груп ко" договір поставки № 01/04К та додаткові угоди до нього щодо поставки на користь ТОВ "Індастріал Девелопмент" товарів (вісь, важіль вертикальний, прокладка, торсіон та інше).

Фактичне виконання господарських операцій за даним договором та правомірність формування податкового кредиту за ними підтверджується доданими до матеріалів адміністративної справи копіями податкових накладних, які оформлені у відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки не містять вад щодо форми та змісту їх заповнення.

Також, реальність здійснення господарських операцій за договором поставки від 01.04.2011 року № 01/04К протягом липня 2011 року підтверджується видатковими накладними, рахунками-фактурами, паспортами якості, сертифікатами відповідності товарів, перепустками, журналами в'їзду та виїзду автотранспорту у виробника продукції та кінцевого її споживача.

Представник апелянта в судовому засіданні наполягав на тому, що господарські операції є безтоварними, з огляду на відсутність підтвердження транспортування товару від ТОВ "Маркон груп ко" до позивача та в подальшому до покупців. Разом з тим, в ході судового розгляду було встановлено, що транспортування товару здійснювалося безпосередньо контрагентами позивача не зі складу ТОВ "Індастріал Девелопмент", а безпосередньо від виробника.

Зокрема, матеріали справи свідчать, що придбані у ТОВ "Маркон груп ко" на підставі договору поставки від 01.04.2011 року № 01/04К у липні 2011 року товари позивачем у подальшому було реалізовано ВАТ "Дизельний завод", ТОВ "Група Інтер Кар Груп", ПАТ "Верхньодніпровський машинобудівний завод", ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" (договори поставки, специфікації, податкові та видаткові накладні, рахунки, довіреності на право отримання ТМЦ). При цьому в документах первинного бухгалтерського обліку щодо відвантаження товару постачальником товару зазначено ТОВ "Маркон груп ко", а одержувачем не позивача, а одного з контрагентів (ВАТ "Дизельний завод", ТОВ "Група Інтер Кар Груп", ПАТ "Верхньодніпровський машинобудівний завод", ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод"). Позивач у зазначених взаємовідносинах виступав власником цього товару, зазначаючи про свій статус платника за договором поставки № 01/04К від 01.04.2011 року.

Відвантаження товару здійснювалось ТОВ "Маркон груп ко" у відповідності до укладеного договору про виробництво продукції на давальницькій сировині № 21-03Д від 21.03.2011 року з Підприємством Холодногірської виправної колонії № 18 та специфікації до нього, щодо виготовлення останнім металовиробів (затяжка, торсіон, вісь, важель, прокладка, запобіжник, шкворень, серга) з наданої ТОВ "Маркон груп ко" давальницької сировини (металопрокату). у відповідності до технологічного процесу (штамповка, свердлування, плазморізка, токарні роботи, зварювання, гнучка, загартовка), що підтверджується відповідними сертифікатами та посвідченнями якості, актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг) з перепустками про вивіз такого товару з режимного об'єкту.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт поставки ТОВ "Маркон груп ко" придбаного позивачем товару безпосередньо від виробника, Підприємство Холодногірської виправної колонії № 18, безпосередньо до покупців позивача (ВАТ "Дизельний завод", ТОВ "Група Інтер Кар Груп", ПАТ "Верхньодніпровський машинобудівний завод", ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод"). При цьому зауважується, що відповідачем не спростовано факт транспортування товару з Підприємства Холодногірської виправної колонії № 18 самими покупцями позивача, що підтверджується наданими до матеріалів справи витягами з журналів реєстрації в'їзду та виїзду автомобільного транспорту, перепустками на вивіз товарно-матеріальних цінностей.

Щодо доводів апелянта про нікчемність договорів.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Разом з тим, відповідачем, на виконання покладеного на нього ч. 2 ст. 71 КАС України обов'язку доказування правомірності свої дій, не надано доказів в підтвердження того, що зазначені договори суперечить вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також, що вони не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.

При цьому слід зауважити, що з 01.01.2011 року розпочала свою дію ч. 3 ст. 228 ЦК України, якою передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Тобто відповідними доказами стверджень відповідача про невідповідність правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, зважаючи на час їх здійснення, мають бути відповідні судові рішення, оскільки за вимогами зазначеної норми права такий правочин є оспорюваним, а не нікчемним.

Всі доводи відповідача про нікчемність правочину зводяться до його припущень про відсутність у ТОВ "Маркон груп ко" можливості здійснення господарських операцій з посиланням на відомості податкової звітності даного підприємства, стверджуючи про формальне документальне оформлення спірних господарських операцій лише з метою отримання податкової вигоди.

Дійсно, згідно вимог ч.1 та ч. 2 ст. 228 ЦК України, є нікчемним правочин, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Проте, як зазначалося вище відповідачем не було надано жодного належного та достатнього доказу наявності у сторін укладеного позивачем спірного правочину умислу на отримання виключно податкової вигоди, без реального переміщення товару. Навпаки, в ході розгляду справи не було виявлено не тільки вироків, але й порушених кримінальних справ за ознаками узгоджених кримінально-караних діянь щодо отримання незаконним шляхом податкової вимоги у діях посадових осіб ТОВ "Індастріал Девелопмент" чи ТОВ "Маркон груп ко".

Як зазначалося вище позивач формував податковий кредит за реально здійсненими господарськими операціями з ТОВ "Маркон груп ко", який є окремим платником податків, а тому за приписами ст. 61 Конституції України несе самостійну (індивідуальну) відповідальність за своєчасність нарахування та повноту сплати податкових зобов'язань за такими господарськими операціями. Зазначені висновки, зважаючи на приписи ч. 2 ст. 8 КАС України, узгоджуються з рішенням Європейського Суду з прав людини у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22.01.2009 року. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, адже загальним принципом юридичної відповідальності є вина особи в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки.

Переглядаючи судове рішення колегія суддів, згідно вимог ч. 1 ст. 72 КАС України, враховує обставини, встановлені постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.02.2012 року по справі № 2а-1670/66/12, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012 року, якою задоволено позов ТОВ "Індастріал Девелопмент" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби, третя особа ТОВ "Маркон груп ко", про скасування податкових повідомлень-рішень. Зазначеним судовим рішенням, що набрало законної сили, встановлені обставини реальності здійснення господарських операцій між ТОВ "Індастріал Девелопмент" та ТОВ "Маркон груп ко" за тим же самим спірним правочином поставки 01/04К від 01.04.2011 року у червні (а не липні) 2011 року та правомірність формування за такими господарськими операціями податкового кредиту.

Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів дійшла до висновку про відсутність у діях позивача з формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями з ТОВ "Маркон груп ко" порушення вимог п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ч. ч. 1, 5 ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, що зумовлює відсутність підстав для задоволення вимог поданої відповідачем апеляційної скарги, доводи якої висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову від 17.04.2012р. по справі № 2а-1670/879/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Гуцал М.І.Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.

Повний текст ухвали виготовлений 11.06.2012 р.