Ухвала суду № 24749626, 24.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2012 р.Справа № 2а-15932/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.02.2012р. по справі № 2а-15932/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чудо База"

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Чудо База" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова (далі - відповідач), в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 21.09.2011 року № 0000722320 та № 0000732320.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.02.2012 року по справі № 2-а- 15932/11/2070 позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення відповідача від 21.09.2011 року № 0000722320.

Скасовано податкове повідомлення - рішення відповідача від 21.09.2011 року № 0000732320.

Відповідач, не погодившись з постановою суду подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову, якою в задоволенні частини позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивачем було надано заперечення на апеляційну скаргу, в якому просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Виходячи з приписів п.2 ч.1 ст.197 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження через неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать про те, що в період з 28.07.2011 р. по 03.08.2011 р. старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю юридичних осіб відповідача ОСОБА_1 на підставі направлення від 28.07.2011 р. № 509 та наказу відповідача від 28.07.2011 р. № 285 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо правильності формування податкового кредиту по ПДВ з ТОВ «Ларус Трейд» за січень 2011 року.

За результатами перевірки було складено акт від 10.08.2011 р. № 1329/23-206/36984982 (надалі акт перевірки), за висновками якого підприємством по взаємовідносинам з ТОВ «Ларус Трейд» у січні 2011 р. було завищено податковий кредит, та відповідно занижено податкові зобов'язання на суму 105200,00 гривень (а.с.18-25 т. 1).

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.09.2011 р. № 0000722320, згідно з яким підприємству визначено грошові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 105201,00 грн. (105200, 00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними санкціями); № 0000732320, згідно з яким до підприємства застосовано штрафні санкції в сумі 510,00 грн. на підставі п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України (а.с. 4-5 т. 1).

Позивачем були оскаржені ці податкові повідомлення-рішення до ДПА у Харківській області та до ДПС України, рішеннями яких від 25.10.2011 р. № 4776/10/25-103 та від 15.11.2011 р. № 5535/6/10-2115 скарги залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін (а.с. 221-226 т. 2).

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з приписів п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3. ст. 198 Податкового Кодексу України (далі - ПК України).

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Згідно з підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 цього кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до складу податкового кредиту суми податку сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.1 ст.201 ПК України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

На підставі п. 198.2 ст. 198 цього кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбудеться раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів /послуг, що підтверджено податковою накладною.

Виходячи з вищенаведеного, наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому податкових накладних і сплата вартості отриманих товарів та послуг з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.

За матеріалами справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Ларус Трейд» було укладено договір поставки № 285/11/10 від 03.11.2010 р. (а.с. 27-34 т. 1).

У січні 2011 р. за цим договором на адресу позивача було поставлено товар (цукор пісок) на суму 631200, 00 грн., у тому числі ПДВ на суму 105200, 00 грн.

Даний факт поставки товару підтверджено наступними видатковими накладними, а саме: № ЛТ-0000016 від 05.01.2011 р. на суму 42250,00 грн., у тому числі ПДВ 7 041, 67 грн.; № ЛТ-0000017 від 05.01.2011 р. на суму 42250,00 грн., у тому числі ПДВ 7 041, 67 грн.; № ЛТ-0000022 від 06.01.2011 р. на суму 42250,00 грн., у тому числі ПДВ 7 041, 67 грн.; № ЛТ-0000030 від 10.01.2011 р. на суму 42250,00 грн., у тому числі ПДВ 7 041, 67 грн.; № ЛТ-0000040 від 11.01.2011 р. на суму 42250,00 грн., у тому числі ПДВ 7 041, 67 грн.; № ЛТ-0000053 від 12.01.2011 р. на суму 42250,00 грн., у тому числі ПДВ 7 041, 67 грн.; № ЛТ-0000061 від 13.01.2011 р. на суму 42000,00 грн., у тому числі ПДВ 7 000, 00 грн.; № ЛТ-0000066 від 14.01.2011 р. на суму 42000,00 грн., у тому числі ПДВ 7 000, 00 грн.; № ЛТ-0000082 від 18.01.2011 р. на суму 41750,00 грн., у тому числі ПДВ 6958, 33 грн.; № ЛТ-0000099 від 20.01.2011 р. на суму 42000,00 грн., у тому числі ПДВ 7 000, 00 грн.; № ЛТ-0000109 від 22.01.2011 р. на суму 42100,00 грн., у тому числі ПДВ 7 016, 67 грн.; № ЛТ-0000115 від 24.01.2011 р. на суму 42100,00 грн., у тому числі ПДВ 7 016, 67 грн.; № ЛТ-0000125 від 26.01.2011 р. на суму 42000,00 грн., у тому числі ПДВ 7 000, 00 грн.; № ЛТ-0000133 від 27.01.2011 р. на суму 42000,00 грн., у тому числі ПДВ 7 000, 00 грн.; № ЛТ-0000148 від 31.01.2011 р. на суму 41750,00 грн., у тому числі ПДВ 6958, 33 грн. (а.с. 35-49 т. 1).

З наявних в матеріалах справи копій товарно-транспортних накладних вбачається, що транспортування товару здійснювало ТОВ «Ларус Трейд» шляхом укладення договорів з перевізниками: ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 (а.с. 65-79 т. 1).

Позивачем здійснена оплата товару в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с. 87-100 т. 1, а.с. 227 т. 2).

На поставлений товар ТОВ «Ларус Трейд» було видано наступні податкові накладні: № 16 від 05.01.2011 р. на суму 42250,00 грн., у тому числі ПДВ 7 041, 67 грн.; № 17 від 05.01.2011 р. на суму 42250,00 грн., у тому числі ПДВ 7 041, 67 грн.; № 22 від 06.01.2011 р. на суму 42250,00 грн., у тому числі ПДВ 7 041, 67 грн.; № 30 від 10.01.2011 р. на суму 42250,00 грн., у тому числі ПДВ 7 041, 67 грн.; № 39 від 11.01.2011 р. на суму 42250,00 грн., у тому числі ПДВ 7 041, 67 грн.; № 52 від 12.01.2011 р. на суму 42250,00 грн., у тому числі ПДВ 7 041, 67 грн.; № 61 від 13.01.2011 р. на суму 42000,00 грн., у тому числі ПДВ 7 000, 00 грн.; № 66 від 14.01.2011 р. на суму 42000,00 грн., у тому числі ПДВ 7 000, 00 грн.; № 82 від 18.01.2011 р. на суму 41750,00 грн., у тому числі ПДВ 6958, 33 грн.; № 99 від 20.01.2011 р. на суму 42000,00 грн., у тому числі ПДВ 7 000, 00 грн.; № 109 від 22.01.2011 р. на суму 42100,00 грн., у тому числі ПДВ 7 016, 67 грн.; № 115 від 24.01.2011 р. на суму 42100,00 грн., у тому числі ПДВ 7 016, 67 грн.; № 126 від 26.01.2011 р. на суму 42000,00 грн., у тому числі ПДВ 7 000, 00 грн.; № 134 від 27.01.2011 р. на суму 42000,00 грн., у тому числі ПДВ 7 000, 00 грн.; № 150 від 31.01.2011 р. на суму 41750,00 грн., у тому числі ПДВ 6958, 33 грн. (а.с. 50-64 т. 1).

Вказані податкові накладні внесені до реєстру отриманих податкових накладних за січень 2011 року (а.с. 228 т. 2).

Щодо реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «Ларус Трейд», то колегія суддів вважає їх доведеними, виходячи з наступного.

Товар (цукор-пісок), отриманий позивачем від ТОВ «Ларус Трейд», зберігався ІП «Малахіт» на підставі договору зберігання № 37/05/10 від 25.05.2010 р., (а.с. 195-198, 229-233 т. 2).

Матеріали справи свідчать, що цукор-пісок, отриманий від ТОВ «Ларус Трейд» позивачем було реалізовано Відділу освіти Зміївської районної державної адміністрації (договір № 6 від 10.01.2011 р. та договір № 45 від 18.01.2011 р.); Відділу освіти виконавчого комітету Ізюмської міської ради (договір № 70/01/11 від 17.01.2011 р.); Відділу освіти Дергачівської районної державної адміністрації (договір № 1 від 17.01.2011 р.); Зміївської міської раді (договір № 399/12/10 від 05.01.2011 р.); Управлінню освіти Адміністрації Ленінського району Харківської міської ради (договір № 79/01/11 від 19.01.2011 р.); Санаторію-профілакторію «Містобудівник» ХНАМГ (договір № 379/12/10 від 12.01.2011 р.); Санаторію-профілакторію «Політехнік» НТУ «ХПІ» (договір № 02/01/11 від 10.01.2011 р.); Комунальному закладу охорони здоровя «Зміївська центральна районна лікарня» Зміївської районної ради Харківської області (договір № 152/01/11 від 31.01.2011 р.); ІП «Аврора» (договір поставки № 140/10/10 від 01.06.2010 р.), що підтверджено цивільно-правовими договорами та первинними документами (видатковими та товарно-транспортних накладними) (а.с. 2-193 т. 2).

Суми податку на додану вартість сплачені позивачем в ціні отриманого товару, на підставі виданих ТОВ «Ларус Трейд» податкових накладних, були включені позивачем до складу податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ за січень 2011 року (а.с. 80-86 т. 1).

За таких підстав, позивач виконав вимоги, передбачені п. 198.3 ст. 198 ПК України та правомірно включив до складу податкового кредиту за січень 2011 року суми податку на додану вартість, сплачені позивачем в ціні отриманого товару від ТОВ «Ларус Трейд».

Щодо висновків відповідача про нікчемність угод та про відсутність реального характера господарських операцій, укладених між позивача та ТОВ «Ларус Трейд», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він не визнаний судом недійсним.

З 1 січня 2011 р. набули чинності зміни до ст. 228 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), відповідно до яких нікчемним став лише правочин, який порушує публічний порядок. Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Правочин, який не має за мету створення реальних наслідків є фіктивним (ст. 234 Цивільного кодексу України), та визнається судом недійсним.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання правочину, укладеного між ТОВ «Ларус Трейд» та позивачем, було отримано майно та сплачено грошові кошти, що виключає визнання такого правочину недійсним як такого, який не спрямований на настання реальних юридичних наслідків, тобто фіктивний.

Окрім цього, як вбачається з акту перевірки, висновки відповідача щодо нікчемності угод та відсутність реального характера господарських операцій ґрунтуються виключно на підставі довідки від 28.03.2011 р. № 441/23-304/37188281, складеної ДПІ у Ленінському районі м. Харкова стосовно ТОВ «Ларус Трейд».

Проте, постановами Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2011р. та Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2011 р. по справі № 2а-6803/11/2070 дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова, які полягають у проведенні перевірки, в результаті якої було складено довідку 441/23-304/37188281 від 28.03.2011 р. про результати проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "ЛАРУС ТРЕЙД" в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 р. по 31.01.2011р. та в частині правомірності формування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток підприємств за період з 01.12.2010р. по 31.01.2011р. визнано протиправними. Також визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова щодо визнання угод ТОВ "ЛАРУС ТРЕЙД" за перевірений період нікчемними (а.с. 101-108 т. 1).

Вказані судові рішення, на момент судового розгляду, набрали законної сили.

Щодо донарахування відповідачем штрафних санкцій в розмірі 510,00 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 121.1 ст. 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

В якості обґрунтування необхідності застосування штрафних санкцій відповідач посилається на запит від 01.08.2011 р. № 12736/10/23-215 (а.с. 235 т. 2) про надання інформації, яка підтверджує подальше використання цукру, у відповідь на який було отримано лише перелік документів з реквізитами, а не самі копії.

Проте, матеріали справи містять листи позивача до відповідача від 04.08.2011 р. № 12-ЧБ та від 09.08.2011 р. № 13-ЧБ (а.с. 236-240 т. 2), зі змісту яких вбачається, що працівник податкового органу відмовився отримати для перевірки відповідні документи. Також, в листі від 09.08.2011 р. позивач повідомив про свою готовність надати необхідні документи. Вказані листи отримані відповідачем 04.08.2011 року та 09.08.2011 року, що підтверджено відмітками податкового органу на них.

Таким чином, інформація, яка була надана позивачем є достатньою, оскільки в акті перевірки не зафіксовано жодних порушень, які є підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених п. 121.1 ст. 121 ПК України.

Відповідно до п. 85.4 ст. 85 ПК України при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Виходячи з вищенаведеного, документи, які підтверджують подальшу реалізацію товару не є достатнім доказом завищення підприємством податкового кредиту, формування якого було предметом перевірки позивача.

Таким чином, відсутні підстави для донарахування відповідачем штрафних санкцій в розмірі 510,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

У зв'язку з чим, колегія суддів, переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що рішення суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому постанову не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.02.2012р. по справі № 2а-15932/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Філатов Ю.М.Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Тацій Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Філатов Ю.М.