Ухвала суду № 24749395, 06.06.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2012 р.Справа № 2021/2-540/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Красноградському районі Харківської області та ОСОБА_1 на постанову від 07.02.2011р. по справі № 2021/2-540/11

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Красноградському районі Харківської області

про оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень, перерахунок, призначення та виплату пенсії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, 20.10.2010 року звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Красноградському районі Харківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату державної і додаткової пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильськї катастрофи» за період з 01.02.2010 року з послідуючим її перерахунком та виплатою відповідно до змін діючого законодавства.

Постановою Красноградського районного суду Харківської області від 07.02.2011 року позов задоволено частково:

- визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Красноградському районі Харківської області по не виконанню приписів ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що призвели до порушення прав ОСОБА_2 на своєчасне нарахування та отримання в належних розмірах державної і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров"ю, за період з 01.02.2010 року по 07.02.2011 року.

- зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Красноградському районі Харківської області провести перерахунок позивачеві державної пенсії не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та провести виплату належних сум відповідно до закону, з урахуванням виплачених сум, за період з 01.02.2010 року по 07.02.2011 року.

- в іншій частині в позові відмовлено.

Управління Пенсійного фонду України в Красноградському районі Харківської області, не погоджуючись з рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач, також не погодився з висновком суду в частині обмеження перерахунку та виплат пенсії до 07.02.2011 року, вказує на порушення судом норм чинного законодавства, просить постанову суду в цій частині скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Колегія суддів розглядає апеляційну скаргу в порядку письмово провадження у відповідності до вимог ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг обох сторін, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач відповідно до ст.ст.50, 54 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, щодо часткового задоволення позову, виходячи з таких підстав.

З матеріалів справи встановлено, що позивач є потерпілим внаслідок аварії на ЧАЕС першої категорії, захворювання якого пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, та згідно з висновком МСЕК є інвалідом ІІІ групи.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначений Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 54 Закону №796, передбачено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3-й групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ст.50 Закону №796 особам, які є інвалідами 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

За таких обставин правильним та таким, що відповідає Закону №796, є те, що позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

Наявність у позивача такого права є визначальним для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положенням ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають ч.1 ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України №796, а не Постанова Кабінету Міністрів України №654, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав

Також, є обґрунтованим не прийняття до уваги посилання відповідача на ч.5 ст.54 Закону №796, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено мінімальний розмір пенсії за віком.

Зі ст.ст.50, 54 Закону №796 випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю за основу їх нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на вищевикладене обґрунтованим буде не прийняття до уваги положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50, 54 Закону №796.

Відповідно до ч.3 ст.67 Закону №796, яка набрала чинності 31.10.2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Враховуючи вищезазначене, вбачається, що відмова відповідача у перерахунку пенсій у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом є протиправною.

Колегія суддів не бере до уваги посилання позивача на той факт, що суд обмежуючи в перерахунку та виплаті належної пенсії кінцевим строком 07.02.2011 року, нібито спонукає відповідача до сплати пенсії після цього терміну в розмірі значно меншому ніж належить. Адже, вимоги на майбутнє не можуть бути задоволені судом, оскільки суд не може врахувати та встановити обставини які будуть в майбутньому наприклад щодо змін у законодавстві, тощо.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову, та зазначає, що доводи апеляційних скарг не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Красноградському районі Харківської області та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову від 07.02.2011р. по справі № 2021/2-540/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Гуцал М.І.Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.