Ухвала суду № 24749162, 22.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2012 р.Справа № 2а-15665/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: Гуцала М.І. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2012р. по справі № 2а-15665/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю" Дорстрой Монтаж"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю" Дорстрой Монтаж" (далі по справі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова (далі по справі - відповідач) в якому просило суд:

- скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова № 0001622302 від 09.09.2011р. та № 0001822302 від 25.10.2011р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2012 року зазначений позов задоволено .

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова № 0001622302 від 09.09.2011р. та № 0001822302 від 25.10.2011р.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Податкового кодексу України.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Московському районі міста Харкова на підставі наказу від 16.08.2011 року № 1495 (термін проведення перевірки продовжений на підставі наказу відповідача № 1509 від 18.08.2011р.) виданого ДПІ у Московському районі міста Харкова, згідно з п.п. 73.5. ст. 73, п.п. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорстрой Монтаж"в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань, податкового кредиту, валових доходів та валових витрат за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт від 23.08.2011 року № 2498/23/32796896.

Перевірка проводилась з 16.08.2011 року по 22.08.2011 року.

Відповідно до висновків вказаного акту перевірки податковим органом зроблений висновок, що позивач порушив п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України занижено податок на прибуток на загальну суму 1801840,0 грн. та п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість на загальну суму 1491230,0 грн. Крім того, зменшено від'ємне значення з ПДВ за березень 2011р. в загальній сумі 238753,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 23.08.2011 року № 2498/23/32796896 ДПІ у Московському районі міста Харкова були винесені податкові повідомлення-рішення № 0001622302 від 09.09.2011р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1491231,0 грн. та №0001612302 від 09.09.2011 року, яким позивачу визначену суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 1801841,0 грн.

ТОВ "Дорстрой Монтаж"подав до ДПА у Харківській області скаргу на вказані податкові повідомлення-рішення. За результатами розгляду скарги, ДПА у Харківській області прийняла рішення №18832/7/25-103 від 19.10.2011р., яким скасовано податкове повідомлення-рішення №0001612302 від 09.09.2011 року в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 24987,0 грн., в іншій частині вказані вище податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

У відповідності до п.п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності зокрема таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відомостей щодо направлення обов'язкового письмового запиту та отримання або неотримання відповіді на запит до суду першої інстанції відповідач не надав та в порушення п.2.3 п.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства вказав положення п73.5 ст.73 Податкового кодексу України, яке регулює проведення зустрічних звірок. Податковим органом в подальшому, 26.01.2012р. внесені зміни до вказаного акту, якими зазначено, що перевірка проводилась на підставі ст. 78 Податкового кодексу України, однак не зазначено підпункт вказаної статті, що слугував підставою для проведення перевірки.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що ДПІ у Московському районі м. Харкова було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Дорстрой Монтаж" з порушенням п.п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії і відображених в акті від 23.08.2011 року № 2498/23/32796896 на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів наголошує на такому.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом під час проведення перевірки встановлено, що в перевіряємий період підприємство позивача мало господарські взаємовідносини з ТОВ "Монтарія" по договору поставки №1М від 04.01.2011р.

На виконання вказаного договору складено специфікацію №1 від 16.02.2011р., виписані рахунки-фактури (а.с.38-55), видаткові накладні (а.с. 72-87) та податкові накладні (а.с. 95-110).

Колегія суддів зазначає, що в якості доказів транспортування підприємством позивача надано товарно-транспортні накладні (а.с.56-71) разом із журналом реєстрації довіреностей та безпосередньо копіями довіреностей на отримання товару, реквізити яких відображені в товарно-транспортних накладних (а.с.88-94 та 150-158).

Також колегія суддів звертає увагу на те, що в підтвердження сплати коштів за отриману продукцію позивач надав виписки з банківського рахунку за відповідній період (а.с.111-121) та акти звіряння між підприємством позивача та його контрагентом.

Колегія суддів вважає необхідним звернути увагу на те, що на виконання п.п. 2.2 договору поставки №1М від 04.01.2011р. до в матеріалах справи містяться сертифікати відповідності та сертифікати якості на поставлену продукцію (а.с.159-174).

Згідно п.п. 6.2 вказаного договору передання та приймання товару здійснюється відповідно до видаткових накладних, що складені згідно з рахунками-фактурами та/або специфікаціями, в яких відображена кількість, асортимент та ціна замовленого товару.

Подальша реалізація вказаної продукції відбулось згідно наданого до матеріалів справи контракту субпідряду на виконання ремонту автодороги від 18.06.2009р.

Вирішуючи спір по суті, колегія суддів бере до уваги, що відповідно до ч.2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, колегія суддів зазначає, що єдиним мотивом винесення спірних податкових повідомлень - рішень є судження податкового органу, ДПІ у Шевченківському районі міста Києва, де на обліку знаходиться контрагент позивача - ТОВ "Монтарія" про нікчемність всіх без виключення правочинів, котрі були укладені згаданим суб'єктом господарювання.

Перевіряючи обґрунтованість судження податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентам, колегія суддів вважає за необхідне керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"(далі за текстом - Постанова Пленуму ВСУ №9).

В силу положень п.18 Постанови Пленуму ВСУ № 9, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК). Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Жодна норма діючого законодавства України не встановлює підстави для нікчемності правочину у зв'язку з порушенням іншим платником податку певних норм податкового законодавства. Така ж правова позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.11 р. "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

В ході розгляду справи, колегією суддів встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочину, укладеного між позивачем та контрагентом - ТОВ "Монтарія" до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за згаданим вище правочином, фактичного понесення витрат у спірних правовідносинах ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

З огляду на викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень, висновок відповідача про нікчемність правочину слід визнати необґрунтованим. Документи обов'язкової податкової звітності, інші первинні документи платника податків не містять фактичних даних, які б засвідчували наявність у платника наміру незаконно заволодіти майном держави. Спірний правочин не оскаржений в судовому порядку, до суду не подано таких, що набули законної сили судових актів про визнання спірного правочину недійсними.

Наявні у справі документи також не містять жодних доказів наявності між позивачем та ТОВ "Монтарія" взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Колегія суддів також зазначає, що в матеріалах справи міститься Рішення Господарського суду Харківської області від 16.11.2011р. по справі №5023/8918/11, яким підтверджено фактичність та реальність укладеного правочину. Дане Рішення суду набрало законної сили станом на час розгляду даної справи.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами (затверджено наказом ДПА України від 24.12.2010р. №1003, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2011р. за №70/18808; далі за текстом - Порядок №1003), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом - Порядок №985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень - рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Колегія суддів, оцінивши зібрані по справі докази за правилами наведеної норми процесуального закону не знаходить висновки складених ДПІ у Шевченківському районі міста Києва актів перевірок діяльності контрагента позивача достатніми і переконливими доказами неможливості проведення господарської діяльності ТОВ "Дорстрой Монтаж".

При цьому, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів невиконання або неналежного виконання зобов'язань ТОВ "Дорстрой Монтаж"за правочином з контрагентом - ТОВ "Монтарія".

У відповідності до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, платник податку - будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному цим Кодексом. Виходячи з приписів Податкового кодексу України відповідальність за порушення вимог чинного законодавства несе саме платник податку.

Отже, відповідач фактично застосував до позивача негативні наслідки, які є результатом дій (бездіяльності) інших юридичних осіб.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до пункту 6.2. Порядку заповнення податкової накладної № 166, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому, як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. В абзаці 1 пункту 5 Порядку № 166 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

У відповідності до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 ст. 210 Податкового кодексу України передбачається, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В акті встановлено що сума податку на додану вартість, яка була включена ТОВ "Дорстрой Монтаж" до складу податкового кредиту підтверджена податковими накладними.

Отже, вищенаведене свідчить про те, що ТОВ "Дорстрой Монтаж" правомірно включило до податкового кредиту суми, які підтверджені податковими накладними, складеними контрагентами, у зв'язку з придбанням позивачем товарів (робіт, послуг), які в свою чергу були використані останнім як у власній господарській діяльності та і в подальшому.

У відповідності до п.138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до ч.2 п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Колегією суддів дослідженні всі первинні документи, установлена податкова правосуб'єктність учасників господарських операцій, досліджено наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Оцінивши наявні в справі докази, колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за вказаним вище договором поставки товару. Копії податкових накладних не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" колегія суддів робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи.

Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання ТОВ "Монтарія"(що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Оскільки висновки перевіряючих про порушення ТОВ "Дорстрой Монтаж" вимог Податкового кодексу України ґрунтуються виключно на судженні про неможливість контрагента позивача здійснювати господарську діяльність у спірних правочинах, а обґрунтованість та правомірність згаданого судження не знайшла свого підтвердження в ході розгляду справи, то колегія суддів зауважує, що висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень закону мають характер припущень, а відтак, не можуть бути покладені в основу податкового повідомлення - рішення.

Статтею 42 Конституції України визначено, що кожен має право на підприємницьку діяльність не заборонену законом.

Згідно з визначенням частини 1 статті 19 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

За наслідками здійснення такої діяльності суб'єкт господарювання отримує дохід, з якого провадиться сплата податків.

У відповідності до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні базується на принципах, відповідно до яких ніхто не може бути змушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді колегією суддів спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності висновків акту перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді справи.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2012р. по справі № 2а-15665/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Зеленський В.В.Судді(підпис) (підпис) Гуцал М.І. Пянова Я.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Зеленський В.В.