Ухвала суду № 24748818, 17.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2012 р.Справа № 2а-15814/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: Гуцала М.І. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Трофімової Н.С.

за участю представника позивача Мацкова О.Г. та Іванова О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2012р. по справі № 2а-15814/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Експрес"

до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Експрес" (далі по справі - позивач) звернулось до суду з позовом до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області (далі по справі - відповідач) в якому просило суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення №0002102311 від 20 червня 2011 року

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2012 року зазначений позов задоволено .

Скасовано податкове повідомлення-рішення №0002102311 від 20 червня 2011 року

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Податкового кодексу України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлення №112 від 15.04.2011р. та наказу №202 від 15.04.2011р., згідно із п.78.1.1 ст.78 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. фахівцем Чугуївської ОДПІ проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ЕКСПРЕС" (код за ЄДРПОУ 33574471) в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту за лютий 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки №398/2311/33574471 від 04.05.2011р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "ГАРАНТ ЕКСПРЕС" вимог п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України №2755-VІ від 2 грудня 2010 року зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість за лютий 2011 року в сумі 13293,00 грн.

На підставі встановлених у акті перевірки №398/2311/33574471 від 04.05.2011 року порушень Чугуївською ОДПІ у Харківській області винесено податкове повідомлення рішення №0002102311 від 20.06.2011 року, яким ТОВ "ГАРАНТ ЕКСПРЕС" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 13294,00 грн., в тому числі за основним платежем на суму 13293,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "ГАРАНТ ЕКСПРЕС" укладено договір комісії №7-к від 04.01.2011р. з ТОВ "777" (код ЄДРПОУ 24344276) на закупівлю нафтопродуктів (а.с.27). Відповідно до умов договору ТОВ "777" (Комісіонер) зобов'язується за винагороду за рахунок Комітента та від свого імені здійснити придбання паливо-мастильних матеріалів. За виконання послуг з придбання товару та виконання других обовязків за Договором Комітент виплачує Комісіонеру комісійну винагороду в розмірі 10 грн./тн. (п.1.3 Договору).

Колегією суддів встановлено, що окремі види нафтопродуктів, їх кількість та вартість, які необхідно було придбати Комісіонерові на користь ТОВ "ГАРАНТ ЕКСПРЕС", сторонами було погоджено у відповідних Дорученнях до договору комісії №7-к від 04.01.2011р. (а.с.28, 31, 34, 37, 40).

На виконання умов угоди ТОВ "777" відвантажено, а ТОВ "ГАРАНТ ЕКСПРЕС" отримано нафтопродукти, відповідно до актів приймання - передачі в лютому 2011 року (а.с.29, 32, 35, 38, 41), а саме:

- акт приймання - передачі №1 від 22.02.2011р. палива марки бензин А-92 у кількості 8,469 т. на суму 83987,08 грн., у т.ч. ПДВ 13997,85 грн.;

- акт приймання - передачі №2 від 22.02.2011р. дизпалива у кількості 38,249 т. на суму 352005,55 грн., у т.ч. ПДВ 58667,59 грн.;

- акт приймання - передачі №3 від 24.02.2011р. дизпалива у кількості 25,000 т. на суму 219400,00 грн., у т.ч. ПДВ 36566,67 грн.;

- акт приймання - передачі №4 від 28.02.2011р. дизпалива у кількості 27,000 т. на суму 251559,00 грн., у т.ч. ПДВ 41926,50 грн.;

- акт приймання - передачі №5 від 28.02.2011р. палива марки бензин А-92 у кількості 11,708 т. на суму 115914,32 грн., у т.ч. ПДВ 19324,05 грн.

За фактом проведеної поставки ТОВ "777" видано на користь ТОВ "ГАРАНТ ЕКСПРЕС" наступні податкові накладні: п/н №47 від 22.02.2011р. на суму 83987,08 грн., у т.ч. ПДВ 13997,85 грн.; п/н №48 від 22.02.2011р. на суму 352005,55 грн., у т.ч. ПДВ 58667,59 грн.; п/н №58 від 24.02.2011р. на суму 219400,00 грн., у т.ч. ПДВ 36566,67 грн.; п/н №62 від 28.02.2011 на суму 251559,00 грн., у т.ч. ПДВ 41926,50 грн.; п/н №71 від 28.02.2011р. на суму 115914,32 грн., у т.ч. ПДВ 19324,05 грн. (а.с.30, 33, 36, 39, 42).

Розрахунки між ТОВ "ГАРАНТ ЕКСПРЕС" та ТОВ "777" проведені грошовими коштами, станом на 28.02.2011 дебіторська чи кредиторська заборгованість відсутня, що підтверджується відомостями, викладеними в акті перевірки №398/2311/33574471 від 04.05.2011р. (стор. 9 акту).

Також колегією суддів встановлено, що ТОВ "777" придбавало у ТОВ "ЗАХІДНА НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ" паливо-мастильні матеріали, виробником яких є НАК "Нафтогаз Україна" ДК "Укргазвидобування" УПГГК Шебелинське ВПГКН, на підставі укладених договорів №3Н-0000703 від 05.05.2010р. та №3Н-827 від 05.01.2011р. про поставку нафтопродуктів.

Транспортування паливо-мастильних матеріалів до ТОВ "777" здійснювалось залізничним транспортом від заводу виробника (станція відправлення Шебелинка ЮЖД) на Шевченківську нафтобазу, яка знаходиться за адресою Харківська обл., смт. Шевченкове вул. Шевченко, 58 та до нафтосховища, що розташоване за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Б.Хмельницького, 16, що підтверджується копіями залізничних накладних (а.с.111 116).

Як вбачається із матеріалів справи, фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення стали висновки податкового органу про порушення ТОВ "ГАРАНТ ЕКСПРЕС" приписів п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України №2755-VІ від 2 грудня 2010 року (зі змінами та доповненнями), у звязку з тим, що контрагент позивача - ТОВ "777" є транзитером торгівельної націнки від виробника до покупців по взаємовідносинам з покупцями.

В ході проведення перевірки податковим органом було здійснено порівняльний аналіз відпускних цін на паливо-мастильні матеріали виробника та цін за яким договору комісії ТОВ "777" купувало паливо-мастильні матеріали для ТОВ "ГАРАНТ ЕКСПРЕС", в результаті чого було зроблено висновок, що ціни на паливо-мастильні матеріали у контрагента вище ніж у виробника. Тобто, на думку фахівців державної податкової служби, якщо ціни у виробника товару нижче ніж у підприємств оптової торгівлі, що не є виробниками товару, то ціною придбання такого товару є ціна заводу виробника, а не договірна контрактна ціна.

Вирішуючи спір по суті колегія суддів керується положеннями п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, відповідно до яких право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

У відповідності до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Кодексу, податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Приписами п.198.3п.198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до положень п.198.6 статті 198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Колегія суддів звертає увагу на те, що п.39.15 ст.39 ПК України відповідно до п.1 розділу ХІХ Податкового кодексу України "Перехідні положення" набирає чинності з 01 січня 2013 року, а п.8 підрозділу "Інші перехідні положення" встановлює, що у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно з підпунктами 1.20.1, 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" №334/94-ВР від 28 грудня 1994 року, норми якого діяли на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №334/94-ВР), якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована.

Колегія суддів враховує, що відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі: самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону (п.2 ч.1 статті 44 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

У відповідності до статей 189, 190 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін. Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються субєктами господарювання самостійно за згодою сторін.

Згідно із статтею 6 Закону України "Про ціни і ціноутворення" №507-XII від 3 грудня 1990 року, в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи, а статтею 7 цього ж Закону передбачено, що вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Отже, норми Закону України "Про ціни та ціноутворення", Цивільного та Господарського кодексів України надають суб'єктам підприємницької діяльності гарантії і свободи при здійсненні на власний ризик господарської діяльності, в тому числі і можливість самостійно визначати вартість продукції, що передбачається до продажу, та містять заборону державним органам втручатись в підприємницьку діяльність, крім випадків, передбачених законодавчими актами.

Під час розгляду справи колегією суддів встановлено, що фахівцями Чугуївської ОДПІ не було здійснено жодних заходів щодо збору матеріалів стосовно середньої ринкової ціни, що склалася на момент реалізацтому 2011 року між ТОВ "777" та ТОВ "ГАРАНТ ЕКСПРЕС" здійснювалось приймання нафтопродуктів, поставку паливо - мастильних матеріалів було проведено на умовах DDP (Інкотермс 2000).

Колегія суддів враховує, що згідно "ІНКОТЕРМС. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року)" термін "поставка зі сплатою мита" (DDP - DELIVERED DUTY PAID) означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, включаючи (у відповідних випадках) будь-які "мита" (під словом "мито" тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення.

За вказаними умовами, продавець зобов'язаний надати товар із комерційним рахунком-фактурою або еквівалентним йому електронним повідомленням, у відповідності з умовами договору купівлі-продажу, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть вимагатися за договором. Продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару до названого місця призначення. Якщо конкретної точки поставки не узгоджено або не визначено практикою поставок, продавець може вибрати точку в межах названого місця призначення, яка найбільш задовольняє його цілям. Продавець зобов'язаний надати не розвантажений товар у розпорядження покупця або іншої особи, призначеної покупцем, на будь-якому прибулому транспортному засобі, у названому місці призначення, в узгоджену дату або в межах періоду, узгодженого для поставки.

Таким чином, при здійсненні порівняння цін заводу-виробника та ціни підприємства оптової торгівлі - ТОВ "ЗАХІДНА НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ", а також проведенні перерахунку податкового кредиту, податковим органом не взято уваги той факт, що до кінцевої ціни нафтопродуктів постачальником включено вартість залізничного тарифу по доставці вантажу від заводу виробника до нафтобази Харківської області, послуги по підготовці під налив цистерн та інші платежі пов'язані з перевезенням вантажу.

При цьому, лише сам по собі факт знаходження та реєстрації юридичної особи ТОВ "ЗАХІДНА НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ" у місті Ужгород, не може бути перешкодою для укладення господарських договорів Комісіонером на користь ТОВ "ГАРАНТ ЕКСПРЕС" із вказаною особою.

Колегія суддів зазначає, що наведені відповідачем у акті перевірки №398/2311/33574471 від 04.05.2011 року обставини жодним чином не підтверджують той факт, що юридичні особи ТОВ "ЗАХІДНА НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ" та ТОВ "777" є транзитерами, а їх діяльність направлена на мінімізацію доходів.

Під час проведення перевірки фахівцями Чугуївської ОДПІ Харківської області було перевірено реальність виконання умов договору комісії №7-к від 04.01.2011р., укладеного між ТОВ "ГАРАНТ ЕКСПРЕС" та ТОВ "777", наявність первинних бухгалтерських документів та первинних банківських документів по вказаній угоді, факт проведення розрахунку з зазначеним контрагентом грошовими коштами, також встановлено наявність відповідних актів приймання - передачі та податкових накладних, складених за результатами проведеної поставки.

Окрім цього колегія суддів зазначає, що Чугуївською ОДПІ Харківської області не ставиться під сумнів фактичність виконання досліджених угод, а саме: фактична оплата придбаного товару, його отримання ТОВ "ГАРАНТ ЕКСПРЕС" та подальша реалізація отриманих паливо-мастильних матеріалів.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2012р. по справі № 2а-15814/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Зеленський В.В.Судді Гуцал М.І. Бондар В.О.

Повний текст ухвали виготовлений 22.05.2012 р.