Ухвала суду № 24748600, 12.04.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2012 р.Справа № 2а-1870/4335/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.09.2011р. по справі № 2а-1870/4335/11

за позовом Спільного українсько - білоруського підприємства "Укртехносинтез" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Спільне українсько-білоруське підприємство «Укртехносинтез» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (надалі по тексту позивач), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції в м. Суми (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в м. Суми №0000802306/0/29454 від 13.04.2011 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції в м. Суми № 0000802306/0/29456 від 13.04.2011 року.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 08.09.2011 року адміністративний позов Спільного українсько-білоруського підприємства «Укртехносинтез» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до державної податкової інспекції в м. Суми про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення, видані державною податковою інспекцією в м. Суми № 0000802306/0/29454 від 13 квітня 2011 року, на загальну суму 27953 грн. 23 коп., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень, травень, липень, серпень, вересень, жовтень 2008 року та січень 2009 року на 16594 грн. 56 коп. та зобов'язано повернути раніше відшкодований податок на додану вартість в сумі 11358 грн. 67 коп., застосовано штрафні (фінансові санкції) в сумі 2839 грн. 67 коп.; № 0000802306/0/29456 від 13 квітня 2011 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень, квітень, червень, липень, серпень, вересень та грудень 2008 року на суму 27953 грн. 23 коп.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Спільного українсько-білоруського підприємства «Укртехносинтез» у формі товариства з обмеженою відповідальністю витрати зі сплати судового збору в сумі 6 грн. 80 коп.

Відповідач, державна податкова інспекція в м. Суми, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.09.2011 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушенням судом першої інстанції п. 1.7, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п.7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1 п.п.7.7.2 п. 7.7.ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до невірного вирішення справи.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до приписів ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що березні 2011 року відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень, травень, липень, серпень, вересень, жовтень 2008 року та січень 2009 року.

За результатами перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 13 квітня 2011 року № 0000802306/0/29454, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 16594 грн. 56 коп.; зобов'язано повернути раніше відшкодовані 11358 грн. 67 коп. та застосовано штрафні санкції на суму 2839 грн. 67 коп.; № 0000802306/0/29456, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень, квітень, червень, липень, серпень, вересень та грудень 2008 року на суму 27953 грн. 23 коп. (а.с.12-13).

Не погодившись з вищезазначеними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач 22.04.2011 року оскаржив їх до державної податкової адміністрації в Сумській області в адміністративному порядку (а.с. 30-34).

Рішенням державної податкової адміністрації в Сумській області № 9649/10/25-005-121/179/ск від 14.06.2011 року скарга позивача була залишена без задоволення, спірні податкові повідомлення - рішення - залишено без змін (а.с. 37-39).

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було повністю дотримано всіх вимог діючого на час спірних правовідносин законодавства з реалізації права на податковий кредит та отримання суми бюджетного відшкодування, ним було подано декларацію з ПДВ, розрахунок податку на додану вартість та суми бюджетного відшкодування, а відповідач, в свою чергу, правомірність винесених податкових повідомлень - рішень належним чином не довів.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Як вбачається з акту невиїзної документальної перевірки № 2068/23-620/21127532 від 28.03.2011 року, підставою для винесення спірних повідомлень-рішень стало виявлення розбіжностей між розміром задекларованих позивачем сум податкового кредиту та податкових зобов'язань, задекларованих його контрагентами (а.с. 14-29).

Так, в квітні 2008 року розбіжність відомостей, зазначених позивачем та ПП ОСОБА_1 становило 1155,63 грн.; в червні 2008 року по відносинах з ВАТ «Полтавський турбомеханічний завод» - 6816,67 грн.; в липні 2008 року по відносинах з ДП «Цептер Інтернаціональ Україна» - 2695,73 грн., по відносинах з ТОВА «Агро-Гелеос» - 1480 грн., по відносинах з ТОВ «Юні-Орієнт Шиппінг Ейдженсі» - 1083,98 грн.; серпні 2008 року по відносинах з ПП «ТПК Кольорові метали» - 1818, 97 грн.; у вересні 2008 року по відносинах з ВАТ «Полтавський турбомеханічний завод» - 4279,99 грн.; в грудні 2008 року по відносинах з ВАТ «Полтавський турбомеханічний завод» -5799,59 грн.

Відповідачем зроблено висновок про те, що право позивача на віднесення сплачених сум податку до податкового кредиту та подальше відшкодування цих сум з бюджету перебуває в залежності від того, чи було відповідні суми відображені як зобов'язання в деклараціях контрагентами позивача.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача, з огляду на наступне.

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал накладної видається покупцю, копія - залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Згідно з п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим платниками податку в порядку, передбаченому ст. 9 даного Закону.

Всі підприємства-контрагенти позивача були платниками податку на додану вартість, а тому мали законні підстави видавати позивачу податкові накладні.

У зв'язку з цим підприємства-контрагенти надавали Позивачу податкові накладні на суму поставленого товару (виконаних робіт, наданих послуг). Вказані податкові накладні відповідають вимогам п.п 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до положень п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою подальшого їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Позивач виконав цю вимогу, оскільки сплатив ПДВ у ціні придбаного товару. Придбаний товар позивач використав у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон) бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Таким випадком, відповідно до п.п 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону, є різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п 7.7.2п. 7.7 ст. 7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

З наведеної норми вбачається, що питання щодо встановлення від'ємного значення суми ПДВ поширюється тільки на окремо взятого платника податків (заявника бюджетного відшкодування) і цей факт Законом не ставився у залежність від подання податкової звітності та розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Бюджетному відшкодуванню підлягає сума податку фактично сплаченого отримувачем товарів та послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів та послуг за умови виникнення у такого платника права на податковий кредит.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тощо. Відповідно п. 7.4.5 п. 7.4 наведеної норми не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 7.2.6 цього пункту). При цьому датою виникнення такого права на податковий кредит є дата сплати позивачем коштів за товари (роботи, послуги), або дата отримання від постачальника податкової накладної, а не дата сплати зазначених коштів продавцем товарів (послуг) безпосередньо до бюджету.

Таким чином, Закон не ставить право позивача на податковий кредит, так само як і право на бюджетне відшкодування, в залежність від факту подання податкової звітності та сплати ПДВ його підприємствами-контрагентами.

З наведених положень п. 7.4 ст. 7 Закону вбачається, що право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним ПДВ у складі ціни товару (послуг), що підтверджується первинною документацією та податковими накладними, отриманими від підприємств-контрагентів.

Як було встановлено в ході розгляду справи, позивачем, на підтвердження реальності операцій, які здійснювались позивачем з вказаними в акті перевірки контрагентами, надано копії договорів, акти приймання-передачі виконаних робіт, відомості про рух коштів на рахунку, податкові накладні, видаткові накладні, журнал реєстрації довіреностей на отримання товарів, рахунки-фактури (а.с. 68-124).

Відповідно п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону, а в п. 10.4 цієї норми встановлено, що контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.

Тобто, обов'язки з контролю за дотримання достовірності та своєчасністю визначення сум податку, за правильністю нарахування та сплати ПДВ відповідно до Закону, покладаються на податкові ограни, а не на позивача, в зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування через можливі порушення податкового законодавства підприємствами-контрагентами позивача.

Статтею 61 Конституції України встановлюється індивідуальний характер юридичної відповідальності. Якщо підприємства-контрагенти позивача по ланцюгу не виконують (з будь-яких причин) своїх зобов'язань по достовірності та своєчасності визначення сум податку, правильністю нарахування та сплати ПДВ до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Актом перевірки від 28.03.2011р. № 2068/23-620/21127532 ДПІ в м. Суми не встановила факту недостовірності обчислення та несвоєчасності сплати (внесення) податку на додану вартість до державного бюджету підприємством СУБП «Укртехносинтез».

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній скарзі не заперечувався факт реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Окрім цього, відповідно до довідок Державної податкової інспекції в м. Суми та актів перевірок від 24.07.2008 року, 09.07.2008 року, 30.10.2008 року, 10.04.2009 року, періоди, зазначені в акті перевірки від 28.03.2011 року, вже перевірялися відповідачем з питань правомірності формування податкового кредиту та нарахування сум бюджетного відшкодування (а.с. 125-197).

За результатами перевірок відповідачем видавались податкові повідомлення-рішення, якими зменшувались суми податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування. Ці податкові повідомлення-рішення визнані судом протиправними та скасовані. Постанови суду набрали законної сили.

Відповідно до постанов Сумського окружного адміністративного суду від 16.11.2010 року та від 22.06.201 року задоволено позовні вимоги спільного українсько-білоруського підприємства «Укртехносинтез» та стягнуто заборгованість по бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість за лютий-липень, грудень 2008 року, січень 2009 року (а.с. 59-66).

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАСУ обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, що має місце в даному випадку.

Отже, в судовому порядку вже підтверджено правомірність дій позивача при формуванні податкового кредиту та поданні заяв про отримання бюджетного відшкодування та, відповідно до ч. 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, ці обставини не підлягають повторному доказуванню.

Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що відповідач ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не надав беззаперечних доказів правомірності винесених податкових повідомлень - рішень. Документальна перевірка позивача та його контрагентів, зазначених в акті, Державною податковою інспекцією м. Суми не проводилась, будь-які документи відповідачем не досліджувались.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши у межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.09.2011р. по справі № 2а-1870/4335/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.