Ухвала суду № 24748562, 23.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2012 р.Справа № 2а-1870/5685/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника відповідача Сороколіт І.В.

представника позивача Сімоненко Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.09.2011р. по справі № 2а-1870/5685/11

за позовом Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб"

до Державної податкової інспекції в м. Суми , Головного управління Державного казначейства України в Сумській області

про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Дочірнє підприємство «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» (надалі по тексту позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Суми (надалі по тексту відповідач), Головного управління державного казначейства України в Сумській області (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 25.07.2011 року № 0002172306/59133;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 25.07.2011 № 0002162306/59133;

- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 214183, 33 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України на котись позивача судові витрати у розмірі 1703,40 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 28.09.2011 року адміністративний позов Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» до Державної податкової інспекції в місті Суми, Головного управління державного казначейства України в Сумській області про визнання протиправним і скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 25.07.2011 № 0002172306/59133.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 25.07.2011 № 0002162306/59133.

Стягнуто з Державного бюджету України (Головного управління Державного казначейства в Сумській області на користь Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 214 183 (двісті чотирнадцять тисяч сто вісімдесят три) грн. 33 коп.

Стягнуто з Державного бюджету України (Головного управління Державного казначейства в Сумській області на користь Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» судовий збір у розмірі 1 703 (одна тисяча сімсот три) грн. 40 коп.

Перший відповідач, Державна податкова інспекція в м. Суми, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до невірного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.09.2011 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неможливість ПП «Ініціативою-Союз-С» виконання договору поставки на склад позивача феродомішки, а, отже, підставою для прийняття рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування по господарській операції з ПП «Ініціатива-Союз-С» став факт відсутності надмірної сплати ПДВ по цій господарській операції.

Представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, постановленні рішення при правильному з'ясуванні обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Дочірнє підприємство «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» зареєстроване 31.05.2000 року виконавчим комітетом Сумської міської ради, як юридична особа та включений до ЄДРПОУ, 16.06.2000 р. позивач зареєстрований платником податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серія А01 №103506 (а.с. 126), копією довідки АА №309508 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 127) та копією свідоцтва №100233093 про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с. 128).

Позивач, як платник податку, прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, у зв'язку з чим 20.05.2011 р. подав до ДПІ в м. Суми податкову декларацію з ПДВ за квітень 2011 року разом з: розрахунком коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість; довідкою про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду; розрахунком суми бюджетного відшкодування та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування, згідно яких, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, складає 883 534,00 грн. (а.с.63-67).

Згідно з даними розрахунку суми бюджетного відшкодування за квітень 2011р., з урахуванням уточнюючого розрахунку:

- залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 24 податкової декларації звітного податкового періоду), становить 883 534,00 грн.;

- частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) становить 883 534,00 грн.;

- сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, становить 883 534,00 грн.

ДПІ в м. Суми на підставі п.п.78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України в період з 21.06.2011 р. по 04.07.2011 р. було проведено позапланову виїзну перевірку Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2011 року, про що складено акт №5314/23-620/30991664 від 11.07.2011 р. (а.с.11-30). В ході перевірки було встановлено наступне:

- на порушення п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4, п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, підприємством занижено залишок від'ємного значення за березень 2011 року на суму 214 183, 33 грн., за квітень 2011 року на суму 147 604, 17 грн., який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду;

- на порушення вимог п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4, п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, підприємством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок за квітень 2011 р. на 214 183,00 грн.

На підставі зазначеного акту податковим органом 25.07.2011 року були прийняті податкові повідомленні-рішення, а саме:

- податкове повідомлення-рішення №0002172306/0/59133, яким ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 361 787 грн. 50 коп., у тому числі: за березень 2011 року у розмірі 214 183,33 грн. та за квітень 2011 року у розмірі 147 604 грн. 17 коп. і застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 2 грн. (а.с.9);

- податкове повідомлення-рішення № 0002172306/59133, яким ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2011 року у розмірі 214 183 грн. 33 коп. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1 грн. (а.с.10).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що Закон не ставить право позивача на податковий кредит, так само, як і право на бюджетне відшкодування, у залежність від факту сплати податку на додану вартість постачальником товару до бюджетів та зазначив, що відносно постачальників позивача податковим органом не було виявлено порушень податкового законодавства, а сплата ПДВ підтверджується виданими ними податковими накладними, які оформлені відповідно до вимог Закону.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку щодо помилковості висновків ДПІ в м. Суми про неправомірність заявлення позивачем суд ПДВ до відшкодування за результатами перевірки від 11.07.2011 року, а прийняті повідомлення-рішення - незаконними.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Підпунктом п. 198.3 ст. 198 Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, визначальним фактом, що надає право позивачу на бюджетне відшкодування ПДВ в наступному податковому періоді, є сплата позивачем сум податку постачальникам товарів (робіт, послуг) у попередньому податковому періоді.

В той же час, Закон не зумовлює вимогу щодо здійснення відшкодування сум податку на додану вартість платникові податку з бюджету тільки після сплати відповідних сум податків до бюджету його контрагентами та не встановлює відповідальності платника податків, і позивача зокрема, за будь-які порушення вимог податкового законодавства, якщо такі є, його контрагентами - постачальниками товарів (робіт, послуг), навіть за несплату останніми сум ПДВ до Державного бюджету України. Тому, вищевказані обставини ніяким чином не можуть впливати на право позивача отримати суми бюджетного відшкодування, за умови виконання ним всіх вимог Закону.

Окрім цього, Закон не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, не ставить право платника податку на бюджетне відшкодування в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу та не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем. Сума ПДВ, яка включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Так, п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу містить загальні норми щодо самого поняття «бюджетне відшкодування» та джерела його формування для подальшого використання, а норми ст. 200 Кодексу передбачають підстави та порядок одержання платником податку бюджетного відшкодування і не вказує на те, що кошти повертаються платнику податку лише за умови сплати такого податку його контрагентами.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Між тим, колегія суддів зазначає, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки визначальною умовою для віднесення сум ПДВ на підставі податкових накладних до податкового кредиту є реальність господарських операцій.

Реальність здійснення господарських операцій з контрагентами ПП «Ініціатива-Союз-С», на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у березні 2011 року, підтверджується матеріалами справи.

Так, між позивачем та ПП «Ініціатива-Союз-С» був укладений договір поставки феронікелю № 79/9-26-11 від 14.03.2011 року (а.с. 39-40).

На виконання умов зазначеного договору ПП «Ініціатива-Союз-С» здійснювало поставки позивачу феронікелю у березні та квітні 2011 року.

На підтвердження факту поставки товару у березні 2011 року, у відповідності з вимогами Кодексу, ПП «Ініціатива-Союз-С» було надано позивачеві податкові накладні від 15.03.2011 року № 21 на суму ПДВ 80850,00 грн., від 31.03.2011 року № 49 на суму ПДВ - 133 333,33 грн. (а.с. 46).

Товар отримано за видатковими накладними від 15.03.2011 року № 157 та від 01.04.2011 року № 300 (а.с. 44, 48 зв. бік).

Транспортування товару здійснювалось за рахунок постачальника перевізником на договірних засадах ФОП ОСОБА_3 автомобілем НОМЕР_1, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 15.03.2011 року, та автомобілем НОМЕР_2, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 01.04.2011 року (а.с. 45, 49).

Розрахунки здійснено через розрахунковий рахунок згідно рахунків-фактур від 14.03.2011 року № СФ-0000157 та від 30.03.2011 року № СФ-00003003 наступними платіжними дорученнями: № 260 від 15.03.2011 року на загальну суму 150000,00 грн., в т.ч. ПДВ 25000,00 грн. (а.с.47); № 286 від 28.03.2011 року на загальну суму 170100,00 грн., в т.ч. ПДВ 28350,00 грн. (а.с. 47); № 297 від 30.03.2011 року на загальну суму 800000,00 грн., в т.ч. ПДВ 133333,33 грн. (а.с.47 зв.бік); № 932 від 17.03.2011 року на загальну суму 165000,00 грн., в т.ч. ПДВ 27500,00 грн. (а.с.47 зв.бік).

Товар оприбутковано на склад позивача за прибутковими ордерами від 16.03.2011 року № 230, від 02.04.2011року № 289 та використано позивачем у господарській діяльності для виробництва литва (а.с. 44, 48).

В підтвердження факту поставки товару у квітні, у відповідності з вимогами Кодексу, ПП «Ініціатива-Союз-С» було надано позивачеві податкові накладні від 01.04.2011 року № 1 на суму ПДВ 23375,42 грн., від 14.04.2011 року № 22 на суму ПДВ 124228,75 грн. (а.с. 50, 53).

Товар отримано за видатковими накладними від 01.04.2011 року № 300 та від 14.04.2011 року № 311 (а.с. 48, 51 зв. бік).

Транспортування товару здійснювалось за рахунок постачальника перевізником на договірних засадах ФОП ОСОБА_3 автомобілем НОМЕР_2, про що складена товарно-транспортна накладна від 01.04.2011 року, та автомобілем Мерседес НОМЕР_3 про що складена товарно-транспортна накладна від 14.04.2011 року (а.с. 49, 52).

Розрахунки здійснено через розрахунковий рахунок згідно рахунку-фактури від 30.03.2011 року № СФ-00003003 наступними платіжними дорученнями: від 30.03.2011 року № 297 на загальну суму 800000,00 грн., в т.ч. ПДВ 133333,33 грн., від 20.05.2011 року № 485 на загальну суму 100 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 16666,67 грн. (а.с. 47 зв. бік, 55).

Товар оприбутковано на склад позивача за прибутковими ордерами від 02.04.2011 року № 289, від 19.04.2011року № 333, та використано позивачем у господарській діяльності для виробництва литва (а.с. 48).

Суму податкового кредиту по вищезазначених операціях за березень 2011 року позивачем було включено до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року.

Таким чином, судом першої інстанції були досліджені документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне виконання господарської операції з постачання позивачеві ПП «Ініціатива-Союз-С» феронікелю.

Визначальним фактом, що надає право позивачу на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, окрім фактичної сплати позивачем сум податку за придбані товари (роботи, послуги) у попередньому податковому періоді є також встановлення факту наявності у позивача належних документів (податкових накладних), що свідчать про правомірність формування ним сум податкового кредиту та бюджетного відшкодування, а також дійсність зазначених в них відомостей.

Інших умов, відсутність чи наявність яких вплинуло б на право позивача на бюджетне відшкодування, діючих на час здійснення господарських операцій, законодавством не передбачено.

Зокрема, не виконання контрагентами позивача своїх зобов'язань щодо сплати податку та інших вимог податкового законодавства не є підставою для позбавлення позивача права на відшкодування податку на додану вартість, в разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо такого відшкодування та має належне документальне підтвердження.

Наявність відповідних підтверджуючих документів не заперечувалось відповідачем при розгляді справи в суді першої інстанції, при проведенні перевірок позивача у відповідача не виникало сумнівів щодо дійсності зазначених в документах відомостей.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач мав всі необхідні документи, які свідчили про здійснення господарських операцій, виконання позивачем обов'язку щодо сплати податку на додану вартість, а також правомірність віднесення визначених сум до податкового кредиту та бюджетного відшкодування.

Окрім цього, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача щодо обґрунтованості зменшення ним суми бюджетного відшкодування у зв'язку з відсутністю контрагента позивача за юридичною адресою та анулювання йому статусу платника податку на додану вартість, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 184.1 ст. 184 Кодексу, реєстрація платника діє до дати анулювання реєстрації платника податку. Відповідно до п. 184.5 ст. 184 Кодексу, з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку, така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Як було встановлено під час розгляду справи в суді першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, позивачем товар придбано 16.03.2011 року, 31.03.2011 року, 01.04.2011 року та 14.04.2011 року, а реєстрація ПП «Ініціатива-Союз-С», як платника податків, анульована 28.04.2011 року (а.с. 145-146).

Висновок відповідача про відсутність ПП «Ініціатива-Союз-С» за юридичною адресою, який встановлений на підставі довідки підрозділу податкового органу (податкової міліції Ленінської МДПІ) спростовується ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», відповідно до якої, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Отже, довідка податкової міліції не спростовує того факту, що на час здійснення господарських операцій продавці були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Таким чином, подальше анулювання статусу платника ПДВ контрагента позивача неп є підставою для позбавлення останнього права на податковий кредит та бюджетне відшкодування, оскільки операції, вчинені контрагентом позивача до ліквідації чи анулювання податкової реєстрації такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання його податкового статусу.

Відповідачем не було надано жодних доказів щодо безтоварності операцій, здійснених позивачем, які б спростовували обґрунтованість визначення податкових зобов'язань. Доводи відповідача ґрунтуються виключно на припущеннях, про можливий безтоварний характер угод не зазначено в актах перевірки.

З огляду на це, відсутність доказів про безтоварність операцій не дають право вважати визначення позивачем податкового кредиту та, відповідно, суми бюджетного відшкодування безпідставним.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що відповідач ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не надав беззаперечних доказів правомірності свого рішення в частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 361 787 грн. 50 коп., та щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2011 року у розмірі 214 183 грн. 33 коп. за господарськими операціями з ПП «Ініціатива-Союз-С».

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.09.2011р. по справі № 2а-1870/5685/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.

Повний текст ухвали виготовлений 28.02.2012 р.