Ухвала суду № 24744725, 14.06.2012, Керченський міський суд Автономної Республіки Крим

справа № 2/0108/3012/2011 рік

провадження № 2/108/51/12

РІШЕННЯ

Іменем України

14 червня 2012 р. м. Керч

Керченський міський суд Автономної Республіки Крим в складі:

головуючого судді -Цветкова О. Я.

при секретарі -Закорецькій Г.В.,

за участю: представника позивача адвоката ОСОБА_1, представника відповідача ПАТ «Укрсоцбанк»за довіреністю ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Керчі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, що спричинені злочином,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до Керченського міського суду з позовом до ОСОБА_4 та ПАТ «Укрсоцбанк»про стягнення матеріальної та моральної шкоди, що спричинена злочином, мотивуючи тим, що вироком Керченського міського суду від 02.06.2011 р., який набрав законної сили 02.08.2011 р., ОСОБА_4 визнана винною та засуджена за те, що вона зловживаючи службовим становищем, працюючи в установах банків, заволоділа грошовими коштами клієнта -ОСОБА_3, які вона передала банку за договорами банківського вкладу, чим спричинила позивачу матеріальну шкоду в загальному розмірі 21100 доларів США. Враховуючи, що ОСОБА_4 привласнила грошові кошти ОСОБА_3 працюючи в ПАТ «Укрсоцбанк»та зловживаючи службовими обов'язками, відповідно до вимог ст. 1172 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з ПАТ «Укрсоцбанку»21100 доларів США, а також просить стягнути з ОСОБА_4 50000 грн. моральної шкоди, спричиненої порушенням прав позивача.

Представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги в частині стягнення матеріальних збитків підтримав, просив позов в цій частині задовольнити з підстав, зазначених в уточненій позовній заяві та в письмових поясненнях (а.с.13-16,163-166). В частині стягнення з ОСОБА_4 моральної шкоди вимоги не підтримав. Відмовилась в цій частині позову від позовних вимог й сама позивач ОСОБА_3, яка була присутня на судовому засіданні 22.03.2012 р.

Відповідно до ст. ст. 31, 119, 212 ЦПК України визначення підстав і предмета позову належить виключно позивачу і суд сам за власною ініціативою їх визначити не може. Тому суд розглядає справу в межах вимог, що були підтримані позивачем та її представником.

Представник ПАТ «Укрсоцбанк»за довіреністю ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечувала з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с.36-37,167-168), пояснила, що ПАТ «Укрсоцбанк»не може нести відповідальність за винні дії працівника, який діяв всупереч посадовій інструкції та чинному законодавству, грошові кошти, що надходили до Банку на поточний рахунок, були отримані ОСОБА_4 в результаті фальсифікації підпису позивача, тому ОСОБА_4 на думку відповідача діяла не як посадова особа банку, а як фізична особа, тому представник відповідача просив у задоволенні позову в частині стягнення з ПАТ «Укрсоцбанк» певних сум відмовити повністю.

Відповідач ОСОБА_4, відбуваючи покарання, надіслала до суду письмові заперечення (а.с.47), в яких у задоволенні позову просила відмовити, вважає, що сума моральної шкоди, яку позивач просить з неї стягнути, не доведена належними доказами, її розмір є завеликим, а враховуючи стягнення суми матеріальної шкоди з неї згідно з вироком суму, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Вислухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що вироком Керченського міського суду від 02.06.2011 р., який набрав законної сили 02.08.2011 р., ОСОБА_4 визнана винною та засуджена за те, що вона зловживаючи службовим становищем, працюючи в установах банків, заволоділа грошовими коштами клієнта -ОСОБА_3, які вона передала банку за договорами банківського вкладу, чим спричинила позивачу матеріальну шкоду в загальному розмірі 21100 доларів США (а.с.17-19).

Згідно з матеріалами кримінальної справи, дослідженими у судовому засіданні, ОСОБА_3 в 2001 році відкрила в «Укрсоцбанку»спочатку поточний рахунок, на якій надходила заробітна плата її чоловіка, який працював в закордонних рейсах, а потім депозитний рахунок. Про протиправне заволодіння ОСОБА_4 грошовими коштами ОСОБА_3 їй стало відомо з особистого повідомлення ОСОБА_4 в квітні 2010 р. Згідно явки з повинною ОСОБА_4, яка наявна в кримінальній справі, в січні 2005 року їй знадобились гроші, тому вона вирішила заволодіти грошовими коштами ОСОБА_3 та обманним шляхом підписала в неї заяву про закриття рахунку, після чого отримала і використала грошові кошти позивача для покриття нестачі за іншими рахунками клієнтів Банку. Після звільнення з Керченського відділення ПАТ «Укрсоцбанк»в лютому 2006 р. ОСОБА_4 перейшла в березні 2006 році працювати в «Чорноморський банк розвитку та реконструкції», а потім в 2007 році в АКБ «ТАС-Комерцбанк», та оформлювала нікчемні договори банківського вкладу, оскільки фактично гроші до даних банків не поступали, що підтверджується також відповідями вказаних Банків на запити суду (а.с.155-159).

Сума привласнених грошових коштів, які обліковувались на банківських рахунках ОСОБА_3, дорівнює згідно вироку суду 21100 доларів США. Для запобігання викриття факту привласнення вказаних грошових коштів в подальшому засуджена ОСОБА_4, перебуваючи на посаді керівника банківських установ ПАТ «ЧБРР»та ПАТ «Сведбанк», здійснила підробку документів, надавши ОСОБА_3 нікчемні договори банківського депозиту на неіснуючі в дійсності внески в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вчинення ОСОБА_4 протиправних дій з заволодіння грошовими коштами ОСОБА_3 шляхом зловживання службовим становищем та при виконанні нею службових обов'язків в період її роботи на різних посадах в банках, у тому числі в ПАТ «Укрсоцбанк», що є відповідачем в цій справі, підтверджується матеріалами кримінальної справи та встановлено вироком Керченського міського суду від 02.06.2011 р., який набрав законної сили 02.08.2011 р., отже не підлягає доказуванню при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»уповноважена особа банку -це особа, яка на підставі статуту чи угоди має повноваження представляти банк та вчиняти від його імені певні дії, що мають юридичне значення.

За таких обставин, суд не бере до уваги посилання відповідача в письмових запереченнях, які були підтримані представником у судовому засіданні, що ОСОБА_4 заволоділа грошовими коштами як фізична особа, а не як службова особа банку при виконанні нею службових обов'язків. ОСОБА_4 у даному випадку діяла як уповноважена особа банку, що знайшло своє підтвердження у ході досудового розслідування справи та у ході розгляду кримінальної справи у суді.

Статтями 1058 -1061 Цивільного кодексу України врегульовано правовідносини щодо договору банківського вкладу, зокрема, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

З огляду на те, що між ОСОБА_3 та ПАТ «Укрсоцбанк», що є відповідачем у цій справі, укладались договори банківського вкладу, які були засвідчені підписами ОСОБА_3 та представника банку, що діяв за довіреністю та був уповноваженим працівником банку, а також підпис посадової особи банку засвідчено печаткою юридичної особи (а.с.24,85,105-114), згідно з наведеними нормами чинного законодавства вказані договори є укладеними, тому їх чинність презюмується.

Проте вчинення шахрайських дій зі сторони посадової особи Керченського відділення АКБ «Укрсоцбанк»засудженої ОСОБА_4 відносно розпорядження грошовими коштами клієнтів Банку, виходило за межі договірних та зобов'язальних правовідносин.

Внесення та перерахування грошових коштів позивачем на рахунки банку, відповідачем не заперечується та підтверджено вироком Керченського міського суду, а також наданими письмовими поясненнями та виписками з руху грошових коштів на банківських рахунках (а.с.25-30,60-62,67-70,86,160-161).

Суд критично ставиться до посилань Банку на виписку з особистого рахунку ОСОБА_3, з якого вбачається, що операції по отриманню готівки ОСОБА_3 здійснювала за допомогою платіжної картки, виданої 20.11.03 р.

Так, згідно виписки від 26.05.10 р., наданої Банком, вказується що 20.01.2005 р. здійснене дострокове закриття банківського вкладу, на якому було 17172,04 доларів США і в той день видано готівки з поточного рахунку 17 200 доларів.

Проте, для отримання клієнтом коштів, необхідно дотримуватись вимог Інструкції про касові операції в банках України, затверджених Постановою НБУ за N 337 від 14.08.2003 р., зареєстрованих Міністерством юстиції України 05.09.03 р. за № 768, глава 3 «Порядок видачі готівки з каси банку», зокрема щодо належного оформлення первинних фінансових документів (заяви та приходно-видаткових ордерів).

ПАТ «Укрсоцбанк»на запити суду не спромігся надати підтвердження отримання грошових коштів саме позивачем.

За таких обставин, враховуючи, що вироком Керченського міського суду від 02.06.2011 р., який набрав законної сили 02.08.2011 р., ОСОБА_4 визнана винною та засуджена за те, що вона зловживаючи службовим становищем, працюючи в установах банків, заволоділа грошовими коштами клієнта -ОСОБА_3, які вона передала банку за договорами банківського вкладу, чим спричинила позивачу матеріальну шкоду в загальному розмірі 21100 доларів США, ця сума підлягає стягненню на користь позивача у повному розмірі.

Відносини банку з клієнтом відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банк зобов'язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку.

Стаття 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Виходячи із визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу

Стаття 1172 Цивільного кодексу України визначає, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Особливістю зазначеного деліктного зобов'язання є те, що особа, яка безпосередньо завдала шкоду, не співпадає з особою, яка несе відповідальність за таку шкоду.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання не договірної шкоди передбачено ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, складовими елементами акта завдання шкоди є: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду; настання шкоди; причинний зв'язок між вказаними двома елементами; вина завдавача шкоди.

Виходячи з порядку реалізації юридичною особою своєї правоздатності, відповідно до якого вона набуває цивільних прав та обов'язків через дії своїх уповноважених органів чи осіб, дії яких визнаються діями самої юридичної особи, статтею 1172 ЦК України покладено на юридичну особу, як на роботодавця, обов'язок відшкодування шкоди, завданої їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Таким чином, протиправна поведінка юридичної особи полягає в протиправній поведінці її працівників.

Вчинення працівником злочину, поєднане з неналежним виконанням трудових обов'язків, не впливає на відповідальність юридичної особи і не звільняє останню від такої відповідальності в розумінні наведених вимог щодо визначення суб'єкта відповідальності. Зазначена обставина має значення лише при визначенні меж та розміру відповідальності працівника в порядку регресу.

За таких обставин, суд погоджується з доводами представника позивача, що відповідальність за винні дії ОСОБА_4 повинен нести перед ОСОБА_3 банк -відповідач, з яким під час укладання договорів банківського вкладу та його закриття ОСОБА_4 знаходилась у трудових відносинах.

З огляду на те, що договори укладались між позивачем та відповідачем -банківською установою в іноземній валюті, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги саме в доларах США.

Згідно з відомостями, що містяться на офіційному сайті Національного Банку України http://www.bank.gov.ua/control/uk/curmetal/detail/currency?period=daily, та є відповідно до ч. 2 ст. 61 ЦПК України загальновідомими, офіційний курс гривні до долара США, встановлений НБУ станом на 14.06.2012 р. складає 799.25 грн. за 100 доларів США.

З урахуванням викладеного, еквівалент суми у розмірі 21100,00 доларів США, що належить до стягнення з ПАТ «Укрсоцбанк», становить 168641,75 грн.

Що стосується заперечень відповідачів щодо неможливості стягнення з ПАТ «Укрсоцбанк» вказаної суми з огляду на те, що вироком Керченського міського суду від 02.06.2011 р., який набрав законної сили 02.08.2011 р., був задоволений цивільний позов в кримінальній справі та з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 було стягнуто 168850,64 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 28 Кримінально-процесуального кодексу України особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі при провадженні в кримінальній справі пред'явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов, який розглядається судом разом з кримінальною справою.

Суд зазначає, що виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 168850,64 грн. для примусового виконання не подавався (а.с.117) і погашення шкоди зі сторони засудженої ОСОБА_4 не відбулось, втім чинне законодавство передбачає повне відшкодування завданої шкоди. Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 88, 174, 205, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРIШИВ:

Закрити провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди.

Позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»(м. Київ, вул. Ковпака, 29, ідентифікаційний код 00039019) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, на відшкодування матеріальної шкоди 21100,00 (двадцять одну тисячу сто) доларів США, що складає еквівалент 168641 (сто шістдесят вісім тисяч шістсот сорок одна) грн. 75 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»(м. Київ, вул. Ковпака, 29, ідентифікаційний код 00039019) в дохід держави судовий збір у розмірі 1686 (одна тисяча шістсот вісімдесят шість) грн. 42 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду АР Крим в м. Феодосії через Керченський міський суд АР Крим протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлений 19 червня 2012 р.

Суддя О. Я. Цветков