Постанова № 24739595, 13.06.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 червня 2012 року № 2а-3387/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Шмігелю Т.В., розглянувши адміністративну справуза позовомОСОБА_1доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києвапровизнання протиправними дій, визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 07.03.2012 № 0004441740,ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними дії ДПІ у Дніпровському районі м. Києва стосовно проведення 24.02.2012 виїзної перевірки СПД ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Бета Трейдінг»(код ЄДРПОУ 36925445), ТОВ «Преображение»(код ЄДРПОУ 36925445), ТОВ «Прістекс ЛТД»(код ЄДРПОУ 37144380), ТОВ «Профіткомпані»(код ЄДРПОУ 37318214), ТОВ «Профінком»(код ЄДРПОУ 37378214), ТОВ «Екобудтехнолоджи»(код ЄДРПОУ 37194007), ТОВ «Трейд-Фокс»(код ЄДРПОУ 36186021), ТОВ «Корнест»(код ЄДРПОУ 33935843), ТОВ «Корон-Інвестгруп»(код ЄДРПОУ 36530699), ТОВ «ТС Альянс»(код ЄДРПОУ 35429446), ТОВ «Тібурон»(код ЄДРПОУ 34760055), ТОВ «Профіт-Голд»(код ЄДРПОУ 37378832), ТОВ «Вестком - Груп»(код ЄДРПОУ 36678233) за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, а також визнати протиправним і скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 07.03.2012 № 0004441740 ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 238741,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 59685,25 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 13.06.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 15.06.2012, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

24.02.2012 за результатами документальної виїзної позапланової перевірки СПД ФО ОСОБА_1 проведеної на підставі постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПА у м. Києві від 01.12.2011 ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було складено Акт № 642/17-2762902971 (далі -Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та, як наслідок, заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 238741,00 грн.

07.03.2012 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0004441740, яким у зв'язку з порушенням пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 238741,00 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 59685,25 грн.

Як встановлено судом, позивачу на підставі усних договорів з ТОВ «Корнест»було поставлено товари (миючі та дезинфікуючі засоби - Сіп Алка 30, Фоам 136, Фоам 2000, Алуренс, Віп 2, тощо), що підтверджується належним чином оформленими рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними. За результатами відповідних господарських операцій з ТОВ «Корнест»у липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді та грудні 2009 року СПД ФОП ОСОБА_1 було сформовано податковий кредит на загальну суму у розмірі 238741,00 грн. Позивач поставлені товари оплатив повністю, в тому числі сплативши у їх ціні податок на додану вартість у розмірі 238741,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з відмітками банку.

Водночас, з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та, як наслідок, заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 238741,00 грн., стала встановлена ним нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ «Корнест»внаслідок:

- анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Корнест»;

- порушення кримінальної справи № 73-207 від 13.10.2011, зокрема, за фактом фіктивного підприємництва відносно, зокрема, ТОВ «Корнест»за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України;

- показань при допиті в якості свідка директора ТОВ «Корнест»ОСОБА_3 про непричетність до фінансово-господарської діяльності підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Як встановлено судом, правочини між позивачем та ТОВ «Корнест»виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними, а також банківськими виписками з відмітками банку.

Реальність спірних господарських операцій підтверджується також залученими до матеріалів справи:

договором купівлі-продажу автомобіля від 26.06.2008 № 3152 та актом приймання-передачі автомобіля від 18.07.2008 марки «Деу», за допомогою якого позивач здійснював транспортування (реалізацію) третім особам поставленого ТОВ «Корнест»товару;

довідкою від 17.05.2012 № 5/5 про наявність у власності позивача гаражу № 293 в автогаражному кооперативі «Темп», який використовувався позивачем у якості складського приміщення для зберігання поставленого ТОВ «Корнест»товару;

договорами на поставку товарів (миючих та дезинфікуючих засобів), актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунками-фактурами, видатковими накладними, що підтверджують транспортування та реалізацію позивачем третім особам вказаних товарів.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на порушення кримінальної справи № 73-207 від 13.10.2011, зокрема, за фактом фіктивного підприємництва відносно, зокрема, ТОВ «Корнест»за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, а також на показання при допиті в якості свідка директора ТОВ «Корнест»ОСОБА_3 про непричетність до фінансово-господарської діяльності підприємства, оскільки, по-перше, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробки документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, по-друге, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як видно з матеріалів справи, на момент укладення відповідних правочинів, підписання рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних, юридична особа ТОВ «Корнест»не була припинена, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Таким чином, судом встановлено, що правочини між позивачем та ТОВ «Корнест»були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у позивача та ТОВ «Корнест»умислу на укладення вказаних правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. 1.7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, сума ПДВ у розмірі 238741,00 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Корнест». На момент складання вказаних податкових накладних ТОВ «Корнест»було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а також зареєстроване платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у нього права на складання податкових накладних. За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 10.01.2012 у справі № К/9991/81953/11.

За таких умов, судом також не береться до уваги посилання відповідача на анулювання 29.03.2011 свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Корнест».

Таким чином, сума податку на додану вартість у розмірі 238741,00 грн., віднесена позивачем до податкового кредиту, підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037.

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду, викладеної в ухвалі від 29.03.2012 у справі № К/9991/1617/11, несплата продавцем або його контрагентами ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Корнест»податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про порушення СПД ФОП ОСОБА_1 пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи.

Крім того, відповідно до змісту п. 86.9 ст. 86 ПК України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку.

За таких умов, враховуючи, що перевірка позивача проведена на підставі постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПА у м. Києві від 01.12.2011, яка винесена в межах розслідування кримінальної справи № 73-207 порушеної за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва всупереч вимог п. 86.9 ст. 86 ПК України не мала права виносити податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

З огляду на те, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Корнест»податкових накладних, а також враховуючи те, що всупереч вимог п. 86.9 ст. 86 ПК України ДПІ у Дніпровському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду у кримінальній справі, суд приходить до висновку про безпідставність та неправомірність спірного податкового повідомлення-рішення від 13.01.2012 № 0000472380.

Водночас, за змістом ст. 75 ПК України документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Судом не приймається посилання позивача на те, що відповідачем 09.02.2010 вже було проведено перевірку за період з 01.10.2006 по 30.09.2009, за результатами якої складено акт № 269/17-2762902971, яким не встановлено порушення податкового законодавства позивачем, оскільки, по-перше, документальна планова виїзна перевірка СПД ФОП ОСОБА_1 за період з 01.10.2006 по 30.09.2009 проводилась відповідно до направлення від 15.01.2009 № 30 виданого ДПІ у Дніпровському районі м. Києва та плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, а спірна позапланова виїзна перевірка СПД ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, за результатами якої складено Акт перевірки, проводилась на підставі постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПА у м. Києві від 01.12.2011 про призначення позапланової перевірки в силу вимог пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, тобто з урахуванням обставин, які не були відомі відповідачу на момент проведення попередньої планової перевірки, по-друге, чинним законодавством не передбачено обмежень чи заборон для органів Державної податкової служби щодо проведення такого роду перевірок.

За таких умов, вимога позивача про визнання протиправними дій ДПІ у Дніпровському районі м. Києва стосовно проведення 24.02.2012 виїзної перевірки СПД ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Бета Трейдінг»(код ЄДРПОУ 36925445), ТОВ «Преображение»(код ЄДРПОУ 36925445), ТОВ «Прістекс ЛТД»(код ЄДРПОУ 37144380), ТОВ «Профіткомпані»(код ЄДРПОУ 37318214), ТОВ «Профінком»(код ЄДРПОУ 37378214), ТОВ «Екобудтехнолоджи»(код ЄДРПОУ 37194007), ТОВ «Трейд-Фокс»(код ЄДРПОУ 36186021), ТОВ «Корнест»(код ЄДРПОУ 33935843), ТОВ «Корон-Інвестгруп»(код ЄДРПОУ 36530699), ТОВ «ТС Альянс»(код ЄДРПОУ 35429446), ТОВ «Тібурон»(код ЄДРПОУ 34760055), ТОВ «Профіт-Голд»(код ЄДРПОУ 37378832), ТОВ «Вестком - Груп»(код ЄДРПОУ 36678233) за період з 01.01.2009 по 31.12.2011 не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.01.2012 № 0000472380, прийняте Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2146 грн. на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва (02160, м. Київ, Харківське шосе, 4-А) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

СуддяК.С. Пащенко