Постанова № 24739456, 14.06.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 червня 2012 року № 2а-5707/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Шмігелю Т.В., розглянувши адміністративну справуза позовомПублічного акціонерного товариства «Трест Київелектромонтаж»доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києвапровизнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 07.02.2012 № 0000482307 та № 0000492307,ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 07.02.2012 № 0000482307 та № 0000492307, прийняті ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 14.06.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 18.06.2012, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

18.01.2012 за результатами позапланової виїзної документальної перевірки ПАТ «Трест Київелектромонтаж», проведеної на підставі постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирьскій області від 22.06.2011 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, було складено Акт № 20/1-23-70-04012750 (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та, як наслідок, заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток на 130534 грн., а також порушення пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та, як наслідок, заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 104427 грн.

07.02.2012 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0000482307, яким у зв'язку з порушенням пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 104427 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 26106,75 грн.;

№ 0000492307, яким у зв'язку з порушенням пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 130534 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 32633,50 грн.

Як встановлено судом, позивачем укладено договір про надання юридичних послуг з ТОВ «Слов'янська спілка підприємств»від 25.12.2009, а також на підставі усних договорів з ТОВ «Альфа-Буд-2005»позивачу було поставлено товари (різноманітний кабель), що підтверджується належним чином оформленими рахунками-фактурами, актом здачі-приймання юридичних послуг, видатковими та податковими накладними. За результатами відповідних господарських операцій з ТОВ «Слов'янська спілка підприємств»та ТОВ «Альфа-Буд-2005»у січні, липні та серпні 2010 року ПАТ «Трест Київелектромонтаж»було сформовано податковий кредит на загальну суму у розмірі 104427,00 грн. Позивач надані послуги та поставлені товари оплатив повністю, в тому числі сплативши у їх ціні податок на додану вартість у розмірі 104427,00 грн., що підтверджується банківськими довідкою та випискою з відміткою банку.

Водночас, з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та, як наслідок, заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток на 130534 грн., а також про порушення пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та, як наслідок, заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 104427 грн., стала встановлена ним нікчемність правочинів між ПАТ «Трест Київелектромонтаж»та ТОВ «Слов'янська спілка підприємств», ТОВ «Альфа-Буд-2005» внаслідок:

- внесення до ЄДР запису про відсутність підтвердження відомостей відносно ТОВ «Слов'янська спілка підприємств»;

- того, що відповідно до бази облікових даних ТОВ «Слов'янська спілка підприємств»не звітує, остання декларація з ПДВ подавалась в грудні 2010 року з нульовими показниками;

- того, що відповідно до бази облікових даних ТОВ «Альфа-Буд-2005»не звітує, остання декларація з ПДВ подавалась в березні 2011 року з нульовими показниками;

- відсутності у ТОВ «Слов'янська спілка підприємств»та ТОВ «Альфа-Буд-2005»виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів та необхідних основних фондів для виконання господарської діяльності;

- показань при допиті в якості свідка директора ТОВ «Альфа-Буд-2005»гр. ОСОБА_1 про те, що він ніяких документів не підписував та відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства не має;

- порушення кримінальної справи № 1790001/11 за фактом створення невстановленими досудовим слідством особами суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема, ТОВ «Слов'янська спілка підприємств»та ТОВ «Альфа-Буд-2005»з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, а також кримінальної справи по окремому епізоду щодо ОСОБА_2, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

За змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Як встановлено судом, правочини між ПАТ «Трест Київелектромонтаж»та ТОВ «Слов'янська спілка підприємств», ТОВ «Альфа-Буд-2005»виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними рахунками-фактурами, довідкою про отримання кабельної продукції, актом здачі-приймання юридичних послуг, видатковими та податковими накладними, а також банківськими довідкою та випискою з відміткою банку.

Реальність спірних господарських операцій підтверджується також залученими до матеріалів справи:

договором субпідряду від 02.07.2010 № 14 та додатковими угодами до нього, актами приймання виконаних будівельних робіт, з метою виконання якого були придбані та в подальшому використані товари (різноманітний кабель) поставлені ТОВ «Альфа-Буд-2005»позивачу;

товарно-транспортними накладними, які підтверджують факт транспортування товару (різноманітного кабелю) до місця здійснення будівельних робіт на виконання умов договору субпідряду від 02.07.2010 № 14;

копіями робочої проектної документації, робочої документації -локальний кошторис та специфікацій обладнання, які підтверджують факт використання у будівництві товарів (різноманітного кабелю) поставлених ТОВ «Альфа-Буд-2005»позивачу;

виданням «Відомості Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку»№ 34 (1287) 20.02.2012, на 38 аркуші якого розміщено оголошення для акціонерів ПАТ «Трест Київелектромонтаж»про порядок денний річних загальних зборів, на яких буде виносить питання, зокрема, про затвердження типової форми трудового договору з начальниками структурних підрозділів, розробкою якої займалось ТОВ «Слов'янська спілка підприємств»на виконання вимог договору про надання юридичних послуг від 25.12.2009;

протоколом № 17 загальних зборів акціонерів ПАТ «Трест Київелектромонтаж», на яких було затверджено типову форму трудового договору з начальниками структурних підрозділів, розробкою якої займалось ТОВ «Слов'янська спілка підприємств»на виконання вимог договору про надання юридичних послуг від 25.12.2009;

контрактами з начальником структурного підрозділу, проекти яких були розроблені ТОВ «Слов'янська спілка підприємств»при наданні юридичних послуг позивачу.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на порушення кримінальної справи № 1790001/11 за фактом створення невстановленими досудовим слідством особами суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема, ТОВ «Слов'янська спілка підприємств»та ТОВ «Альфа-Буд-2005»з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України та кримінальної справи по окремому епізоду щодо ОСОБА_2, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, а також на показання при допиті в якості свідка директора ТОВ «Альфа-Буд-2005»гр. ОСОБА_1 про те, що він ніяких документів не підписував та відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства не має, оскільки факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробки документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як видно з матеріалів справи, на момент укладення відповідних правочинів, та на момент підписання відповідних рахунків-фактур, довідки про отримання кабельної продукції, акту здачі-приймання юридичних послуг, видаткових та податкових накладних, юридичні особи ТОВ «Слов'янська спілка підприємств»та ТОВ «Альфа-Буд-2005»не були припинені, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Судом також не приймається до уваги посилання відповідача на внесення до ЄДР запису про відсутність підтвердження відомостей відносно ТОВ «Слов'янська спілка підприємств», на інформацію бази облікових даних про те, що ТОВ «Слов'янська спілка підприємств»не звітує, остання декларація з ПДВ подавалась в грудні 2010 року з нульовими показниками, та на інформацію бази облікових даних про те, що ТОВ «Альфа-Буд-2005»не звітує, остання декларація з ПДВ подавалась в березні 2011 року з нульовими показниками, а також на відсутність у ТОВ «Слов'янська спілка підприємств»та ТОВ «Альфа-Буд-2005»виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів та необхідних основних фондів для виконання господарської діяльності, оскільки порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій.

Таким чином, судом встановлено, що правочини між ПАТ «Трест Київелектромонтаж»та ТОВ «Слов'янська спілка підприємств», ТОВ «Альфа-Буд-2005»були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ПАТ «Трест Київелектромонтаж»та ТОВ «Слов'янська спілка підприємств», ТОВ «Альфа-Буд-2005»умислу на укладення вказаних правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. 1.7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі -Порядок № 969), п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037 (далі -Порядок № 165) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, сума ПДВ у розмірі 104427 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Слов'янська спілка підприємств»та ТОВ «Альфа-Буд-2005». На момент складання вказаних податкових накладних ТОВ «Слов'янська спілка підприємств»та ТОВ «Альфа-Буд-2005»були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а також зареєстровані платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у них права на складання податкових накладних. За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 10.01.2012 у справі № К/9991/81953/11.

Таким чином, сума податку на додану вартість у розмірі 104427 грн., віднесена ПАТ «Трест Київелектромонтаж»до податкового кредиту, підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037.

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду, викладеної в ухвалі від 29.03.2012 у справі № К/9991/1617/11, несплата продавцем або його контрагентами ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку.

Крім того, відповідно до змісту п. 86.9 ст. 86 ПК України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку.

За таких умов, враховуючи, що перевірка позивача проведена на підставі постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирьскій області від 22.06.2011, яка винесена в межах розслідування вищевказаної кримінальної справи № 1790001/11, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва всупереч вимог п. 86.9 ст. 86 ПК України не мала права виносити податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

З огляду на те, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Слов'янська спілка підприємств»та ТОВ «Альфа-Буд-2005»податкових накладних, а також враховуючи те, що всупереч вимог п. 86.9 ст. 86 ПК України ДПІ у Голосіївському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду у кримінальній справі, суд приходить до висновку про безпідставність та неправомірність спірного податкового повідомлення-рішення від 07.02.2012 № 0000482307.

Разом з тим, відповідно до ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З огляду на вищевказане, а також враховуючи, що валові витрати позивача на суму 130534 грн. за правочинами з ТОВ «Слов'янська спілка підприємств»та ТОВ «Альфа-Буд-2005»підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, реальність вказаних господарських операцій, їх пов'язаність з господарською діяльністю позивача та факт подальшого використання придбаного у ТОВ «Альфа-Буд-2005»товару та факт подальшого використання розробленої ТОВ «Слов'янська спілка підприємств»документації підтверджується також залученими до матеріалів справи договором субпідряду та додатковими угодами до нього, актами приймання виконаних будівельних робіт, товарно-транспортними накладними, копіями робочої проектної документації, робочої документації -локальний кошторис, специфікацій обладнання, протоколом № 17 загальних зборів акціонерів та контрактами з начальником структурного підрозділу.

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставним та необґрунтованим висновок Акту перевірки про порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення № 0000492307 від 07.02.2012 -безпідставним та неправомірним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Водночас, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений ч. 4 ст. 11 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень 07.02.2012 № 0000482307 та № 0000492307, прийняті Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Трест Київелектромонтаж»задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.02.2012 № 0000482307 та № 0000492307, прийняті Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2146 грн. на користь Публічного акціонерного товариства «Трест Київелектромонтаж»(01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 67; код ЄДРПОУ 04012750) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (1033, м. Київ, вул. Жилянська, 23) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

СуддяК.С. Пащенко