Постанова № 24738620, 14.06.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2012 року Справа № 2а/2370/1241/2012

16 год. 10 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Тимошенко В.П.,

при секретарях Кулику О.П., Лисенко С.С.,

за участю представника позивача -ОСОБА_1- за довіреністю,

представників відповідача -ОСОБА_2, ОСОБА_3- за довіреностями,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»до державної податкової інспекції у м. Черкасах про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

У квітні 2012 року до суду з адміністративним позовом звернулося дочірнє підприємство «Черкаський облавтодор»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»до державної податкової інспекції у м. Черкасах про скасування податкових повідомлень-рішень.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що оскаржувані рішення базуються на акті позапланової виїзної перевірки ДПІ у м. Черкасах від 08.11.2011 № 2561/23-2/31141625 висновки якого побудовані виключно на припущеннях, господарські відносини між підприємствами оформлені відповідними первинними бухгалтерськими документами, відображені у податковій звітності позивача та фактично відбулися. Договірні відносини суб'єктів господарювання відбувалися у правовому полі, досягнуті угоди на момент проведення перевірки є чинними та не були визнані в законному порядку недійсними чи нікчемними, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню як незаконні.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, з підстав зазначених у письмових запереченнях.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Cудом встановлено, що з 03.11.2011 по 09.11.2011 працівниками ДПІ в м. Черкасах проведена позапланова виїзна перевірка підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за результатами відносин з ПП «Дортехкомплект» за червень 2010 року, за результатами якої складений акт від 08.11.2011 № 2561/23-2/31141625. Зокрема, в акті перевірки встановлені наступні порушення: 1.порушення вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 18 Порядку № 165, пункту 3.4 Порядку 166, ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216, 228 ЦК України, в результаті чого занижено об'єкт оподаткування податком на прибуток за півріччя 2010 року в сумі 28515 грн.; підпункту 7.4.1, 7.4.4 , 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165, пункту 3.4 Порядку № 166, в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2010 року на суму 5703 грн.

За результатами перевірки, зокрема що стосується предмету позову даної адміністративної справи, до позивача винесено: 1. податкове повідомлення рішення від 18 листопада 2011 № 0004302301, яким позивачу збільшено грошові зобов'язання по податку на прибуток на суму 28515 грн. та до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі -7129 грн.; 2. податкове повідомлення-рішення від 18.11.2011 р. № 0004292301, згідно якого ДПІ у м. Черкаси визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем 14010100 - податок на додану вартість на загальну суму 7 129 грн., з яких за основним платежем - 5 703 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 426 грн.

Не погоджуючись з рішеннями ДПІ у м. Черкаси, позивачем подано скаргу до Державної податкової адміністрації в Черкаській області про перегляд та скасування зазначених рішень.

19.12.2011 р. позивач отримав рішення ДПА у Черкаській області про результати розгляду скарги, яким частково задоволено первинну скаргу ДП «Черкаський облавтодор»- залишено без змін податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Черкаси від 18 листопада

2011 р. № 0004292301 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 7 129 грн., в тому числі 5 703 грн. основного платежу, та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.11.2011 р. № 0004302301 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 7 129 грн. і залишено без змін в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 28 515 грн., а скаргу підприємства в цій частині - без задоволення.

За результатами розгляду повторної скарги Державною податковою службою України рішенням від 20.01.2012 р., отриманим позивачем 23.01.2012 р., залишено без змін податкові повідомлення - рішення ДПІ у м. Черкаси з урахуванням рішення ДПА у Черкаській області.

03 квітня 2012 року позивачем отримано податкове повідомлення-рішення від 02 квітня 2012 р. №0001392301, яким встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 28 515 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте замість частково скасованого та відкликаного відповідно до п.60.1.3. ст. 60 Податкового кодексу України податкового повідомлення-рішення від 18.11.2011 р. № 0004302301.

Обставини вчиненого порушення позивача ґрунтуються на взаємовідносинах з ПП «Дортехкомплект».

Підставою для винесення вказаних податкових повідомлень-рішень послужили також порушення, встановлені актом від 08.11.2011р. № 2561/23-2/31141625 про результати позапланової виїзної перевірки підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за результатами відносин з ПП «Дортехкомплект»за червень 2010 р.

Судом встановлено, що 01 квітні 2010 р. позивачем в особі філії «Черкаська ДЕД»було укладено з ПП «Дортехкомплект»(продавець) договір № 76 поставки обладнання, комплектуючих або запчастин, а 02 червня 2010 р. позивачем в особі філії «Корсунь-Шевченківський райавтодор» укладено з ПП «Дортехкомплект»договір поставки № 97.

За умовами договорів ПП «Дортехкомплект»зобов'язане поставити філії «Черкаська ДЕД» комплектуючі і запчастини на асфальтозмішуючу установку ДС-158, а філії «Корсунь-Шевченківський райавтодор»- комплектуючі і запчастини на асфальтозмішуючі установки ДС - 1172Е.

На виконання умов договорів продавець поставив філії «Черкаська ДЕД»комплектуючу до ДС-158 - муфель ДС-158 на суму 2 802 грн. з ПДВ, що підтверджується накладною № 98 від 08.06.2010 р., а філії «Корсунь-Шевченківський райавтодор»було передано комплектуючих до ДС-1172Е на загальну суму 31 414,80 грн. згідно накладної №101 від 10.06.2010 р.

Вартість отриманих ДП «Черкаський облавтодор»від ПП «Дортехкомплект»товарно-матеріальних цінностей включено підприємством до складу валових витрат, а сума ПДВ відображена у складі податкового кредиту.

Розрахунки з ПП «Дортехкомплект»за поставлений товар здійснені у безготівковій формі, шляхом перерахування філією «Черкаська ДЕД»07.06.2010 р. коштів у розмірі 2 802 грн., а філією «Корсунь-Шевченківський райавтодор»03.06.2010 р. коштів у розмірі 31 414, 80 грн.

Перевіряючими в акті перевірки висловлені зауваження до видаткових накладних, на підставі яких відбулася передача запчастин, придбаних ДП «Черкаський облавтодор»у ПП «Дортехкомплект», оскільки вони не містять ініціалів особи, яка відпустила товар та особи, яка отримала товар. Крім цього, в акті зазначено, що у податкових та видаткових накладних прослідковується невідповідність вказаного договору та рахунку, а саме: у видатковій накладній № 101 на суму 31414,8 грн. вказаний договір № 97 та рахунок № 29, а у податковій накладній № 1-06 на суму 31 414,8 грн. зазначений договір № 29 і рахунок № 148.

Суд зауважує, що видаткова накладна є первинним документом, вона повинна відповідати законодавчо встановленим вимогам щодо оформлення первинних документів.

Первинні документи оформлюються у порядку, передбаченому Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99 р. № 996-ХІУ (далі - Закон № 996).

Так, відповідно до ст. 1 Закону № 996 первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону № 996 первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наданих ПП «Дортехкомплект»видаткових накладних вбачається, що вони містять особистий підпис осіб, які брали участь у здійснені господарських операцій, а ініціали осіб не є реквізитом первинного документу, а тому за їх відсутності видаткові накладні вважаються належно оформленими.

Крім цього, відповідач, посилався на акт перевірки Кременчуцької ОДПІ від 17.08.2011 р. № 9354/7/15-322 щодо ПП «Дортехкомплект», в якому встановлено порушення вимог ч.1.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинам, здійсненим ПП «Дортехкомплект»при придбанні у постачальників та продажу товарів (послуг).

Суд наголошує, що у зазначеному акті не міститься відомостей про те, які договори визнані нікчемними Кременчуцькою ОДПІ та з якими контрагентами і яке відношення вони мають до договору, укладеного ДП «Черкаський облавтодор»з ПП «Дортехкомплект», а тому стверджувати про нікчемність вказаного договору при наявності доказів, що підтверджують їх виконання: видаткові накладні, податкові накладні, шляхові листи, службові відрядження на працівників філій тощо, - також не має підстав.

Разом з тим, у рішенні про результати розгляду первинної скарги зазначено, що актом позапланової невиїзної перевірки ПП «Дортехкомплект»від 27.07.2011 р. № 5079/15-322/32451048 встановлено, що ПП «Дортехкомплект»сформувало податковий кредит у червні 2010 р. на загальну суму 46 647 грн. ПДВ по взаємовідносинах з ПП «Калісто»та ПП «АС Груп». Перевірками вищезазначених підприємств встановлено неможливість фактичного здійснення ними господарських операцій з купівлі-продажу; відсутність трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, про що складено відповідні акти перевірок.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з?ясовувати, зокрема, обставини щодо встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, а саме статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обовязковому порядку необхідно з?ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з?ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладає на платника податків обовязку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», «якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту».

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес»АД проти Болгарії»Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: «…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні у справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського суду з прав людини при вирішенні справ.

Суд наголошує, що відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено, що факт поставки товару та його отримання філією «Черкаська ДЕД» підтверджується наступними документами: договором №76 від 01.04.2010 р.; накладною №98 від 08.06.2010 р.; податковою накладною №2-06 від 08.06.2010 р.; банківською випискою від 07.06.2010 р. про оплату товару; випискою з книги обліку довіреностей на 2007-2011 р.р.; наказом про відрядження № 5 від 07.06.2010 р.; подорожнім листом службового легкового автомобіля від 07-08 червня 2011 р.; посвідченнями про відрядження № 9 та № 10; актом списання № 21-0000360 від 31.07.2010 р. та актом № 1 за липень 2010 р.

Поставка філії «Корсунь-Шевченківський райавтодор»комплектуючих до ДС -117 2Е підтверджується наступними документами: договором № 97 від 02.06.2010 р.; накладною № 101 від 10.06.2010 р.; податковою накладною №1-06 від 03.06.2010 р.; банківською випискою від 03.06.2010 р. про оплату товару; випискою з книги обліку довіреностей на 2010р.; наказом про відрядження № 18 П від 10.06.2010 р.; подорожнім листом автомобіля від 10 червня 2011 р.; посвідченнями про відрядження та звітами про використання коштів, наданих на відрядження; актами № № 1-3 від 31.07.2010 р., 31.08.2010 р., 30.12.2010 р. виконаних робіт і витрат по філії «Корсунь-Шевченківський райавтодор».

Щодо правомірності формування податкового кредиту суд зазначає наступне.

Підпункт 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачає, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону N 168/97-ВР).

Законом України «Про податок на додану вартість»(п.7.5.1) визначено дві підстави для виникнення права на податковий кредит, а саме:

1) фактична сплата коштів постачальнику в оплату придбаних товарів (робіт. Послуг), в т.ч. і ПДВ та

2) факт отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг), в якій зазначено суми ПДВ, тобто при нарахуванні податкового кредиту без фактичної оплати вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань (п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці).

Відповідно до п.п.7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Згідно з п.п. 7.2.4 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці) право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, відповідно до якої особи, що підпадають під визначення платників податку згідно із статтею 2 Закону України «Про податок на додану вартість», зобов'язані зареєструватися як платники податку на додану вартість.

З урахуванням викладених положень податкового законодавства суд приходить до висновку, що податкові накладні, вказані в акті перевірки містять всі реквізити, визначені вищевказаною нормою закону, дають можливість ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари, їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість, що свідчить про відсутність порушення порядку оформлення податкових накладних.

Крім цього, діюче на той час законодавство, а це пункт 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 N 165, передбачає недійсність податкової накладної лише у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто, коли податкову накладну складає особа, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Інших підстав для визнання податкової накладної фіктивною або недійсною діючі нормативні акти, які регулюють порядок нарахування, сплати податку на додану вартість та складання податкової накладної, не передбачають. Певні розбіжності між номерами договорів та рахунків, жодним чином не ставлять під сумнів дійсність податкових накладних, оскільки вони законодавчо не являються реквізитами податкової накладної.

Суд вважає необхідним зазначити, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених по ціні придбаних товарів (надання послуг) від ПП «Дортехкомплект».

Суд також звертає увагу, що відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.

Отже, відповідачем не доведено, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обовязків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного обєкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Натомість суд приходить до висновку, що зміст укладених позивачем угод не суперечить актам цивільного законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представники податкового органу не надали суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість висновків перевірки та правомірність винесених податкових повідомлень - рішень від 03 квітня 2012 року № 0001392301 та від 18 листопада 2011 року № 0004292301.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 02 квітня 2012 року № 0001392301 та від 18 листопада 2011 року № 0004292301, прийняті без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, а тому позовні вимоги дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 56, 58, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах від 02 квітня 2012 року № 0001392301.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах від 18 листопада 2011 року № 0004292301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(ідентифікаційний код 31141625) 356 (триста п'ятдесят шість) грн. 44 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку, передбачені статтями 185-187 цього Кодексу.

Суддя В.П. Тимошенко