Постанова № 24738516, 16.05.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2012 року Справа № 2а/2370/999/2012

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді -Чалої А.С.,

при секретарі -Хатковому А.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача -ОСОБА_2 за довіреностями, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БВК-Групп»до державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БВК-Групп» звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення -рішення ДПІ у м. Черкаси від 20.03.2012 року № 0001232301 та від 20.03.2012 року № 0001222301.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та в обґрунтування позову зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки, висновки якого не відповідають дійсності та є лише припущенням посадових осіб відповідача щодо нікчемності угод, укладених позивачем з його контрагентами та фіктивності господарських операцій. Представник ТОВ «БВК-Групп»наголосив, що в порушення норм чинного законодавства та роз'яснень Вищого адміністративного суду України, податковий орган визначив грошові зобов'язання позивача, поклавши на нього відповідальність за можливі протиправні дії його контрагентів, при цьому станом на день прийняття оскаржуваних податкових повідомлень- рішень відсутні будь-які судові рішення про встановлення фактів недійсності, в тому числі і нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «БВК-Групп»та його контрагентами ТОВ «Компанія Інтербазіс»та ТОВ «ТВС Енергостандарт». Таким чином, висновок податкового органу про порушення позивачем норм податкового кодексу при включенні до податкових декларацій за квітень-червень 2011 року сум податку на додану вартість по податкових накладних, отриманих від контрагентів, та при включенні до складу витрат за ІІ квартал 2011 року витрат, понесених внаслідок придбання позивачем у ТОВ «Компанія «Інтербазіс»та ТОВ «ТВС Енергостандарт»товарів та послуг, є безпідставним та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства.

З огляду на дані обставини представник позивача просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив та зазначив, що обставини вчиненого порушення ґрунтуються на взаємовідносинах позивача з ТОВ «Компанія Інтербазіс»та ТОВ «ТВС Енергостандарт». При проведеній перевірці працівниками податкового органу були досліджені податкові та видаткові накладні, як первинні бухгалтерські документи. При дослідженні вказаних документів встановлено, що деякі з них оформленні з порушенням норм Податкового кодексу України та норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Ревізорами - інспекторами встановлено, що частина податкових накладних не містить підпису особи уповноваженої платником податків здійснювати постачання товарів, робіт, послуг, а містить лише факсимільну печатку підпису. Видаткові накладні, на думку ревізорів, не відповідають нормам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки не містять ПІБ, посаду особи, що отримала товар та підписів відповідальних осіб з боку постачальника. У зв'язку з невідповідністю первинних бухгалтерських документів нормам чинного законодавства, відповідач стверджує, що включення до податкового кредиту сум ПДВ по вказаним накладним здійснено позивачем неправомірно. Крім того, представник відповідача зазначив, що ні під час перевірки ні на даний час позивачем не надано документи, посилання на які містяться в податкових накладних, а саме -договори з контрагентами на придбання товарів, робіт, послуг, що в свою чергу є ознакою фіктивності вказаних господарських операцій. Також в своїх запереченнях представник відповідача посилався на факт порушення кримінальної справи за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 28, ст. 205 КК України стосовно керівників ТОВ «Компанія Інтербазіс»та ТОВ «ТВС Енергостандарт», які з метою збагачення надавали незаконні послуги по мінімізації податкових зобов'язань та по переведенню безготівкових коштів в готівку.

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Вислухавши доводи сторін по справі, розглянувши матеріали та дослідивши докази, суд прийшов до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «БВК-Групп»з питань дотримання вимог податкового, валютного, та іншого законодавства за період з 10.06.2010 року п о17.11.2011 року при проведенні взаємовідносин з ТОВ «Компанія Інтербазіс»та ТОВ «ТВС Енергостандарт».

В ході перевірки, результати якої зафіксовані в акті від 05.03.2012 року № 184/23-2/37105928, встановлені порушення позивачем вимог п. 138.2. ст. 138, п. 198.6. ст. 198 та п. п. 201.1., 201.2. ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у квітні -червні 2011 року на суму 32 615 грн. та податок на прибуток за ІІ квартал 2011 року у сумі 37 507 грн.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.03.2012 року № 0001232301, яким визначено грошове зобов'язання позивача з податку на прибуток у сумі 37 507 грн. та від 20.03.2012 року № 0001222301, яким визначено грошове зобов'язання позивача з ПДВ у сумі 32 615 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 1 грн., на загальну суму 32 616 грн.

Судом встановлено, що ТОВ «БВК-Групп»зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Черкаської міської ради 10.06.2010 року, про що свідчить свідоцтво серії А01 № 136069 (а.с.28), та як платника податків взято на облік ДПІ у м. Черкаси 14.06.2010 року.

Як вбачається з довідки ЄДРПОУ серії АА №113195 видами діяльності ТОВ «БВК-Групп»за класифікатором видів економічної діяльності є: оптова торгівля будівельними матеріалами, санітарно-технічним обладнанням, деревиною, чорними та кольоровими металами, лісопильне та стругальне виробництво, виробництво дерев'яних будівельних конструкцій.

Висновок відповідача про порушення позивачем Податкового кодексу України мотивовано наявністю в період з 10.06. 2010 року по 17.11. 2011 року взаємовідносин з ТОВ «Компанія «Інтербазіс»та ТОВ «ТВС Енергостандарт»(акт від 05.03.2012 року № 184/23-2).

Відповідач свій висновок про порушення позивачем податкового законодавства при його взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Інтербазіс»та ТОВ «ТВС Енергостандарт» ґрунтує на окремих недоліках первинних документів, якими оформлені господарські операції позивача з його контрагентами, а також на підставі факту порушення кримінальної справи відносно окремих громадян, що являються керівниками, створених без мети здійснення господарських операцій, товариств. Крім того, відповідачем при перевірці позивача використано матеріали перевірки ТОВ «Компанія «Інтербазіс», оформлені актом перевірки від 12.08.2011 року № 1098/23-4/37194178.

В акті перевірки зазначено, що вчинене позивачем порушення свідчить про неможливість документального підтвердження факту придбання товарів, а документи, що підтверджують факт придбання складені з порушенням або «формально». Тобто, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкту оподаткування податком на додану вартість не були фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яки б були підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, податковий орган фактично робить висновок щодо фіктивності правочинів, вчинених позивачем та його контрагентами ТОВ «Компанія «Інтербазіс»та ТОВ «ТВС Енергостандарт», на підставі недоліків первинної документації, отриманої від постачальників.

Перевіривши обґрунтованість таких висновків відповідача, суд встановив наступне.

Позивач в спірному періоді придбавав у ТОВ «Компанія «Інтербазіс»насосне обладнання, втулки, електрод роти, гайки, електроди, що підтверджено видатковою накладною № 2125/68 від 29.04.2011 року та податковою накладною від 29.04.2011 року № 2912 на суму 12598 грн. 28 коп. та видатковою накладною № 2125/68 від 31.05.2011 року та податковою накладною від 31.05.2011 року № 3102 на суму 21349 грн. 98 коп.

Вказуючи на порушення позивачем податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Інтербазіс», відповідач зазначає, що згадані вище податкові накладні не містять підпису особи, уповноваженої платником податку здійснювати постачання товарів, натомість в рядку «підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну»стоїть факсимільна печатка підпису. При цьому з пояснень представника відповідача в судовому засіданні вбачається, що дана обставина є лише припущенням посадових осіб податкового органу і не підтверджена відповідним експертним висновком.

Підпункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України зазначає, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер, дату виписування, повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по - батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по - батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пункту 2.7 вищевказаного Положення первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

Вивчивши первинні документи, а саме податкові накладні від 29.04.2011 року № 2912 № та 2125/68 від 31.05.2011 року, суд не знаходить підстав вважати дані докази неповними, або складеними з порушенням описаних вище положень чинного законодавства, оскільки вони містять всі необхідні реквізити та дають можливість встановити обсяги, види, вартість наданих послуг, їх виконавця.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 44 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Отже, вході розгляду справи відповідачем за правилами статті 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Відповідачем також не надано доказів постачання товару іншими особами, що свідчить про недоведеність відповідачем своєї позиції.

Окрім того, як вже зазначалось судом вище, акт перевірки позивача ґрунтується також на висновках зафіксованих в акті перевірки ТОВ «Компанія «Інтербазіс»від 12.08.2011 року № 1098/23-4/37194178, згідно яких даний суб'єкт господарювання укладав угоди без мети настання реальних наслідків та також відповідач посилається на факт порушення кримінальної справи відносно окремих громадян, що являються керівниками, створених без мети здійснення господарських операцій, товариств, зокрема ТОВ «Компанія «Інтербазіс»та ТОВ «ТВС Енергостандарт».

З цього приводу суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів, що в даному випадку будуть належними та допустимими, а саме: обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Також судом встановлено, що позивач в спірному періоді придбавав у ТОВ «ТВС Енергостандарт»вентилі, гайки, клапани дискові та інше обладнання, а також послуги по організації робіт з пошуку ТМЦ, що підтверджено податковою накладною від 30.06.2011 року № 3009 на суму 30168 грн. та податковою накладною від 29.06.2011 року № 2914 на суму 131572 грн. 02 коп.

Перевіряючи вказані документи на відповідність вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статтям 44, 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, суд зазначає, що дані податкові накладні не містять підпису особи, яка склала податкову накладну, натомість у відповідній графі зазначено прізвище «ОСОБА_3».

Суд зазначає, що відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом визначається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Підпунктом «а», п. 198.1. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, відповідно до п. 198.2. статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з приписами п. 198.3. статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу), що визначено пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України в редакції, яка діяла на момент здійснення господарських операцій позивачем.

Натомість, у висновку акту перевірки податковий орган для визначення позивачу податкового порушення вказує на пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в новій редакції із змінами від 07.07.2011 року, яка прямо передбачає, що до податкового кредиту не відносяться суми підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням статті 201 Кодексу.

Таким чином, відповідач визначив суму грошового зобов'язання позивачу на підставі порушення останнім положень Податкового кодексу України, які не були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, в зв'язку з чим суд оцінює таки дії відповідача необґрунтованими та протиправними.

Підпунктом 201.8. статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, контрагенти позивача ТОВ «Компанія «Інтербазіс»та ТОВ «ТВС Енергостандарт» були зареєстрованими суб'єктами господарювання та являлись платниками податку на додану вартість.

За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Позивачам надано суду копії платіжних доручень, що підтверджують здійснення оплати за отриманий товар: № 770 від 17.05.2011 року, № 850 від 07.06.2011 року, № 1003 від 19.07.2011 року, № 1009 від 20.07.2011 року, № 1071 від 08.08.2011 року.

Платіжні доручення засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Дані документи визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентами позивача господарських операцій з придбання товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат і є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ.

Суд зазначає, що отриманий товар від контрагентів в подальшому був використаний позивачем відповідно до виду і в межах його господарської діяльності, а саме було реалізовано іншим підприємствам, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 52-87).

Отже, відповідачем не надано належних доказів, щоб свідчили про відсутність реального вчинення позивачем правочину, відсутність підпису посадової особи на податковій накладній, виписаної контрагентом, не може беззаперечно свідчити про фіктивність господарської операції позивача та лише її формальне оформлення.

Отже, всупереч вимогам частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав достатньо доказів, щоб вказували на фактичне нездійснення операцій з поставки товару, не довів правомірності прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 69-71, 86, 94, 97, ст. ст. 158-163 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Черкаси від 20.03.2012 року № 0001232301.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Черкаси від 20.03.2012 року № 0001222301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БВК-Групп»судові витрати зі сплати судового збору у сумі 701 (сімсот одну) грн. 23 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.С. Чала

Виготовлення повного тексту постанови 01.06.2012р.