Постанова № 24738045, 11.06.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/2723/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

при секретарі - Пехоті М.О.,

за участю:

прокурора - Мисик А.А.

представників позивача - Порубльового С.В., Бабко Ю.О.

представників відповідача - Переяслівець В.М., Чирва Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Атом" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, за участю Прокуратури Полтавської області про визнання дій протиправними та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

03 травня 2012 року Приватне акціонерне товариство "Атом" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідачем протиправно винесено спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки під час проведення перевірки не було взято до уваги належним чином оформлені бухгалтерські документи складені за результатами господарських відносин між позивачем та ПП "Анілді".

25.05.2012 року до суду надійшов лист від Прокуратури Полтавської області про вступ прокурора у справу № 2а-1670/2723/12.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити.

Прокурор та представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували. У наданих до суду письмових запереченнях відповідач просив в задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на те, що за результатами проведеної перевірки встановлено порушення позивачем пп. 198.3, пп. 198.4, п. 198.6 ст. 198, пп. 201.1, пп. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та п. 5.1, пп. 5.2.1, пп. 5.3.9, п. 5.3, ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 135.1, пп. 135.5.4, п. 135.5, ст. 135, пп. 138.1.1, п. 138.1, п. 138.4 ст. 138 ПК України.

Заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Атом" (ідентифікаційний код 25163708) зареєстровано 23.01.1998 року Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області.

Позивач з 29.01.1998 року перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість.

В період з 19.03.2012 року по 23.03.2012 року працівниками Кременчуцької ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства "Атом" по питанню взаємовідносин з Приватним підприємством "Мілонд" та Приватним підприємством "Анілді" за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року у зв'язку з ненаданням пояснення та документального підтвердження на запит ДПС у Полтавській області від 15.02.2012 року № 201/10/15-237.

За результатами перевірки складено акт від 30.03.2012 року № 473/22-209/251637081, яким зафіксовано порушення позивачем пп. 198.3, пп. 198.4, п. 198.6 ст. 198, пп. 201.1, пп. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету в сумі 291 896,01 грн.; пп. 198.3, пп. 198.4, п. 198.6 ст. 198, пп. 201.1, пп. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення різниці між податковим зобов'ячзанням і кредитом на суму 2 883,00 грн.; п. 5.1, пп. 5.2.1, пп. 5.3.9, п. 5.3, ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп. 135.1, пп. 135.5.4, п. 135.5, ст. 135, пп. 138.1.1, п. 138.1, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 2 458 953,00 грн. та п. 5.1, пп. 5.2.1, пп. 5.3.9, п. 5.3, ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп. 135.1, пп. 135.5.4, п. 135.5, ст. 135, пп. 138.1.1, п. 138.1, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 773 166,00 грн.

За результатами розгляду вказаного акту Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 19.04.2012 року № 0007652301/433 яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 291 896,01 грн.; № 0007622301/52, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 458 953,00 грн., № 0007612301/432, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 773 155,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 1,00 грн. та № 0007662301/53 яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 883,00 грн.

З вимогою про визнання протиправними та скасування вищезазначених податкових повідомлень-рішень позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суд виходить із наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Згідно з приписами пункту 14.1.56 статті 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Стаття 135 Податкового кодексу України містить у собі склад доходів та порядок їх визначення, так відповідно до п. 135.1 доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу; дохід банківських установ.

Пунктом 135.2 статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до приписів пункту 14.1.27 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Поняття господарської діяльності визначено в пунктом 14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого господарська діяльність -це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Стаття 138 Податкового Кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із приписами абзаці 1 підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правові відносини з приводу формування валових витрат за І квартал 2011 року були унормовані Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі -Закон) визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктами 5.3.1 та 5.3.9 пункту 5.3 статті 3 Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат потреби не пов'язані з веденням господарської діяльності та будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що 12.03.2010 року між позивачем (замовник) та ПП "Анілді" (постачальник) укладено договір поставки № 7/1, за умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність замовника обладнання в кількості та по ціні 5 000 000 грн. згідно поданої заявки замовника.

Крім того, 01.03.2011 року між позивачем (замовник) та ПП "Анілді" (виконавцем) укладено договір про надання послуг № 9, за умов виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату наступні послуги: заготівельно - складські послуги, послуги з виготовлення тари та пакування, комплектації, комплектації запчастинами, транспортування обладнання в складі: Насос ASP 250G- 630/4-660 у кількості 1 шт. в місто Севастополь, а Замовник зобов'язується оплатити надані послуги.

Як вбачається із матеріалів справи, за результатами здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Анілді" по постачанню товарів та наданню послуг останнім виписані наступні первинні бухгалтерські документи платіжні доручення № 252 від 13 липня 2011 року, № 246 від 05 липня 2011 року, № 181 від 20 травня 2011 року, № 158 від 20 квітня 2011 року, № 145 від 12 квітня 2011 року, № 143 від 08 квітня 2011 року, № 123 від 01 квітня 2011 року, № 119 від 31 березня 2001 року, № 111 від 28 березня 2011 року, № 105 від 25 березня 2011 року, № 75 від 11 березня 2011 року, № 534 від 30 грудня 2011 року, № 524 від 26 грудня 2011 року, № 523 від 22 грудня 2011 року, № 522 від 22 грудня 2011 року, № 479 від 25 листопада 2011 року, № 447 від 14 листопада 2011 року, № 432 від 01 листопада 2011 року, № 431 від 01 листопада 2011 року, № 411 від 10 жовтня 2011 року, № 410 від 10 жовтня 2011 року, № 408 від 04 жовтня 2011 року, № 407 від 03 жовтня 2011 року, № 71 від 04 березня 2011 року, № 43 від 15 лютого 2011 року, № 42 від 14 лютого 2011 року, № 37 від 04 лютого 2011 року, № 12 від 18 січня 2011 року, № 8 від 12 січня 2011 року, № 7 від 10 січня 2011 року, № 6 від 06 січня 2011 року; рахунки - фактури № СФ-0000061 від 23 березня 2011 року, № СФ-0000186 від 13 липня 2011 року, № СФ-0000266 від 06 вересня 2011 року, № СФ-0000186 від 13 липня 2011 року; видаткові накладні № РН-0000032 від 11 березня 2011 року, № РН-0000127 від 14 червня 2011 року, № РН-0000253 від 19 вересня 2011 року, РН-0000248 від 19 вересня 2011 року; податкові накладні № 2 від 06 січня 2011 року, № 4 від 12 січня 2011 року, № 3 від 10 січня 2011 року, № 5 від 18 січня 2011 року, № 69 від 31 березня 2011 року, № 57 від 28 березня 2011 року, № 52 від 25 березня 2011 року, № 51 від 24 березня 2011 року, № 44 від 16 березня 2011 року, № 42 від 11 березня 2011 року, № 41 від 04 березня 2011 року, № 15 від 01 лютого 2011 року, № 98 від 20 квітня 2011 року, № 77 від 08 квітня 2011 року, № 71 від 01 квітня 2011 року, № 87 від 12 квітня 2011 року, № 332 від 19 вересня 2011 року, № 331 від 19 вересня 2011 року, № 306 від 08 вересня 2011 року, № 305 від 07 вересня 2011 року, № 292 від 01 вересня 2011 року, № 207 від 13 липня 2011 року, № 283 від 30 серпня 2011 року, № 155 від 02 червня 2011 року, № 154 від 01 червня 2011 року, № 169 від 20 червня 2011 року, № 127 від 06 травня 2011 року, № 128 від 11 травня 2011 року, № 131 від 13 травня 2011 року, № 138 від 20 травня 2011 року, № 139 від 23 травня 2011 року, № 141 від 25 травня 2011 року, № 143 від 26 травня 2011 року, № 168 від 15 червня 2011 року, № 161 від 14 червня 2011 року, № 278 від 26 серпня 2011 року, № 274 від 23 серпня 2011 року, № 224 від 15 липня 2011 року, № 215 від 14 липня 2011 року.

На підтвердження реальності вказаних договорів позивачем суду надано акти приймання - передачі товару за договором постачання № 7/1 від 12 березня 2010 року датовані 19 вересня 2011 року, 01 лютого 2011 року, 11 березня 2011 року, 14 червня 2011 року, 19 вересня 2011 року, акт виконаних робіт згідно договору № 9 від 01 березня 2011 року та витяг з журналу виписки та видачі довіреностей.

На підтвердження здійснення оплати за придбаний товар та отримані послуги позивачем суду надано банківські виписки.

В підтвердження транспортування придбаного товару суду надано подорожні листи службового легкового автомобіля № 59 від 01 лютого 2011 року, № 307 від 14 червня 2011 року, № 493 від 19 вересня 2011 року.

Стосовно доводів відповідача про відсутність товарно-транспортних накладних суд вважає за необхідне вказати наступне.

Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Мінтрансу України № 363 від 14.10.1997 року визначено лише права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту та не встановлюють правила податкового обліку валових витрат платника податку.

Разом з тим, суд вважає за необхідне вказати, що товарно-транспортні накладні, не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

В даному випадку первинними документами, що підтверджують факт здійснення господарської операції є видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, акти приймання передачі товару та розрахункові документи.

На підтвердження використання придбаного у ПП "Анілді" товару у власній господарській діяльності позивачем залучено до матеріалів справи: накладні на внутрішнє переміщення № ПМ-0000015 від 01 лютого 2011 року, № ПМ-0000032 від 14 червня 2011 року, № ПМ-0000042 від 19 вересня 2011 року; акти приймання виконання будівельних робіт, акти змонтованого обладнання, видаткову накладну, акт виконання монтажних робіт, звіт про використання коштів виданих на відрядження або під звіт, посвідчення про відрядження, звіт про виконання завдання.

Судом не встановлено, а відповідачем не надано доказів того, що на час укладання та виконання умов договорів поставки від 12 березня 2010 року та надання послуг від 01 березня 2011 року ПП "Анілді" було відсутнє за місцезнаходженням. Крім того, згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, залученою відповідачем до матеріалів справи, станом на 27.04.2012 року до Єдиного державного реєстру внесено запис про підтвердження відомостей про юридичну особу ПП "Алінді".

Залучені відповідачем до матеріалів справи повідомлення про відсутність юридичної особи ПП "Алінді" за місцезнаходженням № 242/29-042 від 20.09.2011 року, витяг з Єдиного державного реєстру згідно якого 21.09.2011 року до Єдиного державного реєстру внесено інформацію про відсутність юридичної особи за вказаною адресою та рішення про анулювання платника податків на додану вартість № 245 від 22.09.2011 року, судом до уваги не приймаються, оскільки анулювання свідоцтва платника ПДВ, складання повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням та винесення до Єдиного державного реєстру інформацію про відсутність ПП "Алінді" за вказаною адресою було здійснено після укладання та виконання вказаних договорів.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, обов'язок щодо доказування правомірності спірних податкових повідомлень-рішень покладено на відповідача у справі - Кременчуцьку ОДПІ.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про визнання неправомірними дій відповідача в частині складення акту перевірки, то суд вважає такі вимоги позивача необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, скільки зазначені дії відповідача не створили для позивача правових наслідків. Юридично значимі наслідки щодо визначення податкових зобов'язань створюють винесені податковим органом податкові повідомлення-рішення.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 19 квітня 2012 року № 0007652301/433; № 0007622301/52; № 0007612301/432; № 0007662301/53.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Атом" витрати зі сплати судового збору в сумі 2 113 грн. 81 копійка

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 15 червня 2012 року.

Суддя С.С. Бойко