Постанова № 24737807, 21.12.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.12.2011 р. 10:10 Справа № 2а-5300/11/1470

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В.С. при секретарі судового засідання Тимошевській О. І. у відкритому судовому засіданні розглянувши адміністративну справу,

за позовомПриватного підприємства "Олтрейд - А", вул. Майстерська, 40-а, м. Миколаїв, 54003

доДержавної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва, вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030

провизнання протиправними дій,

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №1, від 01.03.11;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №688/9/10-023, від 23.02.11;

Приватне підприємство «Олдтрейд-А» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва по встановленню в акті перевірки від 08.07.2010 № 1081/23-300/34606488 порушень з боку ПП «Олдтрейд-А»статей 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного Кодексу України та дій щодо викладення в акті перевірки від 08.07.2010 № 1081/23-300/34606488 висновку про нікчемність правочинів, укладених позивачем з контрагентами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що викладення в акті перевірки висновку про нікчемність правочинів суперечить нормам цивільного законодавства та не входить до повноважень органів державної податкової служби, а правочини, які зазначені в акті перевірки як нікчемні, не відповідають визначенню нікчемного правочину, яке міститься в Цивільному кодексі.

Відповідач проти позову заперечує, вважає, що спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, також зазначає, що правочини, які описані в акті перевірки, не спрямовані на настання правових наслідків та вчинені з метою несплати податків -тобто направлені на заволодіння майном держави, а значить є такими, що порушують публічний порядок.

У судовому засіданні судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, заслухавши пояснення сторін суд, -

ВСТАНОВИВ :

З 23.03.11 по 24.03.11 року Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва проводилась документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Олдтрейд-А»за період з 01.01.2010 по 30.04.2010 р. За результатами перевірки було складено акт від 08.07.2010 № 1081/23-300/34606488.

Згідно з висновками зазначеного акту перевіряючими встановлено порушення вимог статей 203 (Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину), 215 (Недійсність правочину), 228 (Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок), 662 (Обов'язок продавця передати товар покупцеві), 655 (Договір купівлі-продажу) , 656 (Предмет договору купівлі-продажу) Цивільного кодексу України.

В обґрунтування такого висновку в акті перевірки описана господарська діяльність контрагентів позивача. Будь-яких порушень саме з боку позивача в акті перевірки не встановлено. Зокрема в акті перевірки без посилання на належні та допустимі докази зазначено про відсутність контрагентів позивача за місцезнаходженням (без підтвердження цих відомостей витягами з ЄДРПОУ), також в акті перевірки зазначено про відсутність у контрагентів основних засобів та найманих працівників. При цьому відсутнє посилання на будь-які конкретні документи, якими така інформація підтверджується

На думку відповідача, неподання податкової звітності свідчить про відсутність у позивача та його контрагентів власних офісних виробничих будівель та споруд, транспортних засобів, що, нібито є перешкодою для здійснення підприємницької діяльності. При цьому в акті перевірки не зазначено, які конкретно норми законодавства порушені позивачем або його контрагентами.

Даний спір полягає в правомірності дії відповідача по встановленню висновків, щодо нікчемності правочинів позивача, та виникнення для нього правових наслідків при застосуванні висновків спірного Акту перевірки.

Враховуючи завдання адміністративного судочинства, яке, зокрема, полягає у поновленні судом порушених суб'єктивних прав юридичних осіб, адміністративний суд виходить з того, що він не уповноважений вирішувати питання про скасування акту перевірки суб'єкта владних повноважень, але при вирішення спору про оскарження дій суб'єкта владних повноважень він має право і повинен з'ясувати усі обставини по справі, зокрема, підстави та порядок проведення перевірки, дослідити вчинені відповідачем дії та їх відповідність закону, перевірити порядок прийняття акту перевірки і його відповідність вимогам закону з урахуванням суті викладених висновків тощо.

Відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами -в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (ч.1 ст.208 ГК України).

Положення ст.ст.207, 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абз.1 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі п.11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6.11.09р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

З наведених норм законодавства слідує, що висновки про нікчемність правочинів, тим більш визнання правочинів нікчемними відносяться виключно до компетенції судів, а не податкових органів.

Аналогічна позиція вказана в ухвалі Вищого адміністративного суду України №К-25104/10 від 8.11.10р.

Таким чином суд вважає, що дії відповідача, які полягають, зокрема, в наданні в Акті перевірки висновків щодо нікчемності угод позивача не відповідають нормам чинного законодавства України та порушують законні права позивача. І хоча за результатами проведеної перевірки та складеному Акту відповідач рішення не приймав, зроблені ним висновки порушують не тільки законні інтереси позивача, але й тягнуть за собою реальні негативні правові наслідки, в тому числі і на майбутнє, та покладають на позивача певні обов'язки.

Так, згідно положень ст.ст.215, 216 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін, тобто є імперативними.

Таким чином, якщо суб'єктом владних повноважень (податковим органом) в своєму офіційному документі (акті перевірки) встановлено факт недійсності (нікчемності) правочину, то у платника податків виникає імперативний обов'язок повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. А відповідно до положень ст.140.2 ПК України такий платник податків зобов'язаний здійснити також перерахунок доходів та витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді (періодах), в якому витрати та доходи (балансова вартість основних засобів) за правочином, визнаним недійсним (нікчемним), були враховані в обліку сторони правочину. При цьому законом не вимагається прийняття додаткових рішень податковим органом.

Крім того, в листі ВАСУ від 10.06.10р. № 845/11/13-10 «Щодо оскарження дій податкових органів»зазначається, що відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

При цьому, обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Тому, юридичні наслідки визнання правочинів нікчемними проявляються у вигляді обов'язку внести зміни до податкових декларацій зі сплатою штрафів та поверненні усього отриманого на виконання правочину.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі присудити на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 69, 71, 86, 159-163, КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва по встановленню в акті перевірки від 08.07.2010 № 1081/23-300/34606488 порушень з боку ПП «Олдтрейд-А».

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва щодо визнання та визначення у акті перевірки від 08.07.2010 № 1081/23-300/34606488 нікчемними правочинів, укладених ПП «Олдтрейд-А»із підприємствами-контрагентами.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Олдтрейд-А»(м. Миколаїв, вул. Майстерська, 40/А) судовий збір в сумі 3 грн. 40 коп.

4. Роз'яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня проголошення/отримання її копії. Апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.

Суддя В. С. Брагар

Повний текст рішення складений відповідно

до ч.3 ст. 160 КАС України та підписаний суддею 26.12.2011 р.