Постанова № 24737777, 21.03.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.03.2012 р. 09:30 Справа № 2а-7588/11/1470

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В.С. при секретарі судового засідання Тимошевській О. І. відкритому судовому засіданні розглянувши адміністративну справу,

за позовомДержавного підприємства "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП", вул. Знам'янська, 4, м. Миколаїв, 54037

доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Миколаєві, вул. Чкалова, 20, м. Миколаїв, 54000

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 22.09.2011р. № 0001053600,

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №3057/10, від 21.11.11;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №2068/9/10-021, від 28.11.11;

Позивач звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовними вимогами про скасування податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві №0001053600 від 22.09.11р.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що дані рішення прийняті з порушенням закону оскільки позивач правомірно, у відповідності до вимог ПК України відніс до податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірно заявив до бюджетного відшкодування суми з ПДВ.

Відповідач заперечив проти позову і зазначив, що він не мав можливості провести перевірки з контрагентами позивача, деякі контрагенти знаходяться у стадій ліквідації, податкові накладні оформлені з порушенням, а тому не підтвердив суми ПДВ заявлені позивачем до відшкодування. В зв'язку з цим відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

У судовому засіданні судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, заслухавши пояснення сторін суд, -

В С Т А Н О В И В:

ДП "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" зареєстроване як юридична особа та є платником податків.

20.07.11р. позивач подав відповідачу декларацію з ПДВ за червень 2011р. та розрахунок бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 158 958грн., та заяву про відшкодування цих коштів на рахунок підприємства.

12.09.11р. відповідачем , проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за червень 2011р.

12.09.11р. за результатами перевірки було складено акт №911/36/09794409, в якому крім іншого зазначено, що на порушення п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3, п.198.6 с.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4, с.200, п.201.4, п.201.6, п.201.10 с.201 ПК України позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2011р. на 62 118грн.

22.09.11р. на підставі даного акту відповідачем було прийняте податкове рішення-повідомлення №0001053600, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 62 118грн., та застосовано штрафні санкції в сумі 1грн.

Відповідно до ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Відповідно до листа ВАСУ від 2.06.11р. № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції судам необхідно дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами: ТОВ "Авіасистеми", ПП ВКФ "Промзварка", ТОВ "Миколаївторгбудматеріали", ПП "Промзімпекс", ВАТ "Миколаївпромсантехмонтаж", ТОВ "Сантехцентр 2010", позивачем були надані суду первині документи, а саме договори, додаткові угоди, специфікації до договорів, рахунки, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні документи, документи підтверджуючі використання позивачем отриманих товарів у власному виробництві, які були досліджені судом при розгляді справи.

Таким чином суд вважає, що вищезазначені угоді позивачем реально здійснювались і він правомірно відніс до податкового кредиту з податку на додану вартість суми ПДВ від здійснення цих операцій.

Що стосується заперечень відповідача відносно того, що неможливо перевірити весь ланцюг контрагентів позивача, а також те, що контрагенти не формували податкові зобов'язання від операцій з позивачем, суд зазначає, що особа не повинна відповідати за дії своїх контрагентів, утому числі і по сплаті ними податків. Крім того чине законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Це ж саме стосується і тих контрагентів, які на момент перевірки не знаходились за своє адресою, чи знаходились в стані ліквідації. Суд вважає, що позивач не повинен відповідати за неможливість відповідача провести з ними перевірки.

Відносно заповнення податкових накладних суд зазначає наступне -чинне законодавство не вимагає заповнення цих накладних виключно українською мовою, тому позивач мав право включити таку накладну до податкового кредиту, за умови її правильного оформлення.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України -право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України -податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.3 ст.200 ПК України -при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Отже, виходячи з аналізу вищезазначених норм суд вважає, що позивач правомірно відніс до податкового кредиту суми ПДВ отримані ним на підставі податкових накладних від здійснення господарських операцій, та має право на бюджетне відшкодування. Позивач має документальне підтвердження свого податкового кредиту. Та довів суду факт здійснення цих операцій.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві №0001053600 від 22.09.11р., підлягає скасуванню.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі присудити на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 69, 71, 86, 159-163, КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві №0001053600 від 22.09.11р.

3. Присудити на користь Державного підприємства "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" судові витрати у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

4. Роз'яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня проголошення/отримання її копії. Апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.

Суддя В. С. Брагар

Повний текст рішення складений відповідно

до ч.3 ст. 160 КАС України та підписаний суддею 26.03.2012 р.