Постанова № 24737668, 14.12.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частини)

м. Миколаїв

14.12.2011 р. 11:27 Справа № 2а-4427/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В.С. при секретарі судового засідання Тимошевській О. І. при розгляді справи,

за позовомПублічного акціонерного товариства " Завод " Екватор ", вул. Декабристів, 60, м. Миколаїв, 54020

доДержавної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва, вул. Г.Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029 проскасування податкових повідомлень-рішень від 27.05.2011 р. №0000430070, №0000420070

В С Т А Н О В И В:

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 69, 71, 86, 159-163, КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові рішення-повідомлення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва №0000430070 та № 0000420070 від 27.05.11р.

3. Присудити на користь Публічного акціонерного товариства "Завод Екватор" судові витрати у розмірі 6,80 грн. з Державного бюджету України.

4. Роз'яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня проголошення/отримання її копії. Апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.

Суддя В. С. Брагар

Миколаївський окружний адміністративний суд

54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.11.2011 р. м. Миколаїв Справа № 2а-4427/11/1470

11:27

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В.С. при секретарі судового засідання Тимошевській О. І. при розгляді справи,

за позовомПублічного акціонерного товариства " Завод " Екватор ", вул. Декабристів, 60, м. Миколаїв, 54020

доДержавної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва, вул. Г.Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029 проскасування податкових повідомлень-рішень від 27.05.2011 р. №0000430070, №0000420070

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 56/98 від 25.06.2011 року.

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №432/9/10-00, від 17.01.11;

Позивач звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовними вимогами про скасування податкових рішень-повідомлень ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва №0000430070 та № 0000420070 від 27.05.11р.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що дані рішення прийняті з порушенням закону оскільки позивач правомірно, у відповідності до вимог Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 3.04.97 р. (далі Закон №168) відніс до податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірно заявив до бюджетного відшкодування суми з ПДВ.

Відповідач заперечив проти позову і зазначив, що він не мав можливості провести перевірки з контрагентами позивача, а тому не підтвердив суми ПДВ заявлені позивачем до відшкодування. В зв'язку з цим відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, заслухавши пояснення сторін суд, -

В С Т А Н О В И В:

ПАТ "Завод Екватор" зареєстроване як юридична особа та є платником податків.

5-13.05.11р. ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 1.11.10р. по 30.11.10р.

13.05.11р. за результатами перевірки було складено акт №1574/070-19/14308032, в якому крім іншого зазначено, що на порушення п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168 позивачем завищено задекларовану суму бюджетного відшкодування за грудень 2010р. на 38 587грн. та відповідно завищене від'ємне значення різниці між сумую податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту в листопаді 2010р. на суму ПДВ 38 587грн. За результатами перевірки не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування, що пов'язано з неотриманням відповідей на запити щодо проведення зустрічних перевірок по постачальниках, а саме грудень 2010р. у сумі 544 032грн.

27.05.11р. на підставі даного акту відповідачем були прийняті податкові рішення-повідомлення:

№0000430070 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 38 587грн.

№0000420070 про зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 38 587,0 грн.

Судом встановлено, що позивач подав до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року із задекларованою сумою ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню -678 096грн.

В акті перевірки зазначено (стор.73), що ця сума відшкодування зменшена на 38 587грн. та становить 639 509грн. (тобто, перевіркою не підтверджена сума 38 587,0 грн.)

На сторінці 27 акту перевірки зазначено, що «у зв'язку з тим, що неможливо відпрацювати ланцюги постачання зазначених постачальників, за результатами перевірки неможливо підтвердити суму податкового кредиту ВАТ «Завод Екватор»(38 587,0 грн.) по операціях з ними».

У зв'язку з цим перевіряючий зазначає про порушення позивачем пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168.

Суд не погоджується із такою позицією з огляду на наступне.

Відповідно до пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону №168, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг.

Згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Позивач має усі документи, що підтверджують здійснення ним господарських операцій у перевіреному періоді. Зазначені документи у повному обсязі надавалися перевіряючим під час проведення перевірки, та були досліджені в ході розгляду справи.

Так, судом були досліджені та залучені до матеріалів справи наступні документи: щодо взаємовідносин із ТОВ "Югсервіс" (податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки); щодо взаємовідносин із ДП "Кремнійполімер" (податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки); щодо взаємовідносин із ТОВ "Кард-Сістемс" (податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки); щодо взаємовідносин із ТОВ "Спецстройтранс-С" (податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки); щодо взаємовідносин із ТОВ «Експерт Зварювання»(податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки); щодо взаємовідносин із ПАТ "ТІ ЕЛ СІ-СЕРВІС" (податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки); щодо взаємовідносин із ТОВ "ОЛТРЕЙД ЛТД ПЛЮС" (податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки); щодо взаємовідносин із ПП "Ю-КОРПОРАЦІЯ" (податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки); щодо взаємовідносин із ТОВ "Айстек" (податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки); щодо взаємовідносин із ТОВ "Ялот Еліт Декор" (податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки); щодо взаємовідносин із ТОВ "Томтехснаб" (податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки); щодо взаємовідносин із ТОВ "Соло-74" (податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки) тощо.

Представник ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва не зміг пояснити, чому ці документи не можуть підтверджувати здійснення господарських операцій позивачем, а також не зміг пояснити, якими саме додатковими документами можливо підтвердити такі операції.

При цьому, правильність складання позивачем цих документів відповідачем не заперечується.

Суд зазначає, що констатація фактів порушень законодавства, що ґрунтується лише на сумнівах та припущеннях, є неприпустимою при складанні офіційного документу органу державної податкової служби (акту перевірки).

Це є порушенням п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984, згідно якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168, позивач має податкові накладні, отримані від контрагентів, на підтвердження права на отримання податкового кредиту. Актом перевірки підтверджується наявність податкових накладних, що повністю підтверджують суми ПДВ, задекларовані позивачем.

У відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168, податковий кредит сформовано ПАТ «Завод Екватор»у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності (виробництво кліматичного обладнання).

У відповідності до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168, уся сума ПДВ підтверджена наявними податковими накладними. Будь-яких зауважень щодо оформлення податкових накладних, або невідповідності накладним пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168 акт перевірки не містить.

У відповідності до пп.7.7.1, 7.7.2, 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону №168, позивачем від'ємне значення (різницю між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту) було зараховано до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, належну підприємству суму бюджетного відшкодування зараховано у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів.

Отже з матеріалів справи вбачається, що наведені відповідачем норми Закону №168 не порушувалися позивачем у перевіреному періоді, акт перевірки не містить доказів вчинення позивачем таких порушень.

На думку суду позивач не може нести ніяку відповідальність за неможливість «відпрацювання»податковою інспекцією певних підприємств, як зазначено на стор.38 акту перевірки, обов'язок щодо вчинення таких дій покладено законодавством на органи державної податкової служби.

Що стосується нікчемності правочинів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дій відповідача під час реалізації його владної управлінської функції - контролю за правильністю та повнотою справляння податків та зборів позивачем станом на момент проведення перевірки був визначений Законом №168.

Статтею 228 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Цією ж статтею визначений порядок застосування наслідків визнання недійсним у судовому порядку правочину, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, а саме: якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

Отже, видозмінена форма ч.3 ст.228 ЦКУ встановлює окремий вид недійсних правочинів - правочини, вчинені з метою, що суперечать інтересам держави та суспільства. Ці правочини, як зазначено у відповідній статті, можуть бути визнані судом недійсними. Отже вони є не нікчемними, а оспорюваними, а висновок про недійсність правочину, вчиненого всупереч інтересам держави і суспільства, може бути зроблений лише на підставі судового рішення.

Тобто, з 1.01.11р. ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва взагалі не наділена компетенцією самостійно робити висновок про недійсність правочинів під час проведення перевірки, та більш того, застосовувати наслідки визнання недійсними таких правочинів.

Відтак, замість того, щоб звернутися до суду з позовною вимогою про визнання недійсними правочинів між позивачем та контрагентами, та з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності цих правочинів у вигляді регресного стягнення коштів, відповідач, в порушення ст.20 Податкового кодексу України, визнав зазначені правочини недійсними самостійно, про що зазначив у вищезазначених актах.

При цьому, відповідач замість законних наслідків визнання недійсними правочинів, передбачених ч.3 ст.228 ЦК України у вигляді регресного стягнення, застосував незаконні наслідки, у вигляді зменшення податкового кредиту та визначення грошових зобов'язань платнику податків.

Також суд приймає до уваги те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тобто, позивач не може нести відповідальність за правопорушення, які припускалися іншими підприємствами.

Отже, суд вважає, що позивач не припускався порушень норм податкового законодавства, зазначених у акті перевірки та спірних рішеннях.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що рішення-повідомлення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва №0000430070 та № 0000420070 від 27.05.11р., підлягають скасуванню.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі присудити на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 69, 71, 86, 159-163, КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові рішення-повідомлення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва №0000430070 та № 0000420070 від 27.05.11р.

3. Присудити на користь Публічного акціонерного товариства "Завод Екватор" судові витрати у розмірі 6,80 грн. з Державного бюджету України.

4. Роз'яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня проголошення/отримання її копії. Апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.

Суддя В. С. Брагар

Повний текст рішення складений відповідно

до ч.3 ст. 160 КАС України та підписаний суддею 19.12.2011 р.