Постанова № 24737462, 07.06.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2012 р. № 2а-3471/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Карп'як О.О.

при секретарі судового засідання Голуб О.Є.

за участю представників сторін:

від позивача -ОСОБА_1

від відповідача - Тістечко Ю.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом

ФО-П ОСОБА_3 до Державна податкова інспекція у Жовківському районі Львівської області ДПС про про скасування податкового повідомлення-рішення ,

в с т а н о в и в :

Фізична особа -підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області ДПС про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення -рішення від 12.04.2012 року №140/17-0/1105/НОМЕР_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами проведеної податковим органом документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року, складено акт перевірки №50/17-0/НОМЕР_1 від 02.04.2012 року, зафіксовано порушення п.185.1, 187.1 ПК України. На підставі вказаного акта винесено оскаржуване податкове повідомлення -рішення. Позивач вважає, висновки викладені, акті перевірки є безпідставними, неправомірними, а дії податкового органу, які полягають у викладені висновків про нікчемність фінансово - господарські операції, між позивачем та контрагентами ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ПП «Ардея -Тех»є протиправними, а відтак підлягає скасуванню податкове повідомлення -рішення від 12.04.2012 року №140/17-0/1105/НОМЕР_1. Вважає, що відповідачем у акті перевірки не вказано доказів ,які б свідчили про те, що проведені операції не відповідають дійсним намірам сторін та спрямовані на штучне заниження зобов'язання по податку на додану вартість, відсутні докази, які б підтверджували вину сторін правочину, яка полягає в намірі порушити публічний порядок. Позивач зазначає, що у його наявні всі належним чином оформлені первинні документи, що підтверджують дійсність та реальність господарських операцій з контрагентами ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" та ПП «Ардея -Тех», а також факт передачі останньому товару, безпосередньо пов'язаного з господарською діяльністю позивача. При укладені та виконанні договору дотримані усі вимоги, встановлені законодавством, тому вимог податкового законодавства позивач не порушував.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задоволити.

Позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на позов, та обґрунтовуються тим, що перевіркою встановлено факт заниження позивачем податку на додану вартість за рахунок відображення у деклараціях податкових зобов'язань з податку на додану вартість по контрагентах ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж"та ПП «Ардея -Тех», відповідно до виписаних (оформлених) накладних. Дане твердження випливає з акта перевірки ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року № 803/23-35554567 від 11.11.2011 року МДПІ в м. Луганську та з акта перевірки ПП «Ардея -Тех»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року №325/236-37156768 від 10.02.2012 року. Так, в актах зазначається, що ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" розпочало ліквідаційну процедуру, підприємство не знаходиться за податковою адресою, не має у власності об'єктів нерухомості, транспортних засобів, на товаристві відсутні працівники; у ПП «Ардея - Тех»відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, зберігання та відвантаження ТМЦ та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів при значних обсягах купівлі та реалізації товарів. Наведене свідчить про нікчемність укладених правочинів, в тому числі і з ФОП ОСОБА_3 Враховуючи наведене, вважають, що у задоволенні позову слід відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у письмових запереченнях на позов, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлений і підписаний 12.06.2012 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

На підставі направлень на перевірку, плану -графіку проведення планових виїзних перевірок, працівниками відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року ,за результатами якої складено акт від 02.04.2012 року №50/17-20/НОМЕР_1 (далі -акт перевірки).

Як вбачається з акта перевірки, встановлено порушення позивачем п.177.1, 177.2 ПК України в частині заниження оподатковуваного доходу за період, що перевірявся в результаті чого підлягає донарахуванню 12803,85 грн. податку з доходів фізичних осіб; п.185.1, 187.1 ПК України в частині заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість в результаті чого підлягає донарахуванню за період, що перевірявся 189980,67 грн. податку на додану вартість; п.177.10 ПК України в частині неведення книги обліку доходів і витрат.

За порушення позивачем п.185.1, 187.1 ПК України та на підставі акта перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 12.04.2012 року №140/17-0/1105/НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 237475,84 грн., в тому числі 189980,67 грн. за основним платежем та 47495,17 грн. за штрафними санкціями.

Як вбачається з акта перевірки, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог п.185.1, 187.1 ПК України обґрунтовуються тим, що операції між позивачем та контрагентом ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" не здійснювались і не могли бути здійснені, оскільки вчинені особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а отже є нікчемними. Такі висновки податкового органу ґрунтуються на висновках акта планової документальної невиїзної перевірки ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року №803/23-35554567 від 11.11.2011 року, якою встановлено, що контрагент позивача має стан 3 ( прийнято рішення про припинення), здійснено вихід, встановлено відсутність підприємства за податковою адресою, за ним не зареєстровано будь -які транспортні засоби об'єкти нерухомого майна на території м. Луганська. Стосовно правовідносин між позивачем та контрагентом ПП «Ардея -Тех», то відповідачем на підставі акта перевірки №325/236-37156768 від 10.02.2012 року, складеного Алчевською ОДПІ у Луганській області за результатами позапланової документальної невиїзної перевірки ПП «Ардея -Тех»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року, яким зафіксовано, що основним видом діяльності підприємства є оптова торгівля, товар, що зазначений в податкових накладних відсутній у залишку підприємства, відтак вважають, що позивач даний товар реалізовано третім особам та не включено до податкових зобов'язань по податку на додану вартість в розмірі 127075,67 грн. та підлягає донарахуванню. Таким чином, податковим органом встановлено заниження позивачем податку на додану вартість на суму 189980,67 грн. а саме: за лютий 2011 року на суму 50000 грн., за квітень 2011 року на суму 50000 грн., за травень 2011 року на суму 89980,67 грн., чим порушено п.185.1,187.1 ПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, Фізична особа підприємець ОСОБА_3 зареєстрований у ЄДРПОУ , що підтверджується випискою з ЄДРПОУ серії НОМЕР_2; є платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом НОМЕР_3, копія якого є в матеріалах справи.

20.04.2011 року між позивачем (постачальник) та ПП «Ардея -Тех» (покупець) уклали договір поставки №20/04/11, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором поставити продукцію, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором прийняти та оплатити таку продукцію. Відповідно до п.6.1 вказаного договору, продукція, що є предметом поставки за цим договором відвантажується на адресу покупця партіями.

За період квітня 2011 року -травня 2011 року згідно договору №20/04/11було здійснено поставку м'ясної продукції (сала свинного мороженого, шкіри свинної мороженої) що підтверджується копіями рахунків, накладних та відповідних їм податкових накладних (сума ПДВ 127075,67 грн.)

Отримані ТМЦ були оплачені ПП «Ардея -Тех», згідно наявних в матеріалах справи виписок з особового рахунку позивача, про що також вказується у акті перевірки.

Крім наведеного, реальність поставки підтверджується долученими до матеріалів справи копіями вантажно-митних декларацій, які підтверджують факт ввезення ФОП ОСОБА_3 м'ясної продукції на митну територію України від іноземних контрагентів.

Відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не було висловлено зауважень до оформлення первинних документів.

З матеріалів справи випливає, що ФОП ОСОБА_3 на момент виписки податкових накладних для ПП «Ардея -Тех»був платником ПДВ, а зміст господарської операції між ним та ПП «Ардея -Тех»не суперечить виду його господарської діяльності - оптова торгівля м'ясом та м'ясопродуктами.

18.02.2011 року між позивачем (постачальник) та ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" (покупець) укладено договір поставки №04, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором поставити продукцію, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити таку продукцію. Відповідно до п.6.1 вказаного договору, продукція, що є предметом поставки за цим договором відвантажується на адресу покупця партіями.

За період з лютого 2011 року по травень 2011 року згідно договору №04 було здійснено поставку м'ясної продукції (сала свинного мороженого, м'яса курячого мех. обвал., шкіри свинної мороженої) що підтверджується копіями рахунків, накладних та відповідних їм податкових накладних (сума ПДВ 62905 грн.).

Отримані ТМЦ були оплачені ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж", згідно наявних в матеріалах справи виписок з особового рахунку позивача, про що також вказується у акті перевірки.

Крім наведеного, реальність поставки підтверджується долученими до матеріалів справи копіями вантажно-митних декларацій, які підтверджують факт ввезення ФОП ОСОБА_3 м'ясної продукції на митну територію України від іноземних контрагентів.

Відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не було висловлено зауважень до оформлення первинних документів.

З матеріалів справи випливає, що ФОП ОСОБА_3 на момент виписки податкових накладних для ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" був платником ПДВ, а зміст господарської операції між ним та ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж"не суперечить виду його господарської діяльності - оптова торгівля м'ясом та м'ясопродуктами.

Факт транспортування товару від позивача до контрагентів підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товарно -транспортних накладних.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704.

Так, відповідно до п.2.1 ст.2 даного Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

В статті 2 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є, крім іншого, операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Статтею 187 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні засновується на принципах, у відповідності з якими ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Наявні у позивача Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 документи, зокрема договори, податкові накладні, рахунки, накладні, експертні висновки, товарно -транспортні накладні, ВМД, складені за результатами проведених операцій, є первинними документами у розумінні ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Розрахунок ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" та ПП «Ардея -Тех» з позивачем за придбані товари здійснено через банківську установу, що підтверджується наявними у матеріалах справи виписок банку. Отже, у позивача наявні усі документи, передбачені правилами ведення податкового обліку, що підтверджує реальність здійснення господарських операцій з ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" та ПП «Ардея -Тех», що свідчить про помилковість висновку податкового органу про безтоварність операцій.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Попри свій обов'язок, відповідач не довів суду неможливості здійснення ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" та ПП «Ардея -Тех» господарських операцій з Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3.

Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт -це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Слід зазначити, що дії Ленінської МДПІ в м. Луганську щодо проведення перевірки ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж", оформленої актом від 11.11.2011 року № 803/23-35554567, та складання самого акта від 11.11.2011 року постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.03.2012 року, визнано протиправними. Таким чином, згідно з ч. 3 ст. 70 КАС України, докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

З огляду на наведене вище, аргументи, якими відповідач доводить відсутність реального виконання господарських операцій, сам висновок про нікчемність правочину, є безпідставними і не доводять правомірності збільшення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Судом не беруться до уваги твердження представника відповідача про те, що ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" перебуває в стані ліквідації, а отже, угода, укладена з ФОП ОСОБА_3 не є реальною, оскільки зі спеціального витягу з ЄДР по ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" вбачається, що рішення про ліквідацію товариства прийнято засновниками 02.11.2011 року, тобто вже після виконання договору № 04 від 18.02.2011 року. Крім того, з акта перевірки ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" від 11.11.2011 року № 803/23-35554567 не вбачається, коли саме було встановлено факт відсутності контрагента за податковою адресою.

Щодо посилань ДПІ в Жовківському районі на порушення позивачем ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В ході розгляду справи зазначені факти встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Окрім цього, з 01.01.2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України та ст. 207 Господарського кодексу України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Крім того, при прийнятті рішення суд врахував, що наказ Міністерства транспорту та Міністерства статистики України № 488/346 від 29.12.1995 року «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»не зареєстрований у Міністерстві юстиції України, а тому його вимоги не є обов'язковими для підприємств, що не знаходяться у сфері управління міністерств. Крім того, відповідно до преамбули «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, правилами визначено права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників. Норми цих правил не поширюються на відносини, пов'язані з переходом права власності на майно, набуте за угодами купівлі-продажу, та їх подальше відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно;6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що, в свою чергу, зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наслідками розгляду справи суд погоджується з твердженнями позивача про відсутність порушення ним норм податкового законодавства, описаних в акті перевірки.

Висновки відповідача, як органу державної податкової служби, про нікчемність укладеного позивачем з ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" та ПП «Ардея -Тех»договорів не є обґрунтованими, не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами та ґрунтуються на припущеннях.

Водночас, доказування не може базуватись на припущеннях в силу ст.ст. 69-70 КАС України.

Враховуючи наведене, в суду відсутні правові підстави вважати правомірним спірне податкове повідомлення-рішення, яким ФОП ОСОБА_3 збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 237475,84 грн.

А, відтак, відсутні і підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі ст. 123 Податкового кодексу України.

Звідси, спірне податкове повідомлення-рішення від 12.04.2012 року №140/17-0/1105/НОМЕР_1 підлягає скасуванню.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 2146,00 грн., такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 71, 86, 94, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення від 12.04.2012 року №140/17-0/1105/НОМЕР_1.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 2146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень судового збору.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України:

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна