Постанова № 24737436, 12.06.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.6

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2012 року Справа № 2а/1270/3079/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Свергун І.О.,

за участі секретаря - Липової К.С.,

представника позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 04.01.2012),

представника відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 12.03.2012 № 166/10-028),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Сєвєродонецький Склопластик» до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.11.2011 № 0001162301,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2012 року позивач - ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «Сєвєродонецький Склопластик» звернувся до суду з позовом до відповідача - Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області, в якому послався, що у період з 01.09.2011 по 12.10.2011 відповідачем проводилася планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Сєвєродонецький Склопластик» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 30.06.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 30.06.2011 в господарських операціях з контрагентами.

За результатами перевірки 19.10.2011 складено акт № 1901/23-36221647, згідно якого в тому числі виявлені порушення п 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР по господарським операціям з контрагентами ТОВ «ТРОДОС ПЛЮС», ПП «ТКФ «Юпітер», ПП «Інтенція», які є нікчемними, що призвело до заниження податку на прибуток до сплати всього в сумі 21883,50 грн., у тому числі: 3 квартал 2010 року на 14219 грн.; 4 квартал 2010 року на 7664,50 грн., та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування в сумі 7484789 грн., у тому числі: 1 квартал 2011 року на 2178486,88 грн., 2 квартал 2011 року на 5306302,12 грн.

26.10.2011 року позивач надав заперечення на акт перевірки на адресу ДПІ у м. Сєвєродонецьку.

Наказом № 1470-п від 01.11.2011 року у зв'язку з подачею позивачем вказаних заперечень відповідачем була призначена виїзна позапланова документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Сєвєродонецький Склопластик» на підставі п.п. 78.1.5 п. 78.1 статті 78 Податкового кодексу України. За результатами проведеної перевірки було складено акт від 15.11.2011 № 2037/23-36221647, згідно якого висновки попереднього акту не спростовано, проти чого позивачем знову було надано заперечення.

Однак, 17.11.2011 відповідачем на підставі першого акту перевірки від 19.10.2011 № 1901/23-36221647 було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001162301, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 18133 грн.

Посилаючись на те, що викладені ДПІ у м. Сєвєродонецьку в актах від 19.10.2011 та від 15.11.2011 висновки про визнання укладених позивачем угод з контрагентами ТОВ «ТРОДОС ПЛЮС», ПП «ТКФ «Юпітер», ПП «Інтенція» нікчемними не відповідають вимогам статей 215, 216 ЦК України, оскільки реальність господарських операцій позивача з ТОВ «ТРОДОС ПЛЮС», ПП «ТКФ «Юпітер», ПП «Інтенція» підтверджені відповідними бухгалтерськими документами, що не заперечувалось ДПІ у м. Сєвєродонецьку, і таким чином, податкове повідомлення-рішення від 17.11.2011 № 0001162301 винесено безпідставно та необґрунтовано, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню, тому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 листопада 2011 року № 0001162301.

У судовому засіданні представник позивача підтримав свої позовні вимоги з підстав, визначених у позові, додатково пояснив, що за другий квартал 2011 року ним було понесено витрати щодо придбання товарів лише у ПП «Інтенція», а посилання в позові на господарські взаємовідносини з ТОВ «ТРОДОС ПЛЮС», ПП «ТКФ «Юпітер» є помилковими, оскільки вказані відносини мали місце раніше.

Представник відповідача позов не визнав, послався, що в акті перевірки правильно відображено допущені порушення податкового законодавства, оскільки позивачем не надано відповідні первинні документи на підтвердження господарських операцій з контрагентом -ПП «Інтенція», вказане підприємство відсутнє за своїм місцезнаходженням, згідно з поясненнями директора ПП «Інтенція» Михайліченка В.О. господарську діяльність у червні 2011 року він не здійснював, господарських взаємовідносин з ТОВ «НВО «Сєвєродонецький Склопластик» не мав, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено обґрунтовано.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд дійшов наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби України, її функції та правові основи діяльності регулюються нормами Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим Кодексом України.

Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Причиною виникнення спору по справі стало питання щодо включення до складу валових витрат сум по операціях з придбання товарів по операціях з ПП «Інтенція» за другий квартал 2011 року.

Судом встановлено, що позивач є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому порядку, перебуває на податковому обліку у відповідача.

Судом установлено та не заперечується сторонами, що позивачем згідно з податковою декларацією з податку на прибуток за 2 квартал 2012 року від 09.08.2011 № 9006421245 в рядку 04 задекларовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, 26426831 грн., згідно з уточнюючою податковою декларацією за 2 квартал 2011 року від 31.08.2011 № 9006421245 - 28681248. До складу витрат 2 кварталу 2011 року позивачем віднесено, в тому числі, витрати в сумі 18133 грн. за господарськими взаємовідносинами з ПП «Інтенція».

У період з 01.09.2011 по 12.10.2011 відповідачем проводилася планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Сєвєродонецький Склопластик» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 30.06.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 30.06.2011.

За результатами перевірки 19.10.2011 року складено акт № 1901/23-36221647 (арк. справи 14-77 том 1), яким, зокрема, виявлено порушення п 5.1, п.п. 5.2.1 п 5.2, абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР по господарським операціям з контрагентами ТОВ «ТРОДОС ПЛЮС», ПП «ТКФ «Юпітер», ПП «Інтенція», що призвело до заниження податку на прибуток до сплати всього в сумі 21883,50 грн., у тому числі: 3 квартал 2010 року на 14219 грн.; 4 квартал 2010 року на 7664,50 грн., та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування в сумі 7484789 грн., у тому числі: 1 квартал 2011 року на 2178486,88 грн., 2 квартал 2011 року на 5306302,12 грн.

26.10.2011 року позивач надав заперечення на акт перевірки на адресу ДПІ у м. Сєвєродонецьку (арк. справи 184-191 том 1).

Наказом від 01.11.2011 № 1470-п (арк. справи 192 том 1) у зв'язку з подачею позивачем вказаних заперечень відповідачем була призначена виїзна позапланова документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Сєвєродонецький Склопластик» на підставі п.п. 78.1.5 п. 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, за результатами проведення якої було складено акт від 15.11.2011 № 2037/23-36221647 (арк. справи 193-219 том 1), згідно з яким висновки попереднього акту не спростовано, проти чого позивачем знову було надано заперечення.

17.11.2011 відповідачем на підставі акту перевірки від 19.10.2011 року №1901/23-36221647 винесено податкове повідомлення-рішення № 0001162301, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за другий квартал 2011 року в розмірі 18133 грн. (арк. справи 183 том 1).

Суд вважає, що у відповідача не було підстав для висновків про завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування по операціях з придбання товарів у ПП «Інтенція», виходячи з наступного.

За приписами статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 8 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менш трьох років, несе власник або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до установчих документів.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що діючим законодавством визначений такий порядок формування валових витрат та податкового кредиту, за яким платник податку має право на включення до складу валових витрат та податкового кредиту суми не будь-яких витрат, здійснюваних як компенсація вартості товарів, а тільки тих, які придбаються таким платником податку для їх подальшого використання безпосередньо у власній господарській діяльності, направленої на отримання доходу.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Судом установлено, що 09.06.2011 між ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «Сєвєродонецький Склопластик» та ПП «Інтенція» було укладено договір № 349 купівлі-продажу товару - підшипників, гумовотехнічних виробів, кольорового металопрокату в асортименті (арк. справи 103-105 том 2).

На виконання вказаного договору ПП «Інтенція» було здійснено постачання позивачу товару, що підтверджується видатковими накладними (арк. справи 106-115 том 2), прибутковими ордерами (арк. справи 151-156 том 2). Товар було повністю сплачено позивачем, що підтверджується рахунками-фактурами (арк. справи 116-125 том 2), оборотно-сальдовою відомістю (арк. справи 126 том 2), платіжними дорученнями (арк. справи 127-150 том 2). У подальшому товар було використано позивачем у своїй господарській діяльності, про що свідчать накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (арк. справи 176-193 том 2) та акти списання ТМЦ (арк. справи 213-218, 229-251 том 2).

ПП «Інтенція» було видано ТОВ «НВО «Сєвєродонецький Склопластик» податкові накладні від 10.06.2011 № 122, від 10.06.2011 № 112, від 20.06.2011 № 150, від 15.07.2011 № 52, від 23.08.2011 № 423 (арк. справи 167-171 том 2).

Досліджена судом первинна документація відповідає вимогам, установленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на неможливість здійснення ПП «Інтенція» фінансово-господарської діяльності з реалізації продукції (товарів, послуг) у червні 2011 року, оскільки згідно з поясненнями директора ПП «Інтенція» ОСОБА_3 господарських взаємовідносин з контрагентами-постачальниками у червні 2011 року не мав, фінансово-господарську діяльність у червні 2011 року не здійснював, з огляду на наступне.

Вказані посилання відповідача в акті перевірки та запереченнях проти позову не підтвердженні будь-якими доказами, як то лист Алчевської ОДПІ від 18.10.2011 № 34923/236-3, акт перевірки ПП «Інтенція», на які посилається відповідач, тощо. На вимогу суду про надання вказаних документів відповідачем їх надано не було, у зв'язку з чим суд не має можливості оцінити вказані документи як докази. Натомість реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Інтенція» підтверджено первинною бухгалтерською документацією, дослідженою в судовому засіданні.

Також не заслуговують на увагу суду доводи відповідача про відсутність ПП «Інтенція» за місцезнаходженням, оскільки на підтвердження вказаної обставини відповідачем не було надано жодного документального чи іншого доказу.

Твердження податкового органу в акті перевірки від 19.10.2011 про непідтвердження витрат позивача в розмірі 18133 грн., понесених при придбанні товару в ПП «Інтенція», відповідними розрахунковими, платіжними документами спростовано в судовому засіданні дослідженими рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, оборотно-сальдовою відомістю.

Посилання податкового органу в акті перевірки на положення статті 207 Господарського кодексу України, згідно з якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині, суд також до уваги не бере.

Правочини між позивачем та ПП «Інтенція» не визнавалися в судовому порядку недійсними. Суд вважає безпідставними доводи відповідача про непідтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, зазначені доводи є припущенням відповідача та не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що посилання позивача на те, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, крім контрагента - ПП «Інтенція», також прийнято до уваги зазначені в акті перевірки порушення стосовно контрагентів - ТОВ «ТРОДОС ПЛЮС» та ПП «ТКФ «ЮПІТЕР» не відповідають дійсності.

Згідно з матеріалами справи оскаржене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акту, які стосуються контрагента позивача - ПП «Інтенція», висновки щодо інших контрагентів до уваги при винесенні вказаного податкового повідомлення-рішення не було взято.

На підставі наведеного суд робить висновок, що в судовому засіданні відповідачем не було доведено фактичного порушення позивачем вимог норм чинного законодавства, тому позовні вимоги слід задовольнити.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем було сплачено судовий збір у сумі 181,33 грн. Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Сєвєродонецький Склопластик» до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.11.2011 № 0001162301 задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області від 17.11.2011 № 0001162301, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Сєвєродонецький Склопластик»зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 18133 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Сєвєродонецький Склопластик»судові витрати зі сплати судового збору в сумі 181,33 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову складено в повному обсязі 15 червня 2012 року.

СуддяІ.О. Свергун