Постанова № 24737228, 29.05.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2012 року Справа № 1170/2а-850/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А., при секретарі судового засідання Тарасенко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії та Олександрійському районі про визнання протиправними та скасування наказів, незаконним звільнення, поновлення на роботі, стягнення оплати за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (надалі - ГУ ПФУ в Кіровоградській області), управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії та Олександрійському районі (надалі - УПФУ в м. Олександрії та Олександрійському районі) з позовом про визнання протиправними наказів, незаконним звільнення, поновлення на роботі та зобов'язання вчинити певні дії.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що наказом ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 26.10.11 №237-о її звільнено з посади першого заступника начальника УПФУ в м. Олександрії згідно з п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку з реорганізацією шляхом злиття на підставі постанови Кабінету Міністрів України №803 від 27.07.11 "Про утворення територіальних органів Пенсійного фонду України", якою УПФУ в м. Олександрії реорганізовано шляхом злиття з УПФУ в Олександрійському районі в УПФУ в м. Олександрії та Олександрійському районі. Наказом УПФУ в м. Олександрії та Олександрійському районі від 28.10.11 №7-о позивачці оголошено наказ про її звільнення. Вважаючи, що при звільненні відповідачами порушено норми ст.ст.42, 43, 43-1, 47, 49-2, 49-4, 116 КЗпП України, позивачка просить суд визнати спірні накази протиправними, а своє звільнення з публічної служби - незаконним. Посилаючись на те, що новоутворене УПФУ в м. Олександрії та Олександрійському районі є правонаступником реорганізованого УПФУ в м. Олександрії, позивачка просить поновити її на посаді першого заступника начальника УПФУ в м. Олександрії та Олександрійському районі з 28.10.11 та виплатити їй за час вимушеного прогулу заробітну плату, відповідно до норм чинного законодавства.

У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи.

Представники відповідача - 1 - ГУ ПФУ в Кіровоградській області та відповідача - 2 - УПФУ в м. Олександрії та Олександрійському районі - у письмових запереченнях та у судовому засіданні позов не визнали, посилаючись на те, що позивачку правомірно звільнено з посади першого заступника начальника УПФУ в м. Олександрії згідно з п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку з реорганізацією шляхом злиття. Про наступне вивільнення позивачка була попереджена 05.08.11, а вакантні посади, які були на момент звільнення, запропоновані їй 28.10.11 після затвердження штатного розпису УПФУ в м. Олександрії та Олександрійському районі. У зв'язку з відмовою від запропонованих посад, позивачка 28.10.11 була звільнена, а останнім днем її роботи є 27.10.11 - останній день існування УПФУ в м. Олександрії. Згода на звільнення позивачки у виборного органу профспілкової організації не запитувалася, зважаючи на правила ч.1 ст.43-1 КЗпП України. Посада, на яку претендує позивачка, їй запропонована новоствореним УПФУ в м. Олександрії та Олександрійському районі не була, оскільки питання призначення на неї віднесено до виключної компетенції начальника ГУ ПФУ в Кіровоградській області. Стверджуючи, що позивачка не має права вимагати поновлення на роботі в новоствореному управлінні, оскільки вона не була переведена туди в установленому порядку, просили суд у позові відмовити.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивачки, представників відповідачів, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 прийнята на роботу в УПФУ в м. Олександрії з 05.06.07, будучи призначеною на посаду головного спеціаліста - юрисконсульта юридичного сектору. (а.с. 30). Просуваючись по службі, ОСОБА_1 наказом начальника ГУ ПФУ в Кіровоградській області №143-о від 11.10.10 призначена на посаду першого заступника начальника управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії з 12.10.10. (а.с. 156) На підставі вказаного наказу начальником УПФУ в м. Олександрії видано наказ №91-о від 12.10.10, яким ОСОБА_1 вважається такою, що призначена на посаду першого заступника начальника управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії з 12.10.10. (а.с. 155).

Постановою Кабінету Міністрів України №803 від 27.07.11 "Про утворення територіальних органів Пенсійного фонду України" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Пенсійного фонду України за переліком згідно з додатком шляхом злиття окремих органів зазначеного Фонду. Зокрема утворено Управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії та Олександрійському районі - шляхом злиття управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії та управління Пенсійного фонду України в Олександрійському районі. (а.с. 9 -12).

Відповідно до вказаної постанови правлінням Пенсійного фонду України прийнято постанову №21-2 від 01.08.11 "Про заходи щодо припинення діяльності деяких управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах". Вказаною постановою утворено комісії з припинення управлінь, призначено їх голів, яким зокрема постановлено у встановленому порядку попередити працівників припинених управлінь про реорганізацію та забезпечити дотримання соціально-правових гарантій у порядку та на умовах, визначених чинним законодавством. (а.с. 14 -16).

Наказом в.о. начальника ГУ ПФУ в Кіровоградській області №93 від 03.08.11 "Про затвердження персонального складу комісії з припинення управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах" затверджено персональний склад комісій з припинення управлінь. Головам комісії з припинення наказано у встановленому порядку попередити працівників управління про реорганізацію та забезпечити дотримання соціально - правових гарантій у порядку та на умовах, визначених чинним законодавством (п.2.4 вказаного наказу). Одночасно начальників припинених управлінь попереджено про реорганізацію та наступне вивільнення (а.с. 17-18, 32 - 33, 34).

Наказом голови комісії з припинення управління, начальника УПФУ в м. Олександрії №219 від 05.08.11 "Про виконання наказу головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 03 серпня 2011 року №93" наказано головному спеціалісту з кадрів, головному спеціалісту - юрисконсульту у встановленому порядку попередити працівників управління про реорганізацію та забезпечити дотримання соціально - правових гарантій у порядку та на умовах, визначених чинним законодавством (а.с. 171).

Головою комісії з припинення управління, начальником УПФУ в м. Олександрії 05.08.11 позивачку попереджено про наступне вивільнення у зв'язку з реорганізацією. (а.с. 13, 177).

Наказом в.о. начальника ГУ ПФУ в Кіровоградській області №237-о від 26.10.11 "Про звільнення ОСОБА_1" позивачку звільнено з посади першого заступника начальника управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії згідно з п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з реорганізацією шляхом злиття. (а.с. 7)

Наказом начальника УПФУ в м. Олександрії та Олександрійському районі №7-о від 28.10.11 "Про звільнення ОСОБА_1" оголошено наказ ГУ ПФУ в Кіровоградській області №237-о від 26.10.11 про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії з 28 жовтня 2011 року згідно з п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з реорганізацією шляхом злиття. Вважати ОСОБА_1 такою, що звільнена з посади першого заступника начальника управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії з 28 жовтня 2011 року. (а.с. 8).

Перевіряючи законність вказаних наказів, суд виходить з того, що предметом спору є правомірність припинення державної служби позивачки внаслідок розірвання з нею трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частиною 3 статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Порядок вивільнення працівників унормований статтею 49-2 КЗпП України, якою передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Відповідно до пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч. 3 ст. 36 КЗпП України). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

Судом установлено, що УПФУ в м. Олександрії реорганізовано в УПФУ в м. Олександрії та Олександрійському районі шляхом злиття з УПФУ в Олександрійському районі. Головою комісії з припинення діяльності УПФУ в м. Олександрії 27.10.11 складено передавальний акт, згідно з яким правонаступником усього майно, усіх прав та обов'язків припиненого УПФУ в м. Олександрії стало УПФУ в м. Олександрії та Олександрійському районі. Вказаний передавальний акт затверджено головою правління Пенсійного фонду України. (а.с. 100) Державна реєстрація новоутвореної юридичної особи - УПФУ в м. Олександрії та Олександрійському районі проведена 28.10.11 (а.с. 144- 146, 166).

Встановлено, що на момент прийняття рішення про злиття УПФУ в м. Олександрії та УПФУ в Олександрійському районі гранична чисельність їхніх працівників становила 67 та 34 особи відповідно, згідно з додатком до наказу ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 30.03.07 №48 "Про граничну чисельність працівників управлінь Пенсійного фонду України в містах та районах" (зі змінами, внесеними наказом №90 від 27.07.09) (а.с. 69, 70).

Воднораз, наказом ГУ ПФУ в Кіровоградській області №138 від 17.10.11 внесено зміни до додатку до наказу №48 від 30.03.07, у зв'язку з чим встановлено граничну чисельність працівників УПФУ в м. Олександрії та Олександрійському районі - 100 осіб. Вказані зміни наказано здійснити в межах затвердженої граничної чисельності, з дати реєстрації управління. (а.с. 66).

За змістом пунктів 3.2 розділу ІІІ, 4.1 розділу ІУ Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.02 №8-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 21.05.02 за №442/6730, штатний розпис управління подається його начальником до регіонального управлінню Фонду для затвердження начальником відповідного регіонального управління Фонду.

З цих підстав, новоутвореним УПФУ в м. Олександрії та Олександрійському районі розроблено структуру управління та штатний розпис на 2011 рік, якими передбачено 100 штатних посад, з них керівних - 3: 1 - начальник управління, 2 - заступники начальника управління. Вказані структура та штатний розпис 28.10.11 затверджені начальником УПФУ в м. Олександрії та Олександрійському районі та в.о. начальника ГУ ПФУ в Кіровоградській області. (а.с. 67, 74 -76).

У свою чергу, штатні розписи УПФУ в м. Олександрії та УПФУ в Олександрійському районі на 2011 рік, які діяли до злиття, передбачали відповідно 67 та 34 штатні посади, з них 4 та 3 - керівні. (а.с. 71-72, 73).

Вказані обставини свідчать, що реорганізація УПФУ в м. Олександрії шляхом злиття з УПФУ в Олександрійському районі в нову юридичну особу - УПФУ в м. Олександрії та Олександрійському районі - супроводжувалася скороченням чисельності та штату їхніх працівників, змінами у їх складі за посадами, що у судовому засіданні представники відповідачів визнали.

Так, згідно з поясненнями представників відповідачів, у процесі реорганізації (злиття) було зменшено чисельність працівників (зі 101 до 100) за рахунок скорочення посади діловода по оформленню документів відділу з призначення пенсій УПФУ в м. Олександрії, крім того, ліквідовано ряд посад у штатах реорганізованих управлінь.

Як вбачається з матеріалів справи, про наступне вивільнення у зв'язку з реорганізацією позивачку попереджено 05.08.11 головою комісії з припинення управління - начальником УПФУ в м. Олександрії (а.с.13, 117). При цьому одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із реорганізацією 05.08.11 позивачці інша робота, як того вимагає стаття 49-2 КЗпП України, запропонована не була.

Воднораз, про заплановане скорочення чисельності та штату, зокрема ліквідацію посади першого заступника начальника УПФУ в м. Олександрії, яку займала ОСОБА_1, вона у встановленому порядку взагалі повідомлена не була. Суд погоджується з доводами позивачки, що письмове попередження від 05.08.11 про вивільнення у зв'язку з реорганізацією не можна вважати належним попередженням, яке повинно було передувати її звільненню у зв'язку зі скороченням штату, оскільки жоден з наведених у ньому нормативних актів не передбачав скорочення посади, яку вона займала, та не міг бути підставою для її звільнення у зв'язку зі скороченням штату.

Відповідно до підпункту 8 пункту 3.3 розділу ІІІ Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27.06.02 №11-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.07.02 за №581/6869, начальник Управління призначає на посади та звільняє з посад зокрема заступників начальників управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, присвоює їм ранги державних службовців, приймає рішення щодо їх заохочення та притягнення до відповідальності.

Суд вважає, що попередження позивачки про звільнення з посади першого заступника УПФУ в м. Олександрії повинно було виходити від начальника ГУ ПФУ в Кіровоградській області - як посадової особи, яка має право на прийняття працівника на цю посаду та звільнення з неї. Доказів того, що начальником ГУ ПФУ в Кіровоградській області попереджено позивачку (чи уповноважено інший орган попередити позивачку) про її вивільнення з одночасним пропонуванням іншої роботи за відповідним фахом (спеціальністю) або повідомленням про відсутність такої роботи, як того вимагає стаття 49-2 КЗпП України, відповідачем-1 суду не надано.

Викладена у пункті 2.4 наказу ГУ ПФУ в Кіровоградській області №93 від 03.08.11 вказівка головам з комісій з припинення управлінь попередити у встановленому порядку працівників припинених управлінь про їх реорганізацію не є свідченням того, що відповідач-1 уповноважив голову комісії з припинення управління - начальника УПФУ в м. Олександрії попередити позивачку про її звільнення у зв'язку зі скороченням (ліквідацією) її посади, оскільки мова про вивільнення працівників УПФУ в м. Олександрії, зокрема у зв'язку зі скороченням їх чисельності чи штату, у ньому не велася. Більш того, вперше про скорочення чисельності працівників реорганізованих управлінь - УПФУ в м. Олександрії та УПФУ в Олександрійському районі у зв'язку з їх злиттям (зі 101 до 100) стало відомо лише після прийняття наказу ГУ ПФУ в Кіровоградській області №138 від 17.10.11. Про скорочення штату працівників (ліквідацію конкретних посад) реорганізованих управлінь, як передумову їх вивільнення, жодних рішень не приймалося.

Згідно з частиною 2 статті 49-4 КЗпП України ліквідація, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, можуть здійснюватися тільки після завчасного надання професійним спілкам інформації з цього питання, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. Власник або уповноважений ним орган не пізніше трьох місяців з часу прийняття рішення проводить консультації з професійними спілками про заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення.

Частинами 3, 4 статті 22 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" також встановлено, що у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень. Профспілки мають право вносити пропозиції органам державної влади, органам місцевого самоврядування, роботодавцям, їх об'єднанням про перенесення термінів, тимчасове припинення або скасування заходів, пов'язаних з вивільненням працівників, які є обов'язковими для розгляду.

Частиною 1 пункту 5 статті 20 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено, що при вивільненні працівників (у тому числі працюючих пенсіонерів та інвалідів) у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - направляють списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів.

Доказів дотримання такого порядку реорганізації УПФУ в м. Олександрії, зокрема прийняття рішення про скорочення чисельності та штату працівників, а також завчасного надання профспілковій організації (не пізніше трьох місяців з часу прийняття такого рішення) та державній службі зайнятості (не пізніше як за два місяці до вивільнення) інформації щодо скорочення чисельності та штату його працівників, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення, відповідачами суду не надано.

Наведене свідчить, що скорочення (ліквідація) посади першого заступника начальника УПФУ в м. Олександрії, яку займала позивачка, проведено з порушенням установленого законом порядку.

Між тим, Верховний Суд України у постанові №21-237а11 від 17.10.11 висловив правову позицію, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

У постанові №6-45цс11 від 07.11.11 Верховний Суд України відзначив, що звільнення працівника на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України вважається законним, якщо до звільнення працівнику було запропоновано вакантні посади, що відповідали його спеціальності та кваліфікації.

Частиною 2 статті 161 КАС України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Вирішуючи спір, суд установив, що пропозиції щодо заміщення вакантних посад УПФУ в м. Олександрії та Олександрійському районі надані позивачці в порядку її працевлаштування лише 28.10.11 (а.с. 116), тобто після видання наказу в.о. начальника ГУ ПФУ в Кіровоградській області №237-о від 26.10.11 "Про звільнення ОСОБА_1" та внесення 27.10.11 до трудової книжки запису про її звільнення (а.с. 31). З наданими пропозиціями позивачка не погодилася, вказавши зокрема, що їй запропоновані не всі вакантні посади в управлінні, та на порушення вимог чинного законодавства при здійснення процедури реорганізації (злиття) управлінь.

Судом установлено, що в порядку працевлаштування у зв'язку із звільненням позивачці не було запропоновано посаду заступника начальника УПФУ в м. Олександрії, до якої відноситься основне коло раніше виконуваних нею обов'язків.

Співставленням функціональних повноважень першого заступника начальника УПФУ в м. Олександрії та затвердженої 10.08.11 посадової інструкції ОСОБА_1, яка займала цю посаду до свого звільнення (а.с. 79-81, 92-99), а також затверджених 28.10.11 функціональних повноважень заступника начальника УПФУ в м. Олександрії та Олександрійському районі (а.с. 84-91), посада якого міститься у штатному розписі, затвердженому 28.10.11, встановлено, що за своїми функціями та повноваженнями ці посади є практично рівнозначними. При цьому до функціональних повноважень заступника начальника УПФУ в м. Олександрії та Олександрійському районі включено окремі функції, які у реорганізованому УПФУ в м. Олександрії покладалися на заступника начальника УПФУ в м. Олександрії - начальника відділу обліку надходження платежів, посада якого, як встановлено судом, була вакантна і заміщення якого також входило до обов'язків ОСОБА_1 (а.с. 96).

Отже, реорганізація УПФУ в м. Олександрії в УПФУ в м. Олександрії та Олександрійському районі не позначилася на змісті прав та обов'язків заступників начальника управління, а також на вимогах до осіб, які можуть бути призначені на ці посади.

У судовому засіданні представники відповідачів визнали той факт, що інші працівники УПФУ в м. Олександрії та УПФУ в Олександрійському районі були переведені в новостворене УПФУ в м. Олександрії та Олександрійському районі та працевлаштовані на посадах, рівнозначних тим, які вони займали в припинених управліннях. Лише ОСОБА_1 була звільнена з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. (а.с. 149 -155).

За таких обставин суд дійшов до висновку, що відповідач-1 - ГУ ПФУ в Кіровоградській області, видавши 26.10.11 спірний наказ №237-о "Про звільнення ОСОБА_1", за відсутності належним чином проведеної процедури скорочення посади першого заступника начальника УПФУ в м. Олександрії та до затвердження структури та штатного розпису новоутвореного УПФУ в м. Олександрії та Олександрійському районі, яке стало правонаступником припиненого УПФУ в м. Олександрії, без належного повідомлення про наступне вивільнення у зв'язку зі скороченням (ліквідацією) посади, яку обіймала позивачка, порушив її трудові права та гарантії, передбачені статтями 40, 49-2, 49-4 КЗпП України.

Суд погоджується з доводами позивачки, що її звільнення на підставі вказаного наказу нівелювало подальші пропозиції УПФУ в м. Олександрії та Олександрійському районі щодо працевлаштування в новоутвореному управлінні, запропоновані ним 28.10.11.

При цьому, позивачці було запропоновано посади, які є нижчими за займану нею до звільнення посаду, при наявності вакантної посади заступника начальника УПФУ в м. Олександрії та Олександрійському районі, яка, як встановлено судом, за обсягом повноважень та змістом трудових функцій відповідала посаді першого начальника УПФУ в м. Олександрії. Доказів невідповідності позивачки цій посаді за спеціальністю, кваліфікацією чи досвідом роботи, відповідачами суду не надано.

Абзацом 11 розділу 3 Порядку ведення особових справ державних службовців в органах виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.98 №731, передбачено, що наказ, розпорядження про призначення на посаду або звільнення з посади видається за місцем роботи також щодо тих працівників, які призначаються органом вищого рівня. У ньому зазначається дата фактичного вступу на посаду, звільнення з посади.

У судовому засіданні представниками відповідача- 2 - УПФУ в м. Олександрії та Олександрійському районі - не доведена правомірність видання наказу №7-о від 28.10.11 "Про звільнення ОСОБА_1" з огляду на те, що вказана установа не була місцем роботи позивачки.

Окрім того, видання вказаного наказу 28.10.11 з вказівкою про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника УПФУ в м. Олександрії з 28.10.11 та внесення 27.10.11 до її трудової книжки запису про звільнення суперечать вимогам статті 47 КЗпП України та пунктів 2.4, 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін'юсту і Мінсоцзахисту від 29.07.93 №58, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.08.93 за №110, якими передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. Усі записи в трудовій книжці в разі звільнення вносяться власником або уповноваженим ним органом у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Днем звільнення вважається останній день роботи.

Представники відповідача-2, наполягаючи на тому, що останнім днем роботи позивачки було 27.10.11, про що свідчить табель обліку використання робочого часу (а.с. 77), воднораз не довели суду правомірність видання наказу №7-о від 28.10.11 з вказівкою на дату звільнення ОСОБА_1 з 28.10.11 та надання їй 28.10.11 пропозицій щодо працевлаштування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, не виконано покладених на них обов'язків щодо доказування правомірності спірних наказів про звільнення ОСОБА_1 з посади.

Відповідно до частини 2 статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 19 постанови "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.92 №9, працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

При цьому закон пов'язує неможливість поновлення працівника на роботі лише з ліквідацією підприємства, установи, організації, про що зазначено у статті 240-1 КЗпП України.

Воднораз, як установлено судом, у ході реорганізації УПФУ в м. Олександрії відбулося правонаступництво - перехід його прав та обов'язків до УПФУ в м. Олександрії та Олександрійському районі, причому не тільки в частині майна і майнових прав та обов'язків, а й у трудових відносинах.

Тому суд вважає, що позов в частині поновлення на роботі підлягає частковому задоволенню, шляхом поновлення ОСОБА_1 в управлінні Пенсійного фонду України в м. Олександрії та Олександрійському районі на вакантній посаді заступника начальника, яку позивачка відповідно до своєї спеціальності та кваліфікації згодна зайняти.

При цьому суд не вбачає підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про поновлення її на посаді першого заступника начальника УПФУ в м. Олександрії та Олександрійському районі, оскільки вказана посада у штаті управління відсутня і суд не вправі обговорювати питання про доцільність запровадження тієї чи іншої структури чи штату працівників.

Відповідності до частини 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Як роз'яснено у пункті 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав у цей час.

Судом установлено, що відповідачем-2 - УПФУ в м. Олександрії та Олександрійському районі - при звільненні позивачки на підставі наказу №7-о від 28.10.11 їй виплачено вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку, а також компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку: 11 календарних днів за період роботи з 05.06.09 по 04.06.10, 12 календарних днів за період роботи з 05.06.10 по 04.06.11 та 12 календарних днів за період роботи з 05.06.11 по 27.10.11. Крім того, після звільнення з роботи позивачка була взята на облік безробітних в Олександрійському міськрайонному центрі зайнятості та їй розпочато виплату допомоги по безробіттю.

Положеннями статей 44, 83 КЗпП України передбачено, що вихідна допомога та грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки підлягають виплаті лише в разі звільнення працівника.

Визнання судом незаконним звільнення позивачки на підставі спірних наказів №237-о від 26.10.11 та №7-о від 28.10.11 свідчить про безпідставність їй виплати вихідної допомоги та грошової компенсації за невикористані відпустки.

Між тим, відповідно до пункту 1 статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Частиною 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття" передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду утримується із роботодавця.

За таких обставин, вирішуючи позов в частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд дійшов висновку про покладення на відповідача-2 - УПФУ в м. Олександрії та Олександрійському районі - обов'язку нарахувати та виплатити позивачці середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28.10.11 по день фактичного поновлення на роботі, вирахувавши суми виплаченої їй вихідної допомоги, грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки та допомоги по безробіттю.

Відповідно до частини 1 статті 256 КАС України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби, про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць виконуються негайно.

Судові витрати сторонами у справі не понесені.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 167, 186, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 26.10.11 №237-о "Про звільнення ОСОБА_1".

Визнати протиправним та скасувати наказ управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії та Олександрійському районі від 28.10.11 №7-о "Про звільнення ОСОБА_1".

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії та Олександрійському районі з 28.10.11.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії та Олександрійському районі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28.10.11 по день поновлення на роботі, вирахувавши суми виплаченої вихідної допомоги, грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки та допомоги по безробіттю.

Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш

Повний текст постанови складено 05.06.12..