Постанова № 24737000, 25.05.2012, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2а-0770/586/11

Рядок статзвітності № 8.2.1

Код 05

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2012 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилка С.Є.

при секретарі судового засідання Скуби В.І.

за участю сторін:

представника позивача -Куштана Віталія Васильовича;

представника відповідача -Бурі Олександра Олександровича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бирть»до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Закарпатської області про визнання податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 25 травня 2012 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 28 травня 2012 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бирть»(далі по тексту позивач) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Закарпатської області (далі по тексту відповідач), якою просило суд податкове повідомлення-рішення № 0000082332/0/26/194 від 25 січня 2011 року та податкове повідомлення-рішення № 0000092332/0/29/197 від 25 січня 2010 року визнати протиправними та скасувати.

Свої позовні вимоги позивач мотивує наступним. 11 січня 2011 року посадовим особам позивача був наданий акт «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Бирть»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року»за № 5-231/22085557, складений посадовими особами відповідача за наслідками проведеної ними планової виїзної перевірки. Під час вручення вказаного акту посадовими особами відповідача було виправлено дату та місяць складання акту на «10.01», внаслідок чого даний акт датовано 10 січня 2010 року. Згідно викладених в даному акті висновків позивачем за охоплений перевіркою період діяльності, окрім іншого, порушено ряд норм Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, що затверджена Наказом Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 07 серпня 1996 року № 228/253 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28 серпня 1996 року за № 483/1508, внаслідок чого підприємству донараховано податку на прибуток на загальну суму 143269 грн. та податку на додану вартість на суму 121238 грн.. Не погоджуючись з такими висновками акту перевірки, позивачем листом від 14 січня 2011 року (вих. № 2) були подані відповідачу заперечення до вказаного акту перевірки, які залишені останнім поза увагою та задоволення, що зазначено зокрема в надісланому ДПІ у Тячівському районі на адресу підприємства листі від 19 січня 2011 року (вих. № 125/23-10). 25 січня 2011 року ДПІ у Тячівському районі були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000082332/0/26/194 та № 0000092332/0/29/197 (вручені позивачеві поштою 27 січня 2011 року). Цими податковими повідомленнями-рішеннями позивачеві: нараховано грошове зобов'язання зі сплати податку на прибуток на загальну суму 179086 грн. (із них: за основним платежем - 143269 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 35817,00 грн.); зменшено розмір бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 113588 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25874 грн.. Позивач вважає, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення № 0000082332/0/26/194 та № 0000092332/0/29/197 є протиправними та такими, що прийняті з грубим порушенням чинного законодавства України. Зокрема, позивач вказав на те, що: 1) відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення поза межами граничних строків прийняття податкових повідомлень-рішень, чим грубо порушені норми Конституції України та норми Податкового кодексу України; 2) підставою для прийняття відповідачем 25 січня 2011 року податкових повідомлення-рішень № 0000082332/0/26/194 та № 0000092332/0/29/197 став взагалі невідомий позивачу (а фактично і неіснуючий) акт перевірки, що саме по собі доводить факт безпідставності прийнятих відповідачем даних податкових повідомлень-рішень; 3) відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»позивачем було правомірно віднесено до складу валових витрат вартість придбаних паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 563691 грн., які були використані при виконанні підприємством підрядних робіт. Так само, згідно Закону України «Про податок на додану вартість», товариством було віднесено до податкового кредиту 121238 грн. сплаченого при придбанні паливно-мастильних матеріалів податку на додану вартість. Необхідні документи первинного обліку та відповідні регістри були в повному обсязі надані посадовим особам відповідача для вивчення під час проведення перевірки, про що додатково наголошено у надісланому підприємством на адресу ДПІ у Тячівському районі листі від 05 січня 2011року (вих. № 1); 4) також є хибним і висновок перевірки щодо недодержанням позивачем Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затвердженої Наказом Мінстату України і Мінтрансу України від 07 серпня 1996 року № 228/253, оскільки рішення про реєстрацію даного нормативно-правового акту скасовано Висновком Міністерства юстиції № 10/68 від 15.05.2006 р. і 31.05.2006 р. його виключено з Державного реєстру нормативно-правових актів. Все вищевикладене свідчить про грубе порушення відповідачем вимог нормативно-правових актів щодо порядку проведення і оформлення результатів виїзної планової перевірки, порядку прийняття органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень, ігнорування норм Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», ««Про податок на додану вартість», що в кінцевому результаті призвело до прийняття відповідачем 25 січня 2011 року безпідставних та протиправних податкових повідомлень-рішень № 0000082332/0/26/194 та № 0000092332/0/29/197.

Відповідачем подані письмові заперечення проти позову, відповідно до яких останній повністю заперечує позовні вимоги, просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви. Зокрема відповідач вказав на таке. 1. Заперечення позивача на акт перевірки надійшло до інспекції 14 січня 2011 року. Відповідь щодо результатів розгляду заперечення інспекцією направлено позивачеві 20 січня 2011 року. У відповідності до статті 86 Податкового кодексу України інспекцією прийняті податкові повідомлення-рішення 25 січня 2011 року. Отже, посилання позивача на порушення порядку направлення повідомлень-рішень є безпідставним. 2. Згідно акту перевірки закупка ПММ проводилась директором підприємства - Павлюком В.Й., заступником директора підприємства - Фабрицієм В.В., майстром підприємства - ОСОБА_6, та механіком підприємства - ОСОБА_7, за власні кошти, а доставка пального проводилась на власних автомобілях та автомобілі «УРАЛ 375»(самосвал), д/н НОМЕР_1, що знаходиться на балансі підприємства. При цьому, відповідно до авансових звітів закупка пального проводилась протягом дня, а саме від 4 до 51 разів. Перевозка пального здійснювалась по маршруту Нересниця-Лопухово (42 км). Вищенаведені обставини свідчать про неможливість та недоцільність таких закупок пального. Крім того, перевозка здійснювалась без відповідних підтверджуючих документів, а саме, договорів на закупку ПММ від ТОВ «Континіум Галичина»та ТОВ «Континент Нафто Трейд», товарно-транспортних накладних та подорожніх листів вантажного автомобіля. Одночасно, відповідно до подорожніх листів, виписаних у перевіряємому періоді на вантажний автомобіль «ЗІЛ-131», д/н НОМЕР_9, ОСОБА_7, як водій, здійснював рейси, пов'язані з перевезенням працівників підприємства до місця розробки лісосік. Аналіз таких чеків РРО по часу свідчить про неможливість здійснення механіком ОСОБА_7 одночасно і операцій з придбання за готівку пального в с.Нересниця і перевезення працівників підприємства. Враховуючи вищенаведене перевіркою встановлено, що в порушення статті 5 пункту 5.3 підпункту 5.3.9 Закону України від «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем завищено витрати задекларованих показників. Відповідно до статті 7 пункту 7.4 підпункту 7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності платника податку. Перевіркою встановлено, що позивач в порушення статті 7 пункту 7.4 підпункту 7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість»- у періоді з 01 липня 2009 року по 30 вересня 2010 року відносив до складу податкового кредиту суми ПДВ з податкових накладних, виписаних контрагентами (ТОВ «Континет Нафто Трейд»та ТОВ «Континіум Галичина») на користь позивача, а бухгалтерією товариства включалося до складу податкового кредиту суми ПДВ від придбаного за готівку (по чекам) пального та списаного на транспортні засоби по подорожніх листах. Перевіркою встановлено порушення статті 4 пункту 4.1 підпункту 4.1.6, статті 5 пункту 5.3 підпункту 5.3.9 та статті 7 пункту 7.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статті 7 пункту 7.3 підпункту 7.3.1 та статті 7 пункту 7.4 підпункту 7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість». Отже, податкові повідомлення-рішення від 25 січня 2011 року за № 0000082332/0/26/194 та № 0000092332/0/29/197 винесені з дотриманням вимог чинного законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів, що наведені в позовній заяві. Додатково пояснив, що позивачем здійснюються роботи з розробки лісових ресурсів, як це передбачено і доданими до договорів кошторисами. Ці роботи охоплюють різні етапи виконання, як-то: підготовчі роботи, заготівля, трелювання, штабелювання і т.д. При цьому, в кожному із вказаних етапів робіт застосовуються різного роду самохідні машини, бензопили та інше обладнання, яке працює за рахунок двигунів внутрішнього згорання, і використання паливно-мастильних матеріалів в даному випадку є природною необхідністю. Під час виконання зазначених робіт позивач також використовував власні транспортні засоби: трактор МТЗ-320, трактор ЛТ-157К (державний номерний знак Т 1204 ЗА), трактор ЛТ-157К (державний номерний знак Т 1205 ЗА), бортовий-С КРАЗ 250 (реєстраційний № 55116 РТ), лісовоз-Е Урал 4320 (реєстраційний № АО 4542 АТ), лісовоз-Е Урал 375 (реєстраційний № АО 1896 АМ), лісовоз-С Урал 375Е (реєстраційний № 51953РТ), самоскид-С Урал 375Е (реєстраційний № НОМЕР_1), вант, фургон ЗИЛ 131 (реєстраційний № НОМЕР_9), гусеничний ТДТ-55 (номерний знак Т 0852 ЗА), гусеничний ТДТ-55 (номерний знак Т 0585 ЗА), гусеничний ТДТ-55 (номерний знак Т 0853 ЗА). Разом з цим, позивач також проводив діяльність з оптової торгівлі деревиною, в зв'язку з чим так само використовував вказані транспортні засоби. Протягом охопленого перевіркою періоду діяльності позивача для його власних господарських потреб працівниками останнього були придбані паливно-мастильні матеріали на загальну суму 676429,00 грн. (в тому числі ПДВ - 112738,00 грн.). Придбаваючи паливно-мастильні матеріали (бензин та дизельне пальне) -таке використовувалось як для здійснення рейсів, пов'язаних з перевезенням працівників підприємства до місця розробки лісосік, так і з доставкою придбаних ПММ безпосередньо для використання технікою позивача для виконання договірних робіт.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів, що наведені в письмових запереченнях проти позову.

З'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх належними та допустимими доказами суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що в період з 02 грудня 2010 року по 29 грудня 2010 року відповідачем було проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 вересня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 вересня 2010 року. За результатами перевірки був складений відповідний акт за № 5-231/22085557, датований 10 січня 2010 року (Т. 1 а.с.а.с. 17-58).

Відповідно до вищевказаного акту перевірки відповідачем, зокрема, встановлено порушення позивачем статті 4 пункту 4.1 підпункту 4.1.6, статті 5 пункту 5.3 підпункту 5.3.9 та статті 7 пункту 7.5 Закону України від «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого донараховано податок на прибуток в сумі 143269 грн.. Також встановлено порушення статті 7 пункту 7.3 підпункту 7.3.1 та пункту 7.4 підпункту 7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню всього на загальну суму 121238 грн..

Відповідачем 25 січня 2011 року на підставі акту перевірки від 10 січня 2011 року за № 5/2332/22085557 було прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0000082332/0/26/194, яким донараховано податок на прибуток у сумі 143269 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 35817 грн. (Т. 1 а.с. 79).

Також відповідачем на підставі акту перевірки від 10 січня 2011 року за № 5/2332/22085557 було прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0000092332/0/29/197, яке датоване 25 січня 2010 року, яким встановлено завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 113588 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 25874 грн. (Т. 1 а.с. 80).

14 січня 2011 року позивачем було подано заперечення до акту вищевказаної перевірки (Т. 1 а.с.а.с. 74, 75).

19 січня 2011 року за № 125/23-10 відповідачем була надана відповідь позивачеві на його заперечення (Т. 1 а.с.а.с. 76-78).

Відповідно до укладених договорів позивачем здійснювались роботи по розробці лісосік (Т. 3 а.с.а.с. 11-72).

З метою виконання вищевказаних договорів працівниками позивача за готівкові кошти на АЗС придбавалися паливно-мастильні матеріали (як дизельне паливо, так і бензин) про що свідчать фіскальні чеки (Т. 1 а.с.а.с. 83-245, Т. 2 а.с.а.с. 1-164).

Відповідно до статті 5 пункту 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до статті 1 пункту 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до статті 5 пункту 5.3 підпункту 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» «не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Порядок відпускання нафтопродуктів для автотранспортних засобів регламентовано «Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України», що затверджена наказом Мінпаливенерго України, Мінекономіки України, Мінтрансу та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року за № 281/171/578/155, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України від 02 вересня 2008 року № 805/15496.

Відповідно до п. 10.3 вищевказаної Інструкції відпускання нафтопродуктів на АЗС може здійснюватися як за безготівковим розрахунком - за відомостями, талонами, платіжними картками, так і за готівку.

Підпунктом 10.3.1 Інструкції визначений порядок відпуску нафтопродуктів за готівку.

Тобто при розрахунках під час відпускання нафтопродуктів за грошові кошти АЗС обов'язково повинна видати водієві касовий чек, а паливороздавальні колонки, що використовуються при заправці за готівку, мають забезпечувати індикацію ціни нафтопродукту, кількості та загальної вартості виданої дози нафтопродукту. Заправка автомобіля за готівку відбувається за рахунок виданих водієві під звіт коштів або власних коштів водія, який проводить заправку автомобіля, які йому відшкодовуються підприємством після складання авансового звіту.

Таким чином, придбання підприємством палива і паливно-мастильних матеріалів може здійснюватися зі складів та АЗС за укладеними договорами або водіями на АЗС за готівку.

Суд погоджується з позицією відповідача щодо неможливості використання працівниками позивача, які здійснювали закупівлю за готівку паливно-мастильних матеріалів, саме для здійснення рейсів, пов'язаних з перевезенням працівників підприємства до місця розробки лісосік тієї кількості ПММ, що придбавалася ними. Однак, відповідачем не було спростовано твердження позивача щодо використання придбаних за готівку паливно-мастильних матеріалів безпосередньо для виконання укладених договорів на здійснення робіт по розробці лісосік. Зокрема, відповідачем не спростовано твердження позивача щодо використання придбаних та доставлених до місця виконання зазначених робіт ПММ іншими транспортними засобами позивача: трактором МТЗ-320, трактор ЛТ-157К (державний номерний знак Т 1204 ЗА), трактор ЛТ-157К (державний номерний знак Т 1205 ЗА), бортовий-С КРАЗ 250 (реєстраційний № 55116 РТ), лісовоз-Е Урал 4320 (реєстраційний № АО 4542 АТ), лісовоз-Е Урал 375 (реєстраційний № АО 1896 АМ), лісовоз-С Урал 375Е (реєстраційний № 51953РТ), самоскид-С Урал 375Е (реєстраційний № НОМЕР_1), вант, фургон ЗИЛ 131 (реєстраційний № НОМЕР_9), гусеничний ТДТ-55 (номерний знак Т 0852 ЗА), гусеничний ТДТ-55 (номерний знак Т 0585 ЗА), гусеничний ТДТ-55 (номерний знак Т 0853 ЗА).

Обґрунтованість віднесення придбання паливно-мастильних матеріалів за готівку позивачем до складу валових витрат документально підтверджується касовими чеками РРО та звітами про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт (Т. 3 а.с. .73-249). Списання паливно-мастильних матеріалів документально підтверджується подорожніми листами вантажного автомобіля, картами технологічного процесу розроблення лісосіки (Т. 3 а.с.а.с. 1-10, Т. 4 а.с.а.с. 1-42).

Податок на додану вартість по придбанню паливно-мастильних матеріалів

позивачем віднесло до податкового кредиту в сумі 113 206 грн. відповідно до

складених ТОВ «Континент Нафто Трейд»та ТОВ «Континіум Галичина»податкових

накладних за період 01 липня 2009 року по 30 вересня 2010 року (Т. 5 а.с.а.с. 1-148).

Вищевказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку містять всі необхідні реквізити передбачені вимогами статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»від 16 квітня 1999 року № 996- XIV.

За даними вказаних документів документально підтверджуються господарські операції з придбання, використання та списання паливно-мастильних матеріалі позивачем.

Вищевказані податкові накладні, складені ТОВ «Континент Нафто Трейд»та ТОВ «Континіум Галичина», включені позивачем до складу податкового кредиту відповідно до вимог статті 7 пункту 7.4 підпункту 7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість»- податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1статті б та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподаткування операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також: від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Відповідно до статті 7 пункту 7.4 підпункту 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Вказана правова норма забороняє включення до складу податкового кредиту тільки тих сум податку на додану вартість, які взагалі не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Суд констатує, що спірні суми податкового кредиту позивача за відповідні звітні податкові періоди повністю підтверджені належним чином оформленими податковими накладними (Т. 5 а.с.а.с. 1-148).

Відповідно до статті 7 пункту 7.5 підпункту 7.5.1 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:дата здійснення першої з подій:або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 31 січня 2011 року -заступник начальника СВ ПМ ДПА у Закарпатській області підполковник податкової міліції Глюдзик С.Т. відмовив в порушенні кримінальної справи за ознаками злочинів, що передбачені статтями 212 та 191 КК України на підставі статті 6 пункту 2 КПК України. Зокрема було встановлено, що службові особи позивача у відповідності до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»включили до складу валових витрат вартість придбаних паливно-мастильних матеріалів, які були використані при виконанні підприємством підрядних робіт. Разом з тим, згідно Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем правомірно було включено до податкового кредиту суми сплаченого при придбанні паливно-мастильних матеріалів податку на додану вартість. Як придбання, так і подальше використання паливно-мастильних матеріалів повністю підтверджується документами бухгалтерського та податкового обліку підприємства, належним чином відображено по обліку. Таким чином, зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та донарахування податку на прибуток, згідно акту перевірки № 5-231/22085557 від 10 січня 2011 року, є хибним і базується на припущеннях (Т. 1 а.с.а.с. 81, 82).

Таким чином податковий кредит позивача сформовано відповідно до вимог статті 7 пункту 7.5 підпункту 7.5.1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Висновок суду щодо правомірності дій позивача відповідає висновку № 1371 судово-економічної експертизи, яка була призначена Закарпатським окружним адміністративним судом відповідно до ухвали від 03 березня 2011 року (Т. 4 а.с.а.с. 99, 100, Т.5 а.с.а.с. 150-169).

В судовому засіданні представник відповідача повідомив суд, що за період діяльності позивача з 01 липня 2009 року по 30 вересня 2010 року була проведена одна перевірка. За результатами цієї перевірки саме 10 січня 2011 року був складений акт перевірки за № 5231/22085557. При складанні такого акту була допущена технічна помилка в році складання цього акту, а саме замість 2011 було вказано 2010. Також працівниками ДПІ у Тячівському районі Закарпатської області при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень були допущені технічні помилки, а саме було вказано невірний номер акта перевірки. У вказаних податкових повідомленнях-рішеннях замість акта за № 5-231/22085557 був вказаний акт за № 5/2332/22085557. Крім того в податковому повідомленні-рішенні за № 0000092332/0/29/197 також помилково вказано рік його прийняття, а саме замість 2011 вказано 2010. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем саме 25 січня 2011 року та на підставі акта перевірки від 10 січня 2011 року за № 5-231/22085557. Таким чином в судовому засіданні було встановлено, що акт за № 5-231/22085557, а також оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті у 2011 році. Щодо помилки в номері акту в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, то суд вважає, що така помилка не вплинула на висновки, відповідача, які містяться в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях.

Відповідно до статті 86 пункту 86.8. Податкового кодексу України за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки -податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки -протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

З аналізу вказаної норми випливає, що день розгляду заперечень співпадає з днем надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Відповідно до відповіді відповідача за № 125/23-10 така на заперечення позивача була виготовлена (заперечення було розглянуте) 19 січня 2011 року (Т. 1 а.с.а.с. 76-78). Таким чином саме з цієї дати законодавець наділив правом керівника податкового органу (його заступника) протягом наступних трьох робочих днів прийняти податкового повідомлення-рішення.

Таким останнім (третім днем) днем було 24 січня 2011 року (19 січня 2011 року -середа; 20 (четвер) та 21 (п'ятниця) січня 2011 року є відповідно першим та другим робочими днями).

У відповідності до статті 120 частини 2 Конституції України повноваження і порядок діяльності державної податкової служби України, як одного з органів державної виконавчої влади, визначається Конституцією і законами України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 пункту 1.1. Податкового кодексу України компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються нормами цього кодексу.

Отже приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення саме 25 січня 2011 року, тобто на четвертий робочий день після розгляду заперечень, відповідач вийшов за межі своїх повноважень, оскільки його компетенція щодо прийняття податкових повідомлень-рішень відповідно до статті 86 пункту 86.8 Податкового кодексу України вичерпалась 24 січня 2011 року.

Суд констатує, що відповідачем в судовому засіданні належними та допустимими доказами не доведено факту протиправності дій позивача, щодо формування валових витрат та податкового кредиту, в той час як стаття 71 КАС України обов'язок доведення цього покладає на податковий орган як суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено порушення вимог чинного податкового законодавства, а висновки акту перевірки в цій частині не відповідають фактичним обставинам справи.

За наведених обставин суд вважає, що права та інтереси позивача порушені та потребують судового захисту, а відтак оскаржені податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Керуючись статтями 9, 11, 70, 71, 86, 94, 160-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бирть»до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Закарпатської області -задовольнити.

Податкове повідомлення-рішення № 0000082332/0/26/194 від 25 січня 2011 року та податкове повідомлення-рішення № 0000092332/0/29/197, що датоване 25 січня 2010 року визнати протиправними та скасувати.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 цього Кодексу десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий Гаврилко С.Є.