Постанова № 24736869, 13.06.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2012 р. Справа № 2а/0570/4964/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Грищенко Є.І.

при секретарі Головачовій М.О.

представника позивача - Муравйова О.М.,

відповідач - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Костянтинівського міського центру зайнятості-робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 2344,48 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Костянтинівський міський центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 (далі «відповідач» або «ОСОБА_2») про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 2344,48 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач перебував на обліку в центрі зайнятості як безробітний та отримував допомогу по безробіттю з 09.05.2011 року по 23.09.2011 року. Перевіркою встановлено, що громадянин ОСОБА_2 був працевлаштований на КП «Костянтинівський міський відділ культури за цивільно-правовим договором станом на 09.05.2011 в період знаходження на обліку в Центрі зайнятості. За результатами перевірки було прийнято рішення про відшкодування коштів відповідачем. Просить стягнути з ОСОБА_2 суму незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 2344,48 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просили суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 28 Закону України «Про зайнятість населення» та відповідно до п.п.1,3,4 ст.22, п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», п.2.1 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №307 від 20.11.2000 року, ОСОБА_2 перебував на обліку в центрі зайнятості як безробітний та отримував допомогу по безробіттю з 09.05.2011 року по 23.09.2011 року.

28 березня 2011 року ОСОБА_2 було подано заяву про надання статусу безробітної, в якій вказала, що станом на день подання заяви вона не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує, а у разі подання документів, що містять неправдиві відомості, та неповідомлення про отримання будь-якого доходу в період перебування на обліку в службі зайнятості, вона зобов'язується добровільно повернути зайво виплачене їй матеріальне забезпечення на випадок безробіття (а.с. 6).

Костянтинівським міським центром зайнятості проведено перевірку в порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним шляхом звіряння даних з Державною податковою адміністрацією в порядку обміну інформацією за ІІ квартал 2011 року, якою встановлено, що ОСОБА_2 під час перебування на обліку в центрі зайнятості був працевлаштований на КП Костянтинівський міський відділ культури по цивільно-правовому договору з 09.05.2011р. (а.с.13).

За результатами перевірки працівниками Костянтинівського міського центру зайнятості за участю керівника та головного спеціаліста взаємодії з роботодавцями складено акт № 21 від 03.03.2012р. (а.с. 13).

19.03.2012 року листом № 07-936 відповідачу пропонувалося добровільно сплатити незаконно отриману суму матеріального забезпечення на випадок безробіття протягом п'ятнадцяти календарних днів з дня отримання листа (а.с. 14-15), але станом на день винесення постанови матеріальне забезпечення на випадок безробіття не сплачено.

Відповідно до ч.1 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що приносить дохід у грошовій або іншій формі.

Частиною 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, зокрема, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів.

Згідно з ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані у встановленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

На підставі п.п1 п.5.5 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №307 від 20.11.2000 року виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою діяльністю або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт за цивільно-правовими угодами).

Відповідно до Закону України від 02.03.2000 року №1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі - Закон №1533-III) загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Статтею 31 Закону №1533-III встановлено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється, зокрема, у разі працевлаштування безробітного, призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

Частиною 3 ст.36 Закону №1533-III передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання послуг.

Згідно п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики, Державної податкової адміністрації від 13.02.2009 року № 60/62 у разі встановлення центром зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Якщо відомості про доходи особи, на підставі яких призначено матеріальне забезпечення, є недостовірними з вини роботодавця, центри зайнятості проводять перерахунок страхових виплат з дня їх призначення. Суми незаконно виплачених коштів повертаються роботодавцем. Виплата коштів, недоотриманих особою внаслідок зниження суми страхових виплат, здійснюється за рахунок коштів Фонду.

Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою, якій були виплачені.

Враховую вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Костянтинівського міського центру зайнятості-робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 2344,48 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі

Керуючись ст.ст. 2, 8-11; 17-20; 69-72; 86; 94; 158-164; 167; 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Костянтинівського міського центру зайнятості-робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 2344,48 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) на користь Костянтинівського міського центру зайнятості-робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (р/р 37174300901058, банк ГУ УДКУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 23119554) незаконно отриману допомогу по безробіттю у сумі 2344 (дві тисячі триста сорок чотири) гривень 48 копійок.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 13 червня 2012 року у присутності сторін.

Постанова в повному обсязі складена 18 червня 2012 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Грищенко Є.І.