Вирок № 24735731, 07.06.2012, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

0538/5177/2012

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2012 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді -Мельник І.Г.,

при секретарі -Догаєвій А.В.,

за участю прокурора - Луценко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу у відношенні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Маріуполя Донецької області, громадянина України, маючого середньо-спеціальну освіту, неодруженого, працюючого слюсарем -ремонтником на ЗАТ СП «УкрЕнергоЧермет», раніше судимого: 23 квітня 2008 року Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя Донецької області за ст.ст.296 ч.1, 186 ч.2 КК України до 4-х років позбавлення волі, звільнений від відбування призначеного покарання 08 лютого 2010 року за ухвалою Селідівського міського суду Донецької області від 29 січня 2010 року із заміною на виправні роботи на не відбутий термін на 1 рік 11 місяців 19 днів, постановою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 02.11.2011 року умовно-достроково звільнений від відбування виправних робіт на 6 місяців 14 днів, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст.309 ч.1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

03 травня 2012 року, у вечірній час доби, ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, переслідуючи мету незаконного придбання та зберігання наркотичних засобів, для особистого вживання, без мети збуту, перебуваючи в дворі будинку АДРЕСА_2, у невстановленої в ході досудового слідства жінки, навмисно, незаконно, придбав (отримав в рахунок відшкодування боргу) медичний шприц з особо небезпечним наркотичним засобом -опієм ацетильованим, який поклав до кишені верхнього одягу та зберігав при собі для особистого вживання, без мети збуту.

В цей же день, близько 20.40 годин, ОСОБА_1 в дворі будинку АДРЕСА_2 був затриманий працівниками міліції та доставлений до службового кабінету №13 Орджонікідзевського РВ Маріупольського МУ ГУМВС України, де в період часу з 21.20 години по 21.40 годину працівниками міліції був проведений його особистий огляд, під час якого у останнього був виявлений та вилучений медичний шприц з особо небезпечним наркотичним засобом -опієм ацетильованим, масою 2,040 г., що в перерахунку на суху речовину становить 0,069 г., яке ОСОБА_1 навмисно, незаконно, придбав та зберігав при собі для особистого вживання, без мети збуту.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину по зміненому державним обвинувачем об'єму обвинувачення визнав повністю та пояснив, що він періодично вживає різноманітні наркотичні засоби. Так 03 травня 2012 року, перебуваючи в стані алкогольного оп'яніння, він зустрівся зі своєю знайомою на ім'я ОСОБА_3, яка передала йому медичний шприц з опієм ацетильованим масою 3,5 мм., в рахунок повернення йому грошового боргу, про що вони попередньо домовились з нею по телефону. Наркотичний засіб він придбав для особистого вживання без мети збуту. В скоєному кається, просить суд суворо його не карати.

Враховуючи, що підсудний у судовому засіданні свою вину визнав повністю, суд, розцінюючи його пояснення як об'єктивні та такі, що відповідають фактичним обставинам справи, та вважаючи їх достатніми для винесення обвинувального вироку, у відповідності до вимог ст.299 КПК України, визнає можливим розглянути справу без дослідження доказів, що відносяться до фактичних обставин справи.

У ході судового слідства державним обвинувачем був змінений обсяг обвинувачення підсудному ОСОБА_1 з ч.2 ст.309 КК України на ч.1 ст..309 КК України, в зв'язку з виключенням кваліфікуючого признаку «повторність», так як судимості ОСОБА_1, а саме від 29 січня 1998 року, був засуджений Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя Донецької області за ст..140 ч.3 КК України (1960 року), в силу ст..46-1 КК України (1960 р.) звільнений від призначеного покарання з

випробуванням на 1 рік, штраф 700 гривень;

2). 27 травня 1999 року Жовтневим районним судом міста Маріуполя за ст.140 ч.3, ст.229-6 ч.1 КК України (1960 р.), в силу ст.ст.42, 43, 14 КК України (1960р.) до 4 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений 3 квітня 2002 року умовно-достроково на не відбутий строк 1 рік 2 місяці 20 днів, були погашені в силу ст..55 КК України (в редакції 1960 року).

Суд також згодний з позицією державного обвинувача і вважає, що обсяг обвинувачення ОСОБА_1 необхідно змінити, перекваліфікував його дії з ч.2 ст.309 КК України на ч.1 ст.309 КК України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вина підсудного ОСОБА_1 в інкримінованому йому діянні доведена повністю, і його дії правильно кваліфіковані за ст.309 ч.1 КК України, так як він незаконно придбав та зберігав наркотичні засоби без мети збуту.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Так ОСОБА_1 скоїв злочин середньої тяжкості, раніше судимий, скоїв злочин у стані алкогольного сп'яніння, що суд визнає обставиною, яка обтяжує покарання, однак працює слюсарем -ремонтником 3-го розряду на дільниці №6 ЗАТ «СП УкрЕнергоЧермет», де характеризується позитивно, проживає разом з матір'ю похилого віку - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, має постійне місце проживання, де характеризується посередньо, у скоєному злочині покаявся, що суд визнає обставиною, яка пом'якшує покарання.

ОСОБА_1 був засуджений 23 квітня 2008 року Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя Донецької області за ст.ст.296 ч.1, 186 ч.2 КК України до 4-х років позбавлення волі, звільнений від відбування призначеного покарання 08 лютого 2010 року за ухвалою Селідівського міського суду Донецької області від 29 січня 2010 року із заміною на виправні роботи на не відбутий термін на 1 рік 11 місяців 19 днів, постановою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 02.11.2011 року умовно-достроково звільнений від відбування виправних робіт на 6 місяців 14 днів, тобто скоїв злочин за який засуджується даним вироком у період умовно-дострокового звільнення, в зв'язку з чим суд вважає за необхідне призначити покарання ОСОБА_1 застосуванням вимог ст.71 КК України.

Відповідно до п.26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року за № 7, зі змінами та доповненнями внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 10.12.2004 року, 12.06.2009 року та 06.11.2009 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», при визначенні покарання за правилами ст..71 КК України, не відбуту частиною покарання за попереднім вироком треба вважати: не відбуту частину більш м'якого покарання, призначеного судом особі в порядку заміни не відбутої частини покарання більш м'яким (ст..82, ч.3 ст.86 КК України).

Згідно з письмовими матеріалами справи покарання призначене ОСОБА_1 за вироком суду ухвалою Селідівського міського суду Донецької області від 29 січня 2010 року було замінено на виправні роботи на не відбутий термін на 1 рік 11 місяців 19 днів, відповідно до ст..82 КК України, потім постановою Орджонікідзевського районного суду від 02.11.2011 року ОСОБА_1 був умовно-достроково звільнений від відбування виправних робіт на 6 місяців 14 днів.

Таким чином не відбута частина покарання у ОСОБА_1 -6 місяців 14 днів виправних робіт, тому суд вважає, що ОСОБА_1 повинно бути призначено покарання за даним вироком у вигляді виправних робіт за місцем роботи (ЗАТ СП «УкрЕнергоЧермет») строком на шість місяців, відповідно до ст..71 КК України, суд частково ( у вигляді 3-х місяців виправних робіт) приєднує не відбуту частину за вироком від 23 квітня 2008 року.

При цьому відповідно до ст..72 ч.2 КК України, при призначені покарання за сукупністю злочинів або вироків у виді виправних робіт складанню підлягають лише строки цих покарань. Розміри відрахувань із заробітку засудженого складанню не підлягають і обчислюються за кожним вироком самостійно.

Таким чином, суд вважає, що відрахування із заробітку засудженого за вироком від 23 квітня 2008 року в розмірі 15% , повинні виконуватися самостійно.

Речові докази по справі: медичний шприц із наркотичним засобом -опієм ацетильованим та фрагмент ткані, що передані на зберігання до камери речових схованок СВ Орджонікідзевського РВ ММУ ГУ МВС України в Донецькій області, підлягають знищенню.

На підставі ст. 93 КПК України з підсудного необхідно стягнути на користь експертного закладу затрати на проведення судово-хімічної експертизи у сумі 294,24 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним за ст.309 ч.1 КК України і призначити йому покарання у вигляді 6 (шести) місяців виправних робіт за місцем його роботи з утриманням в рахунок держави 10 % з суми його заробітку.

Відповідно до ст..71 КК України, за сукупністю вироків, частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 23.04.2008 року у вигляді 3-х місяців виправних робіт, і остаточно призначити покарання у вигляді 9 місяців виправних робіт за місцем роботи ОСОБА_1 з відрахуванням в рахунок держави 10% з суми його заробітку.

Вирок Орджонікідзевського районного суду від 23.04.2008 року відносно ОСОБА_1 в частині відрахувань в рахунок держави 15% з суми його заробітку, виконувати самостійно.

Запобіжний захід до вступу вироку до законної сили засудженому ОСОБА_1 залишити без зміни - підписку про невиїзд.

Речові докази по справі: медичний шприц із наркотичним засобом -опієм ацетильованим та фрагмент ткані, що передані на зберігання до камери речових схованок СВ Орджонікідзевського РВ ММУ ГУ МВС України в Донецькій області, - знищити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ суму 294,24 грн. за проведення судово-хімічної експертизи, яку перераховувати за реквізитами: отримувач платежу НДЕКЦ при ГУМВС України в Донецькій області, ЕДРПОУ 25574914, розрахунковий рахунок 31253272210095 в ГУГКСУ в Донецькій області МФО 834016.

На вирок протягом п'ятнадцяти діб з дня його проголошенням може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області.

Суддя ________І.Г.Мельник