Рішення № 24734137, 15.06.2012, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа№1512/1227/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2012 р. року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого -судді Петренка В.С.

при секретарі - Сушко М.О., Шепітко П.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом

ОСОБА_2

до державного підприємства «Дослідне господарство інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України»,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - ОСОБА_3,

про відшкодування шкоди, завданої внаслідок скоєння злочину, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовом до державного підприємства «Дослідне господарство інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України»про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 19217,15 грн., та моральної шкоди у розмірі 50 000 грн.

Свої вимоги позивачка та її представник, обґрунтовують тим, що 09.07.2005 року приблизно в 23 години 10 хвилин на 29 км. + 350м. автошляху Одеса - Кучурган в результаті зіткнення автомобіля «Мерседес»д/н НОМЕР_1, в якому позивачка їхала в якості пасажира, з рухомим в попутному з ним напрямку трактором МТЗ під керуванням водія ОСОБА_3 ОСОБА_2 одержала тілесні пошкодження. Згідно проведеній судово-медичній експертизі одержані тілесні пошкодження відносяться до категорії середніх.

За фактом дорожньо-транспортної пригоди було поруше но кримінальну справу і водію ОСОБА_3 унаслідок порушення ним правил безпеки дорожнього руху пред'явлено звинувачення за ознаками злочину, що передбачений ч.1 ст.286 КК України.

07.10.2011 року постановою Біляївського районного суду Одеської області ОСОБА_3 визнаний винним в скоєні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та за його кло потанням кримінальну справу було закрито по закінченню терміну давності.

Позивачка стверджує, що їй було заподіяно збитки, пов'язані з лікуванням, медичними обстеженнями, добродійною допомогою для міської клінічної лікарні, оформленням двох довіреностей, виданих для представника, вартості оплати адвокатських послуг з 2005 по 2012 роки, що складають 9217 грн. 15 коп., а також в результаті фізичного болю та страждань, яких позивачка зазнала у зв'язку з каліцтвом та неправомірними діями відповідача, їй було завдано моральної шкоди в розмірі 50 000 гривень.

Позивачка також вказує, що при дорожньо-транспортній пригоді їй були заподіяні множинні різані рани м'яких тканин правої половини обличчя. На обличчі по сьогодніш ній день збереглися шрами, що спотворюють його. З метою усунення пошкоджень об личчя їй необхідно звернутися до послуг працівників пластичної хірургії і до космето логів. Згідно одержаної відповіді на адвокатський запит з «Українського інституту плас тичної хірургії і косметології»вартість усунення пошкоджень обличчя складає 10 000 грн., які ОСОБА_2 також просить суд стягнути з відповідача.

У судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали.

Відповідач та його представник в судове засідання з'явилися, надали суду письмові заперечення, в яких позов не визнали у повному обсязі, однак в подальшому пояснили суду, що ДП «Дослідне господарство інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України»згодне відшкодувати ОСОБА_2 тільки суму доведеної матеріальної шкоди, вказував також, що при розгляді судом кримінальної справи ОСОБА_3 себе винним у скоєнні злочину не визнав.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, надіслав суду заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність (а.с. 16).

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення, позивачки, її представника, директора відповідача та його представника, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Як встановлено у судовому засіданні 09.07.2005 року приблизно в 23 години 10 хвилин на 29 км. + 350м. автошляху Одеса - Кучурган в результаті зіткнення автомобіля «Мерседес»д/н НОМЕР_1, в якому позивачка їхала в якості пасажира, з рухомим в попутному з ним напрямку трактором МТЗ під керуванням водія ОСОБА_3 ОСОБА_2 одержала тілесні пошкодження. Згідно проведеній судово-медичній експертизі одержані тілесні пошкодження відносяться до категорії середніх.

За фактом дорожньо-транспортної пригоди було поруше но кримінальну справу і водію ОСОБА_3 унаслідок порушення ним правил безпеки дорожнього руху пред'явлено звинувачення за ознаками злочину, що передбачений ч.1 ст.286 КК України.

07.10.2011 року постановою Біляївського районного суду Одеської області ОСОБА_3 визнаний винним в скоєні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та за його кло потанням кримінальну справу було закрито по закінченню терміну давності (а.с. 4-5).

Водій трактору ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з державним підприємством «Дослідне господарство інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України». Цей факт був визнаний відповідачем, а тому не потребує доказуванню.

При розгляді кримінальної справи у судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину у скоєні злочину не визнав повністю. Разом із тим, зі змісту постанови Біляївського районного суду Одеської області вбачається, що водій ОСОБА_3 порушив п. 10.1, 31.1, 31.4, 31.4.3 та п. 31.6 «Правил дорожнього руху».

З таким висновком суду першої інстанції погодився ОСОБА_3, який не оскаржував постанову.

Вказана постанова суду у кримінальній справі є чинною станом на момент розгляду справи судом та встановлює, що дії підсудного ОСОБА_3 були правильно кваліфіковані за ч.1 ст. 286 КК України.

Таким чином, суд вважає доведеним у судовому засіданні, що ДТП, яка спричинила тілесні ушкодження середньої тяжкості ОСОБА_2, відбулась з вини третьої особи ОСОБА_3, який перебував у трудових відносинах з відповідачем.

Згідно ч. 2 та 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідачем не надано суду ніяких доказів на підтвердження, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, згідно п.1 ст. 1166 ЦК України.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода заподіяна джерелом підви щеної небезпеки відшкодовується особою, яка володіє на відповідній правовій основі даним транспортним засобом.

Згідно ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує збиток, нанесений його працівником під час виконання їм своїх трудових обов'язків.

У судовому засіданні з боку позивача не надано належних доказів того, що ним купувалися ліки та здійснювалися медичні дослідження тощо на загальну суму 3428 грн. 15 коп. Тому суд вважає, доведеним у судовому засіданні розмір заподіяної матеріальної шкоди у вигляді вартості лікування, придбаних ліків (а.с. 39, 40, 41, 45) -на загальну суму 1649 грн. 06 коп.

На підставі копій наявних в матеріалах справи інших квитанцій та чеків неможливо достовірно встановити взаємозв'язок між придбаними товарами, наданими послугами із фактом ДТП, а тому вони не приймаються судом до уваги.

Не підлягають стягненню з відповідача і суми благодійної допомоги міській клінічній лікарні у розмірі 9 грн. (а.с. 44), оскільки це була добровільна пожертва позивачки, яку вона могла і не робити.

Відповідач не повинен відшкодовувати і вартість нотаріального посвідчення двох довіреностей у сумі 280 грн., оскільки позивачка могла їх посвідчити безоплатно за місцем своєї роботи, у ЖКС за місцем реєстрації, а адвокат мав можливість представляти її інтереси за ордером без довіреності.

Не можуть також бути задоволені і позовні вимоги про стягнення 4500 грн. витрат на правову допомогу у кримінальній справі, які здійснив позивач адвокату ОСОБА_4 (а.с. 48).

Питання щодо відшкодування судових витрат у кримінальному процесі регулюється нормами Глави 7 КПК України.

Зокрема, відповідно до положень ст. 93 КПК України, що регулює порядок відшкодування судових витрат та оплата праці адвокатів судові витрати покладаються на засуджених, крім сум, що видані і мають бути видані перекладачам, або приймаються на рахунок держави.

При визнанні підсудного винним суд постановляє стягти з нього судові витрати.

В тому разі, якщо винними буде визнано декількох осіб, суд постановляє, в якому розмірі повинні бути стягнені витрати з кожного з них, ураховуючи при цьому ступінь вини та майновий стан засуджених.

Якщо підсудний буде визнаний винним, але звільнений від покарання, суд має право покласти на нього судові витрати.

Аналіз змісту цієї норми свідчить про те, що розподіл судових витрат потерпілої ОСОБА_2 (позивача в даній справі), в тому числі щодо оплати нею 4500 грн. адвокату має вирішуватися виключно при розгляді кримінальної справи та не можуть бути стягнуті в якості судових витрат при розгляді судом даної цивільної справи.

На думку суду, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги, є такими, що понесені ОСОБА_2 у зв'язку з реалізацією своїх процесуальних прав під час розгляду певної справи в порядку кримінального судочинства. Такі витрати процесуальним законом віднесено до судових витрат, вони відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом; їх не можна визнати збитками чи шкодою в розумінні положень цивільного законодавства України й вони не можуть бути стягнуті за позовною вимогою в іншому провадженні.

Аналогічна по суті правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати у цивільних справах Верховного суду України в ухвалі від 27 січня 2010 року у справі № 6-11633св09.

При цьому позовні вимоги щодо стягнення 1000 грн. витрат на оплату послуг адвоката при розгляді даної цивільної справи підлягають частковому задоволенню.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачкою та адвокатом -ОСОБА_4 06.09.2005 року було укладено договір про надання правової допомоги.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

До цих правовідносин підлягає застосуванню Закон України від 20.12.2011 року № 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Відповідно до ст. 1 вказаного закону розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах -суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Представником позивачки не надано суду ніяких доказів, на підставі яких суд міг би розрахувати час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та час ознайомлення з матеріалами справи в суді. Оскільки рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях, при визначенні розміру компенсації витрат на правову допомогу суд враховує лише час участі адвоката ОСОБА_4 в судових засіданнях.

Із журналів судових засідань слідує, що представник позивачки приймав участь у судових засіданнях у Київському районному суді м. Одеси:

11.04.2012 року -00 год. 12 хв. 09сек.,

24.05.2012 року -00 год. 38 хв. 12 сек.,

15.06.2012 року -01 год. 00 хв. 45 сек.

Сума граничного розміру компенсації витрат на оплату правової допомоги позивачу, установленого Закон України від 20.12.2011 року № 4191-VI, за участь його представника в судових засідання за вказаний вище період складає 803,72 грн., а саме:

за 11.04.2012 року - 00 год. 12 хв. 09сек. -88,10 грн.,

за 24.05.2012 року -00 год. 38 хв. 12 сек. -278,02 грн.,

за 15.06.2012 року -01 год. 00 хв. 45 сек. -437,60 грн..

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_2 про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з наданням позивачу юридичної допомоги підлягають задоволенню частково у розмірі 803,72 грн.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Перелік додаткових витрат, зазначений у цій статті не є вичерпним.

Судовим розглядом встановлено, що при дорожньо-транспортній пригоді ОСОБА_2 були заподіяні множинні різані рани м'яких тканин правої половини обличчя. На обличчі по сьогодніш ній день збереглися шрами, що спотворюють його. З метою усунення пошкоджень об личчя їй необхідно звернутися до послуг працівників пластичної хірургії і до космето логів. Згідно одержаної відповіді на адвокатський запит з «Українського інституту плас тичної хірургії і косметології»вартість усунення пошкоджень обличчя складає 10 000 грн. (а.с. 47).

Суд дійшов висновку, що відповідач має відшкодувати ОСОБА_2 10000 грн., в якості додаткових витрат, завданих ушкодженням її здоров'я.

Моральна шкода, відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала якщо шкода завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, згідно п.1 ч.2 ст. 1167 ЦК України. Відповідно до п.1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Моральна шкода, як встановлюється у п. 2, 3 ст. 23 ЦК України полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Пунктом 4 вказаної статті наголошується, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

У даному випадку суд враховує безумовні страждання, яких позивачка зазнала у зв'язку з каліцтвом внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, під керуванням відповідача, позбавлення можливості реалізації здібностей потерпілого, душевних страждань пов'язаних з повним перетворенням життєвих можливостей, та з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд визначає розмір моральної шкоди яка спричинена позивачці -10 000 гривень.

Судові витрати у вигляді судового збору, на підставі ст. 88, 89 ЦПК України пропорційно задоволеним вимогам підлягають стягненню з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 88, 212 -215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства «Дослідне господарство інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України»(код 00724896, 67667, Одеська область, Біляївський район, смт Хлібодарське, вул. Маяцька дорога, 24) на користь ОСОБА_2 (65015, АДРЕСА_1) 11649 (одинадцять тисяч шістсот сорок дев'ять) грн. 06 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок скоєння злочину, 803 (вісімсот три) грн. 72 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

В решті позовних вимог -відмовити.

Стягнути з державного підприємства «Дослідне господарство інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України»(код 00724896, 67667, Одеська область, Біляївський район, смт Хлібодарське, вул. Маяцька дорога, 24) на користь державного бюджету України судовий збір у розмірі 216 (двісті шістнадцять) грн. 49 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення його вступної та резолютивної частини. У разі якщо рішення було ухвалено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення суду складено та підписано 18 червня 2012 року.

Суддя : Петренко В. С.