Рішення № 24730341, 12.06.2012, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 0513/2108/2012

Справа № 2/0513/605/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2012 року м. Димитров

Димитровський міський суд Донецької області у складі

головуючого -судді Перекупка І.Г.,

при секретарі Трифоновій І.О.,

представника відповідача Бояр С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Димитров Донецької області справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля»ВП «шахта ім. О.Г.Стаханова» про відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з отриманим професійним захворюванням на виробництві,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача Державного підприємства «Красноармійськвугілля»ВП «шахта «ім. О.Г.Стаханова»про відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з отриманим професійним захворюванням на виробництві. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 26 січня 1989 року по 09 січня 2008 року він працював на ВП «шахта «Стаханова»Державного підприємства "Красноармійськвугілля".

В результаті тривалої роботи у шкідливих підземних умовах з тяжкою фізичною працею, Донецькою обласною клінічною лікарнею йому було встановлено діагноз: хронічна вертеброгенная пояснично-кресцова радикуломієлопатія в стадії загострення з больовими синдромами. Поясничний остеохондроз. Грижа Шморля. Захворювання професійне.

29 жовтня 2007 року Головним санітарним лікарем міста Димитров був складений акт № 9 розслідування хронічного професійного захворювання.

07 листопада 2007 року МСЕК встановила йому 50 % втрати професійної працездатності по профзахворюванню та ІІІ групу інвалідності безстроково.

Димитровським відділенням Фонду ССНВВ йому сплачуються щомісячні страхові виплати. Моральна шкода в зв'язку з профзахворюванням йому не призначалася.

Позивач вважає, що внаслідок професійного захворювання йому заподіяна моральна шкода, тому що перебуваючи на лікуванні, він не міг вести повноцінний спосіб життя, протягом тривалого часу відчував фізичні страждання, обумовлені важкістю захворювання, психологічний дискомфорт і значне порушення щиросердечного спокою яке він випробовую до дійсного моменту.

Враховуючи вище викладене позивач вважає, що з Державного підприємства «Красноармійськвугілля»на його користь слід стягнути 50 000 грн. як відшкодування моральної шкоди, отриманої у зв'язку з професійним захворюванням на виробництві.

До судового засідання позивач не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, наполягав на задоволені позовних вимог.

Представник відповідача - ДП «Красноармійськвугілля»позовні вимоги не визнав.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що з 26 січня 1989 року по 09 січня 2008 року ОСОБА_2 працював на ВП «шахта «Стаханова»Державного підприємства "Красноармійськвугілля". (а. с. 7-9).

В результаті тривалої роботи у шкідливих підземних умовах з тяжкою фізичною працею, Донецькою обласною клінічною лікарнею йому було встановлено діагноз: хронічна вертеброгенная пояснично-кресцова радикуломієлопатія в стадії загострення з больовими синдромами. Поясничний остеохондроз. Грижа Шморля. Захворювання професійне. (а. с. 12-30)

29 жовтня 2007 року Головним санітарним лікарем міста Димитров був складений акт № 9 розслідування хронічного професійного захворювання. (а. с. 31-32).

07 листопада 2007 року МСЕК встановила йому 50% втрати професійної працездатності по профзахворюванню та ІІІ групу інвалідності безстроково. (а. с. 10-11).

Димитровським відділенням Фонду ССНВВ ОСОБА_2 сплачуються щомісячні страхові виплати. Моральна шкода в зв'язку з профзахворюванням йому не призначалася та не виплачувалася.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв ` язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Законом України "Про охорону праці", а саме, ч. 1 ст. 9, було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоров'я або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відповідно до змін, внесених до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" від 23 лютого 2007 року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.

Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Встановлений законодавцем розподіл обов»язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам ст. 22 Конституції України.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)" спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що в зв'язку з професійним захворюванням на виробництві позивачу ОСОБА_2 заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, був здоровою працездатною людиною, втратив 50% працездатності в зв'язку з професійним захворюванням. Після одержання інвалідності і втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими. Спостерігається критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому відношенні, громадянина.

Позивач ОСОБА_2 отримав професійне захворювання і при цьому мала місце протиправність дій відповідача Відокремленного підрозділі «шахта ім. О.Г.Стаханова»Державного підприємства «Красноармійськвугілля», пов'язаних з порушенням Закону України „Про охорону праці", «Правил безпеки у вугільних шахтах", що стало причиною нещасного випадку.

Вищезазначене законодавство, а також роз'яснення Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року із змінами від 25 травня 2001 року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»пов`язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрєс, а із наявністю втрат фізичного і психичного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Виходячи із наведених вище обставин, довідки МСЕК, суд вважає, що позивачу ОСОБА_2 заподіяно моральну шкоду, і згідно ст. 237-1 КЗпП України, роз`ясненням Пленуму Верховного Суду України, позивач має право на його відшкодування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, а саме значне погіршення стану здоров`я позивача, те, що професійна працездатність в зв`язку з нещасним випадком на виробництві втрачена на 50 %.

Виходячи із викладенного, суд вважає можливим стягнути з відповідача Державного підприємства «Красноармійськвугілля»на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн.

Згідно до ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я. Оскільки моральна шкода у позивача виникла внаслідок ушкодження здоров'я, пов'язаного з травмою на виробництві, то заперечення відповідача являються необґрунтованими.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача Державного підприємства «Красноармійськвугілля»на користь держави підлягають стягненню судові витрати: по сплаті судового збору -в розмірі 214 грн. 60 коп.

На підставі викладеного , керуючись ст. 237-1 КЗпП України, ст. 23, 268 ЦК України, ст. ст. 3, 5, 7, 8, 10, 14, 57-60, 79, 88, 208-209, 212-218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля»ВП «шахта ім. О.Г.Стаханова» про відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з отриманим професійним захворюванням на виробництві, задовільнити.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля»з розрахункового рахунку 26000301192 в філії «Красноармійського відділення № 2863»ВАТ Державний банк України МФО 394233 ЄДРПОУ 32087941 на користь ОСОБА_2 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля»з розрахункового рахунку 26000301192 в філії «Красноармійського відділення № 2863»ВАТ Державний банк України МФО 394233 ЄДРПОУ 32087941 на користь держави судовий збір в розмірі 214 грн. 60 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано Апеляційному суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана Апеляційному суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: