Постанова № 24723857, 14.06.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«11»червня 2012 р. Справа №5021/269/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Козікові І.В.,

за участю представників сторін:

позивача -ОСОБА_1, за довіреністю №94/10/18-Н від 11.08.2010 року;

відповідача -ОСОБА_2, за довіреністю б/н від 01.04.2012 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщення Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Хоружівка», с.Хоружівка (вх.№1638С/2-7) на рішення господарського суду Сумської області від 12.04.2012 року у справі №5021/269/12,

за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Сумської обласної дирекції, м.Суми,

до Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Хоружівка», с.Хоружівка,

про стягнення 346725,79 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 12.04.2012 року по справі №5021/269/12 (суддя Моїсеєнко В.М.) уточнені позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Хоружівка»на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Сумської обласної дирекції 334994,91 грн. заборгованості, в тому числі: 329738,00 грн. основного боргу по кредиту, 2225,28 грн. заборгованості за відсотками, 3031,63 грн. заборгованості зі сплати пені, 6934,52 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволені позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Сумської обласної дирекції відмовити та просить судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушив норми процесуального права, оскільки ухвалу про розгляд справи ним було отримано 12.04.2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення. А господарський суд Сумської області проінформовано про отримання ТОВ АФ «Хоружівка» листа з ухвалою аж 17.04.2012 року. Тобто, 12.04.2012 року в під час прийняття рішення по справі в матеріалах справи були відсутні відомості про повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

Крім того, відповідач зазначає, що жодних додаткових угод про збільшення процентної ставки між кредитором та позичальником не було укладено.

Апелянт вказує, що судом першої інстанції в основу прийнятого рішення взято неправильний розрахунок, оскільки ТОВ АФ «Хоружівка»сплачувала щомісяця не 16%, а 19%, а з наявних матеріалів справи неможливо достовірно визначити, чи ТОВ АФ «Хоружівка»прострочило виконання своїх зобов'язань по сплаті процентів за кредитом, або здійснила переплату по процентам. В зв'язку з чим посилання на п.6.1. як на підставу дострокової вимоги погашення заборгованості за кредитом, відсотками та штрафними санкціями є безпідставними.

Також відповідач вказує, що позивачем було видано директору ТОВ АФ «Хоружівка»довідку від 10.04.2012 року №С19-120-1/99, відповідно до якої станом на 10.04.2012 року заборгованість ТОВ АФ «Хоружівка»по кредитному договору №012/15-12/3318 від 28.02.2008 року становить 329738,00 грн., прострочена заборгованість за тілом кредиту та відсотками відсутня. Даною довідкою позивач підтвердив, що станом на 10.04.2012 року ТОВ АФ «Хоружівка»виконувала свої зобов'язання за кредитним договором №012/15-12/3318 від 28.02.2008 року належним чином.

Крім того, скаржник надав до суду клопотання про витребування матеріалів справи, а саме: розрахунок нарахованих відсотків за кожен місяць з 28.02.2008 року по 30.04.2012 рік згідно кредитного договору №012/15-12/3318 від 28.02.2008 року, укладеного між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»та ТОВ АФ «Хоружівка»(з зазначенням періоду, суми заборгованості за кредитом, кількості днів, процентної ставки по кредиту та суми відсотків); розрахунок сплачених ТОВ АФ «Хоружівка»відсотків за кожен місяць з 28.02.2008 року по 30.04.2012 рік згідно кредитного договору №012/15-12/3318 від 28.02.2008 року, укладеного між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»та ТОВ АФ «Хоружівка».

Також апелянт просив суд зобов'язати позивача надіслати копії вищевказаних документів на адресу ТОВ АФ «Хоружівка».

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.05.2012 року апеляційну скаргу ТОВ агрофірма «Хоружівка»прийнято до провадження та призначено до розгляду.

05.06.2012 року позивач надав до суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№4617), в якому просить залишити рішення господарського суду Сумської області від 12.04.2012 року по справі №5021/269/12 -без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В обґрунтування своєї позиції по справі позивач вказує, що 27.10.2009 року між кредитором та позичальником укладено додаткову угоду №1, якою викладено п.1.1 кредитного договору №012/15-12/3318 у новій редакції та встановлено, що підлягає сплаті 19% річних. Це свідчить про те, що банком на відмінну від тверджень скаржника правомірно нараховані відсотки у розмірі 19%.

Позивач також зазначає, що після того, як відповідач сплатив суму прострочених відсотків, він за своєю заявою від 10.04.2012 року уточнив суму позову, зазначивши, що з моменту подачі позову до суду заборгованість відповідача зменшилася і становить 334994,91 грн., в т.ч. 329738,00 грн. сума основного боргу по кредиту, 2225,28 грн. сума несплачених строкових відсотків, 3031,63 грн. заборгованість зі сплати пені. Таким чином, провадження у справі в частині стягнення 11484,24 грн. боргу по несплаченим відсоткам та 266,59 грн. боргу зі сплати пені підлягало припиненню на підставі п.п. 1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України в зв'язку із відсутністю предмету спору.

Твердження скаржника про те, що довідка від 10.04.2012 року підтверджує виконання належним чином ТОВ АФ «Хоружівка»своїх обов'язків відповідно до умов договору, на думку позивача, не відповідає дійсності.

В судовому засіданні 11.06.2012 року представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги у повному обсязі та просив її задовольнити. Також представник скаржника підтримав заявлене ним клопотання про витребування матеріалів справи.

Представник позивача проти позиції скаржника заперечував та просив залишити рішення господарського суду Сумської області від 12.04.2012 року по справі №5021/269/12 -без змін, як таке, що прийнято при повному, всебічному та об'єктивному дослідженні всіх матеріалів справи. Також представник позивача просив відмовити у задоволені клопотання, заявленого скаржником, наполягаючи на його необґрунтованості.

Колегія суддів, розглянувши заявлене апелянтом клопотання про витребування матеріалів справи, дійшла висновку щодо відмови у його задоволенні, з огляду на наступне.

Скаржник звернувся до суду з клопотанням посилаючись на приписи ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, яка встановлює права та обов'язки сторін.

Проте, зі змісту вказаної статті не вбачається, що Господарським процесуальним кодексом України надано сторонам право звертатися до суду з вимогами про зобов'язання сторін надати матеріали справи.

Тільки стаття 38 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

Колегія суддів зазначає, що апелянт просить надати розрахунок нарахованих відсотків за кожен місяць з 28.02.2008 року по 30.04.2012 рік згідно кредитного договору №012/15-12/3318 від 28.02.2008 року, укладеного між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»та ТОВ АФ «Хоружівка»(з зазначенням періоду, суми заборгованості за кредитом, кількості днів, процентної ставки по кредиту та суми відсотків) та розрахунок сплачених ТОВ АФ «Хоружівка»відсотків за кожен місяць з 28.02.2008 року по 30.04.2012 рік згідно кредитного договору №012/15-12/3318 від 28.02.2008 року, укладеного між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»та ТОВ АФ «Хоружівка».

Проте, такий розрахунок було надано позивачем в обґрунтування своєї позиції по справі в суді першої інстанції до заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог, та який міститься на аркуші справи 36.

Щодо вимоги відповідача до суду зобов'язати позивача надіслати копії вказаних розрахунків на його адресу, колегія суддів зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено вчинення таких дій.

Згідно приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач не обмежений наданим йому процесуальним правом ознайомитися з матеріалами справи, зробити з неї витяги та зняти копії. Крім того, колегія суддів зазначає, що представник скаржника знайомився з матеріалами справи 24.04.2012 року, таким чином, він обізнаний про наявність розрахунку, який просить зобов'язати позивача направити на його адресу.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення 23.05.2012 року. Тобто, представник відповідача мав час та можливість повторно ознайомитися з матеріалами справи та зробити відповідні копії документів, проте, наданим йому правом відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України представник відповідача не скористався.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що заявлене представником відповідача клопотання про витребування матеріалів справи не підлягає задоволенню у зв'язку із його необґрунтованістю.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом Сумської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

28.02.2008 року між позивачем ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»(кредитор) та відповідачем ТОВ АФ «Хоружівка»(позичальник) укладено кредитний договір №012/15-12/3318, предметом якого, як визначили сторони є те, що кредитор, на положеннях та умовах цього договору відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію у сумі 1343198,00 грн. строком до 25.02.2013 року включно зі сплатою 16% річних (пункт 1.1 договору).

27.10.2009 року сторони уклали додаткову угоду №1 до кредитного договору №012/15-12/3318 від 28.02.2008 року, якою виклали пункт 1.1 розділу 1 «Предмет договору»в наступній редакції: кредитор на положеннях та умовах цього договору відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію у сумі 1343198,00 грн. строком до 25.02.2013 року включно зі сплатою 19% річних.

Таким чином, доводи скаржника, що жодних додаткових угод про збільшення процентної ставки між кредитором та позичальником не було укладено, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

За умовами п. 6.2 кредитного договору позичальник (відповідач) зобов'язаний сплачувати кредитору додатково до встановленої процентної ставки за кредит, неустойку, пеню та інші штрафні санкції, передбачені ст. 10 даного договору, за порушення строків повернення кредиту, сплати процентів за кредит, використання кредитних коштів не за цільовим призначенням, порушення умов п.п. 6.5, 6.6, 6.7, 6.11, цього договору.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач виконав свої обов'язки за кредитним договором належним чином, проте, відповідач, в порушення своїх зобов'язань допустив порушення строків погашення заборгованості, та не здійснив повернення кредиту у визначений договором строк.

Таким чином, на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача по кредитному договору №012/15-12/3318 від 28.02.2008 року склала 346725,79 грн., з яких: заборгованість по кредиту 329738,00 грн., заборгованість за відсотками -13 709,52 грн., пеня на суму прострочених відсотків -298,01 грн., пеня на суму простроченого кредиту -3000,21 грн..

Заявою, поданою до суду 12.04.2012 року, позивач уточнив заборгованість відповідача, зазначивши, що з моменту подачі позову до суду заборгованість відповідача зменшилася і становить 334994,91 грн., в т.ч.: 329738,00 грн. -сума основного боргу по кредиту, 2225,28 грн. -сума несплачених відсотків, 3031,63 грн. -заборгованість зі сплати пені. Підставою зменшення заборгованості відповідача є те, що за час розгляду справи ТОВ АФ «Хоружівка»частково погасило заборгованість по кредитному договору №012/15-12/3318.

Отже, суд першої інстанції правомірно на підставі п.п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України припинив провадження у справі в частині стягнення 11484,24 грн. боргу по несплаченим відсоткам та 266,59 грн. боргу зі сплати пені у зв'язку із відсутністю предмету спору.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок процентів встановлюється договором.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного Кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1050 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною 1 та частиною 2 статей 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 7.4 кредитного договору №012/15-12/3318 передбачено, що кредитор має право достроково вимагати погашення заборгованості позичальника за кредитом, включаючи нараховані проценти за користування кредитом та штрафні санкції, у випадках невиконання позичальником (відповідачем) зобов'язань передбачених розділом 6, п. 8.2 цього договору.

Як вже зазначалося, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом згідно встановленого кредитним договором графіку, належним чином не виконує у зв'язку з чим утворилась заборгованість, згідно заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог, яка станом на момент розгляду справи не погашена.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія (вих.№С-19-120-1/26 від 06.02.2012 року) з вимогою здійснити погашення простроченої заборгованості за відсотками на загальну суму 10628,36 грн.

Згідно з поданим розрахунком станом на 11.04.2012 року заборгованість за кредитним договором складає 329738,00 грн. -сума основного боргу по кредиту, 2225,28 грн. -сума несплачених відсотків.

При цьому колегія суддів зазначає, що позивачем вірно зроблено розрахунок по відсоткам за період з 30.05.2011 року до моменту звернення до суду з позовною заявою, оскільки сторони додатковою угодою №1 від 27.10.2009 року до кредитного договору №012/15-12/3318 погодили, що позичальник сплачує 19% річних та така угода вступила в силу з моменту її підписання сторонами, тобто позивач просить стягнути заборгованість за період в який вже діяли умови додаткової угоди №1 від 27.10.2009 року, а саме щодо 19% річних.

Відповідачем не надано до суду доказів в підтвердження належного виконання умов договору щодо своєчасної сплати суми кредиту та річних у встановленому порядку та розмірі. Також відповідачем не надано до суду доказів на спростування пред'явленого позивачем розрахунку сум заборгованості та заявлених сум до стягнення.

Таким чином, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку у відповідності до приписів Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України щодо задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 329738,00 грн. -суми основного боргу по кредиту та 2225,28 грн. -суми несплачених відсотків.

Статтею ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором, зокрема, неустойкою.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 611 Цивільного Кодексу України передбачено сплату неустойки, як правовий наслідок порушення зобов'язань, встановлених договором.

Відповідно до п. 6.1 кредитного договору №012/15-12/3318 від 28.02.2008 року з урахуванням додаткової угоди №012/15-12/3318/2 до кредитного договору, позичальник зобов'язується використати кредит на зазначені у договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів на умовах, передбачених цим договором.

Як вже зазначалося, за умовами п. 6.2 кредитного договору позичальник (відповідач) зобов'язаний сплачувати кредитору додатково до встановленої процентної ставки за кредит, неустойку, пеню та інші штрафні санкції, передбачені ст. 10 даного договору, за порушення строків повернення кредиту, сплати процентів за кредит, використання кредитних коштів не за цільовим призначенням, порушення умов п.п. 6.5, 6.6, 6.7, 6.11, цього договору.

Розділ 10 кредитного договору №012/15-12/3318 від 28.02.2008 року встановлює відповідальність сторін.

Так пунктом 10.2 вказаного кредитного договору передбачено, що за порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом передбачених п. 1.1, 6.1 даного договору, позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач за первісним позовом неналежним чином виконав прийнятий на себе обов'язок по оплаті в термін, встановлений договором, суми кредиту та процентів за користування, позовні вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку пені, який відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», сума пені за несвоєчасне виконання кредитного договору №012/15-12/3318 від 28.02.2008 року (з урахуванням заяви про уточнення, зменшення позовних вимог), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 3031,63 грн.

Щодо доводів апелянта, що довідкою вих.№С-19-120-1/99 від 10.04.2012 року позивач підтвердив, що станом на 10.04.2012 року ТОВ АФ «Хоружівка»виконувала свої зобов'язання за кредитним договором №012/15-12/3318 від 28.02.2008 року, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки зазначена довідка не є належним та допустимим доказом у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, яка б підтверджувала факт належного виконання умов договору, а саме, сплату у встановленому порядку та розмірі суми кредиту та процентів та не спростовує доводи та надані позивачем докази в обґрунтування своєї позовної заяви.

Щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права при винесені оскаржуваного рішення, оскільки воно було винесено за відсутності відповідача без доказів належного його повідомлення про час та місце судового засідання, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права можу бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

При цьому п. 2 ч. 3 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Повідомлення сторони вважається неналежним, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце розгляду справи надіслано з порушенням вимог ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

У п. 12 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України»зазначається, що стороною не повідомленою належним чином про місце засідання суду, про що йдеться у пункті 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати сторону, стосовно якої судом першої інстанції не дотримано вимог статті 64 Господарського процесуального кодексу України (порушення провадження у справі).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач на виконання приписів ст. 56 Господарського процесуального кодексу України направив на адресу відповідача копію позовною заяви і доданих до неї документів, що підтверджується чеком «Укрпошти»та описом вкладення у цінний лист від 22.02.2012 року.

Ухвала суду про порушення провадження у справі від 23.02.2012 року була направлена сторонам у справі рекомендованим листом за адресами зазначеними у позовній заяві 23.02.2012 року та отримана відповідачем 02.03.2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Ухвалою суду першої інстанції від 12.03.2012 року розгляд справи відкладено, зокрема, у зв'язку із нез'явленням в судове засідання представника відповідача. Вказана ухвала також була направлена сторонам у справі рекомендованим листом 12.03.2012 року та отримана відповідачем 17.03.2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Ухвалою суду від 02.04.2012 року розгляд справи також було відкладено у зв'язку із нез'явленням в судове засідання представника відповідача та ненадання ним відзиву на позов. Вказана ухвала направлена сторонам у справі рекомендованим листом 02.04.2012 року.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції попереджав представників сторін, що в разі нез'явлення в судове засідання справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищевикладеного колегія суддів зазначає, що відповідач був повідомлений належним чином та обізнаний про те, що в господарському суді Сумської області розглядається справа про стягнення з нього заборгованості та за умови належного користування наданих йому прав та обов'язків, визначених статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, мав опікуватися щодо порядку розгляду такої справи.

Таким чином, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду не приймає доводи скаржника щодо того, що він не був обізнаний про розгляд справи 12.04.2012 року, на якому прийнято оскаржуване судове рішення, оскільки таке твердження спростовується матеріалами справи.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду Сумської області щодо стягнення з відповідача 334994,91 грн. заборгованості, в тому числі: 329738,00 грн. основного боргу по кредиту, 2225,28 грн. заборгованості за відсотками, 3031,63 грн. заборгованості зі сплати пені, 6934,52 грн. витрат по сплаті судового збору.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі. При прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах

справи доказам, тому рішення господарського суду Сумської області від 12.04.2012 року по справі №5021/269/12 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, то витрати відповідача зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до приписів ст. 44, 49, ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України не підлягають відшкодуванню з позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Хоружівка»залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 12.04.2012 року у справі №5021/269/12 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Пуль О.А.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Хачатрян В.С.

Повний текст постанови складено 12 червня 2012 року.