Постанова № 24723817, 11.06.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2012 р. Справа № 5023/945/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гончар Т. В., суддя Бабакова Л.М. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю б/н від 29.11.2011р.),

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1596Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 17.04.12 у справі № 5023/945/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренус Ревайвел", м. Обухів Київська обл.

до Приватного акціонерного товариства "Успіх-Східна Україна", м. Харків

про стягнення 65 407,83 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2012 р. позивач -ТОВ "Ренус Ревайвел", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача -ПАТ "Успіх-Східна Україна", на свою користь заборгованість у розмірі 65 407,83 грн. , з яких: 60 731,46 грн. основного боргу, 3 635,17 грн. пені, 703,58 грн. 3% річних, 337,62 грн. інфляційних за неналежне виконання умов договору на транспортно-експедиційне обслуговування № 254/11 від 05.06.2010р.. Крім того, просив судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17 квітня 2012 року у справі № 5023/945/12 (суддя Макаренко О.В.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Успіх-Східна Україна", м. Харків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренус-Ревайвел", м. Обухів 60 731,46 грн. основного боргу, 3 635,17 грн. пені, 703,58 грн. 3% річних, 337,62 грн. інфляційних та 1609,50 грн. судового збору.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 17 квітня 2012 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Ренус-Ревайвел" у задоволенні позовних вимог повністю. Посилається на те, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.

Вимоги та доводи апеляційної скарги заявник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення господарським судом було винесено за відсутності у судовому засідання представника відповідача, чим, відповідно, позбавлено його можливості надати суду свої заперечення та пояснення щодо необґрунтованості позовних вимог позивача. Тому, задовольнивши позовні вимоги без урахування тієї обставини, що відповідач не мав можливості надати свої докази та пояснення у справі, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті.

Крім того, позивачем не було надано достатніх доказів на підтвердження наявності у відповідача заборгованості за договором на транспортно-експедиційне обслуговування №254/11 від 05.07.2010 р. саме у розмірі 60 731, 46 грн., як то передбачено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України. Висновки місцевого господарського суду про правильність, наданих позивачем, розрахунків сум основного боргу, пені, 3% річних, інфляції, викладені в оскаржуваному рішенні, є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки вказані розрахунки є неправильними.

Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 4659 від 05.06.2012р.), а також у судовому засіданні, зазначає, що рішення господарського суду Харківської області від 17.04.12р. у справі № 5023/945/12 законне та обґрунтоване, прийняте з повним з'ясуванням обставин справи у їх сукупності. Тому, просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача (заявника апеляційної скарги) у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча відповідно до встановленого законодавством порядку, був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчать відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення, наявне в матеріалах справи.

Тому, враховуючи, що сторони були належними чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги по суті, відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиву на скаргу доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноваженого представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Матеріали справи свідчать та не заперечується сторонами, що 05.07.2010 р. між позивачем (експедитор) та відповідачем (замовник) було укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 254/11 (далі договір).

Пунктом 1.1. договору передбачено, що замовник доручає, а експедитор бере на себе зобов'язання організувати за рахунок замовника транспортно-експедиційне обслуговування щодо перевезення вантажів замовника в міжнародному сполученні.

Відповідно до п.п. 1.2., 1.3. договору перевезення здійснюється на підставі письмової заявки замовника, в якій вказуються умови перевезення, вид вантажу, вид транспорту, вартість послуг експедитора, а також інші умови, пов'язані з виконанням даного договору.

Пунктом 2.1.5. договору закріплене зобов'язання експедитора доставити вантаж заповідно до поданої заявки до пункту призначення і здати його вантажоодержувачу.

Пунктом 2.1.9. договору передбачено, що експедитор зобов'язаний надати замовнику за актом виконання доручення оригінал рахунку на сплату вартості послуг, оригінал акту виконаних робіт, оригінал ЦМР з позначкою вантажоодержувача про одержання вантажу.

У п. 2.3.4. договору замовник прийняв на себе зобов'язання своєчасно сплачувати послуги експедитора.

Згідно з п. 3.2. договору, вартість послуг експедитора, що надаються, вказується в заявці на перевезення.

Відповідно до 3.3. замовник перераховує грошові кошти відповідно до рахунків експедитора, виставлених на підставі заявок замовника, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок експедитора. Додаткові на кордоні при транспортуванні з\на України(у) оплачуються замовником за копією квитанції, оригінал якої додається до рахунку на перевезення.

Пунктом 3.4. договору сторони встановили, що замовник відшкодовує експедитору вартість витрат по обов'язковому страхуванню експедитором своєї відповідальності як суб'єкта перевезення небезпечних вантажів. Вказані витрати оплачуються на підставі виставленого рахунку з нарахуванням ПДВ.

Згідно з п. 3.5. договору рахунки експедитора передаються замовнику за допомогою, поштового (або кур'єрського) зв'язку.

Пунктом 3.6. встановлено, що всі рахунки експедитора замовник зобов'язаний сплатити в 10 -ти денний термін з дня виставлення експедитором рахунку.

Відповідно до п. 3.7. договору у разі виникнення додаткових витрат, пов'язаних із транспортно-експедиційним обслуговуванням, що виникли внаслідок неналежного виконання Замовником своїх зобов'язань чи інших обставин, котрі перебувають поза впливом експедитора, замовник зобов'язується сплатити їх експедитору протягом 10 календарних днів із дати виставлення рахунку.

Згідно з п.4.1 договору, даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2012р. Якщо жодна з сторін за один місяць до закінчення строку дії договору не повідомить іншу сторону в письмовій формі про розірвання договору, строк його дії буде автоматично пролонгується на один рік.

З матеріалів справи встановлена відсутність будь-яких заяв сторін про розірвання договору, а тому даний договір є дійсним і обов'язковим для виконання сторонами правочину.

На виконання умов договору № 254/11 від 05.07.2010 р., ТОВ "Ренус Ревайвел" надало ПАТ "Успіх-Східна Україна" транспортно-експедиційні послуги і доставило вантаж за заявками ПАТ «Успіх-Східна Україна» на перевезення вантажу з вартістю фрахту у заявці: б/н від 05.07.2011 р. з вартістю фрахту -22 500,00грн., з ПДВ; б/н від 05.08.2011 р. з вартістю фрахту -14 000,00 грн., в тому числі ПДВ; б/н від 19.08.2011 р. з вартістю фрахту - 900,00 Євро, з ПДВ; б/н від 21.09.2011р. з вартістю фрахту - 24 900,00 грн., з ПДВ, що підтверджується відмітками про одержання вантажу в ЦМР.

На виконання умов договору № 254/11 від 05.07.2010 р. (п. 2.1.9.), ТОВ "Ренус Ревайвел" були виставлені рахунки:

- від 12.07.2011 №РР - 0712/004 на суму 22500,00 грн. за надані згідно заявки б/н від 05.07.2011 послуги та відправлено 28.07.2011 замовнику за допомогою кур'єрського зв'язку разом з оригіналами ЦМР та акту здачі-приймання виконаних робіт, доказом чого є кур'єрська (вантажна) накладна № 11-9830-Е2.51і отримано ці документи замовником 01.08.2011р.. Факт отримання даних документів та погодження з наданими ТОВ "Ренус Ревайвел" на користь ПАТ "Успіх-Східна Україна" транспортно-експедиційнх послуг за цими документами також свідчить часткова оплата рахунку від 12.07.2011 № РР - 0712/004, а саме: 08.08.2011р. було оплачено надані послуги у розмірі -10 000,00 грн. та 09.11.2011р. - у розмірі 1 000,00 грн.;

- від 10.08.2011р. № РР - 0810/004 на суму 14000,00 грн. за надані згідно заявки б/н від 05.08.2011р. послуги та відправлено 09.09.2011р. змовнику за допомогою поштового зв'язку разом з оригіналами ЦМР та акту здачі-приймання визнаних робіт, доказом чого є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, за яким замовником отримано вищевказані документи 13.09.2011р. Акт здачі-приймання виконаних робіт було підписано ПАТ «Успіх-Східна Україна»та повернуто ТОВ «Ренус Ревайвел»;

- від 31.08.2011р. № РР - 0831/019 на суму 10331,46 грн. за надані згідно заявки б/н від 19.08.2011р. послуги та відправлено 21.09.2011р. Замовнику за допомогою поштового зв'язку разом з оригіналами ЦМР та акту здачі-приймання виконаних робіт, доказом чого є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Згідно вищезазначеного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення Замовником отримано вищевказані рахунок та акт здачі-приймання виконаних робіт 26.09.2011. Акт здачі-приймання виконаних робіт було підписано ПАТ «Успіх-Східна Україна»та повернуто ТОВ «Ренус Ревайвел»;

- від 26.09.2011р. № РР - 0926/003 на суму 24 900,00 грн. за надані згідно заявки б/н від 21.09.2011р. послуги та відправлено 18.10.2011р. замовнику за допомогою поштового зв'язку разом з оригіналами ЦМР та акту здачі-приймання виконаних робіт, доказом чого є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за яким замовником отримано вищевказані документи 21.10.2011. Акт здачі-приймання виконаних робіт було підписано ПАТ «Успіх-Східна Україна» та повернуто ТОВ «Ренус Ревайвел».

Судом першої інстанції з зазначених заявок вірно встановлено, що вартість фрахту була визначена у наступних розмірах: у заявці б/н від 05.07.2011 р. - 22500,00грн., з ПДВ; у заявці б/н від 05.08.2011 р. - 14000,00 грн., в тому числі ПДВ; у заявці б/н від 19.08.2011 р.- 900,00 Євро, з ПДВ; у заявці б/н від 21.09.2011р. - 24900,00 грн., з ПДВ.

У п. 3.1. договору сторони домовились, що вартість послуг та штрафні санкції, вказані в договорі або в заявках до нього в Євро-еквіваленті підлягають перерахунку в національну валюту на день виставлення рахунку за формулою: сума, що підлягає оплаті, вказана в Євро помножена на курс гривні до євро, відповідно до даних НБУ на дату виставлення рахунку дорівнює сумі, що підлягає оплаті в гривнях.

Враховуючи зазначене, вартість фрахту у заявці б/н від 19.08.2011 р. складає 10331,46грн., що еквівалентно 900 Євро - відповідно до курсу НБУ станом на 31.08.2011 р. (дата виставлення рахунку) з ПДВ. Загальна вартість наданих послуг відповідно до вище перелічених заявок складає 71 731,46 грн.

ПАТ "Успіх-Східна Україна" виставлені позивачем рахунки, а відповідно і надані позивачем послуги, оплатив лише частково -на загальну суму 11 000,00 грн., тому станом на час звернення ТОВ «Ренус Ревайвел»з позовною заявою, борг відповідача складає 60 731,46 грн.

09.12.2011р. ТОВ «Ренус Ревайвел»звернулося до ПАТ «Успіх-Східна Україна» з претензією №57 про сплату заборгованості за надані за договором № 254/11 від 05.07.2010 р. транспортно-експедиційні послуги в розмірі 60 731,46 грн. та нараховану пеню в сумі 1 790, 85 грн. протягом трьох банківських днів з моменту отримання претензії.

Як свідчать матеріали справи, претензія ТОВ «Ренус Ревайвел» залишена ПАТ «Успіх-Східна Україна»без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення ТОВ «Ренус Ревайвел»за захистом своїх порушених прав та інтересів до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Стаття 931 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 316 Господарського кодексу України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Стаття 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01 липня 2004 року № 1955-IV встановлює, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування, що встановлено ст.12 Закону.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що ТОВ «Ренус Ревайвел» свої зобов'язання з виконання умов договору № 254/11 від 05.07.2010 р. виконало належним чином, а саме надало відповідачу транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 71 731,46 грн., але ПАТ «Успіх-Східна Україна», у свою чергу, в порушення норм чинного законодавства та умов вказаного договору, за отримані від позивача транспортно-експедиційні послуги розрахувалось лише частково -в сумі 11 000,00грн., залишивши непогашену заборгованість у розмірі 60 731,46грн., доказів належної оплати за договором суду не надано, а тому така заборгованість стягнута з ПАТ «Успіх-Східна Україна»на користь ТОВ «Ренус Ревайвел» місцевим господарським судом цілком обґрунтовано та правомірно.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 3635,17 грн. пені, 703,58 грн. 3% річних та 337,62 грн. інфляційних втрат за порушення умов договору.

Стаття 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачає відповідальність клієнта за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Статтею 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України та статті 231 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платник коштів сплачує на користь їхнього одержувача за прострочення платежу, пеню в розмірі встановленому угодою сторін. Пунктом 3 Закону передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Разом з цим, в пункті 7.2. договору сторонами було передбачено, що у разі прострочення платежів, вказаних в п.п.3.1., 3.2. договору клієнт виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який начисляється пеня.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, з урахуванням вищезазначених приписів чинного законодавства у сукупності з умовами договору, також погоджується з висновками суду першої інстанції та відзначає, що у позовній заяві ТОВ «Ренус Ревайвел»розрахунок 3635,17 грн. пені, 703,58 грн. 3% річних та 337,62 грн. інфляційних втрат в заявлених сумах, здійснило виходячи з вартості договору, днів прострочення відповідачем виконання свого зобов'язання за договором, тобто, за який період нараховано штрафні санкції і розмір ставки НБУ, який діяв на період виникнення заборгованості, що узгоджується як з приписами вищенаведених норм матеріального права, так і умовами договору. Тому, суд не ставить під сумнів обґрунтованості цього розрахунку, який не спростовано належними доказами відповідачем у справі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що позивачем правомірно нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача 3635,17 грн. пені, 703,58 грн. 3% річних та 337,62 грн. інфляційних втрат, які суд першої інстанції задовольнив на підставі вимог чинного законодавства та матеріалів справи.

Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на те, що висновки господарського суду про правильність наданих позивачем розрахунків сум основного боргу, пені, 3% річних, інфляції, викладені в оскаржуваному рішенні є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки вказані розрахунки є неправильними, колегія суддів не приймає, оскільки у вдповідності ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, посилаючись на те, що розрахунки позивачем здійснено не вірно, відповідач не наводить власних та не конкретизує де саме ним виявлені помилки, тобто заперечення позбавлені обґрунтованої аргументації, відповідачем не надано відповідних контррозрахунків спірних сум, тому такі твердження ПАТ «Успіх-Східна Україна»колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними.

Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що місцевим господарським судом порушені його права на судовий захист у зв'язку з тим, що справу було розглянуто за відсутності представника відповідача, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи, які свідчать про те, що на момент прийняття рішення по справі - 17.04.2012р. відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, враховуючи наступне.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.02.2012 у справі №5023/945/12 було порушене провадження та призначене на 15.03.2012р. Дана ухвала суду була отримана уповноваженою особою відповідача 01.03.2012р. (а.с. 59).

У зв'язку з хворобою судді Макаренко О.В. повідомленням господарського суду Харківської області від 15.03.2012 було оголошено технічну перерву до 20.03.2012 р.

Відповідач у судове засідання 15.03.2012 не з'явився, відзиву не надав, хоча був належним чином повідомлений.

В судовому засіданні 20.03.2012 р. був присутній представник

відповідача за довіреністю б/н від 20.03.2012 ОСОБА_2 Однак, представник відповідача відзиву не надав та подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю часу для надання витребуваних судом документів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.03.2012 у справі було задоволено клопотання відповідача та відкладено розгляд справи на 03.04.2012 р.

В судове засідання, що відбулось 03.04.2012 представник відповідача також не з'явився та подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.04.2012 у справі № 5023/945/12 було задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, судове засідання було відкладено на 17.04.2012 р.

Проте, у судове засідання суду першої інстанції 17.04.2012 р. відповідач свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції враховує і те, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про розгляд його ж апеляційної скарги (повідомлення про вручення поштового відправлення -ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 07.05.2012р. (а.с. 118), не направив свого уповноваженого представника і до суду апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, Харківський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо можливості вирішити спір за наявними у справі матеріалами, що допускається статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням процесуальних строків розгляду справи, встановлених цим Кодексом.

В свою чергу, колегія суддів відзначає, що твердження відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права є хибним, оскільки підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції є, розгляд справи за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач про розгляд справи був повідомлений належним чином. Тобто, господарським судом Харківської області (як і судом апеляційної інстанції) виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами).

Проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими с. 22 Господарського процесуального кодексу України, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов'язком сторони, крім того, відповідач не опікувався результатом розгляду даного господарського спору (як і своєї ж апеляційної скарги), а відтак, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У контексті статті 1 Господарського процесуального кодексу України та статті 3 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідачем не надано жодного аргументованого правового доказу того, що позивач при укладенні спірного договору порушив вимоги чинного законодавства, а після його укладання не виконав свої зобов'язання щодо виконання умов цього договору.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що відповідач звернувшись з апеляційною скаргою, не довів яким чином його права і ким порушені, більше того, враховуючи, що він фактично отримав від позивача послуги, використав їх на свої потреби у своїй господарській діяльності, проте і до теперішнього часу не сплатив у повному обсязі послуги надані позивачем, ПАТ «Успіх-Східна Україна», всупереч приписам п.6 статті 3 Цивільного кодексу України, по відношенню до свого контрагента - ТОВ «Ренус Ревайвел», діє несправедливо та недобросовісно.

Враховуючи, що господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені всі обставини у справі, колегія суддів вважає, що ухвалене ним рішення від 17.04.2012р. у справі № 5023/945/12 є законним та всебічно обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги, вимоги якої викладені при довільному трактуванні норм чинного законодавства, без фактичної аргументації та розрахунків, колегія суддів не вбачає.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 17.04.2012р. у справі № 5023/945/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови підписано 11.06.2012 року.

Головуючий суддя Гончар Т. В.

Суддя Бабакова Л.М.

Суддя Істоміна О.А.