Постанова № 24723806, 13.06.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2012 р. Справа № 5023/155/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., судді Плахов О.В., Шутенко І.А.

при секретарі Деркач Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача - Левченко Р.В.

відповідача - Брагіна А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Мега Сейф", м. Київ (вх. №1181Х/2-5) на рішення господарського суду Харківської області від 23.02.12 у справі № 5023/155/12

за позовом ТОВ "Мега Сейф", м. Київ

до ПАТ "УкрСиббанк", м. Харків

про відсутність права та заборону вчиняти певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ТОВ "Мега Сейф", м. Київ звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - ПАТ "УкрСиббанк", м. Харків в якій просив суд:

- визнати відсутність права ПАТ "УкрСиббанк" звертати стягнення відповідно Договору іпотеки № 2005-302-К/К/З від 06.12.2005р. на майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м. Київ проспект Військовий, будинок 1, що належить ТОВ "Мега Сейф", до припинення провадження в справі про його банкрутство;

- заборонити ПАТ "УкрСиббанк" звертати стягнення на майно ТОВ "Мега Сейф" відповідно до умов Кредитного договору від 05.12.2005 р. № 2005-302-КУК та Договору іпотеки № 2005-302-К/К/З від 06.12.2005 р.

Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Яризько В.О.) від 23.02.2012 р. по справі № 5023/155/12 в задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване з посиланням на безпідставність та необґрунтованість заявленого позивачем позову.

Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що господарський суд при винесенні рішення порушив норми матеріального та процесуального права.

Зокрема позивач зазначає, що господарський суд при винесенні рішення безпідставно проігнорував його доводи стосовно того, що відповідач надіславши на адресу позивача листа № 30-11/21869 від 11.10.2011 р. та вимоги № 30-12/26008 від 24.11.2011 р. фактично розпочав процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки, що в даному випадку, на думку позивача, грубо суперечить вимогам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В судовому засіданні представник позивача підтримав позицію, викладену в апеляційній скарзі, просить її задовольнити.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що сам факт надсилання відповідачем позивачу вимоги в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку»не може свідчити про те, що відповідач розпочав процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки в даній вимозі міститься тільки вимога про усунення порушення щодо сплати заборгованості позивача за кредитним договором а також попередження про можливість звернення стягнення банком на предмет іпотеки.

Також відповідач зазначає, що звернення стягнення на предмет іпотеки є його правом, гарантованим ЦК України, Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про виконавче провадження», що не суперечить вимогам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

При цьому, відповідач також зазначає, що винесення рішення в межах даної справи на користь позивача означає фактичну заборону відповідачу на звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, що є порушенням норм чинного Законодавства України, зокрема ст. 124 Конституції України.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу, просить в її задоволенні відмовити.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, між АКІБ "УкрСиббанк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк") (банк, відповідач) та ТОВ "Мега Сейф" (позивач, позичальник) був укладений кредитний договір № 2005-302-К/К, відповідно до умов якого банк надає грошові кошти позичальнику у розмірі 3800000 доларів США, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

06.12.2005р. в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 2005-302-К/К від 05.12.2005 р., між позивачем та відповідачем був укладений договір іпотеки № 2005-302-К/К/З, за умовами якого позивач передав в іпотеку майновий комплекс, розташований за адресою: м. Київ, проїзд Військовий, 1.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.02.2010 р. порушено провадження у справі № 44/101-6 про банкрутство ТОВ "Мега Сейф" (код ЄДРПОУ 30437330).

24.04.2010 р. у газеті "Урядовий кур'єр" № 76 було опубліковано оголошення про порушення справи № 44/101-6 про банкрутство ТОВ "Мега Сейф" (далі - Боржник).

На підставі опублікованого оголошення ПАТ "УкрСиббанк" подано до господарського суду м. Києва заяву з конкурсними вимогами (в тому числі вимогами, які виникли до порушення справи про банкрутство та строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство) до ТОВ "Мега Сейф", а саме щодо включення до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Мега Сейф" грошових вимог ПАТ "УкрСиббанк" в розмірі 2120872,50 доларів США (2100000,00 доларів США - заборгованість за кредитом, 20872,50 доларів США - заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом) та 39836,86 грн. - пені за порушення строків повернення кредиту та відсотків.

За результатами розгляду вищевказаних грошових вимог ТОВ "Мега Сейф" визнало конкурсні вимоги (в тому числі вимоги, які виникли до порушення справи про банкрутство та строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутства) в розмірі 2001211,88 доларів США (еквівалентно 16012096,50 грн. станом на 04.02.2010р.), які розпорядником майна включені до реєстру вимог кредиторів. Акт про результати розгляду грошових вимог направлено на адресу господарського суду м. Києва та ПАТ "УкрСиббанк".

Таким чином, ПАТ «УкрСиббанк» визнано конкурсним кредитором ТОВ «Мега Сейф»з грошовими вимогами, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство.

ПАТ "УкрСиббанк" звернувся до позивача з листом від 11.10.2011 р. за № 30-11/21869, в якому зазначив про наявність заборгованості позивача за кредитним договором № 2005-302-К/К від 05.12.2005р. у розмірі 997500,00 доларів США, та повідомив, що в разі ухилення позивача від виконання своїх зобов'язань банком будуть вживатись дії щодо примусового стягнення заборгованості, в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

На даний лист позивачем надана відповідь № 73 від 27.10.2011р. про те, що на заборгованість за кредитним договором № 2005-302-К/К від 05.12.2005р. у розмірі 997500,00 доларів США розповсюджується дія мораторію.

Крім того, ПАТ "УкрСиббанк" направлено на адресу позивача вимогу в порядку ст. 35 Закону України "Про іпотеку" від 24.11.2011р. за № 30-12/26008 щодо усунення порушень вимог Кредитного договору від 05.12.2005р. № 2005-302-К/К, а саме сплати поточних вимог в розмірі 1 045 000 (один мільйон сорок п'ять тисяч) доларів США по кредиту.

У вказаній вимозі ПАТ "УкрСиббанк" в порядку ст. 35 Закону України "Про іпотеку" попереджає, що в разі не сплати вищевказаних поточних вимог зверне стягнення на предмет іпотеки.

Позивачем надана відповідь № 84 від 12.12.2011р. про те, що на стягнення заборгованості у розмірі 1 045 000 (один мільйон сорок п'ять тисяч) доларів США, яка є тілом кредиту за Кредитним договором від 05.12.2005р. № 2005-302-К/К, розповсюджується дія мораторію.

Позивач при зверненні до господарського суду вважає, що звернення відповідачем стягнення на предмет іпотеки грубо порушує його права, оскільки такі дії відповідача суперечить вимогам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", т. я. вважає частку заборгованості, яка виникла за Кредитним договором від 05.12.2005р. № 2005-302-К/К поточною заборгованість в той час, коли така заборгованість є за своєю природою конкурсною та повинна погашатись в межах справи про банкрутство позивача.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення про відмову в задоволенні позову крім іншого виходив з того, що позивач фактично заявив позовні вимоги на майбутнє, що не передбачено нормами діючого законодавства, оскільки він може звернутись до суду за захистом своїх вже порушених прав, тобто в разі вжиття відповідачем конкретних заходів, спрямованих на звернення стягнення на предмети іпотеки.

Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим, є підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 6 ст. З Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

За приписами ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Господарський суд, зазначаючи про право відповідача на задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки при цьому не надав належної правової оцінки тому факту, що ухвалою господарського суду м. Києва ухвалою господарського суду м. Києва від 04.02.2010 р. порушено провадження у справі № 44/101-6 про банкрутство ТОВ "Мега Сейф" (код ЄДРПОУ 30437330) та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України.

При цьому, Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" слід розглядати як законодавчий акт, що містить спеціальні норми, які мають пріоритет по відношенню до норм загальних щодо регулювання порядку провадження у справах про банкрутство, відновлення платоспроможності боржника, визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, укладення мирової угоди між боржником та кредиторами, задоволення вимог кредиторів тощо (п. 2 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 № 04-5/1193Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Таким чином, вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки повинні розглядатися з урахуванням факту порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Мега Сейф", тобто з урахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", як спеціального нормативно-правового акту, яка регулює порядок задоволення вимог кредиторів в процесі банкрутства боржника, та який, за таких обставин, має пріоритет в застосуванні переважно Законом України "Про іпотеку".

В пунктах 1.1-1.2 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 № 04-5/1193 Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зокрема зазначено, що введення передбаченого Законом особливого порядку, спрямованого на відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, та застосування ліквідаційної процедури має на меті задоволення вимог кредиторів (повне або часткове). При цьому, наслідки порушення провадження у справі про банкрутство впливають на права та обов'язки усіх кредиторів боржника. Підставою для введення такого порядку є стан неплатоспроможності боржника, який встановлюється судом за наявності передбачених Законом ознак. Встановлення в Законі особливого порядку задоволення майнових вимог кредиторів не припускає задоволення цих вимог в індивідуальному порядку (оскільки статтею 12 Закону передбачено введення мораторію на задоволення вимог кредиторів одночасно з порушенням провадження у справі), а спрямоване на забезпечення визначеності об'єму його майна протягом усієї процедури банкрутства, створення необхідних умов як для подолання неплатоспроможності боржника, так і для більш повного задоволення вимог кредиторів, що проявляється у забезпеченні усіх кредиторів рівними правовими можливостями при задоволенні їх вимог, реалізації їх прав і законних інтересів, забезпеченні конституційного принципу рівності усіх перед законом, у тому числі й в умовах, коли майна боржника недостатньо для повного задоволення усіх вимог кредиторів. За таких умов у справі про банкрутство вирішується завдання справедливого і пропорційного розподілу серед кредиторів майнової (конкурсної) маси боржника. Отже, господарські суди не повинні допускати під час провадження у справі про банкрутство індивідуального задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна боржника, яке входить до конкурсної маси, як такого, що порушує права і законні інтереси інших кредиторів та учасників провадження у справі про банкрутство і суперечить встановленому законом спеціальному регулюванню. Виключення з цього правила можуть бути встановлені лише самим Законом, зокрема у разі задоволення вимог поточних кредиторів, вимог щодо оплати (стягнення) заробітної плати та інших вимог, на які не розповсюджується дія мораторію.

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містить виключень стосовно можливості задоволення вимог кредиторів до боржника в індивідуальному порядку, зокрема в порядку визначеному законом України „Про іпотеку" (в т.ч. в позовному провадженні) окремо від справи про банкрутство боржника.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію;

Згідно з вимогами ст. 12 цього ж Закону, Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Мораторій на задоволення вимог кредиторів застосовується до вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, що виникли у зв'язку з відмовою боржника від виконання зобов'язань, у порядку, передбаченому частиною десятою статті 17 цього Закону.

Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону. Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Проте, з отриманого ТОВ «Мега Сейф»від ПАТ «УкрСиббанк»листа №30-11/21869 від 11.10.2011 р. та вимоги (повідомлення) від 24.11.2011р. № 30-12/26008 щодо усунення порушень вимог Кредитного договору від 05.12.2005 р. № 2005-302-КЖ по погашенню кредиту у розмірі 1 045 000,00 доларів США вбачається, що ПАТ «УкрСиббанк»попереджає ТОВ «Мега Сейф»про наступне звернення стягнення в порядку ст. 35 Закону України «Про Іпотеку»на предмет іпотеки згідно Договору іпотеки № 2005-302-К/К/З від 06.12.2005р. у тридцятиденний строк в разі невиконання ТОВ «Мега Сейф»вимог банку щодо усунення порушень умов кредитного договору. Зазначені вимоги банку суперечать вищевказаним положенням Закону.

Разом з тим, необхідність надіслання такої вимоги встановлена статтею 35 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Обставина надіслання даної вимоги свідчить про те, що ПАТ «УкрСиббанк» розпочало процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки та про невідворотність такого звернення стягнення. Дана обставина повністю підтверджена наявними в матеріалах справи доказами, відповідні наміри фактично не спростовуються відповідачем. За своїм змістом вимога (попередження) є не лише зверненням підприємства у вузькому розумінні, а юридично значимою дією - початком процедури звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вказане спростовує висновки господарського суду про те, що позивачем фактично заявлено позовні вимоги на майбутнє.

Крім того, відповідно до вимог ст. 1 Господарського кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 ГПК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються в тому числі шляхом визнання наявності або відсутності прав.

До того ж, відповідно до ч. 15 ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону.

Відповідно до вимог ст. 14 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Як вже було зазначено вище, 24.04.2010 р. у газеті «Урядовий кур'єр»за № 76 було опубліковано оголошення про порушення справи № 44/101-6 про банкрутство ТОВ «Мега Сейф».

На підставі опублікованого оголошення ПАТ «УкрСиббанк»подано до Господарського суду м. Києва заяву з конкурсними вимогами (в тому числі вимогами, які виникли до порушення справи про банкрутство та строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство) до ТОВ «Мега Сейф».

За результатами розгляду вищевказаних грошових вимог ТОВ «Мега Сейф» визнало конкурсні вимоги (в тому числі вимоги, які виникли до порушення справи про банкрутство та строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство).

Таким чином ПАТ «УкрСиббанк» визнано конкурсним кредитором ТОВ «Мега Сейф» з грошовими вимогами, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство.

Вимоги ПАТ «УкрСиббанк» повністю забезпечені іпотекою.

При цьому, задоволення вимог кредиторів, забезпечених заставою (іпотекою), має здійснюватись за правилами, встановленими Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Водночас Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»встановлює чіткі гарантії прав кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника.

Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство в першу чергу задовольняються вимоги забезпечені заставою.

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» майно боржника, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Задоволення, отримане кредитором внаслідок таких дій боржника, може бути стягнуто з такого кредитора як безпідставно отримане.

Зазначене спростовує доводи відповідача про те, що визнання в нього відсутнім права на звернення стягнення на предмет іпотеки порушить його права, як іпотекодержателя та кредитора позивача за відповідним кредитним договором.

Таким чином, вищевказане свідчить про те, що задоволення кредиторських вимог відповідача повинно відбуватися з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», тоді як початок процедури звернення стягнення в порядку, визначеному Законом України «Про іпотеку», в т.ч. шляхом надсиланням на адресу відповідної вимоги в порядку ст. 35 Зазначеного Закону є таким, що суперечить вимогам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Крім цього, як зазначає позивач та не заперечує відповідач, після порушення справи про банкротство Позивач належним чином та у відповідності з вимогами чинного законодавства з питань банкрутства сплачує Відповідачу поточну заборгованість у вигляді відсотків за користування кредитом.

Посилання відповідача на те, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав у вигляді визнання права відсутнім не передбачений визначеним ст. 16 ЦК України способам захисту цивільних прав колегія суддів до уваги не приймає, оскільки ч. 2 п. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Зазначеним обставинам суд першої інстанції належної правової оцінки не надав, що призвело до прийняття ним неправильного рішення, яке, як наслідок, підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову, визнання відсутнім права ПАТ "УкрСиббанк" звертати стягнення відповідно Договору іпотеки № 2005-302-К/К/З від 06.12.2005р. на майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м. Київ проспект Військовий, будинок 1, що належить ТОВ "Мега Сейф", до припинення провадження в справі про його банкрутство та заборони ПАТ "УкрСиббанк" звертати стягнення на майно ТОВ "Мега Сейф" відповідно до умов Кредитного договору від 05.12.2005 р. № 2005-302-КУК та Договору іпотеки № 2005-302-К/К/З від 06.12.2005 р.

З урахуванням вимог ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1004 грн. судового збору за подання позову та 536,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Мега Сейф", м. Київ задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 23.02.12 р. по справі № 5023/155/12 скасувати, та прийняти нове рішення яким позов задовольнити.

- визнати відсутність права Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (адреса: м. Харків, пр-т Московський, 60; код ЄДРПОУ 09807750) звертати стягнення відповідно Договору іпотеки № 2005-302-К/К/З від 06.12.2005р. на майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м. Київ проспект Військовий, будинок 1, що належить Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Сейф" (адреса: м. Київ, Військовий проїзд, 1; код ЄДРПОУ 30437330), до припинення провадження в справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Сейф" (адреса: м. Київ, Військовий проїзд, 1; код ЄДРПОУ 30437330);

- заборонити Публічному акціонерному товариству "УкрСиббанк" (адреса: м. Харків, пр-т Московський, 60; код ЄДРПОУ 09807750) звертати стягнення на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Сейф" (адреса: м. Київ, Військовий проїзд, 1; код ЄДРПОУ 30437330) відповідно до умов Кредитного договору від 05.12.2005 р. № 2005-302-КУК та Договору іпотеки № 2005-302-К/К/З від 06.12.2005 р. до припинення провадження в справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Сейф" (адреса: м. Київ, Військовий проїзд, 1; код ЄДРПОУ 30437330);

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (адреса: м. Харків, пр-т Московський, 60; код ЄДРПОУ 09807750) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Сейф" (адреса: м. Київ, Військовий проїзд, 1; код ЄДРПОУ 30437330) 1004 грн. судового збору за подання позову та 536,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 13.06.2012 р.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

судді Плахов О.В.

Шутенко І.А.