Постанова № 24723802, 08.06.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2012 р. Справа № 5023/1315/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гончар Т. В., суддя Афанасьєв В.В. , суддя Гетьман Р.А.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 19.05.2010 р.,

відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю №1722 від 02.04.2012 р., ОСОБА_3 за довіреністю №2625 від 12.07.2011 р., ОСОБА_4 за довіреністю б/н від 01.01.2012 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" (вх. № 1499Х/3-12 від 25.04.12) на рішення господарського суду Харківської області від 02.04.12 р. у справі № 5023/1315/12

за позовом Приватного підприємства "Альфа-Транс", смт. Васищеве Харківського району Харківської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка", смт. Васищеве Харківського району Харківської області

про стягнення коштів в сумі 87 400,00 грн.,

ВСТАНОВИЛА :

В березні 2012 р. Приватне підприємство "Альфа-Транс" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" суму належних до сплати платежів відповідно до умов договору про транспортне експедиторське обслуговування та організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом від 02.01.2011 р. №ОМ1/296-Н в розмірі 87 400,00 грн., а також понесені ним витрати по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.04.2012 р. у справі № 5023/1315/12 (суддя Лаврова Л.С.) позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" на користь Приватного підприємства "Альфа-Транс" 87 400,00 грн. основного боргу та 1748,00 грн. судового збору.

Рішення мотивоване тим, що позовні вимоги Приватного підприємства "Альфа-Транс" обґрунтовані та доведені належними доказами, а з боку відповідача не було надано жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 02.04.2012 р. у даній справі скасувати в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Альфа-Транс" відмовити повністю, судові витрати покласти на позивача.

Вимоги апеляційної скарги відповідач обґрунтовує тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи, висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи, порушені норми матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідач стверджує, що позивачем не доведена обставина узгодження сторонами такої істотної умови договору як ціна, тобто вартість транспортно-експедиційного обслуговування та організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, що додані до матеріалів справи акти про надання транспортно-експедиційних послуг за оскаржуваним договором з цієї підстави не підписані уповноваженою особою замовника. Разом з тим, на його думку, господарським судом даним обставинам не було надано правової оцінки.

В письмових поясненнях до апеляційної скарги (вх. №4573 від 05.06.12) скаржник зазначає про те, що експедитором (позивачем у справі) були штучно завищені ціни за надання послуг з організації перевезень товарів з однаковими умовами, вказаними в заявках, а саме: за тим самим маршрутом, з тими ж самими вимогами до транспортних засобів, з тим самим видом вантажу -запчастинами, з тим самим вантажовідправником, тим самим місцем прибуття та місцем вивантаження товару, та вказує, що з таких підстав запропоновані позивачем ціни не могли бути та не були погоджені відповідачем.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" (вх. №4576 від 05.06.12), в якому проти вимог апеляційної скарги заперечує, оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим, прийнятим у відповідності до норм матеріального і процесуального права, а апеляційну скаргу - безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, тому просить рішенням господарського суду Харківської області від 02.04.2012 р. у даній справі залишити без змін.

Так, позивач, зокрема, зазначає, що доказом надання ним послуг відповідачеві за спірним договором свідчать міжнародні товарно-транспортні накладні, а дії відповідача по отриманню вантажу за міжнародними товарно-транспортними накладними та розмитнення вантажу є підтвердженням того, що спірні заявки були прийняті відповідачем до виконання.

До того ж, позивач вказує на те, що у випадку незгоди відповідача з цінами за надання послуг з організації перевезень вантажів, виставлених експедитором в заявках, замовник відповідно до ст. 931 ЦК України повинен виплатити експедитору розумну плату, чого відповідач також не зробив.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, письмових поясненнях до апеляційної скарги, у відзиві на скаргу доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у справі 02.01.2011 р. було укладено договір №ОМ1/296-Н про транспортне експедиторське обслуговування та організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до п.1.1. позивач зобов'язався за плату і за рахунок відповідача організувати перевезення вантажу, укладати від свого імені договори про надання транспортних послуг з перевезення вантажу відповідача автомобільним транспортом в міжнародному сполученні по договірних цінах, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався сплатити позивачу вартість перевезення для можливості подальшого розрахунку з третіми особами, залученими до виконання умов договору транспортного експедирування (п.3.1.6).

Згідно з п. 1.2 договору сумою комісійної винагороди позивача є різниця між сумою, отриманою від відповідача, та сумою, фактично сплаченою перевізнику.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що організація перевезення вантажу відбувається на підставі узгоджених заявок, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.5.1 розмір оплати послуг експедитора фіксується в заявці.

Згідно з п. 5.2 договору одночасно з рахунком замовнику направляється оригінал товарно-транспортної накладної та акт виконаних робіт.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що оплата послуг відбувається впродовж 10 банківських днів після отримання документів, які вказані в пункті 5.2. договору.

Місцевим господарським судом встановлено, що між сторонами було узгоджено заявки про надання транспортно-експедиторських послуг в міжнародному сполученні до договору про організацію перевезення вантажу за зазначеними в цих заявках маршрутами на загальну вартість послуг 87 400,00 грн. -заявки підписані представниками сторін та засвідчені їх печатками (а.с.17, 24, 31, 38, 45, 52, 59).

Надання позивачем послуг з організації перевезення вантажу за договором підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR): №808036, №035880, №026082, (ВХ5282АС/ВХ4248ХТ), №875913, №071293, №0014065, копії яких долучені до матеріалів справи (а.с. 23, 30, 37, 44, 51, 58, 65).

Згідно зі статтею 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 (Закон України № 57-\/ Про приєднання від 01.08.2006 р.) договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка в силу ч. 1 зазначеної статті є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

На виконання п. 5.2 договору експедитор (позивач) 06.02.2012 р. надіслав замовнику (відповідачу) оригінали наступних документів: рахунків-фактур, міжнародних товарно-транспортних накладних, податкових накладних, актів про надання транспортних послуг та актів про організацію транспортно-експедиційних послуг за договором №ОМ1/296-Н від 02.01.2011 р., що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку №1616.(а.с.71-75). У супровідному листі від 06.02.2012 р. на відправлення зазначених документів позивач просив відповідача підписати акти про надання транспортних послуг та актів про організацію транспортно-експедиційних послуг на надіслати один примірник актів на адресу експедитора.

Про отримання відповідачем зазначених документів свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення з підписом уповноваженої особи, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.76).

Однак, відповідач в порушення вимог п.5.3 договору впродовж 10 банківських днів після отримання документів оплату послуг, наданих позивачем, у розмірі 87400,00 грн. не здійснив, актів про надання транспортних послуг та актів про організацію транспортно-експедиційних послуг не підписав.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу б/н від 27.02.2012 р. та претензію від 01.03.2012 р. б/н про перерахування на рахунок позивача 87400,00 грн. боргу на виконання вимог договору №ОМ1/296-Н від 02.01.2011р. Відповідач вимогу та претензію позивача отримав, що підтверджується відповідними повідомленнями про вручення поштових відправлень від 06.03.2012 р., але залишив їх без відповіді та без задоволення (а.с.77-80, 93-97).

Таким чином, відповідач вимоги позивача не виконав, жодного доказу на спростування заборгованості перед позивачем суду не надав.

Оскільки відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором про транспортне експедиторське обслуговування та організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом від 02.01.2011 р. №ОМ1/296-Н, у нього перед позивачем виникла заборгованість за надані послуги у розмірі 87400,00 грн., не сплачена на час розгляду справи.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, ст.173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Спірний договір є договором транспортного експедирування, що підпадає під правове регулювання глави 65 Цивільного кодексу України (ст. ст. 929 - 935 ЦК України).

Відповідно до ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 (Закон України № 57-\/ Про приєднання від 01.08.2006 р.) договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка в силу ч. 1 зазначеної статті є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом (міжнародними товарно-транспортними накладними СМЕ) або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

В результаті аналізу матеріалів справи та пояснень, наданих представниками сторін в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, колегія суддів, зокрема, вказує на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які обґрунтовані документально заперечення відповідача стосовно того, що заявки з боку замовника підписані не уповноваженою на це особою. Отже, під час провадження у справі в суді першої інстанції - до розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції - відповідач своєї незгоди з підписання заявок не висловлював.

Також відповідач не заперечував і факт отримання ним від позивача послуг з транспортної експедиції його вантажів та отримання вантажів від контрагентів, що підтверджується діями відповідача по отриманню вантажу за міжнародними товарно-транспортними накладними та розмитненню вантажу. При цьому жодних претензій щодо фактично спожитих за договором послуг, їх обсягу, кількості, якості відповідач не заявляв.

За змістом ст. 241 ЦК України правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Матеріалами справи підтверджено фактичне схвалення і заявок, і договору, і актів виконаних робіт шляхом прийняття вантажу та відсутності претензій стосовно спожитих послуг експедитора, наданих за договором з транспортно-експедиційного обслуговування та організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 02.01.2011 р.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції скаржником не було спростовано, що документи, копії яких позивач надав до матеріалів справи на підтвердження позовних вимог, не відповідають дійсним відносинам між сторонами та суперечать висновкам місцевого господарського суду стосовно виконання позивачем своїх зобов'язань за вказаним договором.

Разом з тим, представники заявника скарги підтвердили, що вантаж було отримано за 7 (сіма) заявками від семи перевізників. Безпосередньо з перевізниками у відповідача відносини були відсутні, послуги з перевезення вантажу відповідач не оплачував, отже, розрахунки з перевізником здійснював експедитор.

Представники відповідача також повідомили, що відповідачем на адресу позивача була направлена відповідь на претензію та повідомлення щодо оплати послуг за договором з транспортно-експедиційного обслуговування та організації перевезень вантажів від 02.01.2011 р. за підписом директора ОСОБА_5 про те, що, на їх думку, сторонами за вказаним договором не досягнуто згоди щодо вартості транспортно-експедиційного обслуговування та організації перевезень вантажів, оскільки відсутні узгоджені уповноваженими особами за договором заявки на такі перевезення, але колегією суддів було встановлено, що вказана відповідь була направлена позивачу 05.04.2012 р., тобто в той час, коли Приватне підприємство "Альфа-Транс" вже звернулось з позовом до господарського суду та справа призначена до розгляду на 02.04.2012 р.

Також в суді апеляційної інстанції було встановлено з пояснень представників сторін, що відповідач надавав до податкових органів дані про здійснення перевезень вантажів за спірним договором.

В апеляційній скарзі скаржник вказував на штучне завищення експедитором цін за надання послуг, вказаних в заявках. При з'ясуванні колегією суддів наявності з боку відповідача фактів письмових звернень до позивача з метою погодження між сторонами розбіжностей в ціні представники сторін підтвердили відсутність таких дій з боку відповідача до звернення експедитора з позовом до господарського суду. Не надходили пропозиції позивачу з боку відповідача і про сплату розумної ціни згідно зі ст. 931 ЦК України, хоча в судовому засіданні представники відповідачів зазначали про встановлення експертом базової ціни на дані послуги.

Враховуючи зазначене та те, що сторони не звертались до суду з позовом про визнання спірного договору недійсним, а отже, в судовому порядку він не визнаний недійсним, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення вимог Приватного підприємства "Альфа-Транс" в повному обсязі.

Стосовно заяви представників відповідача в суді апеляційної інстанції про задоволення місцевим господарським судом клопотання (вх. №6834 від 30.03.2012 р.) про розгляд справи за відсутності його представника, нібито помилково поданого відповідачем до суду та невірно витлумаченого судом, колегія суддів відхиляє її та зазначає про те, що згідно зі ст. 22 ГПК України участь в господарських засіданнях, подання доказів, участь у дослідженні доказів та інше є правом сторони, тому господарський суд, вважаючи за доцільне задовольнити клопотання відповідача та розглянути справу за відсутності представника сторони за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України, діяв у відповідності до норм чинного законодавства.

Ст.43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи 0 їх сукупності, керуючись законом.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що твердження, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, а господарський суд Харківської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 02.04.2012 р. . у справі №5023/1315/12 відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка", смт. Васищеве Харківського району Харківської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 04.02.2012 р. у справі №5023/1315/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 11.06.2012 р.

Головуючий суддя Гончар Т. В.

Суддя Афанасьєв В.В.

Суддя Гетьман Р.А.