Рішення № 24723618, 05.06.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2012 р. Справа № 5023/1773/12

вх. № 1773/12

Суддя господарського суду Доленчук Д. О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 1 від 01.01.2012 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Павлоградзернопродукт", с. Варварівка

до ТОВ "ТД "Пересічанський МЕЗ", м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Павлоградзернопродукт» (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Пересічанський МЕЗ» (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь вартості неоплаченого товару за договором поставки № 081211/1-П від 08 грудня 2011 року у розмірі 169728,71 грн., процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 7110,81 грн., пені 36457,49 грн., всього - 213297,01 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області по справі від 13.04.2012 р. було порушено провадження у справі. Розгляд справи було призначено на 22.05.2012 р. о 12:15.

Розпорядженням Керівника апарату господарського суду Харківської області Лахмана М.В. від 21.05.2012 р. № 433 був призначений у справі № 5023/1773/12 повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з обранням на посаду судді Харківського апеляційного господарського суду судді Потапенко В.І. Згідно витягу з автоматизованої системи документообігу суду від 21.05.2012 р. по справі № 5023/1773/12 справу призначено для розгляду судді Доленчуку Д.О.

Як зазначено в абз. 4 п. 3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" заново розгляд справи починається в разі зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу), а отже, спочатку починається й перебіг строку вирішення спору. Таким чином з 21.05.2012 р. розгляд справи почався заново й спочатку почався перебіг двох місячного строку вирішення спору по справі.

Представники сторін до початку судового засідання призначеного на 22.05.2012 р., через канцелярію господарського суду 22.05.2012 р. за вх. № Д518/12, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, яка судом була задоволена.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 22.05.2012 р. за вх. № 10646, надав документи згідно супровідного листа, які господарським судом залучені до матеріалів справи.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 22.05.2012 р. за вх. № 5447, надав клопотання про залучення до матеріалів справи документів вказаних в клопотання, яке господарським судом було задоволено та надані документи залучені до матеріалів справи.

Позивач, через канцелярію господарського суду 22.05.2012 р. за вх. № 5449, надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка судом була залучена до матеріалів справи.

Позивач, через канцелярію господарського суду 22.05.2012 р. за вх. № 5448, надав клопотання про повернення судового збору у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог, яке судом залучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні призначеному на 22.05.2012 року була оголошена перерва до 05.06.2012 року о 09:30.

Представник позивача до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 05.06.2012 р. за вх. № Д571/12, надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином, в судове засідання його представник не з'явився, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні не наполягав на прийнятті до розгляду заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку з чим суд вважав за необхідне відмовити в прийнятті до розгляду заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Оскільки судом було відмовлено в прийнятті до розгляду заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, господарський суд вважав за необхідне відмовити в задоволенні клопотання позивача про повернення судового збору у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог.

Сторони, через канцелярію господарського суду 22.05.2012 р. за вх. № 5535, надали заяву про затвердження мирової угоди по справі з мировою угодою, яка судом залучена до матеріалів справи.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 05.06.2012 р. за вх. № 11072, надав заяву про відмову від заяви про затвердження мирової угоди, яка господарським судом залучається до матеріалів справи.

Враховуючи те, що представником позивача була подана до суду заява про відмову від заяви про затвердження мирової угоди, господарський суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні заяви сторін про затвердження мирової угоди по справі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в частині стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 7110,81 грн. та пені 36457,49 грн.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

08 грудня 2011 року між постачальником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Павлоградзернопродукт» (позивач) та покупцем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Пересічанський МЕЗ» (відповідач) був укладений договір поставки товару № 081211/1-П (далі - договір).

Відповідно до умов договору, позивач зобов'язувався здійснювати відповідачу поставки товару: насіння соняшника врожаю 2011 року загальною кількістю 600 тон +/-5% у строк до 31.12.2011 року, а відповідач - сплатити позивачу вартість поставленого товару у сумі 2264400,00 грн. +/-5%.

На виконання умов договору позивач здійснив поставки товару наступним чином:

08.12.2011 р. - 61,448 т. (видаткова накладна №РН-0000544);

09.12.2011 р. - 172,078 т. (видаткова накладна №РН-0000547);

10.12.2011 р. - 247,744 т. (видаткова накладна №РН-0000548);

12.12.2011 р. - 64,284 т. (видаткова накладна №РН-0000550);

13.12.2011 р. - 68,623 т. (видаткова накладна №РН-0000553).

Загалом було поставлено позивачем відповідачу 614,177 т. товару вартістю 2317904,01 грн. Товар був отриманий представником позивача - ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності № 689 від 09.12.2011 р.

У свою чергу позивач здійснив оплату за поставлений товар наступним чином:

23.12.2011 р. - 1298175,30 грн. (платіжне доручення № 251 від 23.12.2012 року);

16.01.2012 р. - 10 000,00 грн. (платіжне доручення № 1375 від 16.01.2012 року);

19.01.2012 р. - 40 000,00 грн. (платіжне доручення № 1417 від 19.01.2012 року);

20.01.2012 р. - 50 000,00 грн. (платіжне доручення № 383 від 20.01.2012 року);

23.01.2012 р. - 30 000,00 грн. (платіжне доручення № 1449 від 23.01.2012 року);

25.01.2012 р. - 30 000,00 грн. (платіжне доручення № 416 від 25.01.2012 року);

26.01.2012 р. - 40 000,00 грн. (платіжне доручення № 1479 від 26.01.2012 року);

02.02.2012 р. - 20 000,00 грн. (платіжне доручення № 448 від 02.02.2012 року);

10.02.2012 р. - 30 000,00 грн. (платіжне доручення № 1589 від 10.02.2012 року);

13.02.2012 р. - 20 000,00 грн. (платіжне доручення № 1604 від 13.02.2012 року);

14.02.2012 р. - 30 000,00 грн. (платіжне доручення № 1629 від 14.02.2012 року);

15.02.2012 р. - 20 000,00 грн. (платіжне доручення № 1655 від 15.02.2012 року);

16.02.2012 р. - 20 000,00 грн. (платіжне доручення № 1682 від 16.02.2012 року);

17.02.2012 р. - 60 000,00 грн. (платіжне доручення № 1716 від 17.02.2012 року);

22.02.2012 р. - 20 000,00 грн. (платіжне доручення № 510 від 22.02.2012 року);

28.02.2012 р. - 80 000,00 грн. (платіжне доручення № 1774 від 28.02.2012 року);

01.03.2012 р. - 100000,00 грн. (платіжне доручення № 1795 від 01.03.2012 року);

06.03.2012 р. - 200000,00 грн. (платіжне доручення № 587 від 06.03.2012 року);

13.03.2012 р. - 50 000,00 грн. (платіжне доручення № 606 від 13.03.2012 року).

Загалом за договором відповідачем було сплачено позивачу 2148175,30 грн., у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складала 169728,71 грн.

31 березня 2012 року між ТОВ «Торговий дім «Пересічанський МЕЗ» та ТОВ «Павлоградзернопродукт» було підписано угоду про залік зустрічних однорідних вимог за договором поставки товару № 081211/1-П від 08 грудня 2011 року на суму 19728,70 грн. Відповідно до даної угоди, залишок боргу відповідача перед позивачем склав 150000,01 грн.

26 квітня 2012 року ТОВ «Торговий дім «Пересічанський МЕЗ» згідно платіжного доручення № 650 було сплачено позивачу за договором № 081211/1-П від 08 грудня 2011 року зазначену вище суму боргу.

За таких обставин господарський суд прийшов до висновку, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача вартості неоплаченого товару за договором у розмірі 169728,71 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1. ч.1. ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вищевикладене та умови п.6.2. договору щодо нарахування пені, господарський суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пеня у розмірі 36457,49 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із поданого позивачем розрахунку, позивачем вірно було здійснено розрахунок 3% річних на суму 7110,81 грн.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 36457,49 грн. та 3% річних у розмірі 7110,81 грн.

Враховуючи те, що з вини відповідача спір було доведено до суду, господарський суд відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 4265,94 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 530, 549, 611, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, п.1-1. ч.1. ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача вартості неоплаченого товару за договором поставки № 081211/1-П від 08 грудня 2011 року у розмірі 169728,71 грн.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Пересічанський МЕЗ» (61145, м. Харків, вул. Новгородська, 3-А, офіс 305, код ЄДРПОУ 34758433, п/р 260023011888 у першій Харківській філії ПАТ «АКБ «Базис» МФО 351599) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Павлоградзернопродукт» (51325, Дніпропетровська область, с. Варварівка, Юр'ївський район, вул. Пристанційна, 26А, код ЄДРПОУ 31980957, р/р 26008050212627 у ПАТ КБ ПриватБанк м. Дніпропетровськ МФО 305299) проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 7110,81 грн., пеню 36457,49 грн. та суму судового збору у розмірі 4265,94 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.06.2012 р.

Суддя Доленчук Д. О.