Рішення № 24720462, 13.03.2012, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 0707/489/2012

№ 2/0707/396/2012

ряд. стат. звітн. -41

РІШЕННЯ

Іменем України

13 березня 2012 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі :

головуючого Котубей І.І.

при секретарі Панас М.В.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення та зняття з реєстрації, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позов до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення та зняття з реєстрації. Свої позовні вимоги мотивує тим, що АДРЕСА_1 подарований йому матір'ю, відповідно до договору дарування від 26 квітня 2007 року належить йому на праві власності. При житті матері в даному будинку проживала та була зареєстрована колишня дружина його покійного брата ОСОБА_3. Через певний час після смерті матері до будинку заселився її співмешканець - ОСОБА_4. Вони ніде не працюють, зловживають спиртними напоями, не опікуються дворогосподарством, житло руйнується і приводиться в занедбаний стан. Неодноразово звертався до відповідачів з проханням належно утримувати житло, однак у його адресу відповідачі висловлювались нецензурною лайкою, погрозою про побиття та вбивство. З цього приводу неодноразово звертався до Мукачівського РВ УМВС про надання допомоги та прийняття відповідних мір, однак йому надходили відповіді про те, що не має підстав притягнути відповідачів до кримінальної відповідальності. В зв'язку з цим змушений звернутись до суд про захист своїх цивільних прав, просить усунути перешкоди в здійснені ним права користування та розпорядження своїм майном.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві. Крім того пояснив, що він надавав можливість відповідачу проживати в літній кухні, однак вона цього не захотіла, чинила йому перешкоди в користуванні будинком. Про те, що будинок належить йому на праві власності, відповідачі добре знають, він намагався вирішити з ними спір мирним шляхом, однак відповідачі цього не бажають. Особисто він на даний час проживає в м.Мукачево в квартирі своєї дружити, а будинок бажає передати сину.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги також підтримав в повному обсязі, просив задовольнити з підстав зазначених в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 заперечила проти позову та пояснила, що позивач говорить суду неправду. Вона проживала в даному будинку разом з своїм чоловіком з 1983 року. В 2005 році її чоловік помер, однак вона продовжувала проживати в даному будинку разом з матір'ю чоловіка, яка померла в 2007 році. На території даного дворогосподарства вона разом з своїм покійним чоловіком побудували за власні кошти літню кухню, сарай, гараж, огорожу. Постійно підтримує будинок в належному стані. В користуванні житловим приміщенням позивачу ніяких перешкод не робила. Питання про визнання за нею права власності на будинок вона не ставила, знає, що будинок належить позивачу, однак вважає, що якась частина повинна належати їй, тому не збирається нікуди переходити. Іншого житла вона не має. Просила відмовити в задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_6 заперечував проти позовних вимог та пояснив, що він не проживає в даному будинку і ніколи там не проживав. Він тільки допомагає по господарству відповідачу ОСОБА_7, особистих речей в будинку не має, тому виселяти його не потрібно.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову, пояснив, що відповідач ОСОБА_7 утримувала в належному стані даний будинок іншого житла не має і виселяти її не гуманно. Також зазначає, що позивач належними доказами не довів свої вимоги, теоретично відповідач набула право проживати в цьому будинку.

Заслухавши думку учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на які сторонни посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до наступного.

Матеріалами справи встановлено, що будинок, який знаходиться за адресою АДРЕСА_2 належить позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності, подарований йому його матір'ю, що підтверджується договором дарування від 26 квітня 2007 року.

В даному будинку проживає та зареєстрована відповідач ОСОБА_3, яка є колишньою дружиною брата позивача, вселилася там в 1983 році з дозволу власниці будинку ОСОБА_8 В 2005 році її чоловік помер, однак вона продовжувала проживати в даному будинку разом з матір'ю чоловіка, яка померла в 2007 році.

Вказані обставини визнаються сторонами в судовому засіданні.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_3 вселилася в спірний будинок з дозволу його власника, проживала разом з власником будинку, вона являлася членом її сім'ї.

Вимоги ст. 321 ЦК України передбачають, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст. 156 ЖК України з врахуванням положень ч.1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються житловим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що право члена сім'ї власника будинку користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно.

Із зазначеного слід дійти висновку, що виникнення права членів сім'ї власника будинку на користування цим будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на цей будинок, а отже, припинення права власності особи на будинок припиняє право членів її сім'ї на користування цим будинком.

Передбачаючи право власника житлового будинку на його відчуження, закон не передбачив при переході прав і обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом членів сім'ї колишнього власника у випадку зміни власника будинку.

Ч.4 ст. 156 ЖК України передбачає збереження такого права користування житлом лише для членів сім'ї, які припинили сімейні відносини з власником будинку, при умові збереження права власності на будинок цього ж власника, тобто при незмінності власника майна.

Оскільки власник майна ОСОБА_8, членом сім'ї якої була відповідач ОСОБА_3, відчужила свій будинок, за договором дарування від 26.04.2007 року подарувала його позивачу ОСОБА_1, то з цього часу відповідач ОСОБА_3 втратила право на користування будинком.

При вирішенні даного спору не можуть бути прийняті до уваги твердження відповідача, що вона мала б мати якусь частину в цьому будинку, оскільки тривалий час в ньому проживала, проводила там ремонт, оскільки такі твердження не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону. Відсутність у відповідача іншого житла не є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині усунення перешкод в користуванні належним йому будинком шляхом виселення відповідача ОСОБА_3 є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.

Не підлягає до задоволення вимога позивача в частині виселення з належного йому будинку відповідача ОСОБА_4 виходячи з наступного.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_4 проживає в АДРЕСА_1, що належить позивачу. Доводи позивача про те, що кожного разу, коли він приходив в свій будинок, там був ОСОБА_4, а отже він там проживає, є необґрунтованими, оскільки сам ОСОБА_4 підтвердив свою неодноразову присутність в спірному будинку, так як приходив часто до ОСОБА_3, допомагав їй по господарству. Кілька разів він навіть там ночував, але це не дає підстави зробити висновок, що ОСОБА_4 в цьому будинку проживає. Вказані обставини підтвердила в судовому засіданні і відповідач ОСОБА_3, жодними доказами вони не спростовані.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів проживання відповідача ОСОБА_4 у спірному будинку, суд приходить до висновку, що останнім перешкоди позивачу в користуванні будинком не чиняться, а тому в цій частині вимоги позивача до задоволення не підлягають.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача, відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_3 підлягають стягненню на користь позивача судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.10, 60, 61, 88, 208, 209, 212-218 ЦПК України, ст.ст. 317, 319, 321, 386 ч.2, 383 ч.1, 391 ЦК України, ст.ст. 150, 156, 157 ЖК України, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні його власністю -АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_3 з даного будинку без надання іншого житла.

В частині позову про виселення ОСОБА_4 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 47 грн. 5 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Закарпатської області через Мукачівський міськрайонний суд.

Суддя Мукачівського

міськрайонного суду І.І.Котубей