Ухвала суду № 24716854, 30.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" травня 2012 р. м. Київ К-10406/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Пилипчук Н.Г.

при секретарі Навасардян М.Г.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, дов. №306 від 21.12.2011

ОСОБА_2, дов. №327 від 21.12.2011

від відповідача: не з'явився

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Енергодар Запорізької області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2009 року у справі №3/356/07-АП-11/357-А за позовом Відкритого акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту»в особі Енергодарської філії відкритого акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту»до Державної податкової інспекції в місті Енергодар Запорізької області про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги ВАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту»в особі Енергодарської філії ВАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту»до ДПІ в м. Енергодар Запорізької області про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення №0000112320/0 від 30.06.2006, яким позивачу за затримку на 255 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 808208,10грн. на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі-Закон України №2181-ІІІ) застосовано штрафні санкції у розмірі 50% у сумі 404104,05грн.

Постановою Господарського суду м. Києва від 24.10.2007 року позовні вимоги-задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Енергодар Запорізької області №0000112320/0 від 30.06.2006 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 8904,21грн. В іншій частині в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2009 року, постанова суду першої інстанції скасована та винесена нова -про задоволення позову в повному обсязі.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано відсутністю у податкового органу повноважень щодо зміни призначення платежу та направлення коштів на погашення податкового боргу.

Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, відповідач 03.03.2009 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 24.06.2009 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2009 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема, п.1.2 та 1.3 ст.1, п.7.7 ст.7, п.16.1, 16.3 та 16.4 ст.16 Закону України №2181-ІІІ.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що застосування до позивача штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість передбаченого п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України №2181-ІІІ, податковим органом здійснено на підставі акту №16/23-1/04803109 від 23..06.2006, складеного за результатом виїзної позапланової перевірки Відкритого акціонерного товариства «Енергодарське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту (правонаступником якого є позивач) з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 по 20.06.2006.

За результатом розгляду справи, судами було встановлено, що сплачені позивачем кошти з податку на додану вартість по деклараціям були зараховані відповідачем на погашення попереднього податкового боргу позивача. При цьому, призначення платежу у платіжних дорученнях вказувалось позивачем за конкретними податковими деклараціями як сплата поточних зобов'язань, а не в погашення податкового боргу.

За змістом п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України №2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно п.7.7 ст. 7 вказаного Закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях.

Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України №2181 та від обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до п.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього ж Закону.

Відповідно до п.п. 7.1.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України №2181-ІІІ, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України»Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України №2181-ІІІ слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України №2181-ІІІ, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дав правильну оцінку встановленим обставинам справи, дійшовши висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права при встановленні фактичних обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Енергодар Запорізької області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ________Т.М.Шипуліна Судді: ________Л.І. Бившева ________Н.Г. Пилипчук

Суддя Т.М. Шипуліна