Ухвала суду № 24716717, 14.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2012 року м. Київ К-11924/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу закритого акціонерного товариства «Науково-виробнича корпорація «Крамтехмаш»(далі - Товариство)

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.09.2009

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.02.2010

у справі № 2а-7319/09/0570

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у м. Краматорську (далі -ДПІ)

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 24.01.2006 № 0000282341/0/2272 в частині донарахування податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 241 826 грн. за основним платежем та 120 913 грн. за штрафними санкціями.

Справа розглядалася судами неодноразово. Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.04.2009 прийняті у справі рішення попередніх інстанцій було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з метою з'ясування початку перебігу строку позовної давності по спірних зобов'язаннях позивача перед його постачальниками, а також для перевірки факту дійсного придбання позивачем обладнання у приватного підприємства «Антела»з наміром його використання у власній господарській діяльності.

За наслідками останнього розгляду справи постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16.09.2009, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.02.2010, у позові Товариства відмовлено. У прийнятті цих рішень попередні судові інстанції послалися на порушення позивачем пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»та на відсутність доказів придбання позивачем обладнання з господарською метою.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Товариство просить скасувати прийняті у справі рішення попередніх інстанцій та задовольнити позов. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що:

судами було невірно кваліфіковано заборгованість позивача перед Машзаводом «Красний Луч», товариством з обмеженою відповідальністю «Оазис», приватним підприємством «Простір», УТЕЛ та Зуєвським ЕМЗ як безнадійну, позаяк названими постачальниками не направлялися вимоги на адресу Товариства погасити відповідний борг;

факт придбання позивачем комплектуючих вузлів вагоноуповільнювача у приватного підприємства «Антела»з подальшою передачею придбаної продукції на зберігання цьому ж постачальникові підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, що обумовлює правомірність формування позивачем податкового кредиту за цієї операцією.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що фактичною підставою для донарахування позивачу податкового зобов'язання з ПДВ в оспорюваній сумі слугував висновок ДПІ, викладений в акті перевірки від 11.01.2006 № 5/23-2-25121302, про заниження позивачем податкових зобов'язань з цього податку внаслідок:

непроведення коригування суми зобов'язань у бік збільшення у зв'язку із виникненням в жовтні, листопаді 2004 року, лютому, березні 2005 року безнадійної кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності;

віднесення до податкового кредиту у березні 2005 року ПДВ у сумі 238866,00 грн. за наслідками придбання обладнання (комплектуючих вузлів до вагоноуповільнювача) у приватного підприємства "Антела" без підтвердження наявності цього обладнання даними інвентаризації матеріальних цінностей.

Судами також було з'ясовано, що заборгованість позивача перед Машзаводом «Красний Луч», товариством з обмеженою відповідальністю «Оазис», приватним підприємством «Простір», УТЕЛ та Зуєвським ЕМЗ виникла за наслідками виконання цими контрагентами поставок протягом 2001-2002 років; станом на 01.01.2005 та на 01.04.2005 ця заборгованість Товариством погашена не була, що підтверджується записами у журналі-ордері № 6 та записами у картках цих контрагентів; будь-яких інших первинних документів, складенням яких опосередковувалося виконання відповідних поставок позивач на вимогу суду не надав з причин вивезення первинної документації колишнім директором.

Крім того, судами було досліджено, що за договором купівлі-продажу від 15.02.2005 позивач придбав у приватного підприємства «Антела»комплектуючі вузли до вагоноуповільнювача загальною вартістю 1 433 196 грн.; цей товар було оплачено позивачем шляхом видачі постачальникові простого векселя на відповідну суму; згідно з умовами цього договору обов'язок з транспортування товару було покладено на покупця (позивача у справі), однак останній у листі від 29.03.2005 № 94а просив вказаного постачальника прийняти вказане обладнання на відповідальне зберігання. Доказів транспортування та фактичної передачі цього обладнання постачальникові позивач не надав; приватне підприємство «Антела»з вересня 2005 року господарської діяльності не здійснює, складських приміщень та будь-яких товарно-матеріальних цінностей на балансі не має.

Згідно з пунктом 4.5 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) у разі коли після поставки товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за поставку товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з такою поставкою, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю.

Відповідно до пункту 1.25 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" безнадійною заборгованістю є, зокрема, заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

На підставі наявних у справі фактичних даних (записів у журналі-ордері № 6 та записів у картках цих контрагентів) судами було встановлено факт спливу строку позовної давності по зобов'язаннях позивача перед Машзаводом «Красний Луч», товариством з обмеженою відповідальністю «Оазис», приватним підприємством «Простір», УТЕЛ та Зуєвським ЕМЗ; позивачем не було подано будь-яких доказів на спростування цієї обставини, а відтак суди обґрунтовано вирішили справу на основі наявних доказів, як це передбачено частиною шостою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, та дійшли вмотивованого висновку про заниження Товариством податкового зобов'язання з ПДВ на відповідну суму внаслідок невиконання вимог пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 названого Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Таким чином, правоутворюючим фактом, з яким наведена норма Закону пов'язує виникнення у платника права на податковий кредит, є реальне придбання товарів (робіт, послуг) з господарською метою.

У даному ж разі, як випливає установлених судами обставин справи, факт придбання позивачем спірного обладнання у приватного підприємства «Антела»документально не підтверджується з огляду на відсутність доказів його фізичної наявності у позивача, а також фактичних даних щодо транспортування, зберігання цього товару. За наслідками ретельного дослідження документів та оцінки показань свідків судами було з'ясовано відсутність у названого постачальника як власних, так і орендованих приміщень для зберігання спірного товару. А відтак судами було обґрунтовано не визнано право Товариства на включення до податкового кредиту суми ПДВ у складі вартості спірного обладнання.

З урахуванням викладеного попередні судові інстанції цілком правомірно відмовили у задоволенні позову, а тому процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої і апеляційної інстанцій не вбачається.

Згідно з частиною третьою статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства «Науково-виробнича корпорація «Крамтехмаш»відхилити.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.09.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.02.2010 у справі № 2а-7319/09/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак Є.А. Усенко