Постанова № 24715342, 17.05.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 травня 2012 року 10:33 год. № 2а-4897/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі

головуючого судді О.М.Чудак,

за участю секретаря судового засідання І.В.Старець,

представника позивача ОСОБА_1,

у відсутність представників відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Селем»про стягнення заборгованості,

встановив:

06 квітня 2012 року Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва (ДПІ у Шевченківському районі) звернулася в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Селем»(ТОВ «Селем», Товариство) про стягнення боргу з податку на прибуток, податку на додану вартість та податку з реклами на загальну суму 7672 грн 06 коп.

Зазначили, що податкова заборгованість у ТОВ «Селем»сформована на підставі самостійно поданих ними розрахунку податку з реклами, податкових декларацій з податку на додану вартість, декларації з податку на прибуток та нарахованої в автоматичному режимі пені й застосованої податковим повідомленням -рішенням фінансової санкції, яка ні в адміністративному, ні в судовому порядку не оскаржена, та є узгодженою.

Посилаючись на те, що податкова заборгованість в добровільному порядку не сплачена, податкові вимоги не оскаржені і не виконані, а також те, що для належного виконання обов'язків, будучи державним органом та виконуючи завдання держави, податкова служба має право на захист інтересів держави щодо погашення існуючої заборгованості в органах судової влади, - ДПІ у Шевченківському районі просила стягнути з відповідача 7672 грн 06 коп. в судовому порядку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, а ухвалою суду від 10 квітня 2012 закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

В судові засідання 24 квітня 2012 року та 08 травня 2012 року представники відповідача не з'явилися. Так, рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень від 12 квітня 2012 року, 24 квітня 2012 року повернулися до суду з позначкою, що за зазначеною адресою Товариство не розшукано. При цьому, поштові відправлення судом здійснювались за адресою, вказаною ДПІ у Шевченківському районі у позовній заяві та довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а саме, вул. Обсерваторна, 23, оф. 17, м. Київ, 04655.

Відповідно до частини четвертої статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року №2747-ІV (КАС України) судовий виклик або судове повідомлення надсилаються юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до частини одинадцятої статті 35 КАС України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Таким чином, суд вважає, що вжив всіх заходів для повідомлення ТОВ «Селем»належним чином про час і місце розгляду справи з участю їх повноважного представника та надав можливість реалізувати ними право на судовий захист.

Крім того, відповідно до частини першої статті 122 КАС України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Отже, виходячи зі змісту статті 128 КАС України неявка уповноваженого представника відповідача без поважних причин або неповідомлення про причини неприбуття, не є перешкодою для розгляду справи протягом розумного строку, у зв'язку з чим судом ухвалено розглянути справу за відсутності відповідача відповідно до наявних в справі матеріалів.

Представник ДПІ Шевченківському районі -старший державний податковий інспектор відділу супроводження актуальних та резонансних справ у судах юридичного управління ОСОБА_1 (довіреність від 14.03.2012 №10/9/10-114) заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та надані у справу докази.

Суд заслухав пояснення представника позивача, дослідив надані у справу матеріали, оцінив наявні докази в їх сукупності та надав їм юридичну оцінку.

Так, суд встановив, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, ТОВ «Селем»зареєстроване Шевченківською районною державною адміністрацією міста Києва 12 лютого 2009 року. Також, відповідач перебуває на податковому обліку в ДПІ у Шевченківському районі та є платником податків.

На підставі проведення перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установ банків ДПІ у Шевченківському районі складено акт від 15 лютого 2010 року №71/15-05, яким встановлено порушення відповідачем абзацу 2 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 та підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року №168/97 ВР та підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ.

У зв'язку з цим, податковим органом прийнято податкове повідомлення -рішення від 16 лютого 2010 року №24065505/0 на суму 34 грн, отримане Товариством цього ж дня, про що свідчить підпис уповноваженої особи на корінці рішення. Однак, визначену в рішенні суму ТОВ «Селем»не сплачено, як і саме рішення не оскаржено.

На підставі проведення перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання податкових декларацій, розрахунків ДПІ у Шевченківському районі складено акт від 09 березня 2010 року №131/15-05, яким встановлено порушення відповідачем підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами».

У зв'язку з цим, податковим органом прийнято податкове повідомлення -рішення від 09 березня 2010 року №5536/1505 на суму 340 грн, отримане Товариством 22 березня 2010 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Однак, визначену в рішенні суму ТОВ «Селем»не сплачено, як і саме рішення не оскаржено.

Що стосується податку на додану вартість, то до розглядуваної заборгованості відноситься також самостійно подані ТОВ «Селем»податкові декларації від 28 січня 2010 року №707394 на суму 546 грн 01 коп., від 28 січня 2010 року №707369 на суму 1642 грн, від 02 березня 2010 року №39957 на суму 509 грн, від 27 квітня 2010 року №150749 на суму 1721 грн, від 17 травня 2010 року №187904 на суму 1246 грн та нарахована у зв'язку із частковою сплатою платником зобов'язань в автоматичному режимі пеня в сумі 11 коп.

Що стосується податку на рекламу, то заявлена ДПІ у Шевченківському районі заборгованість сформована на підставі самостійно поданих ТОВ «Селем»розрахунків податку з реклами від 28 січня 2010 року №707402 в сумі 15 грн 55 коп., від 28 січня 2010 року №707407 в сумі 16 грн 70 коп., від 24 квітня 2010 року №150750 в сумі 18 грн та від 14 травня 2010 року №187903 в сумі 11 грн 69 коп.

Також судом встановлено, що ТОВ «Селем»самостійно подано і декларацію з податку на прибуток від 02 березня 2010 року №758467 на суму 1572 грн.

Визначені відповідачем зобов'язання у встановлені законодавством строки повною мірою не сплачені, а відтак, свідчать про наявність податкового боргу.

Відповідно до абзацу «а»підпункту 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», позивачем виставлено Товариству першу податкову вимогу №1/737 від 02 лютого 2010 року, конверт із направленням якої повернувся до ДПІ у Шевченківському районі через невручення та розміщений на дошці оголошень, а відповідно до абзацу «б»цієї ж статті Закону ДПІ у Шевченківському районі виставлено другу податкову вимогу №2/5965 від 10 серпня 2010 року, яка також у зв'язку із відсутністю юридичної особи за місцезнаходженням розміщена на дошці оголошень.

Отже, не оскаржуючи жодне із наведених вище податкового повідомлення -рішення, податкових вимог, Товариство їх в повній мірі не виконало, що свідчать про наявність боргу та фактично його визнання. За таких обставин ДПІ у Шевченківському районі звернулась в суд.

Суд, визначаючись щодо заявлених позовних вимог, виходить з того, що згідно з пунктом 3 частини першої статті 9 Закону України «Про систему оподаткування»від 25 червня 1991 року №1251-ХІІ (чинного на момент виникнення спірних відносин) платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до частини першої статті 14 цього Закону до переліку загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), зокрема, включено податок на додану вартість, податок на прибуток підприємств, а відповідно до частини першої статті 15 -до місцевих податків, зокрема, належить податок на рекламу.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до статті 20 Закону України «Про систему оподаткування»контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів здійснюється державними податковими органами та іншими органами в межах повноважень, визначених законом.

Визначенням, даним у пункті 1.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання -це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені законом.

Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 вищевказаного Закону встановлено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

В свою чергу податковий борг - це податкове зобов'язання, самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання (п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Крім того, відповідно до статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами»за порушення податкового законодавства податковим органом накладаються на платника податків штрафні санкції.

Так, згідно з підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, якщо контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними в абзаці «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами», такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така доплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації (розрахунку), протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Що стосується чинного на час звернення ДПІ у Шевченківському районі до суду законодавства, то слід зазначити, що стаття 67 Конституції України від 26 червня 1996 року №254к/96-ВР передбачає обов'язок платників податків в повній мірі та у встановлений строк сплачувати податки та збори до Державного бюджету України, а також місцевих бюджетів.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (ПК України), крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 вказаного Кодексу, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом, а відповідно до підпункту 20.1.28 цього ж пункту та статті, - застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції та стягувати до бюджетів й державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

В іншому випадку, відповідно до пунктів 56.2, 56.3, 53.15 статті 56 ПК України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Вище вказане податкове повідомлення - рішення та вимоги ДПІ у Шевченківському районі направлені ТОВ «Селем», яким у свою чергу отримані про, що свідчать рекомендовані поштові відправлення та акти про розміщення на дошці оголошень.

В передбачений законодавством строк рішення та вимоги Товариством не оскаржені, а відтак є узгодженими та такими, що підлягають виконанню.

Відповідно до підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статі 20 ПК України податковий орган має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

При цьому, варто зазначити, що в межах даного позову правомірність прийнятого рішення, суд не оцінює, оскільки це б свідчило про вихід за межі заявлених податковою інспекцією вимог, а обмежується лише вимогою про стягнення.

Відповідно до статей 11, 86, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, враховуючи те, що вимоги ДПІ у Шевченківському районі є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, оскільки сформовані на підставі самостійно поданих відповідачем податкових декларацій та розрахунків, прийнятого ДПІ у Шевченківському районі податкового повідомлення - рішення та виставлених вимог, які ТОВ «Селем»в установленому порядку не оскарженні та є узгодженими, на час вирішення справи докази про сплату відповідачем заборгованості відсутні, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача -суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статями 8-12, 17, 69-71, 94, 128, 158-163, 167, 186, 255 КАС України, суд

постановив:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Селем»:

- в дохід державного бюджету (р/р 31119029700011, одержувач УДК у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 26077968, банк одержувача ГУДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 14010100) борг з податку на додану вартість у розмірі 6038 грн 12 коп.;

- в дохід державного бюджету (р/р 31113003700011, одержувач УДК у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 26077968, банк одержувача ГУДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 11020300) борг з податку на прибуток підприємства у розмірі 1572 грн;

- в дохід державного бюджету (р/р 33212827700011, одержувач УДК у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 26077968, банк одержувача ГУДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 16010100) борг з податку на рекламу у розмірі 61 грн 94 коп.

Відповідно до частин першої, третьої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя О.М.Чудак